Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 466/7682/26
Провадження № 2/466/4596/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 листопада 2026 року Шевченківський районний суд м. Львова
у складі: головуючого судді Зими І.Є.
секретаря с/з Васинчик М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
в с т а н о в и в:
21.08.26 року, ТОВ «Споживчий центр» звернулось до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №22.02.2022 -100003132 від 22.02.2022 року, у розмірі 3 432,40 грн. та судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 22 лютого 2022 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферту) № 22.02.2022-100003132, шляхом електронного акцепту, із використанням одноразового ідентифікатора відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до умов укладеного договору відповідачу було надано кредит у розмірі 2500 грн, строком на 14 днів, із кінцевою датою повернення кредитних коштів 07.03.2022 року.
Згідно з умовами кредитного договору процентна ставка «Економ» становить 2 відсотки за один день користування кредитом та застосовується протягом первинного періоду користування кредитом, а ставка «Стандарт» становить 3 відсотки за один день користування кредитом та застосовується в інших випадках, визначених договором.
Позивач зазначає, що свої зобов`язання за договором виконав належним чином та в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти у розмірі 2500 грн, що підтверджується квитанцією про перерахування коштів від 22.02.2022 року.
Однак відповідач свої зобов`язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів та сплати процентів належним чином не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у загальному розмірі 3432 грн 40 коп., яка складається з: тіла кредиту - 2500 грн та процентів за користування кредитом - 932 грн 40 коп.
Посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору, позивач просить стягнути зазначену заборгованість та понесені судові витрати.
Ухвалою суду від 02.09.2026 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Представник позивача подав клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог підтримує в повному обсязі, просить такі задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явився з невідомих суду причин, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи. Відзиву на позовну заяву не подав, доказів погашення заборгованості або заперечень щодо її розміру суду не надав.
Оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без участі сторін, представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд, відповідно до вимог ст. ст. 280-282 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних доказів та ухвалити заочне рішення.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 22 лютого 2022 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 22.02.2022-100003132 в електронній формі шляхом акцепту оферти з використанням одноразового ідентифікатора.
Відповідно до частин першої та третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти однією стороною та її прийняття другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідач, використовуючи одноразовий ідентифікатор, акцептував умови кредитного договору, пройшов процедуру реєстрації та ідентифікації в інформаційній системі кредитодавця, підтвердив укладення договору та отримання кредитних коштів.
Зокрема, позивачем зазначено, що під час укладення кредитного договору відповідач пройшов ідентифікацію з використанням системи BankID Національного банку України, а підписання документів здійснювалося за допомогою одноразового ідентифікатора, надісланого на номер телефону, зазначений відповідачем під час реєстрації.
Укладення кредитного договору в електронній формі узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 12.01.2021 року у справі № 524/5556/19, від 07.10.2020 року у справі № 127/33824/19, відповідно до яких електронний договір, укладений із застосуванням одноразового ідентифікатора, є належною формою вчинення правочину та породжує для сторін відповідні цивільні права й обов`язки.
Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Судом встановлено, що відповідно до умов кредитного договору позивач надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 2500 грн, що підтверджується квитанцією про перерахування коштів від 22.02.2022 року.
Таким чином, позивач виконав свої зобов`язання щодо надання кредитних коштів, тоді як відповідач належного виконання зустрічного зобов`язання щодо повернення кредиту не забезпечив.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.
Враховуючи, що кінцевий строк повернення кредиту настав 07.03.2022 року, а доказів повернення кредитних коштів суду не надано, вимога позивача про стягнення основної суми заборгованості у розмірі 2500 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Щодо вимоги про стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 932 грн 40 коп., суд зазначає наступне.
Відповідно до статей 536, 1048, 1056-1 ЦК України проценти є платою за користування кредитними коштами, а їх розмір, тип процентної ставки та порядок сплати визначаються умовами укладеного між сторонами договору.
Згідно з умовами кредитного договору № 22.02.2022-100003132 від 22.02.2022 року процентна ставка «Економ» становить 2 відсотки за один день користування кредитом, а процентна ставка «Стандарт» - 3 відсотки за один день користування кредитом у випадках, передбачених договором.
При цьому суд враховує, що строк кредитування становив 14 днів, а кінцевою датою повернення кредиту визначено 07.03.2022 року.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 сформулювала правовий висновок, відповідно до якого право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування або після пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України.
Аналогічний підхід щодо розмежування процентів як плати за правомірне користування кредитом та процентів як відповідальності за порушення грошового зобов`язання викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 року у справі № 910/4518/16.
Таким чином, після спливу погодженого сторонами строку кредитування кредитодавець не вправі продовжувати нарахування процентів як плати за користування кредитом, якщо інше не випливає з належно встановлених обставин та правової природи відповідних нарахувань.
Разом із тим суд враховує, що позивачем заявлено до стягнення проценти у розмірі 932 грн 40 коп., які визначені ним як плата за користування кредитними коштами.
Суд також бере до уваги положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування позичальник за договором, відповідно до якого йому було надано кредит банком або іншим кредитодавцем, звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати неустойки за прострочення виконання зобов`язання за таким договором.
Вказані положення не звільняють позичальника від обов`язку повернути фактично отримані кредитні кошти та сплатити належно нараховані договірні проценти за користування кредитом у межах строку кредитування.
Оскільки заявлені до стягнення проценти позивач визначає як плату за користування кредитом, а не як відповідальність за порушення грошового зобов`язання, положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України самі по собі не виключають можливості їх стягнення.
За умови підтвердження нарахування процентів у межах погодженого строку кредитування та відповідності такого нарахування умовам договору вимога про стягнення 932 грн 40 коп. підлягає задоволенню.
Суд враховує, що відповідачем не надано доказів належного виконання кредитних зобов`язань, здійснення платежів у рахунок погашення кредиту або сплати процентів.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оцінюючи надані позивачем докази у їх сукупності, суд враховує факт укладення кредитного договору, надання відповідачу кредитних коштів, погоджені сторонами умови кредитування та невиконання відповідачем зобов`язань щодо повернення кредиту.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Крім того, в силу дії ст. 141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути в користь позивача судові витрати.
Керуючись статтями 12, 13, 7681, 89, 133, 141, 247, 259, 263265, 273, 280282 ЦПК України, статтями 205, 207, 525, 526, 530, 536, 610, 629, 1048, 1049, 1054, 1056-1 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», суд,
у х в а л и в :
позов задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 22.02.2022-100003132 від 22.02.2022 року у розмірі 3432 грн 40 коп. (три тисячі чотириста тридцять дві гривні 40 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 2662,40 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок) судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» витрат, пов`язаних із надсиланням відповідачу копії позовної заяви з доданими документами, у розмірі 116 грн 58 коп. (сто шістнадцять гривень 58 копійок).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку ст. 284-285 ЦПК України.
Апеляційна скарга на заочне рішення подається протягом тридцяти днів з дня його ухвалення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Сторони в справі:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр»,
місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, ЄДРПОУ 37356833.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Суддя І. Є. Зима
Судове рішення № 141162528, Шевченківський районний суд м. Львова було прийнято 03.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 466/7682/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: