Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 533/651/26
Провадження № 2/533/580/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 листопада 2026 року селище Козельщина
Козельщинський районний суд Полтавської області у складі:
головуючої судді - Козир В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання - Гордієнко О.А.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
30 червня 2026 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-фінанс» центр» через систему «Електронний суд» звернувся до Козельщинського районного суду Полтавської області зі позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 71759444 від 16.04.2025 у розмірі 19780,80 гривень.
Судові витрати, які складаються зі судового збору у розмірі 2662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн, просив покласти на відповідача. Розгляд даної справи проводити за відсутності представника позивача.
Процесуальні дії та рішення у справі
Ухвалою Козельщинського районного суду Полтавської області від 06 липня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, призначено судовий розгляд справи на 03 вересня 2026 року (а.с. 38-39).
11.08.2026 від позивача надійшла заява про виконання ухвали суду (а.с.47-49), в якій позивач просив суд поновити строк для подання клопотання про витребування доказів та витребувати від Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» інформацію.
Ухвалою Козельщинського районного суду Полтавської області від 03 вересня 2026 року клопотання позивача задоволено, витребувано від АТ «Райффайзен Банк» інформацію. У судовому засідання оголошено перерву до 03.11.2026 (а.с. 53-55).
16.09.2026 від Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» надійшла витребувана ухвалою суду інформація (а.с. 59-60).
28 жовтня 2026 року від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача (а.с. 63).
Справу розглянуто 03.11.2026 у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Аргументи сторін
Позиція позивача (а.с. 3-5)
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16.04.2025 між ТОВ «Фінансова Компанія «ТАЙГЕРФІНАНС» (позивач) та ОСОБА_1 (відповідач) укладено кредитний договір № 71759444 (надалі - кредитний договір), згідно з умовами якого відповідач отримав 4000,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором.
Відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Позивач умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит на суму 4000,00 грн, але відповідач зі свого боку не виконав умов кредитного договору.
Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» та відповідачем не був би укладений.
Сума заборгованості відповідача становить 19780,80 грн, яка складається зі: простроченої заборгованості за сумою кредиту - 4000,00 грн; простроченої заборгованості за сумою відсотків - 13580,80 грн; простроченої заборгованості за комісією за видачу кредиту - 200,00 грн; простроченої заборгованості за штрафами - 2000,00 грн.
Відповідачу було надіслано письмову претензію про погашення кредитної заборгованості вих. № 2490/24336047 від 22.05.2026.
При нормативному обґрунтуванні позову позивач посилався на статті 15, 16, 207, 525-527, 530, 610, 615, 625-627, 629, 1054 Цивільного кодексу України, статті 133, 134, 175 Цивільного процесуального кодексу України, статті 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» та висновки Верховного Суду у справі № 2-3897/10 (постанова суду від 19 лютого 2020 року).
Позиція відповідача
Відповідач ОСОБА_1 у розумінні п. 4 ч. 8 ч. 11 ст. 128 ЦПК України належним чином повідомлений про дату та місце судового розгляду справи (а.с. 58, 61-62). Відзив на позовну заяву у порядку, встановленому ст. 191 ЦПК України, та у строки, встановлені в ухвалі суду, не надав.
У зв`язку з ненаданням відзиву відповідачем суд вирішує справу за наявними матеріалами справи, що відповідає положенням ч. 7, 8 ст. 178 ЦПК України.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
16.04.2025 між ТОВ «Фінансова Компанія «Тайгер Фінанс» (за договором - кредитодавець) та ОСОБА_1 (за договором - позичальник) укладено договір про споживчий кредит № 71759444 (індивідуальна частина) (далі по тексту рішення - кредитний договір або договір кредиту), який підписано електронним підписом позичальника шляхом використання одноразового ідентифікатора MOWffxv1, про що свідчить р. 12, п. 1.12, 6.4, 7.1 кредитного договору (а.с. 6-16).
У реквізитах та підписах сторін договору (р.12) зазначено прізвище, ім`я, по батькові відповідача - ОСОБА_1 ; адреса проживання: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер відповідача ( НОМЕР_1 ); реквізити платіжної карти позичальника: НОМЕР_2 , а також засоби зв`язку з позичальником: телефонний - НОМЕР_3 ; електронний - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; електронний підпис одноразовим ідентифікатором MOWffxv1 16.04.2025 14:59:32.
Відповідно до п. 1.1 кредитного договору кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3 договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п. 1.2 договору (далі - кредит), а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити проценти за користування кредитом (далі - плата) відповідно до графіку платежів, сплатити комісію (за наявності) та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника. Типом кредиту є кредит.
Сума (загальний розмір) кредиту становить 4000,00 грн. у валюті: Українська гривня. (п. 1.2 кредитного договору).
Кредит надається/видається 2025 року загальним строком на 360 днів, за умови виконання позичальником графіку платежів, з 16.04.2025. Строк на який надається окрема частина кредиту встановлюється графіком платежів (п. 1.3 кредитного договору). Дата надання кредиту: 16.04.2025 (п. 1.3.1 кредитного договору).
Повернення кредиту сплата процентів за користування кредитом та сплата комісії, має здійснюватися позичальником відповідно до графіку платежів. Остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та комісії (за умови дотримання графіку платежів): 11.04.2026 (п. 1.4 кредитного договору).
Позичальник зобов`язаний здійснити оплату комісії до 30.04.2025 та повернути суму кредиту в останній день строку кредитування, яка є датою остаточного повернення кредиту, а саме: 11.04.2026 (п. 1.4.1 кредитного договору).
Сторони погодили, що плата за надання кредиту є економічною сутністю комісії за надання кредиту, при цьому базою розрахунку комісії за надання кредиту є сума (загальний розмір) кредиту визначеного у п.1.2. цього договору. Комісія за надання кредиту розраховується як фіксований відсоток від суми (загального розміру). У будь-якому разі комісія не є платою за додаткову та/або супутню послугу кредитодавця (п. 1.4.2 кредитного договору).
Відповідно до п. 1.5.1 кредитного договору денна процентна ставка становить 0,97 %. Загальні витрати позичальника за кредитом, орієнтована реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, денна процентна ставка а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що кредитний договір залишиться чинним протягом погодженого строку та позичальник виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому договорі, зокрема здійснить платіж/платежі відповідно до графіку платежів. особливості нарахування денної процентної ставки визначені пп. 2.2.2, 2.2.3 цього договору.
У п. 1.5.2 кредитного договору передбачено, що клієнт з урахуванням умов програми лояльності, офіційні правила якої розміщені на офіційному сайті товариства, вказаному в п.1.12 цього договору, отримує від товариства знижку в розмірі 87,5 % на платіж по нарахованим процентам в рамках окремих платіжних періодів, за умови сплати суми платежу в розмірі та в дату згідно з графіком платежів (додаток №1 до цього договору). Клієнт погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі прострочення дати сплати платежу по першому розрахунковому періоді він зобов`язаний сплатити суму платежу (за перший розрахунковий період) в розмірі, визначеному графіком платежів. Клієнт погоджується, повністю розуміє та поінформований, що невикористання клієнтом права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для клієнта, оскільки надання кредиту за цим договором та розрахунок всіх складових відповідно до графіку платежів здійснюється на умовах процентної ставки без урахування знижки на платіж.
Згідно з п. 1.5.3 кредитного договору кредитодавець одноразово нараховує комісію за надання кредиту у розмірі 5 % від суми кредиту, що складає: 200,00 грн, яку позичальник зобов`язаний сплатити на умовах, визначених пунктом 1.4.1. цього договору..
Відповідно до п. 1.6 кредитного договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 350,4 відсотків річних. Особливості нарахування стандартної (базової) процентної ставки процентів визначені пп. 2.2.2, 2.2.3 цього договору.
