Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 466/1637/26
Провадження № 2/466/2021/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 листопада 2026 року Шевченківський районний суд м. Львова
у складі: головуючого судді Зими І.Є.
секретаря судового засідання Васинчик М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
в с т а н о в и в:
ТОВ «Факторинг Парнерс» звернулось до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором №2091239 від 12.02.2025 року в розмірі 41899,87 грн., та судовий збір та витрати на правову допомогу в розмірі 16 000 грн.
В обґрунтування вимог зазначає, що 12 лютого 2025 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 2091239 за продуктом «NewShort», відповідно до умов якого відповідачу надано кредитні кошти в сумі 10 000 грн , строком на 360 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом. Кредитний договір укладено в електронній формі з використанням інформаційно-комунікаційної системи кредитодавця та підписано електронним підписом у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».
Первісний кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання, перерахувавши відповідачці кредитні кошти в розмірі 10 000 грн на належну їй банківську картку.
Однак відповідачка належним чином не виконувала своїх зобов`язань щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів, унаслідок чого виникла заборгованість.
26 листопада 2025 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено договір факторингу № 26-11/25, відповідно до якого первісний кредитор відступив позивачу права грошової вимоги до боржників, у тому числі до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2091239 від 12.02.2025.
Згідно з наданим позивачем розрахунком загальний розмір заборгованості становить 41 899 грн 87 коп., з яких: 9 999 грн 93 коп. - заборгованість за основною сумою кредиту; 19 600 грн - проценти, нараховані первісним кредитодавцем до відступлення права вимоги; 7 299 грн 94 коп. - проценти, нараховані після відступлення права вимоги; 5 000 грн - штрафні санкції. Посилаючись на неналежне виконання відповідачем договірних зобов`язань та набуття права вимоги за кредитним договором, позивач просить задовольнити позов у повному обсязі.
Ухвалою суду від 29.09.2026 року, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження з викликом сторін.
Учасники справи в судове засідання не з`явилися. Представник позивача подав клопотання про розгляд справи без його участі, позов підтримує в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи у разі повторної неявки відповідача.
Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явилась з невідомих суду причин, хоча належним чином повідомлялась про час та місце слухання справи, що стверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення. Не подала відзив на позовну заяву.
Оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без участі сторін, представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд у відповідності до вимог ст. ст. 280-282 ЦПК України вважає за можливе заслухати справу на підставі наявних доказів та ухвалити заочне рішення.
Згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України, в зв`язку з неявкою сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 12 лютого 2025 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено договір № 2091239 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort».
Відповідно до пункту 1.2 договору сума кредиту становить 10 000 грн.
Пунктом 1.3 договору визначено строк кредитування - 360 днів.
Згідно з пунктом 1.4 договору періодичність платежів зі сплати процентів становить кожні 15 днів, а конкретні дати платежів визначені графіком, який є додатком до кредитного договору.
Відповідно до пункту 1.5.1 договору стандартна процентна ставка становить 1% на день та застосовується в межах строку кредитування.
Пунктом 1.5.2 договору передбачено можливість застосування зниженої процентної ставки в розмірі 0,01% на день за умови виконання позичальником визначених договором вимог щодо своєчасного внесення першого платежу.
У разі невиконання умов для отримання знижки застосовується стандартна процентна ставка, передбачена договором.
Відповідно до пункту 2.1 договору кредитні кошти надаються споживачу в безготівковій формі шляхом перерахування на банківський рахунок із використанням реквізитів електронного платіжного засобу.
На підтвердження виконання первісним кредитодавцем своїх зобов`язань позивачем надано лист ТОВ «ПЕЙТЕК» від 27 листопада 2025 року № 20251127-977, відповідно до якого 12 лютого 2025 року о 14 год 28 хв здійснено успішне перерахування кредитних коштів у розмірі 10 000 грн на платіжну картку позичальника.
Вказані обставини також підтверджуються листом ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» від 06 січня 2026 року № 2091239, у якому зазначено інформацію щодо зарахування кредитних коштів за договором № 2091239.
Отже, судом встановлено факт надання відповідачу кредитних коштів у сумі 10 000 грн.
Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти та прийняття такої пропозиції, а його підписання може здійснюватися, зокрема, електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Електронний договір, укладений і підписаний у встановленому законом порядку, за своїми правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.
Таким чином, електронна форма укладення кредитного договору сама по собі не свідчить про його недійсність чи неукладеність.
Наявні у справі докази укладення кредитного договору, погодження його істотних умов та фактичного перерахування кредитних коштів у сукупності підтверджують виникнення між сторонами кредитних правовідносин.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановлених договором.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.
За змістом статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Судом також встановлено, що 26 листопада 2025 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено договір факторингу № 26-11/25.
На підтвердження переходу права вимоги позивачем надано договір факторингу, акти приймання-передачі реєстрів боржників, витяги з відповідних реєстрів та документи щодо здійснення оплати за договором факторингу.
З наданого витягу з реєстру боржників вбачається, що до переліку переданих прав вимоги включено заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 2091239 від 12.02.2025.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, наданими документами підтверджено перехід до ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права грошової вимоги за кредитним договором № 2091239 від 12.02.2025, у зв`язку з чим позивач набув право вимагати виконання відповідного грошового зобов`язання.
Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованість відповідача за кредитним договором становить 41 899 грн 87 коп., з яких 9 999 грн 93 коп. - основний борг, 26 899 грн 94 коп. - проценти за користування кредитними коштами, 5 000 грн - штраф.
Із розрахунку первісного кредитодавця вбачається, що відповідачу нараховувалися проценти за користування кредитними коштами відповідно до умов договору, при цьому враховано здійснені платежі.
Залишок заборгованості за основною сумою кредиту становить 9 999 грн 93 коп.
Доказів повного повернення кредитних коштів або погашення вказаної заборгованості відповідачем суду не надано.
За таких обставин вимога про стягнення основної суми заборгованості в розмірі 9 999 грн 93 коп. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
За змістом статті 1054 ЦК України обов`язок позичальника зі сплати процентів є складовою кредитного зобов`язання.
Сторони кредитного договору погодили стандартну процентну ставку в розмірі 1% на день, порядок її застосування, а також умови отримання зниженої процентної ставки.
З наданого розрахунку заборгованості вбачається, що первісним кредитодавцем станом на 26 листопада 2025 року обліковано заборгованість за процентами в розмірі 19 600 грн.
Після відступлення права вимоги позивачем додатково нараховано 7 299 грн 94 коп. процентів за користування кредитом.
Загальний розмір заявлених до стягнення процентів становить 26 899 грн 94 коп.
При цьому суд враховує, що сам факт відступлення права вимоги за кредитним договором не припиняє зобов`язання позичальника зі сплати передбачених договором процентів та не змінює погодженого сторонами строку кредитування.
Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування або після пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України.
Після закінчення строку кредитування або пред`явлення такої вимоги права та інтереси кредитодавця охороняються положеннями частини другої статті 625 ЦК України.
Строк кредитування визначено тривалістю 360 днів від 12 лютого 2025 року.
Заявлені позивачем договірні проценти розраховані в межах зазначеного строку кредитування.
Матеріали, покладені в основу цього рішення, не містять установленого судом факту пред`явлення кредитодавцем вимоги про дострокове повернення всієї суми кредиту, яка б припинила право на подальше нарахування договірних процентів.
З огляду на викладене, враховуючи погоджені сторонами умови кредитування, строк користування кредитом та наданий розрахунок, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення процентів за користування кредитними коштами в загальному розмірі 26 899 грн 94 коп.
Разом з тим вимога позивача про стягнення штрафу в розмірі 5 000 грн задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.
Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Разом з тим пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Установлено також, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами зобов`язань, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Судом встановлено, що кредитний договір № 2091239 укладено 12 лютого 2025 року, тобто в період дії воєнного стану в Україні.
Штраф у розмірі 5 000 грн нараховано позивачем у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем грошових зобов`язань за кредитним договором.
Таким чином, заявлений штраф за своєю правовою природою є неустойкою за прострочення виконання грошового зобов`язання.
Зазначена санкція підпадає під дію пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яким передбачено звільнення позичальника від обов`язку її сплати.
При цьому обставина укладення кредитного договору після 24 січня 2024 року не усуває необхідності застосування наведених положень ЦК України.
Суд зазначає, що положення Закону України «Про споживче кредитування», які регулюють відповідальність споживача за порушення кредитного зобов`язання, підлягають застосуванню з урахуванням спеціальних тимчасових положень цивільного законодавства щодо звільнення позичальника від сплати неустойки за прострочення в період воєнного стану.
Відтак вимога позивача про стягнення з відповідача 5 000 грн штрафу суперечить положенням пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а тому задоволенню не підлягає.
Оцінюючи докази у справі, суд виходить із положень статей 12, 13, 7681, 89 ЦПК України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Суд враховує, що неподання відповідачем відзиву та її неявка в судове засідання не є безумовною підставою для задоволення позову, оскільки обов`язок доведення заявлених вимог покладається на позивача.
Дослідивши надані докази в сукупності, суд доходить висновку, що позивачем доведено наявність кредитного зобов`язання, факт надання кредитних коштів, перехід права вимоги та заборгованість за основною сумою кредиту і процентами.
Водночас вимога про стягнення штрафу не відповідає положенням чинного законодавства.
Отже, позов підлягає частковому задоволенню, а саме в частині стягнення 9 999 грн 93 коп. основного боргу та 26 899 грн 94 коп. процентів за користування кредитом, що разом становить 36 899 грн 87 коп.
Крім того, в силу дії ст. 141 ЦПК України, з відповідачки слід стягнути в користь позивача судовий збір.
Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, суд приходить до наступного висновку.
Згідно з ч.8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Згідно з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем подані: договір №02-07/2024 від 02.07.2024 року, тарифи на надані послуги, заявка на надання юридичної допомоги №1346 від 01.01.2026 року, витяг з Акту № 27 про надання юридичної допомоги від 30.01.2026 року.
Представник позивача просить стягнути витрати за надання професійної правничої допомоги на загальну суму 16 000 грн.
Під час вирішення питання про стягнення витрат на професійну правову допомогу, суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц у постанові від 19.02.2020 року. Так, суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Відтак, суд приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у завленому розмірі, є завищеними, враховуючи категорію справи та час, який захисник міг би потратити на підготовку матеріалів. В цій частині заявлених вимог слід стягнути з відповідачки витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000 грн, що буде співрозмірним, на думку суду, з ринковими цінами адвокатських послуг, та часом, який адвокат витрачає на вказану категорію справи, окрім цього, до суду подана заяви про розгляд справи без участі представника.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 89, 141, 247, 259, 263-265, 273, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 527, 530, 610, 625, 629, 1050, 1054 ЦК України, суд ,
у х в а л и в :
позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 2091239 від 12 лютого 2025 року в загальному розмірі 36 899 (тридцять шість тисяч вісімсот дев`яносто дев`ять) грн 87 коп., з яких: 9 999 грн 93 коп. - заборгованість за основною сумою кредиту; 26 899 грн 94 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» судовий збір в розмірі 2 662, 40 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні сорок копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» понесені витрати на правову допомогу у розмірі 3 000.00 (три тисячі ) гривень. В решті вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку ст. 284-285 ЦПК України.
Апеляційна скарга на заочне рішення подається протягом тридцяти днів з дня його ухвалення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Сторони в справі:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», код ЄДРПОУ: 42640371, місцезнаходження: м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, 6, офіс 521.
Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Суддя І. Є. Зима
Судове рішення № 141162531, Шевченківський районний суд м. Львова було прийнято 03.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 466/1637/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: