Рішення № 141181399, 02.11.2026, Баришівський районний суд Київської області

Справа № 355/2030/26

Провадження № 2/355/1601/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 року селище Баришівка

Баришівський районний суд Київської області у складі:

головуючої судді Цирулевської М. В.,

за участю секретаря судового засідання Харченка С. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Баришівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

ОСОБА_1 (надалі також позивачка, ОСОБА_1 ) подала до Баришівського районного суду Київської області позов до ОСОБА_2 (надалі також відповідач, ОСОБА_3 ), в якому просить стягнути з відповідача аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки від всіх видів заробітку, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, на її користь, починаючи з дня подачі заяви і до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування своїх вимог щодо предмета спору позивачка зазначає, що з відповідачем ОСОБА_2 мають спільну дитину - неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина проживає біля неї та перебуває повністю на її утриманні та вихованні. Відповідач проживає окремо, є працездатною особою, матеріальної допомоги на утримання дитини добровільно та в достатньому обсязі не надає.

За доводами позовної заяви, наразі самостійно, власними силами, намагається забезпечити, доглядати та виховувати сина, а також виконувати всі інші обов`язки, покладені на неї законом та необхідні для належного утримання спільної дитини, оскільки відповідач не проживає з ними та не утримує родину і неповнолітню дитину. Інших дітей або непрацездатних утриманців на забезпеченні відповідача не має, а відтак позивачка вважала за необхідне звернутися до суду з позовом у цій справі.

ІІ. Рух справи. Процесуальні дії у справі. Заяви, клопотання учасників справи.

17 серпня 2026 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів (а.с. 1).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 серпня 2026 року головуючою суддею у даній справі визначено суддю Баришівського районного суду Київської області Цирулевську М. В. (а.с. 7).

З метою визначення територіальної підсудності справи судом направлено запит до Єдиного державного демографічного реєстру щодо зареєстрованого місця проживання позивачки (альтернативна підсудність) та відповідача. З відповіді № 3194408 та №3194408 від 18.08.2026 встановлені дані щодо зареєстрованого місця проживання позивачки та відповідача, що відноситься до територіальної юрисдикції Баришівського районного суду Київської області (а.с. 8-9).

При цьому, ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 21.08.2026 позовна заява була залишена без руху в зв`язку з її не відповідністю загальним вимогам ст. 175, 177 ЦПК України (а.с. 10-11).

Ухвалу Баришівського районного суду Київської області від 21.08.2026 позивачка отримала 27.08.2026, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою (а.с. 12).

31.08.2026 на адресу Баришівського районного суду Київської області через систему «Електронний суд» надійшла заява позивачки ОСОБА_1 про усунення недоліків з додатками, з якої вбачається, що зазначені в мотивувальній частині ухвали Баришівського районного суду Київської області від 21.08.2026 недоліки усунені, шляхом подання уточненої позовної заяви (а.с. 14-22).

Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 02.09.2026 відкрито провадження (спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін) в означеній справі, судове засідання призначено на 30.09.2026 (а.с. 23-24).

У судове засідання 30.09.2026 сторони та/або їх представники не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Жодних заяв та/або клопотань до суду не надходило.

В матеріалах справи станом на 30.09.2026 було відсутнє належне повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, відсутні будь-які відомості/поштові відмітки, які б вважалися належним повідомленням відповідача.

Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 30.09.2026 розгляд справи відкладено на 02.11.2026 (а.с. 27).

Відповідно до поштового трекінгу № R0 6728 6938 954 відповідач повідомлений належним чином (а.с. 29).

У судове засідання 02.11.2026 сторони та/або їх представники не з`явилися. Інших заяв та/або клопотань не надходило.

З врахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку про можливість судового розгляду цієї цивільної справи за відсутності позивачки та відповідача, остільки їх неявка не перешкоджає розгляду по суті, за їх відсутності, як таких, що належно інформовані про судовий розгляд.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом. Зміст правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України № НОМЕР_1 (а.с. 19-20).

Згідно із свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим Березнанським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 записані у графі батьки в означеному свідоцтві про народження відносно неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 21).

Відпоавдно до даними Витягу з реєстру Березанської територіальної громади №2026/014998592 від 30.08.2026 неповнолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований з 07.12.2017 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 16).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, позивачка ОСОБА_1 є власником житла за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 17).

IV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Зміст спірних правовідносин.

До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Сімейного кодексу України (надалі також СК України).

Положенням ч. 2 ст. 51 Конституції України закріплений конституційний обов`язок батьків утримувати своїх дітей.

Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

За ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно із вимогами ч. 1, 2 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ч. 7, 10 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно із ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Статтею 183 СК України передбачено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень ст. 182 СК України, так і положень ст. 183, 184 СК України.

Як роз`яснено в п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Норми процесуального права, що підлягають застосуванню.

Згідно із ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач - разом з поданням відзиву.

Згідно із ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Частинами 2, 3 ст. 12 ЦПК України унормовано, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За п. 2, 4, п. 6, п. 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно із ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

За ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зміст спірних правовідносин сторін полягає у стягненні аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

V. Мотивована оцінка аргументів учасників справи. Висновки суду за результатами розгляду позову.

За результатами дослідження фактичних обставин, що мають визначальне значення для розгляду цієї справи, зважаючи на докази, надані на їх підтвердження, а також застосувавши релевантні норми права, суд зазначає та виснує таке.

Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

За доводами позовної заяви, відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання неповнолітнього сина, угоди про добровільну сплату аліментів між ними не досягнуто, тому просить суд стягнути з відповідача аліменти на утримання сина у розмірі 1/4 частини його доходу (заробітку), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.

Судом встановлено, що сторони не перебувають у зареєстрованому шлюбі. Мають спільну дитину сина: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебуває на повному утриманні позивачки.

Аліменти - це суми коштів, які один з батьків або інша особа повинна виплачувати на утримання своєї дитини або іншої особи, яка має право на аліменти.

Суд зазначає, що за загальним правилом право вибору способу стягнення аліментів належить тому з батьків, разом з яким проживає дитина.

Суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. Окрім того, розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов`язання щодо утримання.

При визначенні розміру аліментів суд враховує, що відповідно до вимог закону сторони нарівні зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття і створювати для неї необхідні передумови для її розвитку і забезпечення організації її життя, також враховує розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відтак, з огляду на вибір позивачем способу стягнення аліментів у частці від заробітку (доходу) батька, з урахуванням викладених обставин, виходячи з рівності обов`язку батьків утримувати дитину, а також з принципу розумності та справедливості, суд доходить висновку, що з ОСОБА_2 підлягають стягненню аліменти на утримання сина в розмірі 1/4 частини з усіх видів (доходу) заробітку щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

Оскільки рішення ухвалюється на користь позивача, а позивачі за подання позовів про стягнення аліментів звільнені від сплати судового збору на підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір», суд відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України стягує з відповідача судовий збір у розмірі 1331,20 грн в дохід держави.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 84, 180, 181, 182, 183 Сімейного кодексу України, статтями 12-13, 76-81, 141, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 17.08.2026 і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок на наступний рахунок:

Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106;

Код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783;

Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) 899998;

Номер рахунку : UA908999980313111256000026001;

Код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Відповідно до ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення суду у межах сплати аліментних платежів за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 04.11.2026.

Дані відносно позивачки:

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_2

РНОКПП: НОМЕР_3

АДРЕСА_2 .

Дані відносно відповідача:

ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_3

РНОКПП: НОМЕР_4

АДРЕСА_3 .

Суддя

Баришівського районного суду

Київської області Марина ЦИРУЛЕВСЬКА