Рішення № 141168664, 22.10.2026, Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/2708/26

Номер провадження 2/570/2319/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2026 року м.Рівне

Рівненський районний суд Рівненської області в особі судді Гладишевої Х.В.,

за участю секретаря судового засідання: Ярошик І.Р.,

учасники справи не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Рівненського районного суду Рівненської області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

До Рівненського районного суду Рівненської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" (далі - позивач, ТОВ "Юніт Капітал") із позовною заявою до ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій просить стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором №660000246 від 11.01.2025 у розмірі 19 203,30 грн, з яких: 6 299,64 грн заборгованість за тілом кредиту, 12 903,66 грн заборгованість за відсотками, судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на правову допомогу в сумі 7 000,00 грн.

Короткий зміст заяв по суті справи.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 11.01.2025 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №660000246 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит в сумі 3 150,00 грн.

В подальшому відповідачка збільшила суму кредиту до 6 300,00 грн. Факт перерахування грошових коштів підтверджується долученими до справи доказами.

Позивач набув право вимоги стягнення заборгованості за цим кредитним договором в результаті неодноразового відступлення кредиторами свого права вимоги до боржника.

Зокрема, 15.04.2025 ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" було укладено Договір факторингу №МВ-ТП/31, предметом якого є відступлення права вимоги до боржників за кредитними договорами, зазначених у відповідних реєстрах.

30.09.2025 року між ТОВ "Таліон плюс" та ТОВ "Юніт Капітал" укладено договір факторингу №30/0925-01, та сторони 30.09.2025 року підписали Реєстр прав вимог №2 від 30.09.2025 до Договору факторингу 2.

Таким чином, згідно умов кредитного договору первісний кредитор виконав свій обов`язок та перерахував відповідачці 11.01.2025 року грошові кошти у сумі 3 150,00 грн, 950,00 грн, 1 000,00 грн, 750,00 грн, 13.01.2025 року 450,00 грн. на банківську карту № НОМЕР_1 , яку відповідачка вказала у Договорі Договорі кредитної лінії №660000246.

Оскільки позивач отримав право вимоги до відповідачки на основі вищевказаних Договорів факторингу, відтак, відповідачка має невиконані зобов`язання з повернення коштів перед ТОВ "Юніт Капітал", які в добровільному порядку не виконує, що зумовило звернення позивачем до суду із вимогою про стягнення заборгованості з відповідачки.

Відзив на позовну заяву до суду не надходив.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 10.06.2026 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито спрощене позовне провадження у даній справі, призначено судове засідання.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 22.07.2026 клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено частково та ухвалено витребувати докази.

28.07. 2026 року до суду надійшли витребовувані докази.

У судове засідання 22.10.2026 сторони не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату та час розгляду справи.

При цьому, у позовній заяві позивач просив суд, розглянути справу та провести всі судові засідання за відсутності представника позивача, не заперечує проти прийняття заочного рішення.

Відповідачка у судові засідання на неодноразові виклики суду не з`явилася, хоча була належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи, про причини неявки до суду не повідомила, клопотань про відкладення розгляду справи або ж про розгляд справи без її участі до суду не подавала, відзиву на позовну заяву не подавала.

На відому суду адресу відповідачки неодноразово направлялися судові виклики, які поверталися до суду не врученими.

Так, Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Враховуючи наведене, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та з метою не допущення порушення права учасників на справедливий розгляд справи в розумні строки, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідачки, на підставі документів та доказів, що наявні в матеріалах справи.

Таким чином, суд приходить до висновку проводити розгляд справи у відсутність представника позивача та відповідачки, за наявних у розпорядженні суду доказів.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на вказане, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Так, 11.01.2025 року ТОВ "Манівео Швидка Фінансова Допомога" та відповідачка уклали кредитний договір №660000246, на суму 3 150,00 грн, у формі електронного документа з використанням електронного підпису (договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора), за яким Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредит у вигляді Кредитної лінії, в розмірі Кредитного ліміту на суму 3 150,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту "СМАРТ" Товариства з обмеженою відповідальністю "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА".

Відповідно до п. 2.3 Договору кредитодавець надає перший транш за договором у розмірі, що дорівнює загальному розміру кредиту в сумі 3 150,00 грн. 11.01.2025 року.

Крім того, відповідно до п.2.2 Договору, Позичальнику на умовах та порядку, що передбачені цим Договором можуть бути надані додаткові грошові кошти у кредит шляхом надання додаткових траншів.

Відповідно до п.2.4 Договору Другий та решта траншів за Договором можуть бути надані Позичальнику протягом Дисконтного періоду кредитування на умовах передбачених цим Договором. Надання кожного додаткового Траншу за Договором збільшує Загальний розмір кредиту на суму такого Траншу.

Згідно п.8.3 Договору, базова процента ставка становить 0,98 в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у Позичальника за кожен день користування ним.

