Рішення № 141178643, 02.11.2026, Ренійський районний суд Одеської області

РЕНІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

Провадження № 2/510/1958/26

Справа № 510/850/26

02 листопада 2026 року м. Рені Одеської області

Ренійський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Гончарової-Парфьонової О.О.,

за участю секретаря Фурсової А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Рені Одеської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА-НОВА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

Представник позивача звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 25 січня 2025 року відповідач з ТОВ «ІННОВА ФІНАНС», яке в подальшому змінила назву на ТОВ «ІННОВА-НОВА» уклали договір надання грошових коштів у кредит № 6833600125.

Перед укладенням договору ОСОБА_1 ознайомився з його умовами, правилами надання коштів у кредит, паспортом споживчого кредиту.

У відповідності до квитанції до платіжної інструкції № 20113-1354-184115232 від 25 січня 2025 року, на платіжну картку відповідача переховані грошові кошти в розмірі 6 000 грн. на виконання умов договору надання грошових коштів у кредит № 6833600125 від 25 січня 2025 року.

Таким чином, ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» свої зобов`язання перед відповідачем виконало у повному обсязі.

Однак, внаслідок неналежного виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором у нього виникла кредитна заборгованість в розмірі 33 156 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту 6 000 грн.; заборгованості за нарахованими процентами 15 156 грн.; заборгованості за неустойкою 12 000 грн.

Оскільки заборгованість відповідачем в добровільному порядку не погашена, позивач звернувся до суду з зазначеним позовом.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, направив до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце його проведення сповіщався належним чином, про причини неявки не повідомив. Відзив у встановлений судом строк не надходив.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Таким чином, суд приходить до висновку, що причини неявки відповідача є неповажними та є підстави для ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд дійшов наступних висновків.

Дійсно, як встановлено судом, 25 січня 2025 року сторони в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» дійшли згоди про укладення договору надання грошових коштів у кредит № 6833600125.

До укладення договору, відповідач ознайомився з його умовами, правилами надання коштів у кредит, паспортом споживчого кредиту.

Підписавши договір, відповідач посвідчив свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання грошових коштів позичальником. Відповідач з власної ініціативи звернувся за отриманням грошових коштів (позики) до вільно обраної ним фінансової установи, отримавши від останньої всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору.

Згідно положень ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, що визначено ч. 1 ст. 638 ЦК України.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до положень ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (утому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Таким чином, 25 січня 2025 року між сторонами був укладений договір надання грошових коштів у кредит № 6833600125.

У відповідності до умов договору ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» надало ОСОБА_1 суму кредиту в розмірі 6 000 грн. (п. 2.3. Договору), строком на 360 днів (п. 2.5 Договору), з процентною ставкою 1% за кожен день протягом перших 180 календарних днів, 0,87 % у період починаючи з 181 до закінчення строку дії договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту (п. 2.6.1 Договору), комісією за надання кредиту в розмірі 15 % від суми кредиту (п. 2.7 Договору) та ін.

У відповідності до квитанції до платіжної інструкції № 20113-1354-184115232 від 25 січня 2025 року, на платіжну картку відповідача переховані грошові кошти в розмірі 6 000 грн. на виконання умов договору надання грошових коштів у кредит № 6833600125 від 25 січня 2025 року, що також підтверджується випискою за рахунком клієнта ОСОБА_1 наданою АТ «Сенс Банк».

Позивач на виконання умов договору та відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України, надав грошові кошти (кредит) відповідачу у розмірі та на умовах, встановлених договором, а відповідач в свою чергу зобов`язався повернути грошові кошти (кредит), сплатити проценти та виконати інші умови передбачені договором.

Так, ТОВ «ІННОВА ФІНАНС», яке в подальшому змінило назву на ТОВ «ІННОВА-НОВА», належним чином виконало свої зобов`язання перед відповідачем ОСОБА_1 .

Однак, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором, у нього виникла заборгованість в розмірі 33 156 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту 6 000 грн.; заборгованості за нарахованими процентами 14 256 грн.; заборгованості за неустойкою 12 000 грн.; заборгованості з комісії 900 грн.

Відповідачем здійснено часткове погашення заборгованості за процентами: 20 лютого 2025 року в розмірі 2 160 грн., 10 березня 2025 року в розмірі 1 260 грн. та 03 квітня 2025 року в розмірі 1 260 грн.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України, що передбачено ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України.

Так, позивачем належними у справі доказами доведений розмір заборгованості відповідача за кредитним договором.

Натомість, заявлена заборгованість відповідачем не спростована, контр розрахунку не надано, докази які б підтверджували повне погашення заборгованості, відсутні.

Разом із тим, відповідно до пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина 1 статті 549 ЦК України).

Позивачем здійснено нарахування неустойки за прострочення зобов`язань за договором надання грошових коштів у кредит № 6833600125 від 25 січня 2025 року в розмірі 12 000 грн., після 24 лютого 2022 року, тобто у період дії в Україні воєнного стану.

На час розгляду справи в суді положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України є чинними.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦК України, основу цивільного законодавства України становить Конституція України.

Основним актом цивільного законодавства є ЦК України (частина 2 статті 4 ЦК України).

Отже, ч. 2 ст. 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (Рішення від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13, від 16 грудня 2015 у справі № 6-2023цс15).

З аналізу положень пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» та ст.ст. 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд зазначає, що на договір про споживчий кредит, укладений між сторонами у справі, розповсюджується дія пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, а відтак позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь позикодавця неустойки за прострочення виконання зобов`язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану, а нарахована позикодавцем неустойка, що передбачена відповідним договором, підлягає списанню позикодавцем.

Відтак, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача неустойки у зазначеному розмірі задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Представником позивача при подачі позову до суду сплачений судовий збір у належному розмірі 2662 грн. 40 коп., згідно платіжної інструкції № 130 від 23 квітня 2026 року.

Отже, оскільки позовні вимоги задоволено частково, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 698 грн. 61 коп. (2662,40 / 100 * (21156 сума задоволених позовних вимог / 33156 заявлена сума позову = 63,80%)).

Ухвалюючи рішення суду в цій справі, судом враховується, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 7, 10, 12, 13, 18, 58, 81, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 280-284, 289, 352, 354, 355 ЦПК України, -

вирішив:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА-НОВА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА-НОВА» (ЄДРПОУ 44127243) заборгованість за договором надання грошових коштів у кредит № 6833600125 від 25 січня 2025 року у розмірі 21 156 (двадцять одна тисяча сто п`ятдесят шість) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА-НОВА» (ЄДРПОУ 44127243) 1 698 (одна тисяча шістсот дев`яносто вісім) грн. 61 коп. витрат зі сплати судового збору.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.О. Гончарова-Парфьонова