У відповідності до п. 1.7 кредитного договору акційний період - це період, який може обрати позичальник у особистому кабінеті на сайті кредитодавця, у випадку якщо для нього існує активна акційна пропозиція. При цьому, строк акційного періоду починається з 1 дня строку кредитування та закінчується останнім днем, обраного позичальником строку акційного періоду. Акційний період не може перевищувати 30 календарних днів.
Згідно з п. 1.12 кредитного договору, цей договір укладено на сайті кредитодавця https://ewacash.com.ua.
Відповідно до п. 2.1 кредитного договору кредитні кошти надаються позичальнику у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_2 .
Згідно з п. 2.1.1 кредитного договору позичальник сплачує кредитодавцю проценти за користування кредитом та комісію у розмірах, зазначених в пп. 1.5.1, 1.5.2, 1.6 договору відповідно.
Відповідно до п. 2.2.3 кредитного договору за користуванням кредитом нараховуються проценти відповідно до таких умов: пільгова процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,8 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується лише протягом пільгового періоду користування кредитом. Після закінчення строку пільгового періоду нараховується стандартна процентна ставка. Стандартна процента ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,96 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується з першого дня стандартного періоду. Строк дії пільгового періоду 14 календарних днів, з 16.04.2025 по 30.04.2025. Строк дії стандартного періоду 346 календарних днів з 01.05.2025 по 11.04.2026. Стандартна (базова) процентна ставка не є підвищеною.
У відповідності до п. 2.4.1 кредитного договору позичальник зобов`язується здійснювати повернення кредиту та сплачувати проценти за користування кредитом в розмірі та у терміни, що встановлені у графіку платежів, що є невід`ємною частиною договору.
Відповідно до п. 3.1.1 кредитного договору кредитодавець зобов`язаний на умовах, передбачених п. 2.1 цього договору, в сумі, що передбачена п. 1.2. цього договору, надати позичальнику кредит в порядку, визначеному в цьому договорі.
Відповідно до п. 3.3.2 кредитного договору позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі передбачені цим договором у порядку, строки та терміни передбачені пп. 1.1 - 1.6 цього договору та графіком платежів.
У разі прострочення строку повернення кредиту передбаченого п. 1.4 кредитного договору на один (один) календарний день, позичальник зобов`язується сплатити на користь кредитодавця штрафні санкції (штраф), у розмірі 10 % від суми отриманого кредиту (п. 1.2 договору) (п. 4.7 кредитного договору).
У разі прострочення строку повернення кредиту передбаченого п. 1.4 кредитного договору на 10 календарних днів, позичальник зобов`язується сплатити на користь кредитодавця штрафні санкції (штраф), у розмірі 40 % від суми отриманого кредиту (п. 1.2 договору) (п. 4.7.1 кредитного договору).
Відповідно до п.6.4 кредитного договору укладення товариством кредитного договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню товариством ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки.
Цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (п. 6.5 кредитного договору).
У відповідності до п. 7.1 кредитного договору цей договір, що складається з правил та індивідуальної частини (з додатками № 1), набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту, який визначається згідно з правилами відповідно до способу надання кредиту, визначеному у п. 2.1 цього договору. Строк дії цього договору складає період, що обчислюється з моменту його укладення і до моменту повного фактичного виконання сторонами своїх зобов`язань. Сторони домовились, що повне виконання зобов`язань повинно відбутись не пізніше дати, встановленої п. 1.4 договору.
Графік платежів за договором про споживчий кредит від 16.04.2025 № 1759444, що є додатком № 1 до договору про споживчий кредит, передбачає: дата платежу; кількість днів у розрахунковому періоді; суму платежу за розрахунковий період тощо (а.с.17-18).
У паспорті споживчого кредиту продукту «71759444» (Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (Стандартизована форма) (а.с. 18 ( на звороті) - 20), який підписано споживачем 16.04.2025, зазначено основні умови кредитування, які є аналогічними тим, що викладені у кредитному договорі. Дата надання інформації 16.04.2025, ця інформація зберігає чинність та є актуальною до 30.04.2025.
Згідно з довідкою, виданою 28.05.2026 позивачем, ОСОБА_1 , з яким укладено договір про споживчий кредит № 71759444 від 16.04.2025, ідентифікований Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС». Акцепт (договір) підписаний позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а саме: одноразовий ідентифікатор - mOWffxv1; дата і час відправки одноразового ідентифікатора позичальнику - 16.04.2025 14:58:06; номер телефону, на який відправлено одноразовий ідентифікатор - НОМЕР_4 (а.с. 20 на звороті).
З довідки ТОВ «Контрактовий Дім» (а.с.21) вбачається, що 16.04.2025 на картку НОМЕР_5 перераховано кошти у сумі 4000,00 грн.
Відповідно до довідки АТ «Райффайзен Банк» на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , емітовано картку № НОМЕР_2 ( НОМЕР_6 ). Номер телефону НОМЕР_4 є фінансовим номером телефону (а.с. 59).
З виписки з рахунку приватного клієнта за період з 16.04.2025 по 19.04.2025, наданої АТ «Райффайзен Банк», встановлено, що на картку № НОМЕР_2 , яка належить ОСОБА_1 , 16.04.2025 відбулося зарахування переказу у сумі 4000,00 грн (а.с. 60).
Відповідно до розрахунку заборгованості (відомість про щоденні нарахування та погашення) (а.с. 21 (на звороті) - 24), виконаного позивачем, сума заборгованості відповідача за період з 16.04.2025 по 10.04.2026 становила 19780,80 грн, з яких: тіло кредиту - 4000,00 гривень; проценти - 13580,80 гривень; комісія - 200,00 грн та штраф - 2000,00 грн.
З розрахунку заборгованості вбачається, що нарахування процентів за користування кредитом відбувалося так: за 14 днів кредитування проценти нараховувалися за ставкою 0,8 % за кожен день користування кредитом та за наступні 345 днів - за ставкою та 0,96 % за кожен день користування кредитом. Загалом проценти за користування кредитом нараховані за період з 16.04.2025 по 10.04.2026 - 359 днів.
22 травня 2026 року позивач адресував відповідачу письмову претензію про погашення кредитної заборгованості (а.с. 24 на звороті).
Застосовані судом норми права
Згідно зі ч. 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-комунікаційних систем.
Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
За ч. 6 ст. 11 цього ж закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
-надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
-заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
-вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
У відповідності до ч. 13 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
-електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;
-електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
-аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 1054 ЦКУ за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦКУ).
Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором (ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України).
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Згідно зі ч. 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Законом України «Про споживче кредитування» у п. 4 ст. 1 надано визначення такому терміну: загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
На підставі ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються: комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
У статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦКУ).
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦКУ боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.
У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення відповідно до пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" цього Кодексу, враховуючи зміни, внесені Законом України від 15.03.2022 р. N 2120-IX. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 81 ЦПК України).
Висновки суду та мотиви прийнятого рішення
З матеріалів справи вбачається, що 16.04.2025 між позивачем ТОВ «Фінансова компанія «Тайгер-фінанс» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено в електронній формі договір про споживчий кредит, за умовами яких відповідач отримав від позивача кредит у розмірі 4000,00 грн.
Договір було укладено в електронній формі, що згідно з ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» за правовими наслідками прирівнюється до укладення договору у письмовій формі.
Факт укладення такого договору належним чином підтверджено доказами, наданими позивачем.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Договір, укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису) договір між відповідачем та первісним позикодавцем не було б укладено.
Так, підписання договору відповідачем підтверджується змістом кредитного договору та додатків до нього, які містить усю необхідну для ідентифікації особи інформацію, а саме: прізвище, ім`я, по батькові відповідача; податковий номер відповідача; номер банківської картки (що за повідомленням банку належить відповідачу); номер телефону (що за повідомленням банку є фінансовим номером телефону відповідача); адресу місця проживання, що співпадає зі зареєстрованим місцем проживання відповідача (а.с. 36).
Доказів підписання договору від імені відповідача іншими (третіми) особами, у тому числі через вчинення шахрайських дій, відповідач суду не надав, про таке не повідомляв, доказів звернення з даного факту до правоохоронних органів також не надав.
Отже, суд уважає, що позивачем доведено належними та достатніми доказами факт укладення кредитного договору саме відповідачем.
Факт видачі кредиту та зарахування грошових коштів у сумі, що відповідає розміру кредиту, у день укладення кредитного договору на банківський рахунок відповідача також підтверджено та судом встановлено.
Відповідно до умов кредитного договору його сторонами врегульовано основні істотні умови кредитування, у тому числі: загальну суму кредиту; строк, на який надається кредит; порядок повернення кредиту (кількість та розмір платежів, періодичність внесення (графік платежів), проценти за користування кредитом, комісія тощо.
Згідно з умовами кредитного договору відповідач зобов`язувався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, комісію та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачені договором.
Доказів проведення повного розрахунку за отриманим кредитом матеріали справи не містять.
Отже, відповідач умови кредитного договору порушив та у строки, встановлені умовами кредитного договору, не здійснив вчасне та повне повернення кредиту, нарахованих процентів та комісії.
Відповідає умовам договору й пред`явлений до стягнення розмір заборгованості за комісією у сумі 200,00 грн. Обов`язок відповідача сплачувати комісію прямо передбачений умовами кредитного договору (п. 1.5.3), які цілком відповідають положенням п. 4 ч. 1 ст. 1, ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до яких, витрати за комісіями кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо включаються до загальних витрат за споживчим кредитом. Положення Закону України «Про банки і банківську діяльність» не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки кредитодавець у даній справі не є банківською установою.
Відповідач наведене у позовній заяві не спростував, своїм правом на подання до суду контррозрахунку заборгованості не скористався, доказів сплати заборгованості за кредитним договором або належних доказів на спростування отримання кредиту до суду не надав.
З цих підстав позовні вимоги позивача про стягнення основної суми заборгованості за кредитним договором (тіло кредиту) у розмірі 4000,00 грн та комісії у розмірі 200,00 грн суд уважає законними, обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на умовах договору.
Здійснюючи перевірку розрахунку заборгованості за кредитним договором суд висновує таке.
Позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за тілом кредиту - 4000,00 грн; проценти - 13580,80 грн; комісію - 200,00 грн; штраф - 2000,00 грн.
За умовами договору відповідач отримав кредит у розмірі 4000,00 грн. У кредитному договорі було встановлено строк користування кредитом - 360 днів з дати його надання.
Нарахування процентів за користування кредитними коштами відбувалося протягом 359 днів, що вбачається з наданого позивачем розрахунку.
Проценти за користування кредитом нараховані за ставками, визначеними у договорі, - 0,8 % та 0,96 % (п. 2.2.3). Щоденна сума процентів нарахована за правомірне користування кредитом цілком відповідає умовам кредитного договору, а саме за 14 днів кредитування проценти нараховувалися за ставкою 0,8 % за кожен день користування кредитом та за наступні 345 днів - за ставкою та 0,96 % за кожен день користування кредитом.
Отже, нарахування процентів за користування кредитними коштами у розмірі 13580,80 грн відбувалося відповідно до умов договору.
Щодо нарахування неустойки суд зазначає таке.
Верховний Суд у справі № 183/7850/22 (постанова від 31.01.2024) зробив висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до яких:
«Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).
Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18)).
У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).
Касаційний суд вже робив висновки щодо застосування пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що:
-на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 вересня 2023 року в справі № 910/8349/22);
-на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23).
Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:
(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;
(2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;
(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).»
Суд уважає, що розрахунок заборгованості в частині неустойки не відповідає вимогам закону та уважає, що положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України цілком застосовні й до даного спору.
У період нарахування позивачем неустойки (штрафу) за несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором введено воєнний стан на території України.
