Рішення № 141184930, 03.11.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2026 р. м. Київ Справа № 911/3163/25

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Крафт Тревел»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕК Спецтранс»

про стягнення 1 899 доларів США.

Суддя Т.П. Карпечкін

Без виклику сторін.

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Крафт Тревел» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕК Спецтранс» про стягнення 1 899 доларів США.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/3163/25 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Сторони належним чином повідомлені про дане судове провадження.

Відповідачем в ході розгляду спору відзиву на позов не подано, позовні вимоги по суті не заперечено та не спростовано.

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. ч. 1-2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Приймаючи до уваги, що учасники судового процесу скористалися наданими їм процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

У ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин, Товариство з обмеженою відповідальністю «КРАФТ ТРЕВЕЛ» звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕКС СПЕЦТРАНС» про стягнення заборгованості за Договором-заявкою на транспортно-експедиторське обслуговування № TKS 00000068 від 05.02.2025 (далі договір).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на виконання умов договору позивач організував перевезення гуманітарного вантажу за маршрутом м. Памплона, Королівство Іспанія - м. Хуст, Україна. Вантаж доставлено до місця призначення, що, за твердженням позивача, підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR № 972666 та іншими документами про доставку.

Позивач зазначає, що вартість послуг була погоджена сторонами у договорі-заявці, а оплату належало здійснити під час розвантаження вантажу. Після доставки вантажу було сплачено частину вартості послуг, а невиплачений залишок, за твердженням позивача, становить 1 800,00 доларів США. Позивач просить стягнути цей залишок, а також нараховані на нього 3 % річних, інфляційні, судовий збір і витрати на правничу допомогу.

Позивач також посилається на те, що 15.02.2025 директор Міжнародного благодійного фонду «ГОЛУБ МИРУ» Олексій Іванович Цьокало здійснив частковий розрахунок за перевезення. На суму залишку ним було складено розписку-зобов`язання щодо оплати до 23.02.2025. На думку позивача, така розписка підтверджує як факт доставки вантажу, так і наявність несплаченої суми за надані послуги.

У матеріалах позову також зазначено, що договір-заявку підписано Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕКС СПЕЦТРАНС», тому саме відповідач є замовником послуг і зобов`язаною за договором особою, а часткова оплата третьою особою не припинила обов`язку відповідача сплатити решту погодженої вартості.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, заявлених вимог не спростував, доказів оплати заявленої до стягнення суми або належного виконання грошового зобов`язання в інший спосіб суду не надав. Неподання відзиву саме по собі не означає визнання позову, однак суд вирішує спір за наявними у справі доказами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно до ч. 1 ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Відповідно до ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються дим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ч. 1 ст. 916 Цивільного кодексу України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Також, з огляду на норму ст. 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Відповідно до ст. 932 Цивільного кодексу України експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб.

Згідно із Законом України «Про транспортно-експедиторську діяльність» транспортно-експедиторська послуга є роботою, безпосередньо пов`язаною з організацією та забезпеченням перевезення вантажу. Експедитор надає клієнту послуги відповідно до договору та може залучати до виконання своїх обов`язків перевізників та інших осіб.

Укладений сторонами договір-заявка № TKS 00000068 від 05.02.2025 визначає замовника, виконавця, маршрут перевезення, характер вантажу, погоджену вартість послуг та порядок розрахунків. За змістом цього документа відповідач доручив, а позивач прийняв на себе обов`язок організувати перевезення вантажу за погодженим маршрутом.

Отже, спірні правовідносини виникли з договору транспортного експедирування. Обов`язок відповідача оплатити послуги позивача визначається договором та загальними положеннями Цивільного кодексу України про зобов`язання і договори.

Зміст поданих позивачем документів у їх сукупності свідчить, що вантаж був доставлений до місця призначення та переданий одержувачу. Доказів того, що перевезення не було здійснене, вантаж не доставлений або послуги надані неналежно, відповідач суду не подав.

З огляду на характер спірної послуги факт її виконання підтверджується не лише внутрішніми документами сторін, а й документами, оформленими під час міжнародного перевезення, зокрема CMR, яка засвідчує прийняття вантажу до перевезення та його доставку одержувачу.

Позивачем додано до матеріалів справи складену 05.02.2025 міжнародну товарно-транспортну накладну CMR № 972666, документи щодо доставки вантажу, а також розписку, на яку посилається як на підтвердження часткового розрахунку та наявності залишку заборгованості.

Сам по собі статус вантажу як гуманітарної допомоги не звільняє замовника за договором транспортного експедирування від оплати погодженої вартості послуг. Так само обставина, що вантаж фактично одержала благодійна організація, не змінює сторони договору та не переводить на таку організацію обов`язок відповідача, якщо відповідної заміни боржника або зміни договору сторони не погодили.

Із позовної заяви вбачається, що під час розвантаження вантажу 15.02.2025 Міжнародний благодійний фонд «ГОЛУБ МИРУ» здійснив часткову оплату, а на залишок коштів директором фонду Олексієм Івановичем Цьокало було складено розписку-зобов`язання про сплату до 23.02.2025.

Суд оцінює цей документ у межах його змісту. Розписка, складена представником одержувача вантажу, може підтверджувати факт проведення розрахунку під час доставки, узгодження суми, яка залишилася несплаченою, та строку її сплати. Водночас вона сама по собі не є документом про заміну боржника за договором і не свідчить про звільнення відповідача від зобов`язань перед позивачем.

Виконання грошового зобов`язання третьою особою може припинити його повністю або частково в межах фактично сплаченої суми. Однак домовленість одержувача вантажу з водієм про подальшу оплату залишку не доводить припинення зобов`язання відповідача, якщо позивач не погодив переведення боргу або заміну сторони у зобов`язанні.

Як визначено ст. 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Згідно зі ст. 528 Цивільного кодексу України виконання обов`язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов`язання не випливає обов`язок боржника виконати зобов`язання особисто. У цьому разі кредитор зобов`язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

У разі невиконання або неналежного виконання обов`язку боржника іншою особою цей обов`язок боржник повинен виконати сам.

Інша особа може задовольнити вимогу кредитора без згоди боржника у разі небезпеки втратити право на майно боржника (право оренди, право застави тощо) внаслідок звернення кредитором стягнення на це майно. У цьому разі до іншої особи переходять права кредитора у зобов`язанні і застосовуються положення статей 512-519 цього Кодексу.

Таким чином, за наявності доказів часткової оплати така оплата підлягає зарахуванню в рахунок вартості послуг, але не звільняє відповідача від сплати підтвердженого залишку.

Судом встановлено, що у договорі-заявці погоджено загальну вартість послуг у сумі 4 000,00 доларів США, з яких за твердженням позивача, несплачено 1 800,00 доларів США, про які також наведено у розписці директорам Міжнародного благодійного фонду «ГОЛУБ МИРУ».

Відповідач наведеного розміру боргу не заперечив та не спростував, доказів повної оплати не надав.

За таких обставин позовна вимога про стягнення основного боргу є обґрунтованою в межах доведеного розміру.

Позивач зазначає, що остаточний розрахунок мав бути проведений під час розвантаження вантажу, а розпискою було визначено кінцевий строк сплати залишку до 23.02.2025.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк виконання визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати виконання у будь-який час, а боржник повинен виконати зобов`язання у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає з договору або закону.

Отже, якщо договір передбачав оплату під час розвантаження, а сторони окремо погодили сплату залишку до 23.02.2025, грошове зобов`язання мало бути виконане не пізніше цієї дати. Із 24.02.2025 відповідач перебував у простроченні, якщо до цього часу залишок не був сплачений.

Наявність розписки, оформленої під час розвантаження, суд оцінює разом із договором та документами про доставку. Вона не змінює сторони договору, однак підтверджує, що на дату доставки сторони обговорювали проведення остаточного розрахунку та визначили строк його здійснення.

