Рішення № 141167219, 26.10.2026, Барський районний суд Вінницької області

125/237/26

2/125/118/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.10.2026 року м. Бар

Барський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Хитрука В.М.

секретар судового засідання Іщук А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Бар справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Акціонерного товариства «Сенс Банк», третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про зняття арешту з майна.

УСТАНОВИВ:

Позивач мотивувала свої вимоги тим, що 22.11.2021 Барським районним судом Вінницького області було затверджено мирову угоду, яка укладена сторонами у справі № 125/423/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності на частку у спільній власності шляхом виплати грошової компенсації та визнання права власності на квартиру, на таких умовах: 1. ОСОБА_1 виплачує грошову компенсацію у сумі 107 527,40 грн., а ОСОБА_2 приймає грошову компенсацію у сумі 107 527,40 грн. за 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 , належну йому на праві власності. 2. ОСОБА_2 не заперечує щодо припинення за ним права власності на 1/3 частину квартиру АДРЕСА_1 , яка зареєстрована за ним у Державному реєстрі речових права на нерухоме майно. 3. ОСОБА_2 визнає за ОСОБА_1 прав власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 , яка зареєстрована за ним у Державному реєстрі речових права на нерухоме майно. На виконання умов угоди Позивачкою було виплачено ОСОБА_2 грошову компенсацію у розмірі 107527,40 грн.

22.11.2021 у судовому засіданні Барського районного суду Вінницької області ОСОБА_1 брала участь самостійно без присутності свого представника, рішення суду на руки вона не отримувала в цей день і була впевнена в тому, що суд самостійно направив ухвала для його виконання реєстратору. ОСОБА_1 не знала, що таку функцію повинна була робити саме вона.

07 липня 2022 року на адресу представника ОСОБА_1 надійшла належним чином завірена ухвала суду про закриття провадження у справі та затвердження мирової угоди, про що свідчить відмітка на поштовому конверті, про що представник відразу повідомила позивачку і запитала у неї чи вона зареєструвала права власності по затвердженій мировій угоді.

25.05.2025 позивачка звернулась до Барської міської ради для реєстрації права власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 на підставі ухвали суду.

Під час проведення державної реєстрації позивачці було відмовлено, посилаючись на наявність обтяження на дану частину квартири, зокрема накладено арешт на підставі постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ Назаровця А.Т. в межах виконавчого провадження № 42481147.

У березні 2025 року ОСОБА_1 направила до державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ Назаровця А.Т. заяву про зняття арешту з майна. Однак їй було відмовлено у знятті арешту.

За таких обставин, на сьогоднішній день позивачка позбавлена можливості реалізувати своє право власності через наявність вказаного обтяження ( арешту). Арешт накладено в межах виконавчого провадження № 42481147, де боржником є ОСОБА_2 , а не ОСОБА_1 , що підтверджує відсутність підстав для обтяження її майна. Позбавлення можливості розпоряджатися своїм майном спричиняє значний стрес та обмежує законні права позивача як власника, що суперечить принципам справедливості.

На час звернення з позовом до суду за наявності арешту (обтяження), накладеного на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 , порушується право власності позивачки, внаслідок чого вона позбавлена змоги в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд.

Просила суд зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ зняти арешт з нерухомого майна, а саме з 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 , яке було накладено в межах виконавчого провадження № 42481147.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Опришко Е.В. позовні вимоги підтримали з підстав, що викладені у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позов визнав повністю та не заперечував проти його задоволення.

Представник відповідача Акціонерного товариства "СЕНС БАНК" у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, згідно вимог ч. 8 ст. 128 ЦПК України, про що свідчать матеріали справи, причину неявки до суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не надавав, відзиву на позовну заяву не надіслав.

Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Вірченко Ю.М. у судовому засіданні заперечив проти задоволення позову. Пояснив, що Позивачка не надала до позовної заяви в якості доказу постанову державного реєстратора, якою було відмовлено у державній реєстрації об`єкта нерухомості за адресом: АДРЕСА_2 . Позивачка не надала до позовної заяви в якості доказу заяву до державного виконавця Назаровця А.Т. про зняття арешту та відповідь на її заяву, якою було відмовлено у знятті арешту. Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають, змінюються та припиняються з моменту такої реєстрації. Пунктом 10 частини 1 статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди є підставою для державної реєстрації речових прав. Ухвала Барського районного суду Вінницької області від 22.11.2021 у справі № 125/423/21 про затвердження мирової угоди є правоустановчим документом на підставі якого відбувається державна реєстрація майнових прав і не є документом підтверджуючим зареєстроване право власності. Отже, ОСОБА_1 не зареєструвала майнове право на об`єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_3 ( АДРЕСА_4 , не є власником цього майна і немає підстав для звернення до суду про зняття арешту зі згаданого об`єкта нерухомості. Державний виконавець наклав арешт на майно яке було зареєстровано за боржником ОСОБА_3 в Державному реєстрі прав. 13.03.2014 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України на підставі виконавчого листа № 2604/3527/2012, виданим 26.02.2014 Дніпровським районним судом міста Києва відкрито виконавче провадження № 42481147 про: «стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВДП", ОСОБА_2 , ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" заборгованості по Договору про надання невідновлювальної кредитної лінії № 24-11/47 від 16 березня 2007 року в сумі 12 220 671 грн. 14 коп, та стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВДП", ОСОБА_2 , ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" третейського збору в сумі 25500,00 грн.» У виконавчому провадженні № 42481147 двічі накладався арешт на майно боржника (25.03.2014, 29.01.2024), двічі виносилась постанова про розшук майна боржника (08.04.2016, 25.01.2024). Арешт, який є предметом судового спору у даній справі накладено постановою державного виконавця від 29.01.2024 у ВП 42481147 в якому заборгованість з урахуванням виконавчого збору та витрат виконавчого провадження склали 13470788,25 гривень. Про накладення арешту на майно боржника ОСОБА_2 свідчить надана позивачкою Інформація з Державного реєстру прав. Зазначаючи про те, що майно - об`єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_3 ( АДРЕСА_4 ) належить їй, позивачка суперечить сама собі, так як надала доказ того, що арешт у ВП № 42481147 накладено на майно ОСОБА_2 . Інформації про накладення арешту на майно ОСОБА_1 позивачка не надала.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85 гс 19) зазначено, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. При цьому орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Таким чином, позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів (орган фіскальної служби), банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

Аналогічний за змістом висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року (провадження № 11-680апп19) та у постановах Верховного Суду від 06 грудня 2021 року у справі № 554/5912/19-ц (провадження № 61-12594 св 21), від 08 грудня 2022 року у справі № 331/1383/20 (провадження № 61-7109 св 22).

У 2025 році ОСОБА_1 зверталась до Барського районного суду Вінницької області з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа ОСОБА_2 про зняття арешту з майна, який є предметом у справі № 125/237/26.

У рішенні Барського районного суду Вінницької області від 12.01.2026 у справі № 125/666/25 за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа ОСОБА_2 зазначено: «Позов про звільнення майна з-під арешту може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

У пунктах 1, 2 постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» роз`яснено, що у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.»

Позивачка (її представник), не зважаючи на висновки суду у справі № 125/666/25, що позов про зняття арешту повинен подавати власник майна, звернулись до суду, зазначив відповідачами боржника та стягувача у ВП 42481147 та третьої особою Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

З наведених підстав позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, відповідача, третьої особи. дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

Ухвалою Барського районного суду Вінницької області від 22.11.2021 було затверджено мирову угоду, яка укладена сторонами у справі № 125/423/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності на частку у спільній власності шляхом виплати грошової компенсації та визнання права власності на квартиру, на таких умовах: 1. ОСОБА_1 виплачує грошову компенсацію у сумі 107527,40 грн, а ОСОБА_2 приймає грошову компенсацію у сумі 107527,40 грн за 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 , належну йому на праві власності. 2. ОСОБА_2 не заперечує щодо припинення за ним права власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 , яка зареєстрована за ним у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. 3. ОСОБА_2 визнає за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 , яка зареєстрована за ним у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. 4. ОСОБА_1 гарантує, що після підписання цієї мирової угоди, вона в межах прав, наданих їй як власнику, вживатиме усіх заходів, спрямованих на виконання даної мирової угоди (зареєструє право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди). Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності на частку у спільній власності шляхом виплати грошової компенсації та визнання права власності на квартиру - закрито. Ухвала суду набрала законної сили 08.12.2021.

Згідно відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29.01.2026 року на 1/3 квартири АДРЕСА_1 , власником якої на праві спільної часткової власності зазначений ОСОБА_2 , накладено обтяження. Вид обтяження: арешт нерухомого майна; номер запису про обтяження: 53488011; дата, час державної реєстрації: 30.01.2024 11:25:57; державний реєстратор: Назаровець А.Т., Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України; документи подані для державної реєстрації: рішення державного виконавця, приватного виконавця щодо обтяження речових прав на нерухоме майно, серія та номер: ВП № 42481147, виданий 29.01.2024, видавник: Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України;

У березні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернулася до головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця А.Т. з заявою про зняття арешту з нерухомого майна, а саме з 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 , який був накладений у межах виконавчого провадження № 42481147.

Згідно з даними копії повідомлення заступника директора Департаменту начальника примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України № 54989/47611-31-25/20.1 від 16.04.2025, ОСОБА_1 було відмовлено у зняті арешту з майна за її заявою. У повідомленні вказано, що згідно із долученою до заяви копією ухвали від 22.11.2021 про закриття провадження у справі, судом не вирішувалося питання про зняття арешту із 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 , що належить на праві власності боржнику. Таким чином, у відділу відсутні правові підстави для зняття арешту із майна боржника.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт/заборону, відповідно до статей 15, 16 Цивільного процесуального кодексу України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

За ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За змістом ст. 316, 317, 319 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження» визначений вичерпний перелік підстав, за яких виконавець зобов`язаний зняти арешт з майна. В усіх інших випадках, як вбачається з ч. 5 ст. 59 цього Закону, арешт з майна може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Згідно зі ст. 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно зі ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження», заходами примусового виконання рішень, зокрема, є звернення стягнення на майно боржника.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Судом встановлено, що 13.03.2014 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України на підставі виконавчого листа № 2604/3527/2012, виданим 26.02.2014 Дніпровським районним судом міста Києва відкрито виконавче провадження № 42481147 про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВДП", ОСОБА_2 , ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" заборгованості по Договору про надання невідновлювальної кредитної лінії № 24-11/47 від 16 березня 2007 року в сумі 12 220 671 грн. 14 коп, та стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВДП", ОСОБА_2 , ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" третейського збору в сумі 25500,00 грн.»

У виконавчому провадженні № 42481147 двічі накладався арешт на майно боржника (25.03.2014, 29.01.2024), двічі виносилась постанова про розшук майна боржника (08.04.2016, 25.01.2024).

Арешт, який є предметом судового спору у даній справі накладено постановою державного виконавця від 29.01.2024 у ВП 42481147 в якому заборгованість з урахуванням виконавчого збору та витрат виконавчого провадження склали 13470788,25 гривень.

Отже, ОСОБА_1 на час накладення арешту на майно не зареєструвала майнове право на об`єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_2 , не є власником цього майна і немає підстав для звернення до суду про зняття арешту зі згаданого об`єкта нерухомості.

Державний виконавець правомірно наклав арешт на майно, яке було зареєстровано за боржником ОСОБА_3 в Державному реєстрі прав.

Дії державного виконавця не оскаржувалися.

Крім того, позивачка не надала до позовної заяви в якості доказу постанову державного реєстратора, якою було відмовлено у державній реєстрації об`єкта нерухомості за адресом: АДРЕСА_2 та не надала до позовної заяви в якості доказу заяву до державного виконавця Назаровця А.Т. про зняття арешту та відповідь на її заяву, якою було відмовлено у знятті арешту.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає, то судові витрати позивача слід залишити за позивачем.

На підставі викладеного та ст. 16, 319, 321, 391 Цивільного кодексу України, керуючись ст. 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Акціонерного товариства «Сенс Банк», третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про зняття арешту з майна - відмовити.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354, ст.355 ЦПК України).

Повне судове рішення складено 30 жовтня 2026 року.

Суддя: