Рішення № 141184524, 04.11.2026, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.11.2026м. Івано-ФранківськСправа № 909/1188/26Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Гули У. І. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФІЦЕНТР КВІТКА», м. Львів

до відповідача: Фізичної особа-підприємця Поліщука Олега Дмитровича, м. Калуш, Івано-Франківська область

про стягнення заборгованості в сумі 60 192,58 грн.

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Профіцентр Квітка" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до фізичної особи- підприємця Поліщука Олега Дмитровича (далі - відповідач) про стягнення 59 897,20 грн попередньої оплати за Договором № 29-06/2026 від 29.06.2026 про надання послуг організації участі у виставці та 295,38 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 21.09.2026 відкрито провадження у справі № 909/1188/26.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 21.09.2026 було надіслано відповідачу в його електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», така отримана відповідачем 21.09.2026 о 15:35, що підтверджується наявним у справі повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.

Правом на подання відзиву на позов відповідач не скористався.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Обставини справи встановлені судом.

29.06.2026 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОФІЦЕНТР КВІТКА" (надалі - Замовник, Позивач) та Фізичною особою-підприємцем Поліщуком Олегом Дмитровичем (надалі - Виконавець, Відповідач) було укладено Договір про надання послуг організації участі у виставці №29-06/2026 (надалі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору Виконавець зобов`язується надати комплекс послуг з організації участі Замовника у виставці, а також промоційних та рекламно-інформаційних послуг у будівельній виставці BUDArena Expo, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані виконавцем послуги.

Проведення виставки було заплановано на 06-08 серпня 2026 року за адресою м. Львів, вул. Академіка Ярослава Підстригача, 1-В (пункт 1.2. Договору).

Згідно з пунктом 6.2 Договору загальна вартість послуг становила суму, еквівалентну 4 000,00 доларів США у гривневому еквіваленті. Сторони погодили, що оплата здійснюється трьома рівними частинами (пункт 6.5 Договору).

Відповідно до п.6.2 договору загальна вартість Послуг за цим Договором становить суму, що еквівалентна 4 000,00 доларів США в гривневому еквіваленті. Оплата здійснюється в безготівковій формі у національній валюті України - гривні. Сума платежу, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом Національного банку України, встановленим на день виставлення рахунку.

Відповідно до п.6.10 Договору у разі відмови Замовника від участі у Виставці, Виконавець утримує:

- 10 % організаційного внеску - якщо відмова надійшла за 20 днів до початку Виставки або раніше (п.6.10.1 договору) ;

- 20 % від загальної вартості участі - якщо відмова надійшла у період від 20 до 10 днів до початку Виставки (п.6.10.2 договору) ;

- 100 % від загальної вартості участі - якщо відмова надійшла за 9 днів до початку Виставки (п.6.10.1 договору) .

Відповідно до п.10.3 Договору виконавець має право розірвати цей Договір в односторонньому позасудовому порядку шляхом письмового повідомлення Замовника (у тому числі електронними засобами зв`язку) у наступних випадках:

10.3.1 Порушення Замовником термінів оплати.

10.3.2 Порушення Замовником заборони на експонування товарів походженням з Російської Федерації.

10.3.3 Систематичного (два і більше разів) порушення Замовником правил пожежної безпеки, техніки безпеки або громадського порядку на території Виставки.

10.3.4 Скасування проведення Виставки внаслідок дії форс-мажорних обставин. У цьому випадку Договір вважається розірваним з моменту оприлюднення відповідного рішення Виконавця.

10.3.5 Інші випадки, які у письмовому повідомленні виконавець повинен обгрунтувати.

Відповідно до п.10.1 договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань, але в будь-якому разі до завершення всіх фінансових розрахунків.

На виконання умов Договору позивач здійснив перший платіж у розмірі 59 897,20 грн відповідно до рахунку на оплату №29-06/2026 від 02.07.2026, що підтверджується платіжною інструкцією №8088 від 02.07.2026.

Пунктом 6.10 Договору сторони встановили можливість відмови замовника від участі у Виставці та визначили фінансові наслідки такої відмови залежно від часу її здійснення.

Відповідно до пункту 6.10.1 Договору, якщо відмова надійшла за 20 днів до початку Виставки або раніше, Виконавець утримує 10% організаційного внеску.

09.07.2026 Позивачем на електронну адресу bud.arena.expo@gmail.com було направлено відповідний лист із повідомленням про припинення участі у виставці та повернення сплачених коштів (скріншот з електронної пошти).

Позивач у позовній заяві зазначає, що документально підтверджена відмова надійшла за 28 календарних днів до початку Виставки.

Станом на дату звернення до суду Відповідач не повернув Позивачу грошові кошти в розмірі 59 897,20 грн, що стало підставою звернення до суду.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення, висновки суду.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено підстави виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема договори та інші правочини.

Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до частини 1 статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст.525 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОФІЦЕНТР КВІТКА» зазначає, що після здійснення попередньої оплати потреба в участі у виставці відпала, про що позивач за 28 днів повідомив відповідача.

Пунктом 6.10 Договору сторони безпосередньо передбачили можливість відмови Замовника від участі у виставці та визначили фінансові наслідки такої відмови залежно від часу її здійснення.

Відповідно до п.6.10 Договору у разі відмови Замовника від участі у Виставці, Виконавець утримує:

- 10 % організаційного внеску - якщо відмова надійшла за 20 днів до початку Виставки або раніше ( п.6.10.1 договору) ;

- 20 % від загальної вартості участі - якщо відмова надійшла у період від 20 до 10 днів до початку Виставки ( п.6.10.2 договору);

- 100 % від загальної вартості участі - якщо відмова надійшла за 9 днів до початку Виставки ( п.6.10.1 договору) .

Письмове повідомлення Позивач направив відповідачу 09.07.2026.

Якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права) (ч.10 ст.11 ГПК України).

Стаття 693 Цивільного кодексу України регулює питання "попередньої оплати" товару, з якої вбачається, що "попередньою оплатою" визначається встановлений договором обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем.

Відповідно до частин другої та третьої статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Тобто, виходячи з аналізу положень статті 693 Цивільного кодексу України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

При цьому, оскільки, законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Зазначені висновки суду узгоджуються із правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 27.05.2020 у справі №922/2131/19, від 27.11.2019 у справі №924/277/19, від 20.02.2019 у справі № 912/2275/17, від 30.07.2019 у справі № 904/4899/18.

Письмове повідомлення позивач направив відповідачу 09.07.2026, тобто за 28 календарних днів до початку Виставки 06.08.2026.

Таким чином, строк повернення попередньої оплати є таким, що настав.

Суд звертає увагу, що відповідно до умов договору (п.10.3) право на розірвання договору в односторонньому порядку закріплено за виконавцем (відповідачам), отже посилання позивача на застосування ст. 1212 Цивільного кодексу України безпідставне.

Доказів повернення попередньої оплати відповідач не надав, доводи, наведені позивачем в обґрунтування позову, не спростував.

За викладеного позовні вимоги, щодо стягнення з відповідача на користь позивача 59 897,20 грн попередньої оплати є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення трьох процентів річних.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував три проценти річних за період прострочення з 17.07.2026 по 14.09.2026.

Господарський суд перевірив розрахунок трьох процентів річних, визнав його арифметично та методологічно правильними, а вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у розмірі 295,38 грн.

Відповідач контррозрахунку не надав; арифметичну правильність вимоги не заперечив.

Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).

У контексті викладеного позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 129 ГПК України 2 662,40 грн судового збору покласти на відповідача.

Суд також встановив, що 22.09.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОФІЦЕНТР КВІТКА» та Адвокатським об`єднанням «ШОКАЛО ТА ПАРТНЕРИ» укладено Договір №1-22/09/22 про надання правової допомоги.

Відповідно до умов Договору цього договору та Додаткової угоди №20 від 27.08.2026 до Договору №1-22/09/22 про надання правової допомоги від 22.09.2022 в ході представництва інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФІЦЕНТР КВІТКА» у даній справі в суді першої інстанції буде надана така правнича допомога: надання правничої інформації, консультацій і роз"яснень з правничих питань, збір доказів, підготовка позовної заяви, відповіді на відзив, участь у разі необхідності в судових засіданнях та інші дії.

Згідно із п.2.1 Додаткової угоди №20 від 27.08.2026 до Договору №1-22/09/22 про надання правової допомоги від 22.09.2022 сторони узгодили розмір гонорару за надання правничої допомоги у фіксованому розмірі: у розмірі 15 000,00 грн - сплачується не пізніше 5 банківських днів з дня підписання додаткової угоди, як оплата за надання усної консультації з вивченням матеріалів справи, аналіз судової практики з аналогічних спорів, підготовка позову, відповіді на відзив, участь у разі необхідності в судових засіданнях.

На підставі виставленого рахунку на оплату № 1-20-22/09/22 від 27.08.2026, позивачем було здійснено оплату за надану професійну правничу допомогу у загальній сумі 15 000 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №11610 від 11.09.2026, копія якої долучена до матеріалів справи.

Згідно з ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 5 ст. 129 ГПК України передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", пункти 79 і 112 відповідно).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи таке питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20).

Вирішуючи питання про стягнення вказаних витрат, суд враховує те, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (постанова ВП ВС від 15.06.2021 у справі №904/5726/19). В постанові ВП ВС від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19 викладено правовий висновок про те, що суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши надані позивачем докази, приймаючи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат на професійну правничу допомогу, ціну позову, рівень складності, характеру спору та юридичної кваліфікації правовідносин у справі, враховуючи обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду представником позивача документів, суд приходить до висновку, що зменшення розміру витрат позивача до 7 500,00 грн від попередньо заявленої суми 15 000,00 грн, яка є завищеною, відповідатиме критерію пропорційності і розумності. Аналогічну позицію виклав у своїх постановах Верховний Суд від 07.08.2018 року у справі № 916/1283/17 та від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Керуючись ст. 2, 86, 129, 233, 236 238, 240, 241, 256 ГПК України, суд

ухвалив:

позов задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Поліщука Олега Дмитровича (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіцентр квітка» (м. Львів, вул. Промислова, 47а, ЄДРПОУ:32327296, р/р № НОМЕР_2 в АТ «ПроКредит Банк», МФО 320984) суму основного боргу в розмірі 59 897,20 грн, 3% річних в сумі 295,38 грн, 2 662,40 грн судового збору та 7 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку у відповідності до глави 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя У. І. Гула