Згідно зі статтею 524 Цивільного кодексу України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.

Відповідно до частини першої статті 533 Цивільного кодексу України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Разом з тим частина друга статті 524 та частина друга статті 533 Цивільного кодексу України допускають, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з правовою позицією, наведеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц, за змістом норми статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Проте оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, то зазначена норма ЦК України щодо сплати заборгованості з урахуванням установленого індексу інфляції поширюється лише на випадки прострочення виконання грошового зобов`язання, яке визначене договором у національній валюті - гривні, а не в іноземній або в еквіваленті до іноземної валюти, тому індексація у цьому випадку застосуванню не підлягає.

У випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті, втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти.

Надані документи щодо укладення договору-заявки та доставки вантажу підтверджують наявність договірних відносин і фактичне виконання перевезення. Часткова оплата, за умови її підтвердження платіжними документами або розпискою, підлягає врахуванню при визначенні залишку боргу. Натомість розписка одержувача вантажу сама по собі не є доказом повної оплати відповідачем і не припиняє його договірного обов`язку в частині несплаченої суми.

Суд також враховує, що сам факт отримання вантажу благодійною організацією не звільняє відповідача від зобов`язання оплатити послуги, якщо відповідач виступав замовником за договором-заявкою. Відповідач несе обов`язок перед позивачем у межах укладеного договору, а відносини між відповідачем, благодійною організацією, одержувачем вантажу та перевізником не змінюють цього висновку без належно оформленої домовленості про заміну боржника або іншого припинення зобов`язання.

Із тексту договору випливає, що зобов`язання сторін погоджено саме в доларах США та позивач просить стягнути борг у цій валюті, тому суд вирішує питання про валюту присудження з урахуванням змісту договору, заявленою позовною вимогою та ст.ст. 524, 533 Цивільного кодексу України, з врахуванням змісту яких, з відповідача підлягає стягненню 1800 доларів США боргу та 28,25 грн. 3% річних у гривневому еквіваленті за курсом станом на дату сплати боргу. Вимога про стягнення інфляційних в сумі 70,74 доларів США задоволенню не підлягає.

Згідно з ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними у розумінні ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як визначено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у сумі 1800 доларів США боргу та 28,25 грн. 3% річних у гривневому еквіваленті за курсом станом на дату сплати боргу. Вимога про стягнення інфляційних в сумі 70,74 доларів США задоволенню не підлягає.

Згідно з ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Таким чином, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також позивач надав Договір № 01/09-25 від 01.09.2025, укладений з адвокатом Хвесик С.В., підписаний сторонами Акт наданих правових послуг від 05.09.2025 на суму 15 000 грн. за написання позовної заяви та підготовку позовних матеріалів, Ордер на надання правничої допомоги.

Таким чином, на відповідача покладаються понесені позивачем витрати на оплату витрат на правову допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, які підтверджені позивачем належними доказами і їх розмір є обґрунтованим з огляду на складність справи, відповідає критеріям реальності таких витрат, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору у розумінні приписів ч. 4 ст. 126, ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 79, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕКС СПЕЦТРАНС» (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Олега Онікієнка, будинок 61, код ЄДРПОУ 40013455) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАФТ ТРЕВЕЛ» (Волинська область, Камінь-Каширський район, с. Седлище, вул. Боровики, 10, код ЄДРПОУ 43803004) 1800 доларів США боргу та 28,25 грн. 3% річних у гривневому еквіваленті станом за курсом на дату сплати боргу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕКС СПЕЦТРАНС» (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Олега Онікієнка, будинок 61, код ЄДРПОУ 40013455) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАФТ ТРЕВЕЛ» (Волинська область, Камінь-Каширський район, с. Седлище, вул. Боровики, 10, код ЄДРПОУ 43803004) 2 915,18 витрат по сплаті судового збору та 14 441,15 грн. витрат на правову допомогу.

4. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

5. У решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено у порядку і строки, встановлені ст.ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Т.П. Карпечкін