Рішення № 141168666, 27.10.2026, Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/2887/26

Номер провадження 2/570/2408/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2026 року м.Рівне

Рівненський районний суд Рівненської області в особі судді Гладишевої Х.В.,

за участю секретаря судового засідання: Ярошик І.Р.,

учасники справи - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Рівненського районного суду Рівненської області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

До Рівненського районного суду Рівненської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" (далі - позивач, ТОВ "Юніт Капітал") із позовною заявою до ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій просить стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором №00-10233486 від 27.02.2025 року у розмірі 11 282,70 грн., судові витрати 2 662,40 грн та витрати на правову допомогу в сумі 7 000,00 грн.

Короткий зміст заяв по суті справи.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 27.02.2025 року між ТОВ "Макс Кредит" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №00-10233486 від 27.02.2025 року у формі електронного документа з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого відповідачці було надано кредит в сумі 6 500,00 грн.

Позивач набув право вимоги стягнення заборгованості за цим кредитним договором в результаті відступлення кредитором свого права вимоги до боржника. Так, 17.10.2025 року між первісним кредитором ТОВ "Макс Кредит" та ТОВ "Юніт Капітал" було укладено Договір факторингу №17102025-МК/ЮнітКапітал, предметом якого є відступлення права вимоги до боржників за кредитними договорами, зазначених у відповідному реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників за кредитними договорами, укладеними між боржниками та ТОВ «Макс Кредит» до Договору факторингу №17102025-МК/ЮнітКапітал від 17.10.2025 року до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 11 282,70 грн.

Так, згідно умов кредитного договору первісний кредитор виконав свій обов`язок та перерахував відповідачці 27.02.2025 року грошові кошти у сумі 6 500,00 грн. на банківську карту № НОМЕР_1 , яку відповідачка вказала у Договорі.

Оскільки позивач отримав право вимоги до відповідачки на основі вищевказаного Договору факторингу, відтак, відповідачка має невиконані зобов`язання з повернення коштів перед ТОВ "Юніт Капітал", які в добровільному порядку не виконує, що зумовило звернення позивачем до суду із вимогою про стягнення заборгованості з відповідачки.

Відзив на позовну заяву до суду не надходив.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 15.06.2026 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито спрощене позовне провадження у даній справі, призначено судове засідання.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 30.07.2026 року клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено та ухвалено витребувати докази у АТ КБ «Приватбанк».

У судове засідання 27 жовтня 2026 сторони не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату та час розгляду справи.

При цьому, у позовній заяві позивач просив суд, розглянути справу за відсутності представника позивача, не заперечує проти прийняття заочного рішення.

Відповідачка у судові засідання на неодноразові виклики не з`явилася, хоча була належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи, про причини неявки до суду не повідомила, клопотання про відкладення розгляду справи або ж про розгляд справи без її участі до суду не подавала, відзиву не направляла.

На відому суду адресу відповідачки неодноразово направлялися судові виклики, які поверталися до суду не врученими із зазначенням причин повернення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Так, Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Враховуючи наведене, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та з метою не допущення порушення права учасників на справедливий розгляд справи в розумні строки, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідачки, на підставі документів та доказів, що наявні в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на вказане, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Так, 25.02.2025 року ТОВ «Макс Кредит» та відповідачка уклали кредитний договір №00-10233486 від 27.02.2025 року на суму 6 500,00 грн., у формі електронного документа з використанням електронного підпису (договір підписаний відповідачкою за допомогою одноразового ідентифікатора 05613), за яким Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредит у вигляді Кредитної лінії, в розмірі Кредитного ліміту на суму 6 500,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі.

Відповідно до п. 1.2 - п.1.3 Договору сума ліміту кредитної лінії складає 6 500,00 грн., тип кредиту - кредитна лінія, цільове призначення кредиту - на споживчі потреби, строк дії кредитної лінії - 360 календарних днів до 22 лютого 2026 року.

Згідно п.1.4 Договору позичальник зобов`язаний оплатити проценти в Періодичну дату оплати процентів, а саме на 24 березня 2025 року та на кожного 25 дня після цієї дати за фактичне користування грошовими коштами протягом Строку дії кредитної лінії.

Відповідно до п.1.5 Договору, тип процентної ставки - фіксована. Стандартна процентна ставка складає 0,94 %.

Згідно п.1.6 Договору кредитодавець одноразово нараховує комісію за надання кредиту у розмірі 20.00% від суми кредиту та складає 1 300,00 грн.

Згідно п.1.7 Договору, денна процентна ставка за Договором при застосуванні Стандартної процентної ставки з урахуванням комісії дорівнює 1.0 %.

Згідно п.1.8-1.9.1 Договору, орієнтовна реальна річна процентна ставка за стандартною процентною ставкою на дату укладання цього Договору становить 3189,97%. Орієнтовна загальна вартість кредиту за Стандартною процентною ставкою на дату укладення цього Договору становить 29 796,00 грн.

Договір про споживчий кредит укладено з відповідачкою у електронній формі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» та підписаний шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що підтверджено самим договором.

У Договорі кредитної лінії зазначено персональні дані відповідачки (її ПІБ, фінансовий номер телефону, електронну адресу, дату народження, серію та номер паспорту, РНОКПП, адресу місця реєстрації проживання та номер банківської картки (№ НОМЕР_1 ), номер кредитного договору, суму кредиту та строк кредитування.

ТОВ «Макс кредит» виконало умови договору про споживчий кредит та перерахувало шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної картки відповідачки № НОМЕР_1 кошти в розмірі 6 500,00 грн, що підтверджується Підтвердженням Додатком до підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів від 27.02.2025 року, з якого вбачається, що ОСОБА_1 за кредитними договором №00-10233486, 27.02.2025 перераховано 6 500 грн. на карту «ПриватБанку» НОМЕР_7, номер транзакції 44067-55764-52364.

З інформації, наданої суду АТ КБ "ПриватБанк" на виконання ухвали від 30.07.2025, встановлено, що банківська картка № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) емітована на ім`я ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , номер телефону НОМЕР_5 знаходиться в анкетних даних ОСОБА_2 . Також, підтверджено зарахування коштів у сумі 6 500,00 грн на банківський рахунок №№ НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) - 27.02.2025 року.

17.10.2025 року між первісним кредитором ТОВ "Макс Кредит" та ТОВ "Юніт Капітал" було укладено Договір факторингу №17102025-МК/ЮнітКапітал, предметом якого є відступлення права вимоги до боржників за кредитними договорами, зазначених у відповідному реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників за кредитними договорами, укладеними між боржниками та ТОВ «Макс Кредит» до Договору факторингу №17102025-МК/ЮнітКапітал від 17.10.2025 року до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 11 282,70 грн.

Відповідно до детального розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 00-10233486, який проведено станом на 15.03.2026 року, заборгованість відповідачки складає 13 882,70 грн.

Однак, як вбачається з реєстру боржників до Договору факторингу №17102025-МК/ЮнітКапітал від 17.10.2025 року до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 11 282,70 грн та позивач у позовній заяві також просить стягнути з відповідачки заборгованість в розмірі 11 282,70 грн, без стягнення штрафних санкцій.

Доказів повного погашення заборгованості ані перед первісним кредитором, ані перед новим кредитором - позивачем у даній справі, відповідачка суду не надала.

Норми права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору та мотиви їх застосування.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх

Загальні правила щодо форми договору визначено ст.639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст.1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Із прийняттям Закону України "Про електронну комерцію" № 675-VIII (надалі - Закон №675-VIII) від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У ст.3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.3 ст.11 Закону № 675-VIII, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону № 675-VIII).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним (ч.5 ст.11 Закону № 675-VIII).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону;

- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону;

- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч.6 ст.11 Закону № 675-VIII).

Згідно з ч.8 ст.11 Закону № 675-VIII у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - ч.12 ст.1 Закону № 675-VIII.

Стаття 12 вказаного Закону № 675-VIII визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п.6 ч.1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію").

Згідно з ч.13 ст.11 Закону № 675-VIII, електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із ст.64 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 95 ЦПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Частина 4 ст.95 ЦПК України встановлено, що копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Згідно з ч.5 ст.95 ЦПК України, учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (ч.6 ст.95 ЦПК України).

Згідно із ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Підстави заміни кредитора у зобов`язанні визначені ст.512 ЦК України, відповідно до якої кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (ч.3ст.512 ЦК України).

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається (ст.ст.1077-1078 ЦК України).

Відповідно ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Враховуючи вищенаведене, провівши аналіз законодавства, суд приходить до висновку, що ТОВ «Макс кредит» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №00-10233486 від 27.02.2025 року, за яким відповідачка отримала кредит одним платежем у розмірі 6 500,00 грн. строком на 360 календарних днів, на банківську картку, вказану відповідачкою у кредитному договорі, на умовах платності та поворотності, що підтверджується наданими позивачем документами.

Крім того, таке зарахування кредитних коштів підтверджено також і банківською установою АТ КБ «ПриватБанк», в якій у відповідачки відкрито банківський рахунок та оформлено банківську карту.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачкою отримано кошти та сторонами узгоджено істотні умови кредитного договору, зокрема, розмір кредиту, строк кредитування, строк дії договору, процентна ставка та порядок нарахування відсотків.

ТОВ «Макс Кредит» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 за договором кредитної лінії №00-10233486 від 27.02.2025 року виконало у повному обсязі, надавши відповідачці кредит на суму 6 500 грн.

Відступлення ТОВ «Макс Кредит» свого права грошової вимоги до відповідачки на користь ТОВ "Юніт Капітал" на підставі договору факторингу підтверджується наявними у справі доказами.

Жодних обставин, які б вказували на недійсність вказаного договору, відповідачем не доведено і судом не встановлено.

Натомість, відповідачка свої зобов`язання за вказаним договором як перед первісним кредитодавцем так і перед ТОВ «Юніт капітал» належним чином не виконала, заборгованість у повному обсязі не погасила, про що наведено у розрахунку заборгованості, який надано ТОВ «Юніт капітал» у зв`язку з чим за відповідачкою, за розрахунками позивача, утворився борг на загальну суму 11 282,70 грн, з яких: 7 800,00 грн. - сума заборгованості за основним зобов`язанням, 3 482,70 - сума заборгованості за нарахованими відсотками.

Разом з тим, відповідачкою не надано суду жодних доказів на спростування укладення кредитного договору, а також доказів погашення заборгованості по кредиту.

Здійснивши перевірку розрахунку заборгованості, судом встановлено наступне.

Так, як вбачається зі змісту Договору кредитної лінії №00-10233486 від 27.02.2025 року ОСОБА_1 надано грошові кошти в сумі 6 500 грн. строком на 360 днів.

Так, суд погоджується з сумою заборгованістю за тілом кредиту, яка становить 6 500,00 грн. та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

При цьому, суд вважає безпідставним включення до тіла кредиту комісії в розмірі 1 300,00 грн та вказує тіло кредиту як 7 800,00 грн, оскільки така сума не є наданим тілом кредиту згідно договору.

Суд не знаходить підстав для стягнення комісії за надання кредиту в сумі 1 300,00 грн, з огляду на таке.

Так, п.1.6 Договору кредитної лінії №00-10233486 від 27.02.2025 року визначено, що кредитодавець одноразово нараховує комісію за надання кредиту у розмірі 20% від суми кредиту , що складає 1 300,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до частини п`ятої ст.12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.

Аналогічні висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (пункти 29-31).

Відтак, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Оскільки надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при реалізації прав та обов`язків за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Отже, виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.

Оскільки сплата позичальником винагороди за надання фінансового інструменту та винагороди за проведення додаткового моніторингу є платою за послуги, що супроводжують кредит в даному випадку, тому пункти договору, які передбачають сплату такої винагороди є нікчемними, у зв`язку з чим підстави для нарахування банком комісії на підставі нікчемних умов договору є безпідставними і вказані кошти не підлягають сплаті позичальником.

Такі висновки викладені Верховним Судом в постанові від 07 червня 2023 року у справі №686/14530/15.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 06 листопада 2023 року в справі №204/224/21, якщо в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), та не узгоджено їх зі споживачем, то такі умови є нікчемними відповідно до частин першої та другої ст.11, частини п`ятої ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

У постанові Верховного Суду від 31.07.2025 у справі №199/441/21 зазначено, що положення договору про надання споживчого кредиту, які передбачають здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України «Про захист прав споживачів», є нікчемними і окреме рішення суду про визнання їх недійсними не вимагається.

З матеріалів даної справи вбачається, що комісію у розмірі 20% було визначено як комісійну винагороду за надання кредиту.

Водночас, в матеріалах справи відсутній перелік послуг, які пов`язані з наданням кредиту та які повинні надаватись фінансовою установою.

Ураховуючи, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору та що собою являє така комісійне нарахування, то положення договору про встановлення комісійної винагороди у розмірі 20% за надання кредиту є нікчемними відповідно до ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі №727/5461/23.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості по комісії за Договором кредитної лінії №00-10233486 від 27.02.2025 року у розмірі 1 300,00 грн., слід відмовити з підстав їх необґрунтованості

Разом з тим, суд погоджується із сумою відсотків за договором кредитної лінії №00-10233486 від 27.02.2025 року у розмірі 3 482,70 грн, які відповідає умовам Договору та вимогам чинного законодавства.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст.12, ч.ч. 1, 3 ст.13, ч.ч. 1, 5, 6 ст.81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи наведене, керуючись вимогами законодавства, здійснивши перевірку розрахунку заборгованості, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме стягненню з відповідачки на користь позивача підлягає заборгованість за Договором кредитної лінії №00-10233486 від 27.02.2025 року у розмірі 9 982,70 грн, з яких: 6 500,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 3 482,70 грн - заборгованість за відсотками.

Розподіл судових витрат між сторонами та витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Як вбачається з платіжної інструкції №43105 від 03.06.2026, позивач сплатив за подання даного позову 2 662,40 грн судового збору.

Таким чином, з відповідачки підлягає стягненню судовий збір на користь позивача в пропорційному розмірі до задоволених позовних вимог, що становить 2 355,63 грн (2 662,40 грн.*9 982,70 грн./11 282,70 грн.); в іншій частині сплачений судовий збір покладається на позивача та відшкодуванню не підлягає.

Щодо вимог представника позивача про стягнення з відповідачки суми витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.

Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За умовами ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Юніт Капітал" та адвокатським бюро "Тараненко та партнери" укладено договір №20/01/26-02 від 20.01.2026 про надання правничої допомоги та укладено додаткову угоду № 25771394885 до договору про надання правничої допомоги від 21.01.2026, в якій зазначено, що Адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу по захисту прав та інтересів ТОВ "Юніт Капітал" по справах про стягнення заборгованості за кредитними договорами, зокрема по справі ОСОБА_1 . Вартість надання правової допомоги склала 7000,00 грн, про що свідчить акт прийому-передачі наданих послуг від 17.03.2026.

Зважаючи на викладене, стороною позивача доведено належними та допустимими доказами понесення витрат за надання правничої допомоги, з урахуванням також позиції, висловленої у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.10.2025 року (справа №761/415/24, провадження №61-6667св25) про те, що за відсутності клопотання іншої сторони суд не може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Оскільки позов майнового характеру задоволено частково, то правова допомога з відповідачки на користь позивача підлягає задоволенню в розмірі пропорційному до задоволених позовних вимог та становить 6 193,45 грн (7 000,00 грн. * 9 982,70 грн./11 282,70 грн).

Керуючись ст.ст.4, 5, 12, 13, 76-82, 141, 242, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Позов Товариство з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" заборгованість за кредитним договором №00-10233486 від 27.02.2025 року в сумі 9 982,70 грн, з яких: 6 500,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 3 482,70 грн - заборгованість за відсотками.

В решті позовних вимог слід відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" судовий збір у розмірі 2 355,63 грн та витрати на правову допомогу в сумі 6 193,45 грн.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал", ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження: 01133, бульвар Лесі Українки, буд.34, офіс 333, м. Київ;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України № НОМЕР_6 , виданий 29.05.2025 року, орган, що видав 5624, РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 03 листопада 2026 року у зв`язку з надмірним навантаженням.

Суддя Гладишева Х.В.