Суд зазначає, що відповідач на підставі пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України звільняється від відповідальності перед позивачем, за прострочення виконання зобов`язань за договором кредиту, звільняється від обов`язків сплачувати кредитору неустойку (штраф, пеню), сплата яких передбачена кредитним договором за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) відповідачем зобов`язань за таким договором.
Сума неустойки 2000,00 грн за період з 02.05.2025 по 11.05.2025 нараховувалася позивачем неправомірно. Така сума неустойки (штрафу) підлягала списанню позивачем, а обов`язок відповідача по сплаті неустойки (штрафу) припиняється без його виконання. Відповідно, у задоволенні вимог в цій частині суд відмовляє за безпідставністю.
Підсумовуючи все викладене вище суд уважає такими, що є доведеними, обґрунтованими та підставними позовні вимоги у частині стягнення позивачем з відповідача заборгованості за кредитним договором № 71759444 у сумі 17780,80 грн, у тому числі: заборгованість по тілу кредиту - 4000,00 грн; заборгованість по процентах за правомірне користування кредитом - 13580,80 грн; заборгованість за комісією - 200,00 грн.
У задоволенні позовних вимог у частині стягнення заборгованості за неустойкою у розмірі 2000,00 грн суд відмовляє за безпідставністю.
Розподіл судових витрат
Згідно зі ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Матеріалами справи підтверджено сплату позивачем при зверненні до суду судового збору у сумі 2662,40 грн (а.с. 1, 2).
З урахуванням того, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково (89,89 % від ціни позову), суд на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України стягує з відповідача на користь позивача судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме - 2393,23 грн (2662,40 х 89,89 % = 2393,23).
Крім того позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у виді витрат на професійну правничу допомогу у сумі 8000,00 грн, на підтвердження яких надав відповідні докази.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу (ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
У відповідності до ч. 2-6 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Суд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Зі сторони позивача на підтвердження витрат на правничу допомогу було надано такі докази (копії):
1) договір про надання правової (правничої) допомоги від 02 липня 2025 року № 0207, укладений між адвокатом адвокатським об`єднанням «Апологет» (виконавець) в особі адвоката Усенка Михайла Івановича та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер Фінанс» (а.с. 27 на звороті), відповідно до якого відповідно до якого клієнт замовляє, приймає та оплачує, а виконавець надає послуги правової (правничої) допомоги, адвокатського захисту, представництва клієнта у всіх судах загальної юрисдикції, а також у відносинах з юридичними особами незалежно від форми власності, та надає інші послуги, необхідні для забезпечення належного захисту прав і законних інтересів клієнта (п.1.1); вартість наданих послуг за 1 кредитну справу складає 8000,00 грн (п. 2.3); термін оплати послуг вказаний в акті наданих послуг (п. 2.5);
2) детальний опис наданих послуг по акту № 2491 від 28.05.2026 за договором про надання правової (правничої) допомоги від 02 липня 2025 року № 0207, яка складається з: усна консультація клієнта, щодо перспективи та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором - 00 годин 30 хвилин; ознайомлення з матеріалами кредитної справи - 2 години 00 хвилин; погодження правової позиції клієнта у справі - 00 годин 30 хвилин; складення позовної заяви з урахуванням правової позиції клієнта - 03 годин 30 хвилин; подання позовної заяви до суду від імені клієнта - 1 шт. (а.с. 29);
3) акт № 2491 наданих послуг від 28.05.2026, відповідно до якого адвокатським об`єднанням «Апологет» (виконавець) в особі адвоката Усенка Михайла Івановича надано Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер Фінанс», Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер Фінанс» прийнято послуги згідно з договором про надання правової (правничої) допомоги від 02 липня 2025 року № 0207 відносно боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 71759444. Сума наданих послуг складає 8000,00 грн. Відповідно до п. 6 акту клієнт зобов`язаний зробити перерахунок суми наданих послуг на рахунок виконавця протягом 1 року з моменту підписання акту (а.с. 28 на звороті).
