Рішення № 141186568, 04.11.2026, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Незалежності, 1, м. Хмельницький, 29607, тел. (0382) 71-81-84, (0382) 71-81-83

e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, ЄДРПОУ 03500128

________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" листопада 2026 р. Справа № 924/1007/26

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Танасюк О.Є., секретаря судового засідання Андрєєва В.І., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАСС" м. Хмельницький

до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, м. Москва

про стягнення збитків в сумі 134444,52 дол. США, що в еквіваленті на дату заподіяння становить 5904467,21 грн., а також 50000 грн. витрат на правничу допомогу та 52762,75 грн. витрат за проведення судової експертизи.

Представники сторін:

позивач: Бабчук О.В. згідно ордера

відповідач: не з`явився

В судовому засіданні відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 15.09.2026 відкрито провадження у справі №924/1007/26, постановлено дану справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 10:00 год. 13.10.2026. Запропоновано позивачу здійснити переклад ухвали Господарського суду Хмельницької області про відкриття провадження у справі №924/676/26 від 06.07.2026 на російську мову, з нотаріальним засвідченням його вірності, та здійснити поштове відправлення вказаної ухвали на адресу посольства російській федерації у країні за вибором позивача. Докази направлення та вручення документів надати суду.

16.09.2026 на офіційному веб-сайті судової влади України за посиланням htth://km.arbitr.gov.ua розміщено повідомлення про розгляд справи №924/1007/26 із зазначенням місця, дати та часу підготовчого засідання.

05.10.2026 ТОВ "ГРАСС" надало докази направлення відповідачу перекладу ухвали Господарського суду Хмельницької області від 15.09.2026 у справі №924/1007/26 на російську мову з нотаріальним засвідченням його вірності на адресу посольства російської федерації у республіці Польща.

13.10.2026 судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відкладення на 11:30 год. 22.10.2026.

13.10.2026 на офіційному веб-сайті судової влади України за посиланням htth://km.arbitr.gov.ua розміщено повідомлення про розгляд справи №924/1007/26 із зазначенням місця, дати та часу підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 22.10.2026 закрито підготовче провадження у справі №924/1007/26, призначено дану справу до судового розгляду по суті на 12:00 год. 04.11.2026.

26.10.2026 на офіційному веб-сайті судової влади України за посиланням htth://km.arbitr.gov.ua розміщено повідомлення про розгляд справи №924/1007/26 із зазначенням місця, дати та часу судового засідання.

При цьому судом враховувалося, що 24.02.2022 розірвано дипломатичні відносини між Україною і російською федерацією у зв`язку з широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України. Функціонування закордонних дипломатичних установ України на території російської федерації та діяльність дипломатичних установ російської федерації на території України зупинено. Комунікація Міністерства закордонних справ України з органами державної влади російської федерації за посередництва третіх держав не здійснюється. У зв`язку з чим наразі унеможливлено сприяння органами дипломатичної служби України у переданні судових документів російській стороні (листи Міністерства закордонних справ України вих. №71/17-500-67127 від 04.09.2022 та вих. №71/17-500-77469 від 03.10.2022).

Також припинено доставку поштових відправлень до/з російської федерації з перших днів повномасштабного вторгнення.

Таким чином, передача будь-яких документів компетентним органам російської федерації, у тому числі дипломатичними каналами, наразі неможлива. Тому розміщення оголошення на веб-сайті судової влади України є належним доказом повідомлення відповідача про дату, час та місце судового задання.

Позиції сторін.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 01.04.2026 підрозділами збройних сил та інших військових формувань російської федерації нанесено удар БПЛА по виробничому приміщенню за адресою м. Хмельницький, вул. Пілотська, 71А, власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРАСС", у зв`язку з чим було завдано збитки на суму 134444,52 дол. США, що в еквіваленті на дату заподіяння становить 5904467,21 грн., що підтверджується висновком експерта ДП "Центр судової експертизи та економічних досліджень" від 14.08.2026 №012-ГК/26.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Фактичні обставини справи.

01.04.2026 внаслідок атаки БПЛА з боку російської федерації та спричиненої нею пожежі було пошкоджено виробничо-складські приміщення за адресою: Хмельницька обл., м. Хмельницький, вул. Пілотська, буд. 71А, що підтверджується Актом про пожежу від 01.04.2026 (із Додатком) складеним Головним управлінням державної служби України з надзвичайних ситуацій в Хмельницькій області.

ТОВ "ГРАСС" орендував частину виробничо-складських приміщення за адресою: Хмельницька обл., м. Хмельницький, вул. Пілотська, буд. 71А загальною площею 1360 кв.м. для здійснення підприємницької діяльності на підставі договору оренди приміщення №02/07 від 01.01.2025, укладеного з "САНТОРІНІ" (власником приміщення). Орендоване приміщення було передано позивачу на підставі Акту прийому-передачі нежитлового приміщення від 01.01.2025.

Наказом №21 від 01.04.2026 позивачем було створено комісію з обстеження та інвентаризації майна, пошкодженого внаслідок збройної агресії рф, за результатами роботи якої було складено акт інвентаризації (опису) від 04.04.2026, яким встановлено знищення майна на суму 3640366,43 грн.

Слідчим відділом УСБУ у Хмельницькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні N22026240000000031 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України (згідно Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 01.04.2026).

Постановою слідчого Приймака М.Ю. слідчого відділу Управління служби безпеки України в Хмельницькій області від 09.04.2026 ТОВ "ГРАСС" було залучено як потерпілого до участі в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22026240000000031 від 01.04.2026 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України - атаки БПЛА з боку російської федерації 01.04.2026.

На підставі договору № Е/48/26 від 06.05.2026 укладеного ТОВ "ГРАСС" з Державним підприємством "Центр судової експертизи та експертних досліджень", останнім було проведено судову товарознавчу експертизу з визначення розміру матеріальних збитків, завданих майну ТОВ "ГРАСС" внаслідок пожежі, спричиненої внаслідок збройної агресії Російської Федерації 01.04.2026.

За результатами проведеного обстеження 14.08.2026 було складено висновок експерта №012-ГКВ/26, згідно якого розмір матеріальних збитків, завданих майну ТОВ "ГРАСС" внаслідок пожежі, що сталась 01.04.2026 за адресою: м. Хмельницький, вул. Пілотська, 71А становить 5904467,21 грн., що в еквіваленті становить 134444,52 дол. США.

Зазначений висновок складений за результатами дослідження первинних бухгалтерських документів, матеріалів інвентаризації, з урахуванням імперативних вимог Методики визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам внаслідок збройної агресії Російської Федерації.

На підставі рахунку-фактури №65/26 від 11.05.2026 ТОВ "ГРАСС" сплатило Державному підприємству "Центр судової експертизи та експертних досліджень" 52762,75 грн. за послуги з організації проведення експертизи, що підтверджується платіжною інструкцією №810 від 13.05.2026.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

У даній справі спір виник між юридичною особою приватного права позивачем, та іноземною державою-агресором як особливим суб`єктом цивільного права, статус якого може бути прирівняно до юридичної особи публічного права. При цьому, в розрізі предмета спору, у даній справі спір виник щодо відшкодування шкоди, завданої господарюючому суб`єкту позивачу.

З огляду на наведені критерії розмежування юрисдикційної підвідомчості, суб`єктний склад спору та його предмет, спір у даній справі містить ознаки господарського спору. Схожі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 405/4179/18 (провадження № 14-44 цс 19), де зроблено висновок про те, що спір юридичної особи з органами державної влади про відшкодування шкоди, завданої їхньою бездіяльністю, належить до юрисдикції господарського суду.

Відповідно до правового висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц, належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав.

Позивач визначив відповідачем в цій справі державу російську федерацію в особі міністерства юстиції російської федерації.

У спорах про відшкодування шкоди, завданої державою/іноземною державою (органом державної влади, їх посадовою особою або службовою особою/органом державної влади, їх посадовою особою або службовою особою іноземної держави); відповідачем є відповідна держава як учасник цивільних правовідносин, як правило, в особі органу, якого позивач зазначає порушником своїх прав. Держава Україна, як і іноземна держава бере участь у справі в спорах про відшкодування шкоди, завданої державою (іноземною державою) як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, органу, діями якого завдано шкоду.

А тому у спорах про відшкодування шкоди, завданої державою (іноземною державою), на позивача згідно з пунктами 2, 4 ч. 3 статті 162 ГПК України покладено обов`язок зазначити окрім безпосередньо держави, яка за його твердженням, завдала йому шкоди, орган (органи) відповідної держави, що його (їх) позивач зазначає порушником своїх прав. При цьому закон не вимагає конкретизації вимог (визначення сум, що підлягають стягненню тощо) до кожного із відповідачів представницьких органів держави, якщо позивач визначив їх більше одного.

Загальновизнаним є те, що держава несе відповідальність за дії її органів, навіть якщо вони є формально окремими юридичними особами, але відповідальні за дії та борги держави.

Відповідно ч. 8 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, для спорів про відшкодування шкоди, заподіяної майну, встановлено альтернативну підсудність (підсудність за вибором позивача), а саме: наведеною нормою процесуального закону встановлено, що позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну, можуть пред`являтися також за місцем заподіяння шкоди.

За положеннями п. 3 ч. 1 ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право", суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України.

Згідно з п. 1 ч.1 ст. 77 Закону України "Про міжнародне приватне право" підсудність судам України є виключною у таких справах з іноземним елементом: якщо нерухоме майно, щодо якого виник спір, знаходиться на території України, крім справ, що стосуються укладення, зміни, розірвання та виконання договорів, укладених в рамках державно-приватного партнерства, зокрема концесійних договорів, згідно з якими нерухоме майно є об`єктом такого партнерства, зокрема об`єктом концесії, а спір не стосується виникнення, припинення та реєстрації речових прав на такий об`єкт.

Оскільки, місцем заподіяння шкоди майну позивача у даній справі є: м. Хмельницький, вул. Пілотська, буд. 71А, дана справа підсудна Господарському суду Хмельницької області.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який триває на сьогоднішній день.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Закону України "Про міжнародне приватне право", зокрема, пред`явлення позову до іноземної держави, - може бути допущено лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.

Закон України "Про міжнародне приватне право" встановлює судовий імунітет щодо іноземної держави, за відсутності згоди компетентних органів цієї держави на залучення її до участі у справі у національному суді іншої держави, зокрема, в якості відповідача.

Верховний Суд у постанові від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19 щодо судового імунітету російської федерації у справах про відшкодування шкоди, завданої державою-агресором, дійшов висновку, що російська федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії фізичній особі-громадянину України.

У постановах від 18.05.2022 у справах № 428/11673/19 та № 760/17232/20-ц Верховний Суд розширив правові висновки, згідно з якими підтримання юрисдикційного імунітету Російської Федерації позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, звертаючись із позовом до відповідача - російської федерації позивач не потребує згоди компетентних органів держави російської федерації на розгляд справи у судах України або наявності міжнародної угоди між Україною та російською федерацією з цього питання.

При цьому судом враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19, відповідно до якого національне законодавство України виходить із того, що за загальним правилом шкода, завдана в Україні фізичній особі в результаті протиправних дій будь-якої іншої особи (суб`єкта), може бути відшкодована за рішенням суду України (за принципом генерального делікту).

Так, суд дійшов висновку про застосування у цій справі деліктного винятку, відповідно до якого будь-який спір, що виник на її території у громадянина України, навіть з іноземною країною, зокрема й російською федерацією, може бути розглянутий та вирішений судом України як належним та повноважним судом.

Також суд зазначає, що, оскільки, в Україні введено воєнний стан у зв`язку з триваючою повномасштабною збройною агресією російської федерації проти України, чим порушено її суверенітет, отримання згоди російської федерації бути відповідачем у цій справі наразі є недоречним.

Дана правова позиція суду відображена у постановах Верховного Суду у справі №№ 796/165/18 від 25.01.2019, № 308/9708/19 від 14.04.2022 та № 760/17232/20-ц від 18.05.2022.

За приписами ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

В силу ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно з ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. 1, ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України).

За загальним правилом, збитки це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати. Вони є фактом об`єктивної дійсності, що існує незалежно від правової оцінки і від того, підлягають збитки, що виникли, відшкодуванню згідно закону або не підлягають. Для притягнення боржника до цивільно-правової відповідальності у формі відшкодування збитків необхідно, щоб порушення зобов`язання дійсно спричинило отримання кредитором збитку та можливе лише у разі наявності складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; наявності збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та спричиненням збитків; вини. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Суд зазначає, що при вирішенні спорів про відшкодування шкоди за ст. 1166 ЦК України, доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022 військова агресія Російської Федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, Російську Федерацію було зобов`язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.

Аналогічних висновків дійшов і Міжнародний суд ООН, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16.03.2022 у справі щодо звинувачень в геноциді за конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти Російської Федерації) зобов`язав Російську Федерацію припинити військову агресію проти України.

Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24.03.2022, якою додатково засуджує військову агресію Росії проти України, вимагає від Російської Федерації припинення військових дій, в тому числі атак проти цивільних осіб та цивільних об`єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додатковим протоколом 1977 року до них.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №210/4458/15-ц, від 30.01.2020 у справі 287/167/18-ц, ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.08.2017 у справі №761/9437/15-ц висловлено правову позицію про те, що факт збройної агресії Російської Федерації проти України встановленню в судовому порядку не потребує.

Преамбулою Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" встановлено, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки, у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

За таких обставин, в силу положень національного законодавства України та міжнародних договорів, як частини українського національного законодавства, дії рф за своєю суттю є актом збройної агресії по відношенню до України. Відтак, будь-які дії РФ з метою реалізації такої агресії є протиправними, у тому числі протиправним є і знищення або пошкодження майна позивача, здійсненим в рамках реалізації акту агресії рф.

Відповідно до ст. 25 Положення про закони і звичаї війни на суходолі (додаток до Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі) забороняється будь-яким способом атакувати чи бомбардувати незахищені міста, селища, житлові будинки чи споруди.

Відповідно до пунктів 1, 3 Гаазької Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 року договірні держави видають своїм сухопутним військам накази, які відповідають Положенню про закони і звичаї війни на суходолі. Воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення, підлягає відповідальності у формі відшкодування збитків, якщо для цього є підстави. Воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення є відповідальною за всі дії, вчинені особами, які входять до складу її збройних сил.

У даному випадку матеріали справи не містять будь-яких доказів використання зруйнованого та/або пошкодженого майна позивача у воєнних цілях, відтак, дії відповідача, внаслідок яких знищено, пошкоджено або заволодіння майно позивача, вчинені всупереч законам і звичаям війни, а, отже, відповідач несе повну відповідальність за спричинену ним шкоду заподіяну майну позивача в результаті порушення звичаїв ведення війни.

До того ж, відповідно до ч. 3 ст. 85 ГПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

У даному випадку протиправність діяння рф, як складового елементу факту збройної агресії рф проти України, в розумінні ч. 3 ст. 85 ГПК України є загальновідомим фактом який закріплено державою на законодавчому рівні.

Обов`язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв`язок між вчиненими порушеннями і завданими збитками. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого порушення, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв`язку між діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.

Як встановлено судом, саме внаслідок бойових дій, спричинених збройною агресією російської федерації, виникла пожежа за адресою: Хмельницька обл., м. Хмельницький, вул. Пілотська, буд. 71А, внаслідок якої майну позивача завдано збитків.

Розмір збитків позивача пов`язаний з пошкодженням або знищенням його майна внаслідок збройної агресії російської федерації становить 5904467,21 грн., що в еквіваленті становить 134444,52 дол. США, що підтверджується висновком судового експерта Державного підприємства "Центр судової експертизи та експертних досліджень" Катерини Гаврилової за №012-ГКВ/26 від 14.08.2026

Щодо вини, як складового елемента цивільного правопорушення, законодавством України не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. В контексті зазначеного, саме відповідач повинен доводити відсутність своєї вини у спірних правовідносинах. Зазначений висновок підтверджується Верховним Судом, зокрема, у постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 648/2035/17, постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 686/10520/15-ц.

Таким чином, позивачем на підставі належних та допустимих доказів доведено повний склад цивільного правопорушення, що є умовою та підставою для застосування до відповідача такого заходу відповідальності як відшкодування збитків.

Суд також констатує та враховує при прийнятті рішення, що відповідачем жодної з зазначених вище обставин не спростовано, доказів відсутності його вини в заподіянні збитків або доказів на спростування розміру заподіяних збитків не надано.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, суду належить зважати на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У п. 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги ст.13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05 квітня 2005 року (заява №38722/02).

З урахуванням наведеного, ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Права особи в суді повинні бути захищені таким способом, який реально відновить її порушені інтереси.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми завданих збитків є ефективним способом захисту порушеного права в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та фактично призведе до відновлення його порушених прав.

Що стосується можливості і порядку визначення в рішенні суду еквівалента суми боргу в національній валюті, то Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 у справі №761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18) вказала, що зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, вносить двозначність до розуміння суті обов`язку боржника, який може бути виконаний примусово. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення заявленого позову та стягнення з відповідача на користь позивача 134444,52 дол. США.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Судом враховується, що позивач при зверненні до суду з позовом був звільнений від сплати судового збору на підставі п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

Предметом даного спору є стягнення з відповідача завданих збитків в розмірі 134444,52 дол. США, що в еквіваленті на дату заподіяння становить 5904467,21 грн.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст.4 Закону України "Про судовий збір", за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Станом на 01.01.2026 прожитковий мінімуму для працездатних осіб складає 3328грн., а максимально можливий до стягнення судовий збір у 2026 році становить 1164800грн (3328грн*350).

Із заявленої до стягнення ціни позову належний до сплати судовий збір обмежується максимально можливим розміром та складає 1164800 грн., які підлягають стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету України.

У позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача 52762,75 грн витрат на проведення експертизи.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 123 ГПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

На підставі договору №Е/48/26 від 06.05.2026 укладеного ТОВ "ГРАСС" з Державним підприємством "Центр судової експертизи та експертних досліджень", останнім було проведено судову товарознавчу експертизу з визначення розміру матеріальних збитків, завданих майну ТОВ "ГРАСС" внаслідок пожежі, спричиненої внаслідок збройної агресії Російської Федерації 01.04.2026, за результатами 14.08.2026 складено висновок експерта №012-ГКВ/26, в якому визначено розмір матеріальних збитків, завданих майну ТОВ "ГРАСС".

Згідно рахунку-фактури №65/26 від 11.05.2026 ТОВ "ГРАСС" сплатило Державному підприємству "Центр судової експертизи та експертних досліджень" 52762,75 грн. за послуги з організації проведення експертизи, що підтверджується платіжною інструкцією №810 від 13.05.2026.

Враховуючи задоволення позовних вимог, витрати позивача на оплату експертизи у сумі 52762,75 грн. покладаються на відповідача.

Позивачем також заявлено витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 50000 грн. У позовній заяві повідомлено, що докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу будуть подані під час розгляду справи.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Станом на момент вирішення справи по суті докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу не подані, тому питання про стягнення витрат на правничу професійну допомогу під час винесення рішення не вирішується.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 20, 24, 73, 74, 75, 129, 232, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (119991, Російська Федерація, місто Москва, вул. Житня, 14, будівля 1, код ЄДРПОУ 7707211418) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАСС" (29000, Хмельницька обл., місто Хмельницький, вул. Довженко, буд. 4/7, код ЄДРПОУ 31216302) 134444,52 долари США (сто тридцять чотири тисячі чотириста сорок чотири долари США 52 центи) збитків, 52762,75 грн. (п`ятдесят дві тисячі сімсот шістдесят дві гривні 75 копійок) витрат на оплату експертизи.

Стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (119991, Російська Федерація, місто Москва, вул. Житня, 14, будівля 1, код ЄДРПОУ 7707211418) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106) 1164800 грн. (один мільйон сто шістдесят чотири тисячі вісімсот гривень) судового збору.

Видати накази після набрання законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України)

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.

Повне рішення складено 04.11.2026.

Суддя О.Є. Танасюк