Рішення № 141171156, 27.10.2026, Лисянський районний суд Черкаської області

Справа № 700/1054/26

Провадження № 2-а/700/12/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року Лисянський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Бесараб Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Мельніченко Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Лисянка Звенигородського району Черкаської області адміністративну справу №700/1054/26, провадження №2-а/700/12/26 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання незаконною постанови у справі про адміністративне правопорушення в частині подвійного стягнення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання незаконною постанови у справі про адміністративне правопорушення в частині подвійного стягнення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 03.09.2026 у Лисянському відділі ДВС Звенигородського району Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України ним було отримано копію постанови про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з нього за виконавчим документом постановою серії АВ №00011519 від 14.07.2026 штрафу в розмірі 17 000 грн. 14.07.2026 на його вантажному автомобілі RENAULT PREMIUM 220.18, ДНЗ НОМЕР_1 , що перевозив подільний вантаж, автоматично зафіксовано перевищення вагових норм. Згідно з вказаною постановою Державної служби України з безпеки на транспорті серії АВ №00011519 від 14.07.2026 його було притягнуто до відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8 500 грн за перевищення нормативних параметрів, передбачених пунктом 22.5 ПДР України. З постановою Укртрансбезпеки ОСОБА_1 категорично не погоджується, оскільки вважає, що відповідач порушив його право, визначене у ст. 279-5 КУпАП, згідно з якою постанова про накладення адміністративного стягнення надсилається особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, протягом трьох днів з дня її винесення рекомендованим листом із повідомленням на адресу місця реєстрації (проживання) фізичної особи. Позивач зазначає, що за жодною з передбачених законом адрес постанову серії АВ №00011519 від 14.07.2026 року йому не надсилали, а тому про її існування він дізнався випадково у відділі ДВС. Оскільки позивач не отримував цієї постанови, строк для її добровільного виконання не розпочався, а отже, направлення документа для примусового виконання у подвійному розмірі є неправомірним. Він згоден сплатити штраф у розмірі 8 500 грн. Про оскаржувану постанову його не було повідомлено в установленому порядку, проте державний виконавець незаконно стягнув із нього подвійний штраф та виконавчий збір. Таким чином, спірна постанова фактично була вручена позивачу лише 03.09.2026, через що він був позбавлений можливості скористатись правом на її оскарження, та як наслідок, ним пропущено встановлений законом строк для звернення до суду. За таких обставин позивач змушений звернутися до суду та просить визнати причини пропуску строку звернення з позовною заявою поважними, визнати протиправною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії АВ № 00011519 від 14.07.2026 року в частині подвійного стягнення. Крім того, позивач просить суд стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті за рахунок бюджетних асигнувань на його користь грошові кошти у розмірі 8 500 грн, що були сплачені як штраф згідно з вищевказаною постановою, а також судові витрати.

10 вересня 2026 року Лисянським районним судом Черкаської області постановлено ухвалу про розгляд зазначеної адміністративної справи в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін.

22 вересня 2026 року на адресу суду від представника відповідача Чернової В. В., через систему «Електронний суд», надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач не погоджується з позовними вимогами та вважає їх необґрунтованими й безпідставними з огляду на таке. Щодо строку на оскарження постанови про адміністративне правопорушення зазначає, що відповідно до статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. При цьому, частиною четвертою статті 123 КАС України визначено, що якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду. У той же час, положеннями частини другої статті 286 КАС України встановлено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови). Тобто, враховуючи особливості розгляду даної категорії справ законодавцем встановлено скорочений строк для звернення до суду. Позовна заява датована 07.09.2026, незважаючи на те, що оскаржувану постанову винесено 14.07.2026. В подальшому постанову було скеровано на адресу позивача (вул. Бужанська, 26, селище Лисянка, Лисянський р-н, Черкаська обл., 19301), яка внесена до державних реєстрів, що підтверджується копіями бланка форми 119 поштових відправлень. Представник відповідача зауважує, що під час звернення з позовною заявою позивач у відомостях указав адресу (вул. Бужанська, 26, селище Лисянка, Лисянський р-н, Черкаська обл., 19301). Це свідчить про те, що позивач завідомо погоджується та щонайменше обізнаний із можливістю надходження поштової кореспонденції за вказаною адресою. Направлення листа рекомендованим повідомленням про вручення на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника. З аналізу вказаної норми та виходячи з матеріалів справи вбачається, що постанову серії АВ №00011519 від 14.07.2026 направлено засобами поштового зв`язку з повідомленням про вручення на адресу місця реєстрації (проживання) позивача 15.07.2025 (ШКІ R067228292513), однак відповідно до довідки АТ «Укрпошта» про причини повернення (ф.20) поштове відправлення повернуто у зв`язку із відсутністю адресата. З таким висновком позивача відповідач не погоджується, оскільки Укртрансбезпека виконала всі законодавчо встановлені дії щодо направлення оскаржуваної постанови на адресу ОСОБА_1 , яка внесена до державних реєстрів. Позивач же не вчинив відповідних дій щодо її отримання. Таким чином, позивач пропустив строк звернення до суду, оскільки оскаржувану постанову було надіслано рекомендованим листом із повідомленням про вручення на його поштову адресу, внесену до державних реєстрів. Проте це поштове відправлення повернулося у зв`язку із закінченням строку зберігання. Необізнаність про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися про них не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Враховуючи те, що положеннями пункту 8 частини першої статті 240 КАС України врегульовано наслідки недотримання позивачем процесуального строку, просять суд залишити позовну заяву без розгляду.

Щодо обставин справи, представник відповідача зазначає, що зі змісту оскаржуваної постанови серії АВ №00011519 від 14.07.2026 вбачається, що розглянувши відомості з матеріалів інформаційного файлу, створених системою за допомогою технічних засобів WIM 2, 2, Головним спеціалістом відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті, Павлюсюк М. В., встановлено, що 14.07.2026 за адресою М-06, км 54+285, Київська обл., автоматичним пунктом фіксації адміністративних порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті зафіксовано транспортний засіб RENAULT PREMIUM 220.18, ДНЗ AE8350MM. Відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 9,750% (1, 755 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон, відповідальність за яке передбачена ч. 2 статті 132-1 КУпАП. За вказаних обставин постановою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8 500 грн. Відповідно до ст 300-2 КУпАП визначено окремий порядок виконання постанов про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, передбачене статтею 132-2 КУпАП, зокрема у разі несплати штрафу особами, зазначеними у цієї статті, постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті підлягає примусовому виконанню протягом 30 днів з дня набрання нею законної сили (ч. 2 ст. 300-2 КУпАП). Таким чином, Державна служба України з безпеки на транспорті, враховуючи відсутність інформації щодо добровільної сплати або оскарження вказаної постанови, відповідно до вимог чинного законодавства скерувала постанову для примусового виконання до Лисянського відділу ДВС у Звенигородському районі Черкаської області. Враховуючи вищевикладене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

12 жовтня 2026 року через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначається наступне. Доводи відповідача щодо безпідставності позовних вимог не заслуговують на увагу, оскільки не ґрунтуються на належних та допустимих доказах і вимогах чинного законодавства. Позивач не заперечує проти застосування штрафу в одинарному розмірі, а вказує на безпідставне стягнення подвійного штрафу, оскільки постанова належним чином йому не вручалася, і відповідач жодними доказами цього не спростував. Навпаки, представник відповідача додає повідомлення Укрпошти про невручення поштового відправлення. Враховуючи зазначене вище, просить суд відхилити доводи відповідача, викладені у відзиві, а також визнати причини пропуску строку оскарження поважними та задовольнити позов у повному обсязі.

Позивач у судове засідання не з`явився, звернувся до суду із заявою про розгляд справи без його участі, позов просив задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Положеннями ч. 6 ст. 55 Конституції України закріплено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.

Відповідно ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об`єктивну сторону, об`єкт, суб`єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб`єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності. Відповідно до вимог ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з вимогами ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 245 КУпАП України визначає, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

На підставі вимог ст.252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з ч. 1 ст. 286 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Матеріалами справи встановлено, що постановою Державної служби України з безпеки на транспорті серії АВ № 00011519 від 14.07.2026 року було притягнуто ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8 500 грн за перевищення нормативних параметрів, передбачених пунктом 22.5 ПДР України.

Оскаржувану постанову позивач отримав 03.09.2026 після повідомлення йому про відкриття виконавчого провадження. Доказів протилежного суду не надано. З огляду на це суд дійшов висновку про поважність причин пропуску строку звернення до суду з позовною заявою, а тому цей строк підлягає поновленню.

Зі змісту оскаржуваної постанови серії АВ №00011519 від 14.07.2026 вбачається, що розглянувши відомості з матеріалів інформаційного файлу, створених системою за допомогою технічних засобів WIM 2, 2, Головним спеціалістом відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті, Павлюсюк М. В., встановлено, що 14.07.2026 за адресою М-06, км 54+285, Київська обл., автоматичним пунктом фіксації адміністративних порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті зафіксовано транспортний засіб RENAULT PREMIUM 220.18, ДНЗ AE8350MM. Відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 9,750% (1, 755 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон, відповідальність за яке передбачена ч. 2 статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. За вказаних обставин постановою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн.

Оскільки вказана постанова набрала законної сили, штраф за нею не було сплачено у визначений законом строк, а інформація щодо її оскарження до Укртрансбезпеки не надходила, керуючись вимогами статті 308 КУпАП вищевказану постанову було подано для примусового виконання.

Судом встановлено, що 03.09.2026 державним виконавцем Лисянського відділу ДВС України у Звенигородському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Панфіловим А.О. було відкрито виконавче провадження № 81878801 про стягнення із громадянина ОСОБА_1 у подвійного розміру штрафу в порядку ст.308 КУпАП у сумі 17 000 грн в дохід держави відповідно до постанови Державної служби України з безпеки на транспорті серія АВ №00011519 від 14.07.2026.

Згідно квитанції № 0.0.5031204420.1 від 03.09.2026 позивачем ОСОБА_1 сплачено штраф у розмірі 17 000 грн та виконавчий збір.

Позивач фактично не оспорює обставини правопорушення та не заперечує свою винуватість, підставою для звернення до суду з позовом є незгода з подвійним розміром штрафу, оскільки постанову серії АВ №00011519 від 14.07.2026 він не отримував, про рекомендований лист обізнаний не був.

Згідно з ч.1 ст.14-3 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу.

Відповідно до ч.9 ст.285 КУпАП особливості вручення постанови про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), визначаються статтями 279-1, 279-2, 279-5, 279-6 цього Кодексу.

Статтею 279-5 КУпАП встановлено, що у разі якщо адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою, третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтею 132-2 цього Кодексу, уповноважені на те посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а в разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлюють відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-3 цього Кодексу, або вантажовідправника.

За запитом уповноваженої на те посадової особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті (у тому числі за умови ідентифікації такої посадової особи за допомогою кваліфікованого електронного підпису), відповідні органи (підрозділи) Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України зобов`язані надавати відомості про належного користувача транспортного засобу, фізичну особу, керівника юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, особу, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи, з обов`язковим дотриманням Закону України «Про захист персональних даних».

Постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Постанова про накладення адміністративного стягнення надсилається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, протягом трьох днів з дня її винесення рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця реєстрації (проживання) фізичної особи (місцезнаходження юридичної особи).

Абзацом 6, 7 статті 279-5 КУпАП визначено, що днем отримання постанови є дата, зазначена в поштовому повідомленні про вручення її особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, або повнолітньому члену сім`ї такої особи. У разі якщо особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, відмовляється від отримання постанови, днем отримання постанови є день проставлення в поштовому повідомленні відмітки про відмову від її отримання.

У разі невручення постанови адресату за зазначеною в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань або Єдиному державному демографічному реєстрі адресою днем отримання постанови вважається день повернення поштового відправлення з позначкою про невручення до органу (підрозділу), уповноважена посадова особа якого винесла відповідну постанову.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до трекінгу поштового відправлення АТ Укрпошта № R067228292513, 15.07.2026 постанова серії АВ № 00011519 від 14.07.2026 рекомендованим листом з повідомленням про вручення направлена позивачу на адресу: вул. Бужанська, 26 селище Лисянка Лисянський р-н, Черкаська обл., проте поштове відправлення 31.07.2026 повернуто Державній службі України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) з відміткою відсутність адресата за вказаною адресою.

Згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 3299155 від 10.09.2026, місце реєстрації відповідача ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 .

Згідно ст. 251 КУпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для вирішення справи. Ці дані, зокрема, встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, зокрема: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до Пленуму Верховного Суду України в п. 24 Постанови "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" від 23 грудня 2005 року з подальшими змінами та доповненнями, зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Судом встановлено, що позивач не заперечував факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП. Проте йому не було вручено копію постанови серії АВ № 00011519 від 14.07.2026, чим позбавлено позивача можливості добровільно й своєчасно сплатити штраф у призначеному розмірі в сумі 8 500 грн.

Відповідно до ч.1 ст.307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Приписами ст.308 цього Кодексу передбачено, що у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Однак, як встановлено в ході судового розгляду, копію постанови серії АВ №00011519 від 14.07.2026 фактично не було вручено позивачу, оскільки вона направлена відповідачем не за місцем реєстрації ОСОБА_1 , а за іншою адресою, і відсутні докази того, що він був обізнаний про необхідність сплати штрафу в розмірі 8 500 грн, а тому відсутні правові підстави для застосування до ОСОБА_1 положень ст. 308 КУпАП у частині стягнення з нього подвійного розміру штрафу 17 000 грн.

Згідно з ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ст.77 ч.2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи з проаналізованих норм права та встановлених обставин справи, суд дійшов висновку щодо недоведеності відповідачем правомірності подвійного стягнення штрафу відповідно до оскаржуваної постанови, оскільки позивач не отримував постанову, термін на її добровільне виконання не розпочався, а отже, направлення її на примусове виконання у подвійному розмірі є неправомірним.

Відповідачем не надано суду доказів на спростування вказаних обставин, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно із «Переліком кодів бюджетної класифікації в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету», як додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2011року № 106, визначено, що Укртрансбезпека є контролюючим органом щодо доходів бюджету за такими кодами бюджетної класифікації, серед іншого, 21081800.

Відповідно до пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215, наказу Міністерства фінансів України від 31 грудня 2013 року № 1203 «Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку в державному секторі», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 січня 2014 року за № 161/24938, та з метою переходу на нову автоматизовану систему бухгалтерського обліку казначейського виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями, наказом Державної казначейської служби України від 28.11.2019 року № 336, затверджено Довідник відповідності символу звітності коду класифікації доходів бюджету.

За кодом класифікації доходів бюджету 21081800, обліковуються платежі у вигляді адміністративних штрафів за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, накладені Державною службою України з безпеки на транспорті.

Відповідно до Бюджетного кодексу України та Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого Указом Президента України від 08 квітня 2011 року № 446, наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року № 787 затверджено «Порядок повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів».

Пунктами 1, 2 розділу 1 Порядку № 787 передбачено, що цей Порядок розроблено на виконання статей 43, 45, 78 та 112 Бюджетного кодексу України, статті 43 Податкового кодексу України, статті 301 Митного кодексу України, статті 7 Закону України «Про судовий збір» та Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року N 375.

Порядок № 787 визначає процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії.

Згідно із пунктом 5 розділу 1 Порядку № 787, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету або на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.

У разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної податкової служби України та органи Державної митної служби України), подання подається до відповідного головного управління Казначейства, Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Дослідження наведених правових норм та застосування їх при вирішенні даного адміністративного спору із врахуванням встановлених у справі обставин, які підтверджуються належними доказами, дає суду підстави зробити висновок про те, що Державна служба України з безпеки на транспорті є органом, що контролює справляння надходжень платежів до бюджету за кодом 21081800 платежі у вигляді адміністративних штрафів за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, накладені Державною службою України з безпеки на транспорті.

Суд вважає, що за таких обставин необхідно зобов`язати Державну службу України з безпеки на транспорті здійснити відповідно до «Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року № 787, подання (висновок, повідомлення) до Державної казначейської служби України про повернення ОСОБА_1 надміру сплаченого до бюджету штрафу в сумі 8 500 грн, що відкрите на підставі постанови Державної служби України з безпеки на транспорті серії АВ №00011519 від 14.07.2026.

Також відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (абз. 2 ч. 5 ст. 139 КАС України).

Приймаючи до уваги, що позивач ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи, у зв`язку з чим на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, суд приходить висновку, що з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань підлягає стягненню в користь держави судовий збір у сумі 1331,20 грн.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання незаконною постанову у справі про адміністративне правопорушення в частині подвійного стягнення задовольнити.

Визнати причини пропуску строку звернення до суду з позовною заявою поважними.

Визнати протиправною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії АВ №00011519 від 14.07.2026 в частині примусового стягнення штрафу із ОСОБА_1 у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Зобов`язати Державну службу України з безпеки на транспорті здійснити відповідно до «Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року № 787, подання (висновок, повідомлення) до Державного казначейської служби України про повернення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), надміру сплаченого до бюджету штрафу в сумі 8 500 грн (вісім тисяч п`ятсот гривень), згідно квитанції (№ 0.0.5031204420.1 від 03.09.2026, призначення платежу штраф за виконавчим провадженням 81878801), що відкрите на підставі постанови Державної служби України з безпеки на транспорті серії АВ №00011519 від 14.07.2026.

Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений 02.11.2026.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Державна служба України з безпеки на транспорті, код ЄДРПОУ: 39816845, місцезнаходження: вул. Антоновича, 51 м. Київ.

Суддя Наталія БЕСАРАБ