Згідно зі ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Позивачем надано усі необхідні докази на підтвердження розміру понесених ним витрат на правничу допомогу у строки, що передбачені ч. 8 ст. 141 ЦПК України, у тому числі: детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатським бюро, договір про надання правничої допомоги, акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги. Такі докази завчасно були направлені відповідачеві.
Докази проведення оплати за договором позивачем не надано. Умовами договору передбачено, що правнича допомога має бути оплачена позивачем протягом одного року з дати підписання акту надання послуг, тобто до 28.05.2027.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Такі висновки зробив Верховний Суд у справі № 922/449/21.
Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу, з боку відповідача заявлено не було.
Оскільки суд задовольняє позовні вимоги частково (89,89% від загального розміру позовних вимог), то на підставі п. 3 ч. 2 ст. 141, 137 ЦПК України з відповідача слід було би стягнути на користь позивача судові витрати, понесені позивачем, на оплату правничої допомоги у сумі 7191,20 грн (8000,00 х 89,89% = 7191,20).
Разом з тим, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Така правова позиція зроблена Верховним Судом у постанові від 14 липня 2021 року у справі № 808/1849/18, від 11 грудня 2019 року у справі № 2040/6747/18.
Схожа правова позиція також висловлена Верховним Судом у справі № 340/4492/22 від 25 липня 2023 року.
Також у справі № 922/445/19 Об`єднана палата Верховного Суду зробила такий висновок:
«Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Водночас у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, за якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від зазначеного загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Отже, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, визначеними частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні здійснених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та, відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення».
Здійснюючи розподіл витрат на правничу допомогу у даній справі суд зазначає, що фактично справа розглядалася без участі сторін; така категорія справ є розповсюдженою, а позовні заяви шаблонними; спір є нескладним у правозастосуванні; відповідач не висловив заперечень проти позовних вимог та є слабшою стороною у правовідносинах з фінансовою установою (позивачем); сума витрат позивача на правничу допомогу у сукупності зі сумою боргу, що стягується судом у результаті задоволення позову, може бути надмірним фінансовим тягарем для відповідача, тому суд уважає, що пред`явлений до відшкодування розмір витрат на правову допомогу є дещо завищеним, та суд частково відмовляє позивачеві у відшкодуванні здійснених ним витрат на правову допомогу у сумі 3191,20 грн та, відповідно, стягує з відповідача на користь позивача 4000,00 грн (7191,20 - 4000, = 3191,20) у рахунок витрат позивача на правничу допомогу.
На думку суду, судові витрати, понесені позивачем, у такому розмірі відповідають критеріям реальності (їх дійсності та необхідності), розумності та не є явно несправедливими. Решту суми витрат (3191,20 грн) слід залишити за позивачем.
Керуючись статтями 12, 76, 77, 81, 133, 137, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, нормами матеріального права, наведеними у мотивувальній частині рішення, суд
УХВАЛИВ:
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-фінанс» заборгованість за кредитним договором від 16.04.2025 № 71759444 у загальному розмірі 17780 гривень 80 коп.
У задоволенні решти позовних вимог на суму 2000 гривень 00 копійок - відмовити.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-фінанс» судовий збір у сумі 2393 гривні 23 копійки.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-фінанс» витрати на правничу допомогу адвоката у сумі 4000 гривень 00 коп.
Рішення суду може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання через Козельщинський районний суд Полтавської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга в електронній формі подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-фінанс» (місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28, м. Львів, 79000; ідентифікаційний код юридичної особи: 43561909; IBAN: НОМЕР_7 в ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 300335).
Представник позивача: адвокат Усенко Михайло Ігорович (місцезнаходження: м. Львів, а/с №45, 79029; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_8 ; адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_2 ; тел.: НОМЕР_9 ).
Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ; адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1 тел.: НОМЕР_10 ).
Повне рішення складено та підписано суддею 03.11.2026.
Суддя В.П. Козир
Судове рішення № 141165924, Козельщинський районний суд Полтавської області було прийнято 03.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 533/651/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: