Рішення № 141181650, 23.09.2026, Броварський міськрайонний суд Київської області

УКРАЇНА

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 361/2671/25

провадження № 2/361/901/25

23.09.2026

РІШЕННЯ

Іменем України

23 вересня 2026 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого суддіПетришин Н.М.,за участю секретаряГриценко А.М.,розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в :

Стислий виклад позиції позивача.

У березні 2025 року ТОВ «Споживчий центр» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування вимог зазначається, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 11.06.2024 укладено кредитний договір (оферти) № 11.06.2024-100000046, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 5 500 грн., строком на 124 дні, зі строком повернення 12.10.2024, зі сплатою процентів у встановленому договором розмірі. ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконано в повному обсязі. Однак, відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на 12.10.2024 утворилась заборгованість у розмірі 10 118,14 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 3552,50 грн., по процентам в розмірі 2825,64 грн., комісія 990,00 грн,, по неустойці за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання, у розмірі 2 750,00 грн. Відповідачем у справі здійснені заходи, спрямовані на визнання боргу, а саме: проведена часткова сплата по вищезазначеному кредитному договору на суму 5 000,00 грн. від 17.06.2024 р. З огляду на викладене, ТОВ «Споживчий центр» просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитом у загальному розмірі 10 118,14 грн., а також судові витрати у розмірі 2 422,40 грн.

Заперечення відповідача

25 березня 2025 року від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив, в якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування заперечень посилається на те, що він дійсно скористався послугами ТОВ «Споживчий центр», уклав кредитний договір (оферти) № 11.06.2024-100000046 від 11.06.2024, отримав позику у розмірі 5500 гривень, строком на 124 дні. Наголошував на тому, що згідно умов договору та Заявки сторони погодили проценту ставку «Стандарт» у розмірі 1,5 % на день строком на перші 62 календарних дні, та проценту ставку «Економ» у розмірі 1 % за день, яка застосовується у наступні чергові періоди (62 дні). Зазначив, що 17.06.2024 відповідач повернув позику у розмірі 5000 гривень, тобто на сьомий день після отримання кредиту. Вважає, що за 7 днів використання коштів, з 11.06.2024 по 17.06.2024, наданих позивачем, у сумі 5500 гривень відповідач має оплатити відсотків у сумі 577,50 гривень. Наступні відсотки мають нараховуватися на суму 500 гривень, що не сплачені відповідачем, тобто 500 * 1,5% *55, що становить 412,50 гривень, а за останній період 500 * 1% * 62, що складає 310 гривень. Відтак, сума відсотків за використання кредиту у період з 11.06.2024 по 12.10.2024 складає 1300 гривень (577,50 + 412,50 + 310). Однак, позивач у довідці-розрахунку вказує відсотки у розмірі 2 825,64 гривень, з чим відповідач не погоджується. Крім того, позивач вказує, що тіло кредиту складає 3 552,50 гривень. Однак, відповідач вважає суму тіла кредиту у сумі 500 гривень. Також ОСОБА_1 вважає заявлену позивачем суму неустойки у розмірі 2750 гривень такою, що не відповідає вимогам Закону України «Про споживче кредитування», надуманою та завищеною.

Заяви, інші процесуальні дії у справі

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 березня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

У судове засідання представник ТОВ «Споживчий центр» не з`явився. У прохальній частині позовної заяви зазначене прохання щодо розгляду справи без участі представника позивача, позовні вимоги представник підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

У судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Подав відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позову.

Обставини справи, що встановлені судом.

11 червня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір (оферти) № 11.06.2024-100000046.

Відповідно до п. 3.2 Пропозиції щодо укладення договору кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Згідно п. 3.3.1 Пропозиції щодо укладення договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах, визначених у Заявці, яка є невід`ємною частиною кредитного договору.

У Заявці сторони погодили суму кредиту у розмірі 5500 грн., строк, на який надається кредит, 124 дні з дати його надання, та дату повернення (виплати) кредиту - 12.10.2024. Період користування кредитом кожні наступні 31 днів з дня його надання (черговий період).

Згідно п. 7 та 8 Заявки, процента ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1,5 % за 1 (один) день користування кредитом, що застосовується протягом перших 2 чергових періодів, а процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1 % за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процента ставка «Стандарт».

Комісія, пов`язана з наданням кредиту: 495 гривень (п. 11 договору).

За змістом п. 12 договору, комісія за обслуговування кредитної заборгованості 495 у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується кредитором та обліковується в перший день кожного з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно Графіку платежів.

Відповідно до п. 16 Заявки, орієнтована загальна вартість кредиту для споживача становить 15 510 гривень, загальні витрати за споживчим кредитом 10 010 гривень.

Неустойка: 55 гривень, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання (п. 17 Заявки).

Згідно листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 60-1003 від 10.03.2025, 11.06.2024 на номер картки: 5168745608648223, номер транзакції: 421764280, призначення платежу: видача кредиту за договором № 11.06.2024-100000046, перераховано 5 500 гривень.

Відповідно до Довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 11.06.2024-100000046 від 11 червня 2024 року, заборгованість ОСОБА_1 за вищевказаним кредитним договором за період з 11.06.2024 по 12.10.2024 становить: 10 118,14 гривень, що складається з: 3 552,50 гривень основного боргу, 2 825,64 гривень процентів; 2 750 гривень неустойки, 990 гривень додаткової комісії.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права, що регулюють дані правовідносини.

Відповідно до пункту першого частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частинами першою і другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язуються надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення ст. ст. 1046-1053 Кодексу, якщо інше не встановлено параграфом 2 Глави 71 і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 вказаного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 уклав вищезазначений договір, за умовами яких відповідач отримав грошові кошти шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок, зазначений у договорі.

Вказаний договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора «Е551», який був надісланий на номер мобільний телефону відповідача « НОМЕР_1 ».

Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» вищевказаний Договір № 11.06.2024-100000046 від 11 червня 2024 року прирівнюється до укладеного у письмовій формі.

Факт укладення договору та отримання суми кредиту відповідачем не оспорюється.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено законом або договором, або розірвання договору, сплата неустойки.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

У частині першій статті 1046 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у цивільній справі № 342/180/17 зроблено висновок про те, що оскільки фактично отримані та використані Позичальником кошти в добровільному порядку не повернуті, Банк має право вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої ним суми кредитних коштів.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

За правилами ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у частині другій статті 1050 ЦК України, відповідно до якої якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За змістом ст. 1048 ЦК України право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування позикою припиняється після спливу визначеного договором строку позики чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначені висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року по справі № 300/438/18.

Так, згідно кредитного договору № 11.06.2024-100000046 від 11 червня 2024 року, ОСОБА_1 отримав від ТОВ «Споживчий центр» кредит у розмірі 5500 гривень, строком на 124 календарних дні, зі строком повернення 12.10.2024. Сторони погодили сплату процентної ставки «Стандарт» у розмірі 1,5 % на день, що нараховується на перші 62 календарних дні, та проценту ставку «Економ» у розмірі 1 % за день, яка застосовується у наступні чергові періоди (62 дні). Орієнтована загальна вартість кредиту для споживача становить 15 510 гривень.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 належним чином та у повному обсязі умови договору не виконав. Відповідач сплатив на користь позивача 17.06.2024 суму у розмірі 5000 гривень, що сторонами не оспорюється.

Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «Споживчий центр» просило стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 11.06.2024-100000046 від 11 червня 2024 року, яка сформувалася за період з 11.06.2024 по 12.10.2024 у загальному розмірі 10 118,14 гривень та складається з: 3 552,50 гривень основного боргу, 2 825,64 гривень процентів; 2 750 гривень неустойки, 990 гривень додаткової комісії.

Заперечуючи проти позовних вимог, ОСОБА_1 звертав увагу суду, що за 7 днів використання коштів, з 11.06.2024 по 17.06.2024, наданих позивачем, у сумі 5500 гривень, відповідач мав оплатити відсотків у сумі 577,50 гривень, а наступні відсотки мають нараховуватися на суму 500 гривень, що ним не сплачені, тобто 500 * 1,5% *55, що становить 412,50 гривень, а за останній період 500 * 1% * 62, що складає 310 гривень. Відтак, сума відсотків за використання кредиту у період з 11.06.2024 по 12.10.2024 складає 1300 гривень (577,50 + 412,50 + 310).

Разом з цим, суд вважає такі доводи відповідача лише частково обґрунтованими. Відповідач не звернув уваги на те, що сплачена ним 17.06.2024 сума 5000 гривень першочергово зараховується на погашення відсотків за користування кредитом.

Так, сума відсотків за сім днів користування кредитом, з 11.06.2024 по 17.06.2024 становить 577,50 гривень. Відповідачем 17.06.2024 сплачено 5000 гривень. Відтак, відповідачем сплачено 4422,50 гривень тіла кредиту (5000-577,50). Залишок непогашеного тіла кредиту становить 1077,50 гривень.

З урахуванням умов договору, розмір відсотків, нарахований на залишок заборгованості, має вираховуватися таких чином: 1077,50 * 1,5 %*55 (днів) = 888,94 гривень; 1077,50 * 1 % * 62 (дні) = 668,05 гривень. Отже, загальний розмір відсотків становить 1556,99 гривень.

Відтак, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитним договором № 11.06.2024-100000046 від 11 червня 2024 року у розмірі 3 624,49 гривень, з яких: 1 077,50 гривень тіло кредиту; 1556,99 гривень відсотки, 990 гривень комісія, встановлена умовами договору.

Крім того, звертаючись до суду з позовом, ТОВ «Споживчий центр» заявляло також вимогу щодо стягнення з ОСОБА_1 неустойки у розмірі 2750 грн.

Однак, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З огляду на викладене, суд вважає заявлені позивачем вимоги у частині стягнення неустойки необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Отже, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованості за Договором 11.06.2024-100000046 від 11 червня 2024 року у розмірі 3 624 гривні 49 копійок, з яких: 1 074,50 гривень тіло кредиту, 1 556,99 гривень відсотки, 990 гривень - комісія.

Щодо судових витрат

Відповідно до платіжної інструкції № СЦ00007512 від 13.03.2025, при подачі даного позову до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 422 грн. 40 коп.

Згідно положень ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати у розмірі 872 грн.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 525, 526, 610, 625, 1054 ЦК України, ст. ст. 141, 206, 273, 274, 352 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженої відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 11.06.2024-100000046 від 11 червня 2024 року у розмірі 3 624 (три тисячі шістсот двадцять чотири) гривні 49 копійок, з яких: 1 074,50 гривень тіло кредиту, 1 556,99 гривень відсотки, 990 гривень - комісія.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженої відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 872 (вісімсот сімдесят дві) гривні.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий кредит», код ЄДРПОУ - 37356833, адреса місцезнаходження: вул. Саксаганського, буд. 133-А, м. Київ, 01032.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Наталія ПЕТРИШИН