Ухвала суду № 141184540, 03.11.2026, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

03.11.2026м. Івано-ФранківськСправа № 909/1262/24 (909/1333/26)

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В., розглянувши матеріали позовної заяви № 9833/26 від 26.10.2026

ліквідатора Шершня Юрія Сергійовича, 36014, вул.Рєпіна,9, м.Полтава, який діє від імені ВАТ "Агромаш", 76018, Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вул. Височана,18

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Агромаш -ІФ", 76018, Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вул.В.Івасюка,62

про визнання недійсною майнової дії боржника щодо внесення нерухомого майна до статутного капіталу, зобов`язання повернути майно, визнання права власності на збережені в натурі об`єкти нерухомого майна

у межах справи про банкрутство ВАТ "Агромаш".

встановив: в провадженні Господарського суду Івано-Франківської області перебуває справа про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Агромаш".

26.02.2025 суд постановив, зокрема відкрити провадження у справі про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Агромаш"; оприлюднити на офіційному вебпорталі судової влади України оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Агромаш".

23.07.2025 суд постановив припинити процедуру розпорядження майном Відкритого акціонерного товариства "Агромаш" (76018, Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вул. Височана,18, ідентифікаційний код юридичної особи: 13644584) та повноваження розпорядника майна боржника - арбітражного керуючого Шершня Юрія Сергійовича; боржника - Відкрите акціонерне товариство "Агромаш" визнати банкрутом; відкрити ліквідаційну процедуру щодо Відкритого акціонерного товариства "Агромаш"; призначити ліквідатором Відкритого акціонерного товариства "Агромаш" арбітражного керуючого Шершня Юрія Сергійовича.

26.10.2026 ліквідатор Шершень Юрій Сергійович, який діє від імені ВАТ "Агромаш", звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області в межах справи про банкрутство ВАТ "Агромаш" із позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Агромаш -ІФ" про визнання недійсною майнової дії боржника щодо внесення нерухомого майна до статутного капіталу, зобов`язання повернути майно, визнання права власності на збережені в натурі об`єкти нерухомого майна.

Розглянувши подану позовну заяву, суд встановив таке.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Отже, позовна заява подана у справі про банкрутство має бути подана з дотриманням порядку та правил, визначених Господарським процесуальним кодексом України.

Положеннями статей 162, 164 ГПК України визначені вимоги до позовної заяви та перелік документів, що додаються до неї.

Відповідно до п. 9, ч.3 ст. 162 ГПК України, позовна заява повинна містити, зокрема, попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

В пункті 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України встановлено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

За змістом ч. 2 ст. 123 ГПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до Закону України "Про судовий збір" в редакції чинній на день звернення з позовом до суду (далі -Закон), за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.3 ч.21 ст. 4 Закону ) , а немайнового характеру в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.4 ч.21ст. 4 Закону). Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (ч. 1 ст. 4 Закону).

Ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна (пункт 2 частини першої статті 163 ГПК України).

Відповідно до ч.2. ст.6 Закону, у разі якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі, визначеному з урахуванням ціни позову, а встановлена при цьому позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.

Згідно з ч.3. ст. 6 Закону, за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Згідно з ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік", прожитковий мінімум для працездатних осіб на місяць з 01.01.2026 встановлений у розмірі 3 328 грн 00 коп.

В ч.3. ст. 4 Закону, при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Як вбачається з прохальної частини позовної заяви, позивач заявив дві вимоги немайнового характеру (3328 грн +3328 грн) та одну майнового характеру - 75 670 грн 80 коп. (5 044 720 грн (орієнтовна вартість переданого майна, згідно з рішенням Господарського суду від 12.07.2005 у справі №16/185) х 1,5 % ). Таким чином розмір судового збору при зверненні з цим позовом, з врахуванням коефіцієнту 0,8 становить 65 861 грн 44 коп. (82 326 грн 80 коп. х 0,8).

Доказів сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі позивач до позовної заяви не додав. Натомість у прохальній частині позовної заяви просив відстрочити сплату судового збору до реалізації майна боржника в ліквідаційній процедурі відповідно до ст.8 Закону України "Про судовий збір", з огляду на відсутність у ліквідаційній масі боржника вільних грошових коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або

2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю; або

4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.

Звільнення від сплати судового збору (відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру) з підстав, передбачених ст. 8 Закону України "Про судовий збір", є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо).

Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов`язок, а повноваження суду на власний розсуд (за наявності передбачених законом умов) звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір) (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12.03.2021 у справі № 912/1061/20).

Разом з цим, особа, яка заявляє відповідне клопотання, зокрема, про відстрочення, судового збору, повинна надати докази того, що існують обставини, визначені у ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", зокрема, що її майновий стан об`єктивно перешкоджає сплаті судового збору у встановленому порядку.

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах. У той же час гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду.

При вирішенні питання про відстрочення, розстрочення, зменшення або звільнення від сплати судового збору суд має перевірити конкретні обставини певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити судовий збір та стадію, на якій перебуває розгляд справи на певний момент.

Аналіз наведених положень ст. 8 Закону України "Про судовий збір" дає підстави для висновку, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану особи. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини можуть бути підставою для відстрочення (за умов, передбачених ст. 8 Закону України "Про судовий збір") або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру чи звільнення сторони від сплати такого.

Суд зазначає, що сам по собі факт перебування юридичної особи у ліквідаційній процедурі не свідчить про автоматичну відсутність у неї можливості нести судові витрати. Крім того, позивач не надав належних доказів та не навів аргументів того, що вжиття заходів щодо акумулювання коштів для сплати судового збору є об`єктивно неможливим.

Відповідно до положень ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

При цьому суд звертає увагу на те, що відстрочення не означає звільнення від сплати судового збору, а лише вказує на перенесення строку її здійснення. Однак як вбачається з позовної заяви, заявник не надав доказів на підтвердження того, що на момент ухвалення судового рішення у цій справі у боржника будуть наявні кошти для сплати судового збору у разі його відстрочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" звільнення від сплати судового збору є правом суду, а не його обов`язком, та застосовується у виняткових випадках за наявності належних і достатніх доказів, які свідчать про повну неможливість особи сплатити судовий збір. Заявник не подав жодних доказів, які б свідчили про відсутність у ліквідаційній масі боржника вільних грошових коштів.

При цьому суд враховує, що інститут звільнення від сплати судового збору має виключний характер та застосовується у разі встановлення обставин, які свідчать про неможливість сплати судового збору не лише на момент звернення до суду, але й загалом у межах розгляду справи.

"Право на суд" не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими. Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду. Вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, яке саме собою є таким, що суперечить п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі").

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання ліквідатора банкрута (позивача) про відстрочення сплати судового збору.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 174 ГПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

У разі, коли позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до Господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Враховуючи викладене та те, що позивач при подані позову не дотримався встановлених законом вимог, керуючись ст. 4, 162, 164, 174,232-234 Господарсько процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні клопотання заявника - ліквідатора Шершня Юрія Сергійовича, який діє від імені ВАТ "Агромаш" про відстрочення сплати судового збору - відмовити.

2. Позовну заяву від 26.10.2026 вх.№9833/26 залишити без руху.

3. Позивачу у десятиденний строк, з дня отримання цієї ухвали, усунути недоліки позовної заяви, а саме надати Господарському суду Івано-Франківської області:

- докази сплати судового збору у попередньому розмірі 65 861 грн 44 коп.

4. Роз`яснити позивачу, що в разі невиконання цієї ухвали у встановлений судом строк, позовна заява вважається неподаною і підлягає поверненню позивачу зі всіма доданими до неї документами.

5. Учасники справи можуть отримувати інформацію по справі на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою http://court.gov.ua/fair/sud5010/ та на вебсторінці Єдиного державного реєстру судових рішень за вебадресою http://reyestr.court.gov.ua/.

6. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Суддя Т. В. Максимів