Згідно п.8.5. Договору розмір комісії, що нараховується за надання першого Траншу за цим Договором становить 157,50 грн.

У відповідності до п.7.2 Договору, в обов`язковому порядку сума кредиту має бути повернута позичальником не пізніше ніж протягом 30 календарних днів після настання однієї з наступних обставин:

7.2.1 закінчення строку дії Договору в порядку, передбаченому п.11.1 Договору;

7.2.2 ініціювання Кредитодавцем дострокового розірвання/припинення дії Договору, в порядку передбаченому п.9.1.12 або п.9.1.1.7 Договору.

Згідно п.7.3 Договору кінцева дата повернення (виплати) Кредиту 10.02.2030.

Договір про споживчий кредит укладено з відповідачкою у електронній формі відповідно до Закону України "Про електронну комерцію", та підписаний шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що підтверджено самим договором.

Крім того, позивач зазначає про те, що в подальшому відповідачка збільшила суму кредиту до 6 300,00 грн.

ТОВ "Манівео Швидка Фінансова Допомога" виконало умови договору про споживчий кредит та перерахувало шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної картки відповідачки №5355-28ХХ-ХХХХ-7141 кошти в розмірі 3 150,00 грн, що підтверджується копією платіжного доручення від 11.01.2025 та підтверджено інформацією банку, наданою на запит суду.

Крім того, з долучених платіжних доручень вбачається перерахування на карту відповідачки грошових коштів в розмірі 950,00 грн, 1 000,00 грн, 750,00 грн, 450,00 грн. Також перерахування вказаних сум грошових коштів на карту відповідачки підтверджено також і банківською установою.

15.04.2025 ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" було укладено Договір факторингу №МВ-ТП/31, предметом якого є відступлення права вимоги до боржників за кредитними договорами, зазначених у відповідних реєстрах.

30.09.2025 року між ТОВ "Таліон плюс" та ТОВ "Юніт Капітал" укладено договір факторингу №30/0925-01, та сторони 30.09.2025 року підписали Реєстр прав вимог №2 від 30.09.2025 до Договору факторингу 2.

Відповідно до реєстру боржників від 30.09.2025 до договору факторингу №30/0925-01 від 30.09.2025 року перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №660000246 від 11.01.2025 у розмірі 22 353,12 грн.

Відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором №660000246 від 11.01.2025 року ТОВ "Юніт Капітал", заборгованість відповідачки, станом на 18.03.2026, складає 22 353,12 грн, з яких: 6 299,64 грн тіло кредиту, 12 903,66 грн відсотки, штрафн санкції 3 149,82 грн.

При цьому, в позовній заяві позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість у розмірі 19 203,30 грн, з яких: 6 299,64 грн тіло кредиту, 12 903,66 грн відсотки.

Доказів повного погашення заборгованості ані перед первісним кредитором, ані перед новим кредитором - позивачем у даній справі, відповідачка суду не надала.

Норми права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору та мотиви їх застосування.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх

Загальні правила щодо форми договору визначено ст.639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст.1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Із прийняттям Закону України "Про електронну комерцію" № 675-VIII (надалі - Закон №675-VIII) від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У ст.3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.3 ст.11 Закону № 675-VIII, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону № 675-VIII).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним (ч.5 ст.11 Закону № 675-VIII).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону;

- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону;

- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч.6 ст.11 Закону № 675-VIII).

Згідно з ч.8 ст.11 Закону № 675-VIII у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - ч.12 ст.1 Закону № 675-VIII.

Стаття 12 вказаного Закону № 675-VIII визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п.6 ч.1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію").

Згідно з ч.13 ст.11 Закону № 675-VIII, електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із ст.64 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 95 ЦПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Частина 4 ст.95 ЦПК України встановлено, що копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Згідно з ч.5 ст.95 ЦПК України, учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (ч.6 ст.95 ЦПК України).

Згідно із ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Підстави заміни кредитора у зобов`язанні визначеніст.512 ЦК України, відповідно до якої кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (ч.3 ст.512 ЦК України).

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається (ст.ст.1077-1078 ЦК України).

Відповідно ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відступлення ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" свого права грошової вимоги до відповідача на користь ТОВ "Таліон Плюс" та подальше відступлення прав вимоги на користь ТОВ "Юніт Капітал" на підставі договорів факторингу підтверджується наявними у справі доказами.

Жодних обставин, які б вказували на недійсність вказаних договорів, відповідачкою не доведено і судом не встановлено.

Разом з тим, судом встановлено, що ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" своєчасно та в повному обсязі виконало зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором №660000246 від 11.01.2025, перерахувавши 11.01.2025 одним платежем 3 150,00 грн на картку, вказану позичальником у договорі, що підтверджується наданою позивачем копією платіжного доручення.

При цьому, що стосується посилання позивача про те, що відповідачкою збільшено суми кредиту до 6 300,00 грн суд зазначає про наступне.

Так, суд не ставить під сумнів факт перерахування відповідачці коштів в сумі 950,00 грн, 1 000,00 грн, 750,00 грн, 450,00 грн, оскільки таке перерахування підтверджене наданими доказами.

Разом з тим, згідно умов Договору №660000246 від 11.01.2025, зокрема п.6.2 Договору, надання кожного нового Траншу за цим Договором відбувається на підставі укладеного із кредитодавцем договору про внесення змін до цього Договору, який Сторони домовились іменувати у своїх відносинах додатковою угодою. Згідно п.6.5 Договору визначено, що додатковою угодою може бути передбачений обов`язок позичальника сплатити комісію за надання додаткових Траншів.

При цьому, позивачем не надано суду таких додаткових угод укладених з відповідачкою, які б свідчили поза розумним сумнівом про дійсний намір відповідачки на укладення таких додаткових угод, істотні умови таких угод, які б передбачали розмір відсотків за кредитом, комісії та інших істотних умов договору.

Крім того, суд зауважує, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина третя статті 13 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини перша та четверта статті 12 ЦПК України).

Таким чином, суд вважає належно підтвердженим розмір тіла кредиту саме в розмірі 3 150,00 грн згідно умов Договору №660000246 від 11.01.2025, а тому відсотки в розмірі 0,98% від суми кредиту, які нараховувалися до 07.09.2025 року (дата звернення до відповідачки з повідомленням про дострокове розірвання договору) слід розраховувати саме відносно тіла кредиту в розмірі 3 150,00 грн.

Таким чином, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню відсотки за кредитним договором №660000246 від 11.01.2025 в розмірі 7 408,80 грн (0,98% від суми 3 150,00 грн *240 днів кредитування з 11.01.2025 року по 07.09.2025 року).

При цьому, з розрахунків наданих позивачем вбачається що відповідачкою 09.02.2025 року було сплачено суму заборгованості в розмірі 2 097,00 грн, яка була зарахована в рахунок оплати комісії 315,00 грн, відсотків 1 781,64 грн та тіла кредиту в розмірі 0,36 грн, а тому суд вважає за необхідне вказану суму відрахувати від суми заборгованості за відсотками.

Таким чином, з відповідачки підлягає до стягнення сума заборгованості за договором №660000246 від 11.01.2025 в розмірі 8 461,80 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту 3 150,00 грн, заборгованість за відсотками 5 311,80 грн.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Як вбачається з платіжної інструкції №41736 від 27.05.2026, позивач сплатив за подання даного позову 2 662,40 грн судового збору.

Таким чином, з відповідачки підлягає стягненню судовий збір на користь позивача в пропорційному розмірі до задоволених позовних вимог, що становить 1 173,16 грн (2 662,40 грн.*8 461,80 грн./19 203,30 грн.); в іншій частині сплачений судовий збір покладається на позивача та відшкодуванню не підлягає.

Щодо вимоги представника позивача про стягнення з відповідачки суми витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.

Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За умовами ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Юніт Капітал" та адвокатським бюро "Тараненко та партнери" укладено договір №20/01/26-02 від 20.01.2026 про надання правничої допомоги та укладено додаткову угоду № 25771387798 до договору про надання правничої допомоги від 21.01.2026, в якій зазначено, що Адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу по захисту прав та інтересів ТОВ "Юніт Капітал" по справах про стягнення заборгованості за кредитними договорами, зокрема по справі ОСОБА_1 . Вартість надання правової допомоги склала 7000,00 грн, про що свідчить акт прийому-передачі наданих послуг від 20.03.2026.

Зважаючи на викладене, стороною позивача доведено належними та допустимими доказами понесення витрат за надання правничої допомоги, з урахуванням також позиції, висловленої у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.10.2025 року (справа №761/415/24, провадження №61-6667св25) про те, що за відсутності клопотання іншої сторони суд не може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Таким чином, з відповідачки на користь позивача підлягають до стягнення витрати на правничу допомогу в пропорційному розмірі до задоволених позовних вимог, що становить 3 084,50 грн (7 000,00 грн.*8 461,80 грн./19 203,30 грн).

Керуючись ст.ст.4, 5, 12, 13, 76-82, 141, 242, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Позов Товариство з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" заборгованість за кредитним договором №660000246 від 11.01.2025 в сумі 8 461,80 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту 3 150,00 грн, заборгованість за відсотками 5 311,80 грн.

В решті позовних вимог слід відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" судовий збір у розмірі 1 173,16 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 3 084,50 грн.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал", ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження: 01133, бульвар Лесі Українки, буд.34, офіс 333, м. Київ;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серія НОМЕР_2 виданий Рівненським МВ УДМС України в Рівненській області 25.11.2015 року, РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 03 листопада 2026 року у зв`язку з надмірним навантаженням.

Суддя Гладишева Х.В.