Рішення № 141163938, 02.11.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/1360/23

Провадження № 2/369/614/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючої судді Фінагеєвої І.О.,

при секретарі Мельник А.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в порядку спрощеного провадження цивільну справу №369/1360/23 за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "РІАЛЬТО" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2023 року представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «Ріальто» - Руденко Костянтин Васильович звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову, представник позивача зазначив, що відповідно до укладеного договору №210707-19337-6 від 07 липня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Ріальто» (торгова марка «MONETKA») та ОСОБА_1 , відповідач отримав кредит у розмірі 9000,00 грн., строком на 30 днів, шляхом переказу на його платіжну картку емітовану AT КБ «ПриватБанк», зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,7 % від суми кредиту за кожен день користування та 4.0% від залишку суми кредиту за кожен день прострочення терміну повернення кредиту.

Кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет https://monetka.ua або https://monetka.com.ua та підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором є прямою і безумовною згодою відповідача з Умовами кредитного договору, Правилами надання грошових кошти позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту, з яким він ознайомився перед підписанням кредитного договору та отриманням кредиту. Зразок кредитного договору, Правила надання грошових коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту, затверджені наказом директора ТОВ «Фінансова компанія «Ріальто», викладені для загального доступну в мережі Інтернет на сайті https://monetka.ua/uk/about_us або https://monetka.com.ua/uk/about_us.

Відповідач взяті на себе зобов`язання по договору не виконав, у зв`язку з чим станом на 24 січня 2023 року виникла заборгованість в розмірі 31590,00 грн., з яких: 9000,00 грн. - заборгованість за кредитом; 4590,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п. 1.2. кредитного договору за ставкою 1.7 % за кожен день користування кредитом за період з 07 липня 2021 року по 10 липня 2021 року (включно); 18000,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п.3.3. кредитного договору за ставкою 4.0% за кожен день користування кредитом за період з 12 грудня 2021 року по 30 січня 2022 року (включно).

На підставі викладеного представник позивача просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Фінансова компанія «Ріальто» заборгованість за договором №210707-19337-6 від 07 липня 2021 року в розмірі 31590,00 грн., з яких: 9000,00 грн. - заборгованість за кредитом; 4590,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п. 1.2. кредитного договору за ставкою 1.7 % за кожен день користування кредитом за період з 07 липня 2021 року по 10 липня 2021 року (включно); 18000,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п.3.3. кредитного договору за ставкою 4.0% за кожен день користування кредитом за період з 12 грудня 2021 року по 30 січня 2022 року (включно), а також судові витрати у розмірі 2684,00 грн. та 9000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 січня 2025 року провадження по справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 травня 2025 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві просив проводити розгляд справи за відсутності представника позивача за наявними у справі доказами. Проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи сповіщений належним чином, причини неявки не повідомив, судом вживалися заходи щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі «Судова влада України». Відповідач на адресу суду відзиву на позовну заяву не подав, причини неможливості подати відзив суду не повідомив. Будь-яких заяв, клопотань станом на час прийняття рішення до суду не надходило.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин суд, враховуючи вимоги ст. 280 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача та ухвалити по справі заочне рішення.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов такого висновку.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 07 липня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Ріальто» та ОСОБА_1 укладено договір №210707-19337-6, відповідно до умов п.1.1. якого Товариство надає Позичальнику грошові кошти в розмірі 9000 грн. на умовах строковості, звітності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в строки, визначені цим договором.

У п.1.2 договору сторони погодили процентну ставку за користування кредитом 1,7% від суми кредиту за кожний день (річна процентна ставка становить 620,50%) користування Кредитом у межах строку, визначеного в пункті 1.3 цього Договору.

Відповідно до умов п.1.3 договору строк надання кредиту та строк дії договору становить 30 днів, але в будь-якому випадку строк користування грошовими коштами, наданими у Кредит не може становити менше 3 (трьох) календарних днів. Строк надання кредиту може бути подовжений в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Згідно з п.1.4 договору, невід`ємною частиною цього договору є Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, через мережу інтернет ТОВ «ФК «Ріальто», які розміщені на сайті https://monetka.ua.

У пункті 1.6 договору сторонами узгоджено, що товариство здійснює переказ суми кредиту на електронний платіжний засіб НОМЕР_1 , що належить позичальнику (відповідачу).

Відповідно п. 3.3. договору, у випадку порушення строків повернення кредиту, встановлених цим договором, позичальник сплачує товариству процентну ставку за неправомірне користування кредитом - 4,0% від суми несвоєчасно повернутого кредиту за кожен день користування (річна процентна ставка становить 1460,00% ).

Кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації Відповідача веб-сайті в мережі Інтернет https://monetka.ua або https://monetka.com.ua та підписання Кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно з витягом з інформаційно-телекомунікаційної системи https://monetka.com.ua ОСОБА_1 було створено анкету-заяву на кредит № 921783 від 04 липня 2021 року, сума кредиту - 9000,00 грн., строк кредиту - 30 днів, складові частини сукупної вартості кредиту проценти за користування кредитом 459,00 грн. за ставкою 1,7% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, річна процентна ставка 620,50%, проценти за прострочення грошового зобов`язання 4,0% за кожен день неповернення кредиту, річна процента ставка 1460,00%, позичальник - ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер мобільного телефону НОМЕР_3 , платіжна картка позичальника, на яку має бути перерахована сума кредиту: 516874ХХ-ХХХХ-1675, банк, що випустив картку - АТ «КБ «Приватбанк».

Відповідно до довідки ТОВ «Девелопмент Інновейшинс» від 20 січня 2023 року №81890 смс-повідомлення від альфа-імені «MONETKA» з текстом «Для підтвердження згоди з умовами договору введіть 079342» було доставлено на номер НОМЕР_4 за допомогою сервісу ТОВ «Мобізон» 07.07.2021 о 10:52:01 годині.

Умови кредитування, викладені у кредитному договорі №210707-19337-6 від 07 липня 2021 року та Внутрішніх правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, свідчать про те, що 07 липня 2021 року між ТОВ «ФК «Ріальто» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір в електронній формі, який підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 079342 в особистому кабінеті на веб-сайті в мережі Інтернет https://monetka.com.ua та/або https://monetka.ua/.

Кредитні кошти були відправлені Відповідачу 07 липня 2021 року на платіжну картку НОМЕР_1 емітовану АТ «КБ «ПРИВАТБАНК», що підтверджується відповідною квитанцією.

У відповіді АТ «КБ «Приватбанк» від 16 липня 2025 року на виконання ухвали суду від 28 травня 2025 року повідомлено, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) АТ «КБ «Приватбанк» емітовано карту № НОМЕР_5 . Факт отримання кредитних коштів у визначеній сумі підтверджується випискою по картковому рахунку ОСОБА_1 за період з 07 липня 2021 року по 12 липня 2021 року.

З розрахунку заборгованості за договором №210707-19337-6 від 07 липня 2021 року, укладеного між ТОВ «ФК «Ріальто» та клієнтом ОСОБА_1 вбачається, що станом на 24 січня 2023 року загальна сума заборгованості становить 31590,00 грн., з яких: 9000,00 грн. - заборгованість за кредитом; 4590,00 грн. - прострочена заборгованість по несплаченим процентам; 18000,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п.3.3. кредитного договору.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України)

Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Також, ст. 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Будь-яких доказів на спростування того, що договір був укладений в електронному вигляді, відповідачем не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установленихст.82 ЦПК України. Належними доказами в розумінні ст. 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, у якій припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України, оскільки в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 цього Кодексу, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У зазначеній постанові Верховний Суд, розглядаючи питання стягнення штрафних санкцій за договором споживчого кредитування, сформував низку правових висновків. Зокрема, Велика Палата розмежувала поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання».

Надаючи правову оцінку вказаним поняттям у частині нарахування штрафних санкцій за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього. Відрізняються терміни в тому випадку, коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання. Указаний висновок міститься у п. 35 Постанови.

У справі, що розглядається строк дії договору і строк кредитування є відмінним.

Суд зазначає, що відповідно до п. 1.2. Договору, Сторони погодили наступну процентну ставку за користування Кредитом - 1.7% від суми Кредиту за кожний день (річна процентна ставка становить 620.50%) користування Кредитом у межах строку, визначеного в п. 1.3 цього Договору.

Пунктом 1.3. Договору встановлено, що строк надання Кредиту та строк дії Договору становить 30 днів, але в будь-якому випадку строк користування грошовими коштами, наданими у Кредит не може становити менше 3 (трьох) календарних днів. Строк надання Кредиту може бути подовжений в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 3.3. Договору, у випадку порушення строків повернення Кредиту, встановлених п. 1.3. Договору (з урахуванням пролонгації строку дії Договору), Позичальник сплачує Товариству плату за неправомірне користування Кредитом за процентною ставкою - 4.0% від суми несвоєчасно повернутого Кредиту за кожний день користування (річна процентна ставка становить 1460.00%) Кредитом понад строк, зазначений у пункті 1.3 цього Договору. Сторони домовились, що процента ставка визначена в цьому пункті Договору, нараховується відповідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Як убачається з матеріалів справи, позивач, звертаючись із позовними вимогами, надав до суду розрахунок заборгованості за кредитом у гривні станом на 24 січня 2023 року, у якому до 11 грудня 2021 року нараховувало проценти за ставкою 620,50% від фактичного залишку кредиту, а 30 січня 2022 року - за ставкою 1 460,00%. Нарахування процентної ставки у розмірі 620,50% та 1 460,00% від фактичного залишку кредиту протягом пролонгованого періоду, передбачено поза межами строку кредитування.

Таким чином нарахування процентів за процентною ставкою після 06 серпня 2021 року є неправомірним.

Пролонгація дії кредитного договору без ініціативи позичальника (п. 3.3 договору) за змістом укладеного договору, пов`язується виключно з не поверненням кредитних коштів у визначений п. 1.3 договору строк, що не узгоджується з Правовою позицією Великої Палати Верховного Суду від 27 липня 2021 року за № 910/18943/20 відповідно до якої поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною.

Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення всієї суми кредиту матеріали справи не містять.

Суд зазначає, що підвищені проценти за користування кредитними коштами в договорі передбачені у разі не виконання відповідачем умов кредитного договору, а саме не повернення кредитних коштів після 06 серпня 2021 року.

В даному випадку права позивача можуть бути захищені шляхом застосування механізму, визначеного ст. 625 ЦК України.

Жодних доказів на спростування факту наявності заборгованості чи її розміру відповідачем не надано. На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за договором №210707-19337-6 від 07 липня 2021 року.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Положеннями ст. 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи ту обставину, що суду не надано доказів того, що ОСОБА_1 повернув кредитні кошти, отримані ним на підставі договору №210707-19337-6 від 07 липня 2021 року, на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у загальному розмірі 13 590,00 грн, з яких: 9 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 4590,00 грн. - заборгованість за процентами, оскільки вказаний розмір заборгованості погоджений сторонами кредитного договору в Додатку № 1 до Договору №210707-19337-6 від 07 липня 2021 року.

Щодо витрат, пов`язаних із розглядом справи на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що інтереси позивача у даній справі представляв адвокат Руденко Костянтин Васильович на підставі договору №02/06/2022 про надання правової допомоги від 02 червня 2022 року.

Як вбачається зі змісту п.1.1 договору в рамках цього договору виконавець, який має право на заняття адвокатською діяльністю, зобов`язується надати замовнику наступні юридичні послуги: складання проектів процесуальних документів, складання листів, адвокатських запитів, претензій, заперечень, позовних заяв, пояснень, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, представництво інтересів замовника в органах державної влади та місцевого самоврядування (на підставі окремої довіреності).

Згідно з п.3.1 договору вартість послуг виконавця становить: 8000 грн. за складання позовної заяви; 1000 грн. за складання та надсилання адвокатського запиту.

У п.4.1 договору сторонами погоджено, що замовник вважається таким, що отримав послуги, а виконавець таким, що надав послуги після підписання Акту приймання-передачі наданих послуг.

Відповідно до Акту приймання-передачі наданих послуг № 22/1 до Договору № 02/06/2022 про надання юридичних послуг від 02 червня 2022 року, адвокатом Руденком К.В. надано ТОВ «ФК «Ріальто», зокрема такий перелік послуг: підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за Договором №210707-19337-6 від 07 липня 2021 року та клопотання про витребування доказів, що подається разом з позовною заявою, вартість даного виду послуг сторонами погоджено в сумі 8000 грн.; складання адвокатського запиту про витребування доказів по боржнику ОСОБА_1 за Договором №210707-19337-6 від 07 липня 2021 року, вартість даного виду послуг сторонами погоджено в сумі 1000 грн. Загальна вартість юридичних послуг складає 144000,00 грн.

Згідно з платіжною інструкцією №583 від 11 січня 2023 року про отримання оплати за надання юридичних послуг за Договором № 02/06/2022 від 02 червня 2022 року, ОСОБА_2 , отримав від ТОВ «ФК «Ріальто» оплату за послуги правничої допомоги за Договором № 02/06/2022 від 02 червня 2022 року у розмірі 144000,00 грн.

За змістом ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як це унормовано вимогами ч. 5 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися, як це закріплено положеннями ч. 3 ст. 141 ЦПК України.

За правилами ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Такої правової позиції щодо застосування норм права дотримується Верховний Суд у постанові від 23 січня 2019 року, прийнятій у справі №552/2145/16-ц.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час, що унормовано вимогами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Вирішуючи питання щодо розміру суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд виходить зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Однак, за наявності заперечень учасника справи, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Визначаючи суму до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAlliance Limited» проти України» (п. 268), від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Аналогічного змісту висновків щодо підтвердження витрат, пов`язаних із оплатою професійної правничої допомоги, дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року, прийнятій у справі №826/1216/16, провадження № 11-562ас18, та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року, прийнятій у справі №755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19.

З огляду на викладене вище, можна дійти висновку, що ЦПК України унормовано такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Відповідачем заперечення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу та клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, не подавались.

Водночас, суд зважає на те, що правилами ч. 2 ст. 141 ЦПК України унормовано, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В розумінні п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

З огляду на те, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача на 43,02% від ціни позову, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 3 871,8 грн (9000 * 43,02% : 100% = 3 871,8).

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача, з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 154,66 грн (2684,00 * 43,02% : 100% = 1 154,66 грн).

Керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-82, 89, 141, 247, 259, 263-265, 268, 273, 280-284, 289, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "РІАЛЬТО" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто» заборгованість за кредитним договором № 210707-19337-6 від 07 липня 2021 року в розмірі 13 590 (тринадцять тисяч п`ятсот дев`яносто) грн. 00 коп., з яких: 9000,00 грн. - заборгованість за кредитом; 4590,00 грн. - прострочена заборгованість по несплаченим процентам.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто» судовий збір у розмірі 1 154 (одна тисяча сто п`ятдесят чотири) грн. 66 коп., та витрати на правничу допомогу в розмірі 3 871 (три тисячі вісімсот сімдесят одна) грн. 80 коп.

У задоволенні іншої частини заяви, - відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня винесення рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене удень його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто», код ЄДРПОУ: 43492595, адреса місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 4.

Інформація про відповідача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя: Інна ФІНАГЕЄВА