Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 352/2143/26
Провадження № 2/352/1756/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 листопада 2026 рокум. Івано-Франківськ
Тисменицький районний суд Івано-Франківської області в складі судді Гриньків Д.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
В С Т А Н О В И В:
І. Короткий зміст позовних вимог.
24 серпня 2026 року позивач звернувся до Тисменицького районного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 21.07.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи кредитора було укладено електронний договір № 5695501 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Згідно умов кредитного договору сума кредиту (загальний розмір) складає 7200 грн, строк кредиту 360 днів по 16.07.2026 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,95% - стандартна процентна ставка від суми кредиту за кожен день користування. Періодичність платежів зі сплати процентів 20 днів. ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало ОСОБА_1 кредит в зазначеній сумі шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 .
Первісний кредитор виконав умови договору, надав позичальнику кредит на вказану суму, однак відповідачем умови договору не виконуються.
Надалі, ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» від ТОВ «Лінеура Україна» відповідно до умов Договору факторингу №27/02/2026 від 27.02.2026 року перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором в розмірі 26704,80 грн.
В межах строку дії Договору, укладеного між Первісним кредитором та Відповідачем, ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» у період з 28.02.2026 року по 16.07.2026 року (139 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 9507,60 грн. Таким чином, відповідач має заборгованість перед Позивачем за Договором № 5695501 від 01.07.2025 року загальною сумою 32612,40 грн., яка складається з тіла кредиту 7200 грн., нарахованих процентів первісним кредитором 15184,8 грн., нарахованих процентів ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» за 139 календарних дні 9 507,60грн, комісії за надання кредиту 720 грн.
А тому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором, судові витрати, які складаються з судового збору та витрат на правову допомогу.
ІІ.Стислий виклад позиції учасників справи.
Представник позивача просив розгляд справи проводити без його участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідачу була надіслана ухвала про відкриття провадження у справі, днем вручення якої, відповідно до п.5 ч.6 ст. 272 ЦПК України, є 26.05.2026 року.
Представник відповідача до суду надіслав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідач не отримував повідомлення про укладання договору факторингу та про відступлення прав вимоги за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5695501. Крім цього, відповідач вважає повідомлення ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» про перерахування коштів за кредитом таким, що не відповідає вимогам первинних документів, які містять обов`язкові реквізити та можуть бути підставою для бухгалтерського обліку, а також не погоджується із розміром заборгованості, зазначеному у позовній заяві, зокрема, сума нарахованих процентів за користування кредитом майже в 3,5 раз перевищує розмір отриманого кредиту (тіла кредиту). Вказав, що у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з наданням та обслуговуванням кредитної заборгованості, що надаються позичальнику та за які кредитодавцем встановлена одноразова комісія в значному розмірі та щомісячна комісія за обслуговування кредиту. Враховуючи, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору, положення пунктів 1.4 кредитного договору № 5695501 від 21 липня 2025 року щодо обов`язку позичальника сплатити одноразову комісію є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Крім того, зауважив, що вимоги щодо стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн, у даному конкретному випадку, не відповідають принципам пропорційності до предмету спору та справедливості. У підсумку просив у позові відмовити, судові витрати покласти на позивача.
Представник позивача до суду надіслав відповідь на відзив, в якому зазначив наступне. Так 21.07.2025 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно телекомунікаційної системи ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» було досягнуто згоди щодо всіх суттєвих умов та укладено електронний Договір № 5695501 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Переказ коштів, виданих в рамках Кредитного договору здійснено шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_1 , яку Відповідачем вказано особисто в заяві на отримання Кредиту та підтверджується копією довідки платіжного провайдера ТОВ «Універсальні Платіжні Рішення». Зарахування кредитних коштів на платіжну карту Відповідача відбулось через платіжну систему ipay, на підставі укладеного Договору ФК-П-19/03-01 про організацію переказу коштів від 12.03.2019 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «Універсальні Платіжні Рішення». ТОВ «Універсальні Платіжні Рішення» надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків, внесене в державний реєстр фінансових установ та отримало Ліцензію Національного банка України. За інформацією в листі ТОВ «Універсальні Платіжні Рішення», відповідно до зазначеного договору № 5695501 від 21.07.2025 було успішно перераховано грошові кошти у сумі 7200 грн. на платіжну карту НОМЕР_1 .
Крім цього вказав, що сума заборгованості за Договором розрахована у відповідності до Розрахунку заборгованості від ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА». Як Первісний Кредитор, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» здійснив розрахунок відповідно до умов договору. Крім цього зауважив, що відповідно до умов строк дії п. 1.3 Договору № 5695501 строк кредиту 360 днів: з 21.07.2025 року по 16.07.2026 року. Станом на дату укладання Договору факторингу від 27.02.2026 року №27/02/2026, строк дії Договору № 5695501 не закінчився, а відтак проценти нараховано у межах погодженого строку.
Вважає посилання відповідача на ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» та постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року № 902/417/18, помилковим, оскільки дана норма стосується вимог про нарахування неустойки (пені, штрафу), яку позивач до стягнення з Відповідача не заявляв.
У додаткових поясненнях представник відповідача звернув увагу суду на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12.02.2025 року у справі № 679/1103/23, зокрема щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації у виді відсотків за користування кредитом.
ІІІ. Відомості про рух справи. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 31.08.2026 року постановлено відкрити провадження у справі, здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику 9повідомлення) сторін, витребувати докази.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.
ІV. Фактичні обставини справи.
Судом встановлено, що 21.07.2025 року між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» був укладений договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5695501.
Згідно п. 1.2. договору, товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні (далі кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію (якщо передбачена договором) і проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором.
Згідно умов договору: Сума кредиту складає 7200 грн. Тип кредиту - кредит. Строк кредиту 360 днів. Періодичність сплати платежів кожні 20 днів.
Згідно п. 1.4. Комісія за надання кредиту становить 720,00 гривень. Тип Комісії (якщо передбачена Договором) разова комісія, нараховується при наданні кредиту в дату надання кредиту та в дату надання додаткової суми кредиту (у разі укладання додаткового договору/угоди згідно з п. 1.2.1 Договору). Комісія за надання кредиту (або Комісія) грошові кошти, які Клієнт зобов`язується сплатити Товариству в розмірі та в порядку, передбаченому Договором (якщо Комісія передбачена Договором), в якості однієї зі складових оплати (перша складова) за надання та користування кредитом відповідно до умов даного Договору (розділ «Терміни визначення та поняття, що вживаються в договорі).
Згідно п. 3.7. економічна сутність Комісії - складова частина плати (перша складова) за надання та користування кредитом відповідно до умов цього Договору; база для розрахунку Комісії: Комісія встановлена в процентному відношенні від суми кредиту/додаткової суми кредиту, якщо тарифами, які вказані на Вебсайті, або Програмою лояльності не визначено фіксований розмір Комісії в гривнях (зокрема, залежно від суми кредиту/додаткової суми кредиту тощо).
Відповідно до п. 1.4.1. стандартна процентна ставка становить 0,95% за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредитування, вказаного в п.1.3 цього Договору.
Згідно п. 2.1. договору Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок Клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 .
У відповідності до п. 3.1 договору, проценти, що нараховуються за цим договором, є однією зі складових оплати (другою складовою) за надання та користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредитування, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод факт/факт.
Сторони домовилися, що повернення (виплата) кредиту та сплата комісії (якщо передбачена договором), процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно з графіком платежів, крім випадку, визначеного в п.4.3. договору. (пункт 4.1 договору).
Договір підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 43676, 21.07.2025 року о 19:07:22 год., який надісланий на відповідний номер телефону (доказ в електронному вигляді).
Згідно з додатком № 1 до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5695501 від 21.07.2025 - таблиці обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит: дата платежу 15.07.2026, кількість днів у розрахунковому періоді 20, усього - 360; чиста сума кредиту/сума платежу за розрахунковий період 7200 грн; проценти за користування кредитом 24624 грн; реальна річна процента ставка 3141.84%, загальна вартість кредиту 32544 грн (доказ в електронному вигляді).
В паспорті споживчого кредиту, який підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 58505 від 21.07.2025 року, теж міститься детальна інформація щодо укладення договору ідентична умовам договору, яка була надана відповідачу до підписання кредитного договору (доказ в електронному вигляді).
Відповідно до листа товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» до ТОВ «Лінеура Україна» №1-0203 від 02.03.2026 року, та згідно договору про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття ФК-П-19/03-01 від 12.03.2019 року, успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 21.07.2025 року о 19:08:09 год. на суму 7200,00 грн, номер картки НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay.ua 809680424, призначення платежу: Зарахування 7200 грн на карту НОМЕР_1 .. (доказ в електронному вигляді).
У відповідності до інформації, наданої АТ КБ «Приватбанк» на вимогу ухвали суду, на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , в банку емітовано картку № НОМЕР_2 , 21.07.2025 року на вказаний рахунок зараховано суму коштів в розмірі 7200 грн.
З розрахунку заборгованості ТОВ «Лінеура Україна» вбачається, що станом на 27.02.2026 року за боржником ОСОБА_1 існує заборгованість за договором №5695501 від 21.07.2025 року в загальному розмірі 26704.80 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 7200 грн, заборгованість за відсотками 15184.8 грн, 3600 грн - штрафи, 720 грн - комісії. Нарахування відсотків здійснено за ставкою 0,95% у період з 21.07.2025 по 27.02.2026 року (222 дні). Відповідачем не сплачувалось заборгованості за кредитом (доказ в електронному вигляді).
27.02.2026 року між ТОВ "Лінеура Україна", як клієнтом, та ТОВ «ФК"Фінтраст Капітал", як фактором було укладено договір факторингу № 27/02/2026, згідно з умовами до ТОВ «ФК "Фінтраст Капітал" перейшли права грошової вимоги за кредитними договорами, згідно реєстру боржників, який формується відповідно до додатку №1 та є невід`ємною частиною договору (доказ в електронному вигляді).
Згідно витягу з реєстру боржників до Договору факторингу № 27/02/2026 від 27.02.2026 року під порядковим номером 2610 зазначено боржника ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , номер кредитного договору 5695501, загальна заборгованість 26704,8 грн, з них 7200 грн - тіло кредиту, 15184,8 грн відсотки та 3600 грн штрафи, 720 грн - комісія (доказ в електронному вигляді).
Згідно розрахунку заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Фінтраст Капітал» за Договором № 5695501 про надання споживчого кредиту від 21.07.2025 року за 139 календарних днів (28.02.2025 16.07.2026), заборгованість за відсотками за користування кредитом, нарахованих на тіло кредиту 7200 грн становить 9507,60 грн. Нарахування відсотків здійснено за ставкою 0,95 % (доказ в електронному вигляді).
V. Мотиви з яких виходить суд та норми права.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються ЦК України.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За правилами ч. 1ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно положень статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Статті 6 та 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним в письмовій формі.
З огляду на зазначені норми права Верховний Суд в своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі205,207 ЦК України).
Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19.
Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1, 3 ст. 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
В п. 1 ст. 629 ЦК України вказано, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до п. 1ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
В п. 1 ст. 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.
При цьому право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 року (справа №444/9519/12) та від 31.10.2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.
Щодо відступлення прав вимоги новому кредитору
Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора; зобов`язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Положеннями статті 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За приписами статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Щодо одноразової комісії за надання та обслуговування кредиту.
Так, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження 14-53цс21) зазначила про таке.
Закон № 1734-VIII (ЗУ Про споживче кредитування) у редакції, чинній до 19 жовтня 2019 року (дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав споживачів фінансових послуг» від 20 вересня 2019 року), до загальних витрат за споживчим кредитом відносив витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту (пункт 4 частини першої статті 1). Цей же пункт з 19 жовтня 2019 року визначив, що до загальних витрат за споживчим кредитом належать витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
В цьому висновку Велика Палата Верховного Суду зауважує, що згідно п. 8 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав споживачів фінансових послуг» від 20 вересня 2019 року, що набрав чинності 19 жовтня 2019 року і положення якого зберігають свою чинність на день перегляду рішення суду першої інстанції), пункт 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» виклали в такій редакції, згідно якої до загальних витрат за споживчим кредитом відносять витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту (пункт 4 частини першої статті 1). Цими ж змінами починаючи з 19 жовтня 2019 року визначено у частині другій статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», що до загальних витрат за споживчим кредитом належать витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
VІ. Висновки суду.
Розглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог з огляду на нижчевикладене.
Так, судом встановлено, що між ТОВ "Лінеура Україна" та відповідачем на підставі Закону України «Про електронну комерцію» в електронному вигляді укладено договір № 5695501 від 21.07.2025 року, підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідач отримав кредит, що підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення»» та інформацією, наданою АТ КБ «Приватбанк», в подальшому розпорядився даними коштами на власний розсуд, свої зобов`язання щодо повернення грошових коштів не виконав, кредитні кошти в повному обсязі не повернув.
При цьому позичальником не спростовано факт отримання ним кредитних коштів від первісного кредитора, будь-яких належних і допустимих доказів того, що відповідні кредитні кошти не були зараховані на його картковий рахунок, вказаний у договорі або доказів того, що вказаний картковий рахунок йому не належить відповідач суду не надав.
Відтак, обгрунтованими є позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 7200 грн.
При цьому суд приймає до уваги те, що позивач, який на підставі договору факторингу від 27.02.2026 року правомірно набув право вимоги до відповідача за спірним кредитним договором, здійснював нарахування відсотків за користування кредитом, оскільки строк виконання зобов`язань за спірним договором станом на 27.02.2026 року не закінчився. А також судом враховано те, що нараховані штрафні санкції за невиконання умов кредитного договору позивач до стягнення не заявляв.
Однак, суд зазначає, що позивачем здійснено нарахування відсотків за користування кредитом поза межами строку надання кредиту, а саме по 16.07.2026 року, натомість 360 день строку припадає на 15.07.2026 року. Відтак, загальний розмір заборгованості за відсотками слід зменшити на 68,40 грн (7200*0,95%) та такий буде становити 24624 (7200*0,95%*360 днів) грн.
Крім цього, суд зазначає, що Об`єднана Палата КЦС у постанові ОП КЦС від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25) відступила від висновків, які сформульовані у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23 (провадження 61-92св24) щодо можливості зменшення відсотків.
На відміну від обставин, які були підставою для тлумачення договору у справі №552/672/23, у цій справі умови щодо суми кредиту, 360-денного строку кредитування, дати повернення, розміру денних процентних ставок та загальної вартості кредиту викладені чітко та узгоджуються між собою.
Тому суд не може застосовувати правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит, оскільки в договорі відсутні нечіткі або двозначні положення.
При цьому, наведені приписи ЦК України, ЗУ «Про споживче кредитування» не вказують на недійсність умови кредитного договору про встановлення комісії за надання кредиту, яку передбачає кредитний договір №5695501.
Умови кредитного договору, якими визначено права споживача, є зрозумілими та не дають підстав для висновку, що одноразова комісія за надання кредиту може передбачати плату за інші послуги, які банк зобов`язаний надати безкоштовно, а отже і для висновку про нікчемність такої умови. Таким чином сума комісії в розмірі 720 грн підлягає стягненню з відповідача.
Відтак, позов слід задовольнити частково в загальній сумі 32 544 грн.
VІІ. Судові витрати.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже з відповідача слід стягнути на користь позивача 2656,82 грн сплаченого ним судового збору.
Щодо понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов такого висновку.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказав, що очікує понести 10 000 гривень витрат на професійну правничу допомогу в рамках договору №10/12-2024 від 10.12.2024 року про надання юридичних послуг, які і заявив до стягнення з відповідача.
На підтвердження понесення витрат на оплату професійної правничої допомоги позивач надав такі докази:
договір про надання правничої допомоги №10/12-2024 від 10.12.2024 року між ТОВ «ФІНТРАСТ Капітал» та адвокатом Столітнім М.М. (доказ в електронному вигляді);
свідоцтво про зайняття адвокатською діяльністю серії КС 9422/10 (доказ в електронному вигляді);
ордер серії АІ №22841971 на надання правничої допомоги ТОФ «ФК «Фінтраст капітал» адвокатом Столітнім М.М. (доказ в електронному вигляді);
Заявка № 23121 на виконання доручення до Договору № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 р (доказ в електронному вигляді);
АКТ № 23121 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно Договору № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 р. на загальну суму 10 000 грн (доказ в електронному вигляді);
Рахунок на оплату №23121-18/08-2026 від 18 серпня 2026 р. послуг адвоката Столітнього М.М. в розмірі 10 000 грн за договором про надання правової допомоги №10/12-2024 від 10.12.2024 року (доказ в електронному вигляді);
Даючи оцінку вищевказаному, суд виходить з того, що положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі ст. 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Разом з тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство встановило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу та витрати пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи (п. 1, п.2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Згідно з ч. 1-4 статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Отже, позивачем надано належні докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 «розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено».
В той же час, відповідно до постанови ВС від 04 вересня 2023 року у справі №910/5352/21 під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинах 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Суд зазначає, що аналогічні за змістом норми ГПК України, на які посилався ВС, містяться в ЦПК України, а саме в ч.4 ст.137 ЦПК України та ч.3-5, ч.9 ст.141 ЦПК України.
Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, усталеної практики у даній категорії справи, критерію необхідності та значимості процесуальних дій у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткової відмови у стягненні зазначеного розміру витрат та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3 000 грн.
Суд вважає, що така сума буде співмірною зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.
На підставі ст.ст.509, 526, 626, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 247, 259, 263, 265, 268, 273,279, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
У Х В А Л И В :
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за договором № 5695501 від 21.07.2025 року у сумі 32 544 (тридцять дві тисячі п`ятсот сорок чотири) грн, з яких: 7 200 (сім тисяч двісті) грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 24 624 (двадцять чотири тисячі шістсот двадцять чотири) грн сума процентів за користування кредитом, та 720 (сімсот двадцять) грн комісія за надання кредиту.
В задоволенні позову в іншій частині відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» 2 656 (дві тисячі шістсот п`ятдесят шість) грн 82 коп. судового збору та 3 000 (три тисячі) грн витрат на правову допомогу.
Згідно ст.273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27. приміщення 2, м. Київ, 03045, код ЄДРПОУ 44559822;
відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Рішення складене в повному обсязі 03.11.2026 року.
Суддя Тисменицького районного суду
Івано-Франківської області Гриньків Д.В.
Судове рішення № 141176446, Тисменицький районний суд Івано-Франківської області було прийнято 03.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 352/2143/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: