Рішення № 141163934, 02.11.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/15360/24

Провадження № 2/369/1904/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Фінагеєвої І.О.,

при секретарі Мельник А.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Києво-Святошинського районного суду Київської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №369/15360/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРРА ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕРРА ФІНАНС" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 20 вересня 2019 року між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 було укладено Договір №95642291000 про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку, відповідно до якого позичальник надав відповідачу кошти на споживчі цілі у вигляді встановленого ліміту кредитування у розмірі 36000,00 грн. зі строком його дії до 26 жовтня 2021 року.

Відповідно до Договору Банк на підставі документів, наданих Відповідачем згідно з вимогами законодавства України, відкриває Відповідачу рахунок та обслуговує його на умовах Тарифного плану «Шопінг картка 55% з пільговим періодом Алло», розміщеного на сайті www.my.ukrsibbank.com та на інформаційних стендах у приміщеннях установ Банку.

25 січня 2023 року між АТ «УКРСИББАНК» та ТОВ «ВЕРРА ФІНАНС» був укладений договір факторингу №237, відповідно до якого АТ «УКРСИББАНК» передав (відступив), а ТОВ «ВЕРРА ФІНАНС» прийняло всі права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі до ОСОБА_1 .

Всупереч умовам Договору ОСОБА_1 тривалий час не здійснює своєчасних платежів у повному обсязі для погашення суми заборгованості по кредиту, процентам, комісії, чим суттєво порушує взяті на себе договірні зобов`язання.

Станом на 06 червня 2024 року заборгованість Відповідача по повернення кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитом, комісії становить 52180,68 грн., з яких: 32123,17 грн. заборгованість за основним боргом; 20057,51 грн. заборгованість за відсотками.

На підставі вищевикладеного позивач просить стягнути на його користь з ОСОБА_1 заборгованість за Договором про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування №95642291000 від 20 вересня 2019 року в розмірі 52180,68 грн., а також судові витрати на сплату судового збору в розмірі 3028,00 грн.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 вересня 2024 року провадження по справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 лютого 2025 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві просив проводити розгляд справи за відсутності представника позивача за наявними у справі доказами. Проти винесення заочного рішення не заперечував.

У судове засідання відповідач не з`явилася, про дату, час та місце слухання справи сповіщена належним чином, причини неявки не повідомила, судом вживалися заходи щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи. Відповідач на адресу суду відзиву на позовну заяву не подала, ухвалу суду про відкриття провадження у справі не отримала, вказана кореспонденція повернулася на адресу суду з відміткою працівника поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою». Причини неможливості подати відзив суду не повідомила. Будь-яких заяв, клопотань станом на час ухвалення рішення до суду не надходило.

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, у зв`язку з неподанням відповідачем відзиву, та відсутністю заперечень позивача щодо заочного розгляду справи, що відповідає положенням п.п. 3,4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов такого висновку.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що 20 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до АТ «УкрСиббанк» із анкетою-заявою про надання споживчого кредиту, строк кредиту 25 місяців, сума кредиту 10723,00 грн; валюта кредитування гривня. Також зазначено, що ОСОБА_1 просить АТ «Укрсиббанк» надати їй додатковий кредит - кредитну картку з наступними умовами: максимальна сума ліміту додаткового кредиту до 50 000,00 грн, максимальна процентна ставка за додатковим кредитом 60% річних від фактично використаної суми додаткового кредиту; строк дії ліміту кредитування становить 24 місяці.

20 вересня 2019 року між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку № 95642291000.

Відповідно до умов укладеного договору банк надає позичальнику кредит, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов договору та Правил. Банк відкриває позичальнику поточний картковий рахунок та здійснює його розрахунково-касове обслуговування на умовах Правил.

Відповідно до п.3.1 Договору сума кредиту за договором становить 10723,00 грн.

Згідно з п.3.3. Договору Кредит надається позичальнику для особистих потреб в сумі 10098,00 грн на придбання товару: пральна машина BOSCH WAB 20262 UA, водонагрівач (газовий, електричний), автономне опалення: Бойлер JUNIOR NTS 80, шляхом оплати Банком з позичкового рахунку Позичальника платіжних документів ТОВ «Розетка УА, на рахунок Отримувача 1 № НОМЕР_1 , відкритий у АТ «УкрСиббанк» та 625,00 грн. на оплату комісії за надання довідок про стан розрахунків за кредитними зобов`язаннями за Договором.

Відповідно до п.3.5 Договору повернення кредиту, плати за кредит, інших платежів здійснюється у відповідності з підписаними Правилами на рахунок НОМЕР_2 в АТ «УкрСиббанк», або ва умовах договірного списання, передбаченого цим договором та правилами

Відповідно до п. 4.1. договору банк відкриває позичальнику та обслуговує на умовах тарифного плану картка з лімітом «Шоппінг Картка Розетка 55», розміщеного на сайті www.my.ukrsibbank.com і на інформаційних стендах у приміщенні установ Банку, окремий поточний рахунок НОМЕР_3 , до якого випускається платіжна картка.

Відповідно до п. 4 .2. сторони домовилися, що банк може надати позичальнику додатковий кредит, шляхом встановлення ліміту овердрафту на картковому рахунку позичальника на наступних умовах: сума ліміту додаткового кредиту до 50 000,00 грн, строк дії ліміту кредитування становить 24 місяці з можливістю пролонгації; процентна ставка 55 % річних; комісія за надання послуг за управління кредитом до 500,00 грн.

Паспорт споживчого кредиту містить аналогічні умови кредитування, інформацію та контактні дані кредитодавця, порядок повернення кредиту.

Факт отримання та користування кредитними коштами підтверджується випискою по особовому рахунку за період з 10 жовтня 2021 року по 08 квітня 2023 року, де вбачається рух коштів по рахунку відповідача.

25 січня 2023 року між АТ «Укрсиббанк та ТОВ «Верра Фінанс» укладено договір факторингу №237, відповідно до якого АТ «Укрсиббанк» передав (відступив), а ТОВ «Верра Фінанс» прийняло всі права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами.

Відповідно до п.4.1. договору факторингу, право власності на Права Вимоги вважаються таким, що перейшло від Клієнта Фактору, та право вимагати від Боржників виконання всіх зобов`язань в межах відступлення Прав Вимог у Фактора виникає з моменту підписання Акту приймання-передачі Права Вимоги (Додаток 2 до цього Договору), але не раніше сплати Фактором Суми фінансування у порядку, визначеному договором.

Пунктом 4.2. договору факторингу, після підписання Акту приймання-передачі Права Вимоги Клієнт втрачає права на будь-які платежі Боржників в оплату їх Заборгованостей за Первинними Договорами, за яким Право Вимоги перейшло до Фактора.

Позивач вважає, що на підставі укладеного між ним та АТ «Укрсиббанк» договору факторингу №237 від 25 січня 2023 року до нього перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за Договором про надання споживчого кредиту №9564229100 від 20 вересня 2019 року.

З розрахунку заборгованості наданого позивачем за Договором про споживчий кредит №9564229100 від 20 вересня 2019 року, станом на 06 червня 2024 року загальна сума заборгованості перед ТОВ "ВЕРРА ФІНАНС" становить 52180,68 грн., з яких: 32123,17 грн. заборгованість за основним боргом; 20057,51 грн. заборгованість за відсотками.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст.628,629 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як передбачено ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно зі ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За правилами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. Застосування принципу змагальності виключає можливість застосування концепції негативного доказу.

У Постанові Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 2-879/13 Суд зауважив, що сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).

Аналогічна позиція міститься у Постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 20 листопада 2024 року по справі № 686/28882/23 (провадження 61-13125св24).

Водночас матеріали справи не містять підписаного сторонами Акту приймання-передачі Права Вимоги (Додатку №2 до Договору факторингу), який відповідно до п.4.1 Договору є єдиною та обов`язковою підставою виникнення у Фактора права вимоги до Боржника.

Наявний у матеріалах справи Витяг з Реєстру Боржників, згідно п.2.2 Договору, є лише документом, що визначає перелік заборгованостей, права вимоги за яким відступаються, тобто фіксує предмет Договору, проте не підтверджує сам факт переходу права Вимоги.

За таких обставин, за відсутності в матеріалах справи Акту приймання-передачі Права Вимоги, відсутні правові підстави вважати, що право вимоги до Боржника перейшло від Клієнта до Фактора у порядку передбаченого п.4.1, 4.2 Договору.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі № 753/20537/18, від 21.07.2021 року у справі № 334/6972/17, від 27.09.2021 року у справі № 5026/886/2012 тощо).

Отже, позивач не додав до позовної заяви доказів, які підтверджують відступлення АТ «УКРСИББАНК» права вимоги до ОСОБА_1 на користь ТОВ "ВЕРРА ФІНАНС" за Договором.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку з недоведеністю.

В порядку ст. 141 ЦПК України, суд не розглядає питання розподілу судових витрат, враховуючи, що в межах даного спору судом ухвалено рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 76, 83, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРРА ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, - відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня винесення рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Інна ФІНАГЕЄВА