Рішення № 1411715, 10.01.2008, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 303

РІШЕННЯ

Іменем України

10.01.2008

Справа №2-17/16330-2007

За позовом ВАТ «Бухта Двуякірна», смт.Орджонікідзе, м.Феодосія

До відповідача Малого приватного підприємства «Дабл-С», м.Феодосія

Про стягнення 1 724,95грн.

Суддя В.І. Гайворонський

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Петрушін С.Г. представник дов. від 22.03.07р.

Від відповідача – не з’явився

Сутність спору: Позивач просить стягнути з відповідача 1 724,95 грн, у тому числі 1 625,74 грн. основного борга і 83,03 грн. пені, 16,18 грн. річних %, розірвати договір № 02-29-288 від 07.02.05р. оренди комунального майна від 07.02.05р., згідно якого орендодавець зобов’язався передати відповідачу у аредноє користування об'єкти металообробного устаткування, а відповідач зобов'язався, зокрема своєчасно і в повному об'ємі виплачувати орендну плату.

Відповідач в судові засідання не з'являється, явку свого представника у судове засідання не забезпечив, відзиву на позов не представив, про час слухання справи наперед повідомлений належним чином - рекомендованою поштою, направлену на його адресу реєстрації. Згідно ст. 93 ЦК України юридична особа повинна знаходитися за своєю адресою реєстрації. Якщо відповідач не знаходиться за своєю адресою реєстрації це не може бути поважною причиною та підставою не розглядати справу, оскільки порушення законодавства поважною причиною не є.

Якщо відповідач кореспонденцію суду не отримав по віні пошти, він вправі звернутися про перегляд цього рішення за нововиявленими обставинами та надати відповідні докази.

Суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними у ній матеріалами, при цьому виходить із того, що згідно ст.129 Конституції України надання доказів є правом стороні, а не обов’язком.

По справі проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд -

ВСТАНОВИВ:

07 лютого 2005 р. між Комунальним підприємством “Феодосійський завод “Гидроприбор”та Малим приватним підприємством “Дабл-С” був укладений договір оренди комунального майна.

Відповідно до умов укладеного договору орендодавець (Комунальне підприємство “Феодосійський завод “Гидроприбор”) передає, а орендатор (відповідач) приймає у строкове платне користування обладнання, яке вказано у додатку № 1 до договору, яке знаходиться на балансі Комунального підприємства “Феодосійський завод “Гидроприбор”.

Згідно пункту 3.1. договору орендна плата сплачується ежемісячно на підставі Методики розрахунку, затвердженої Рішенням 17 сесії 23 скликання Феодосійської міської Ради від 29.12.1999 р. № 482.

Згідно наданого розрахунку борг по орендної плати складає 1625,74грн.

Відповідачем не надано доказів що борг погашений.

Крім того, обґрунтованість стягнення орендної плати в указаном розміри підтверджена також рішенням Господарського суду АРК від 10.05.07р. справі №2-21/4903-2007 та в силу ст. 35 ГПК України вказана обстава доказуванню не підлягає.

Таким чином, з урахуванням заявлених позовних вимог, борг по орендної плати підлягає стягненню у сумі 1625,74грн.

Окрім вимоги про стягнення заборгованості заявлена вимога про стягнення 16,18грн. річних (за період з 01.03.2007р. – 30.09.2007р.).

Вказана сума річних стягненню не підлягає, при цьому суд виходить з наступних обставин:

Ст. 625 ЦК України 2003р. передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити 3% річних з простроченої суми, на вимогу кредитора.

Таким чином, момент настання виконання зобов'язання по оплаті 3% річних, залежить від наявності вимоги кредитора.

Згідно п. 2 ст. 530 ЦК України зобов'язання, термін виконання яких визначений моментом пред'явлення вимоги, боржник зобов'язаний виконати в семиденний термін з дня пред'явлення вимоги.

Проте, позивачем не представлено доказів, що така вимога направлена (вручалася) відповідачу.

Таким чином, підстав для виконання відповідачем зобов'язання по сплаті 3% річних з простроченої суми, немає.

Згідно ст. 129 Конституції – нормативного акту прямої дії і що має вищу юридичну силу – сторона вільна в наданні суду доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

З викладеного виходить, що суд має право розглянути справу за представленими матеріалами, в яких відсутні докази пред'явлення вказаної вимоги.

При цьому суд вважає за необхідне відзначити, що позовні вимоги не є вимогою, що відноситься до обов'язкового права. Так, позовна вимога передбачена процесуальним законодавством (ст. 54 ГПК України), заява з такою вимогою подається до суду і розглядається в порядку, визначеному процесуальним законодавством. Окрім цього, в даному випадку вимога є позовною, і є вимогою про стягнення заявленої суми, тобто вимога про примусовий характер ії виконання у разі ії задоволення, виконується така вимога в процесі виконавчого провадження.

Окрім цього, виконання вимоги за цивільними зобов'язаннями залежить від визначених ст. 530 ЦК України термінів.

Проте, подача позову не може впливати на такі терміни, оскільки на момент подачі позову, позов вже повинен бути обгрунтований.

Таким чином, позовна вимога не може розглядатися як вимога, що відноситься до обов'язкового права Цивільного Кодексу України.

Вказана вимога не є також претензієй, оскільки претензія відноситься до процесуального законодавства, а також позов прийнят до розгляду і розглядається по суті.

Дана думка суду співпадає з думкою Севастопольського апеляційнного суду, висловленого в постанові від 23.12.2004р. по справі № 2-17/9032-04 і від 23.12.05р. по справі № 2-17/12582-2005.

Відповідно до п.6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пеня передбачена п. 3.3 договору. Однак у даному пункті не вказано, що пеня нарахована за увесь період прострочення, що також відповідає практиці розгляду аналогічних питань Севастопольським апеляційним господарським судом, висловленого в постанові від 23.12.05р. по справі № 2-17/12582-2005.

У зв’язку із вищенаведеним, суд вважає у частині стягнення 3,28грн. пені відмовити так як на суму боргу 225,88грн., яка утворилася у березні, по якої пеня складає 3,28 грн., у вересні на вказаний борг пеня не повинна нараховуватися.

Таким чином пеня підлягає стягненню у сумі 79,75грн.

Оскільки відповідач не виконує зобов’язань по договору у частині сплати орендної плати, позивач вправі згідно ст. ст. 26,29 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» та ст. 651 ЦК України вимогати розірвання договору.

По позовній вимоги не матеріального характеру згідно ч.5 ст. 49 ГПК України судові витрати відшкодуються повністю та складають по державному миту 85грн.

По позовним вимогам матеріального характеру згідно ч.5 ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають відшкодуванню пропорційно задоволеним позовним вимогам та складають 100, 85грн. (1724,95:1705,49= 1,01141021; 102:1,01141021).

Таким чином всього розходи по держмиту підлягають відшкодуванню у сумі 185,85грн.

Оскільки, інформаційне технічне забезпечення судового процесу сплачується як за вимоги матеріального характеру, так і за вимоги нематеріального характеру, відповідно по вимогам не матеріального характеру інформаційне технічне забезпечення судового процесу підлягає відшкодуванню у сумі 68,22грн. (69:1,01141021), а всього інформаційне технічне забезпечення судового процесу підлягає відшкодуванню у сумі 117,22грн.

На підставі вищевикладеного, а також керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Розірвати договір № 02-29-288 від 07.02.05р. оренди комунального майна від 07.02.05р., укладений між Комунальним підприємством “Феодосійський завод “Гидроприбор” та Малим приватним підприємством “Дабл-С”.

Стягнути з відповідача – Малого приватного підприємства «Дабл-С» (98100, м.Феодосія, вул. Гарнаєва, буд. 65, кв. 10, р/р26003121130209 у ФФВАТ «МКБ», м.Феодосія, МФО 334812) на користь позивача – ВАТ «Бухта Двуякірна» (98184, смт.Орджонікідзе, м.Феодосія, вул. Леніна, буд. 20, р/р 26003301351402 у ПІБ м.Феодосія, МФО 324388, ОКПО 14312513) 1 625,74грн. грн. боргу, 79,75 грн. пені, судові витрати – 185,85 грн. державного мита, 117,22 грн. витрат по оплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У останній частині в позові відмовити.

Видати наказ після вступу рішення до законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Гайворонський В.І.