Рішення № 141157320, 03.11.2026, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 303/6981/26

2/303/3279/26

РІШЕННЯ (Заочне)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

у складі головуючого судді Заболотного А.М.

секретар судового засідання Желізняк К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань в м. Мукачево в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

ТзОВ «СВЕА ФІНАНС» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором № 2358987 від 08.06.2025 року на загальну суму 17781,22 грн. В обґрунтування своїх вимог вказує про те, що 08.06.2025 року між ТзОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту «NewShort» № 2358987. Договір укладено в електронному форматі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». За вказаним договором відповідач отримала кредит у розмірі 3900,00 грн. строком на 360 днів, шляхом перерахування кредитних коштів на її банківську картку. ТзОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу кредит в розмірі 3900,00 грн. шляхом їх перерахування коштів на її банківську картку. 24.02.2026 року ТзОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» на підставі договору факторингу № 01.02-6/26 за плату відступило, а ТзОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 2358987 від 08.06.2025 року. В свою чергу відповідач свої зобов`язання за договором не виконує, не здійснює платежів в рахунок погашення суми кредиту та нарахованих процентів, у зв`язку з чим утворилася заборгованість за кредитом, що становить 17781,22 грн., що складається з наступного: 3898,93 грн. тіло кредиту; 6667,29 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 7215,00 грн. - неустойка. Також позивач просить стягнути понесені ним судові витрати, що складаються із судового збору в розмірі 2662,40 грн.

Ухвалою суду від 04.09.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Судове засідання по справі призначено на 29.09.2026 року та відкладено на 03.11.2026 року.

У судове засідання представник позивача, не з`явився, просив розгляд справи проводити у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання з розгляду справи повторно не з`явилася, про дату та час розгляду справи була повідомлена належним чином. У зв`язку з неявкою відповідача, яка була належним чином повідомлена про дату та час розгляду справи, без поважних причин, оскільки про причини неявки суд не повідомила, відзив на позовну заяву не подала, суд за згодою позивача вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування умов, передбачених ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши та перевіривши наявні у справі докази, приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При цьому, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 08.06.2025 року між ТзОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту «NewShort» № 2358987.

Вказаний договір підписаний електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора M200 про, що свідчить розділ 10 договору.

Відповідно до п. 1.1 договору, товариство зобов`язалося надати позичальнику грошові кошти у кредит у національній валюті України, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Згідно з п. 1.2 договору, сума кредиту становить 3900,00 грн., строк кредитування відповідно до п. 1.3 договору становить 360 днів. Відповідно до п. 1.4 договору сплата процентів за користування кредитом передбачена кожні 15 днів згідно з графіком платежів, який є додатком № 1 до договору.

Пунктом 1.5.1 договору встановлено стандартну фіксовану процентну ставку в розмірі 1 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом строку кредитування. Згідно з п. 1.7.1 договору, денна процентна ставка становить 1 %.

Відповідно до п. 1.8.1 договору загальні витрати за кредитом за стандартною процентною ставкою за весь строк користування кредитом становлять 14040,00 грн., орієнтовна реальна річна процентна ставка згідно з п. 1.9.1 договору становить 2899,03 % річних, а орієнтовна загальна вартість кредиту відповідно до п. 1.10.1 договору становить 17940,00 грн.

Відповідно до п. 2.1 договору, кредитні кошти надаються позичальнику у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок позичальника з використанням реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .

Згідно з п. 2.2 договору, перерахування кредитних коштів здійснюється протягом двох календарних днів з моменту укладення договору, а відповідно до п. 2.4 договору кредит вважається наданим у день перерахування товариством суми кредиту за реквізитами, визначеними договором.

Пунктом 3.1 договору визначено, що проценти за користування кредитом нараховуються щоденно на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитними коштами, виходячи зі встановленої процентної ставки. Згідно з п. 3.2 договору, до періоду нарахування процентів включаються день надання та день фактичного повернення кредиту, однак не включається перша дата сплати процентів, визначена графіком платежів. При цьому відповідно до п. 3.4 договору процентна ставка є незмінною протягом строку дії договору та не може бути збільшена товариством в односторонньому порядку.

Відповідно до п. 4.4 договору позичальник зобов`язаний у встановлені договором строки повернути кредит, сплатити проценти за користування ним, штрафи та пеню (у разі їх наявності), а також виконувати інші обов`язки, передбачені договором.

Порядок повернення кредиту та сплати процентів визначений розділом 5 договору. Зокрема, згідно з п. 5.1 договору, повернення кредиту та сплата процентів здійснюються відповідно до графіка платежів. Пунктом 5.2 договору передбачена можливість часткового дострокового повернення кредиту з відповідним коригуванням графіка платежів та зменшенням суми процентів. Відповідно до п. 5.3 договору, у разі дострокового повного або часткового повернення кредиту позичальник зобов`язаний сплатити проценти за фактичний строк користування кредитними коштами.

Відповідальність позичальника за порушення строків виконання грошових зобов`язань передбачена розділом 6 договору. Зокрема, згідно з п. 6.4.1 договору, у разі несвоєчасного повернення кредиту та/або сплати процентів на третій день прострочення передбачено штраф у розмірі 585,00 грн., а відповідно до п. 6.4.2 договору, починаючи з четвертого дня прострочення, штраф становить 117,00 грн. за кожен день невиконання зобов`язання. При цьому п. 6.4.6 договору встановлено, що граничний розмір сукупної суми неустойки (штрафів) обмежується сумою, визначеною Законом України «Про споживче кредитування».

Відповідно до п. 7.3 договору договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами сторін та діє протягом строку кредитування, а у разі наявності невиконаних грошових зобов`язань після закінчення такого строку до повного їх виконання.

Пунктом 7.4 договору передбачено, що підписання договору позичальником здійснюється шляхом використання одноразового ідентифікатора, який направляється на повідомлений ним номер мобільного телефону.

Отже, умовами укладеного договору визначено розмір кредиту, строк кредитування, процентну ставку, порядок нарахування та сплати процентів, порядок повернення кредиту, а також відповідальність позичальника за порушення строків виконання взятих на себе зобов`язань.

Відповідно до графіка платежів (Додаток № 1 до договору про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» № 2358987 від 08.06.2025 року), споживачу надано кредит у розмірі 3900,00 грн. строком на 360 календарних днів.

Згідно з умовами графіка, погашення кредиту передбачено шляхом здійснення 24 платежів кожні 15 днів, починаючи з 23.06.2025 року та завершуючи 03.06.2026 року. Розмір періодичного платежу становить 585,00 грн., який повністю складається з процентів за користування кредитом. Останній платіж становить 4485,00 грн., з яких 3900,00 грн. погашення основної суми кредиту та 585,00 грн. проценти. Загальна сума платежів за кредитом - 17940,00 грн. Реальна річна процентна ставка - 2899,03 % річних. Загальна вартість кредиту - 17940,00 грн.

Також судом досліджено паспорт споживчого кредиту, наданий відповідачу до укладення кредитного договору.

Відповідно до паспорта споживчого кредиту загальні витрати за кредитом становлять 14040,00 грн., орієнтовна загальна вартість кредиту - 17940,00 грн., реальна річна процентна ставка - 2899,03 %. Погашення передбачено 24 платежами кожні 15 днів: 23 платежі по 585 грн. та останній платіж - 4485 грн.

Паспорт також містить умови відповідальності за прострочення: штраф 585,00 грн. на третій день та 117,00 грн. за кожний наступний день прострочення, а також інформацію про право на відмову від договору протягом 14 календарних днів і дострокове повернення кредиту без додаткової плати.

Відповідно до листа ТОВ «ПЕЙТЕК» вих. № 20260224-4538 від 25.02.2026 року підтверджується факт перерахування кредитних коштів у розмірі 3900,00 грн. на платіжну картку позичальника № НОМЕР_2 . Переказ здійснено 08.06.2025 року о 16:44:11 відповідно до Договору про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № НОМЕР_3 від 01.04.2024 року, укладеного між ТОВ «ПЕЙТЕК» та ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ». Проведення операції підтверджується номером транзакції в системі ТОВ «ПЕЙТЕК» - bd97e920-c3d6-48e1-8922-360cfd2f6119 та номером транзакції в системі ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» - 48dcd948ec6754c37c98188b3783e0d6.

Таким чином судом встановлено, що ТзОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором. У свою чергу, позичальник зобов`язалася своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, повернути кредит у визначені кредитним договором терміни, а також виконати інші свої зобов`язання відповідно до цього договору.

Згідно з розрахунком заборгованості ТзОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» станом на 24.02.2026 року заборгованість відповідача по кредитному договору не сплачена і становить 17781,22 грн., що складається з наступного: 3898,93 грн. - тіло кредиту; 6667,29 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 7215,00 грн. - неустойка.

Одночасно, звертаючись до суду з цим позовом ТзОВ «СВЕА ФІНАНС» також зазначає про те, що до нього перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 2358987 від 08.06.2025 року.

Так, судом встановлено, що 24.02.2026 року ТзОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТзОВ «СВЕА ФІНАНС» уклали договір факторингу № 01.02-6/26 відповідно до якого ТзОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло право грошової вимоги до осіб, які є боржниками ТзОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», в тому числі і до ОСОБА_1 .

Відповідно до реєстру боржників в електронному вигляді до договору факторингу № 01.02-6/26 від 24.02.2026 року (додатку № 1 до договору факторингу № 01.02-6/26 від 24.02.2026 року), ТзОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 2358987 від 08.06.2025 року на загальну суму заборгованості 17781,22 грн.

Із врахуванням встановленого вище суд вважає, що в першу чергу слід вирішити питання наявності у позивача права грошової вимоги за кредитним договором до відповідача.

За приписами ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Тлумачення ч. 1 ст. 512 ЦК України дозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (ч. 3 ст. 656 ЦК України); (б) дарування (ч. 2 ст. 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Згідно з ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Тлумачення ст. 516, ч. 2 ст. 517 ЦК свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.

Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 року у справі № 6-979цс15.

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Частиною 1 ст. 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

З наведеного вище договору факторингу слід прийти до однозначного висновку про те, що до ТзОВ «СВЕА ФІНАНС» перейшли всі права кредитора за кредитним договором № 2358987 від 08.06.2025 року.

З приводу наявності підстав для стягнення заборгованості за кредитним договором суд зазначає про таке.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог Закону. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України). Визначення поняття зобов`язання міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК України. Відповідно до цієї норми зобов`язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов`язання як правового зв`язку між двома суб`єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов`язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов`язання надано право, що кореспондує обов`язку першої. Обов`язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов`язання (ст. 510 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якої договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 року у справі № 127/33824/19.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

З врахуванням встановленого суд приходить до висновку про укладеність вищевказаного кредитного договору між відповідачем та відповідною фінансовою установою, невиконання позичальником своїх зобов`язань щодо повернення, отриманих в борг коштів, та наявності в неї боргових зобов`язань перед позивачем, який набув прав вимоги за вищевказаним кредитним договором за договором факторингу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. В силу ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

При цьому право дострокового повернення означає, що кредитор вимагає виконання зобов`язання до настання строку виконання, визначеного договором.

Так, одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Згідно з ст.ст. 610, 611, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вже було згадано вище, заборгованість за кредитним договором № 2358987 від 08.06.2025 року становить 17781,22 грн., що складається з наступного: 3898,93 грн. тіло кредиту; 6667,29 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 7215,00 грн. - неустойка.

Відтак встановлено, що заявлений до стягнення розмір заборгованості складається з суми заборгованості за основною сумою боргу, суми заборгованості за відсотками, а також неустойка.

Оскільки відповідач доказів щодо часткового чи повного погашення заборгованості за кредитним договором суду не представила, з урахуванням наведеного, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, та, враховуючи факт невиконання ОСОБА_1 умов кредитного договору, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості за цим кредитним договором в частині заборгованості за основною сумою боргу (тіло кредиту) у розмірі 3898,93 грн. та 6667,29 грн. - заборгованості за нарахованими відсотками.

Щодо неустойки суд зазначає про таке.

Відповідно до п. 18 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан, який триває по теперішній час.

Із врахуванням того, що позивачем у період дії в Україні воєнного стану нараховано до сплати пеню/штраф в розмірі 7215,00 грн., від сплати якої позичальник звільняється в силу зазначених вище вимог ЦК України, суд робить висновок про відсутність правових підстав для стягнення такої.

Таким чином, загальна сума заборгованості, яка підлягає стягненню на користь позивача становить 10566,22 грн. і включає у себе 3898,93 грн. тіло кредиту; 6667,29 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги ТзОВ «СВЕА ФІНАНС» підлягають задоволенню частково, то розмір сплаченого ним судового збору при зверненні до суду з цим позовом підлягає стягненню з відповідача на його користь пропорційно задоволеним вимогам.

Розмір заявлених вимог 17781,22 грн. (100 % - 2662,40 грн. - розмір судового збору, що підлягав сплаті при зверненні до суду з цим позовом), розмір вимог, що підлягають задоволенню 10566,22 грн. (59,42 % - 1582,00 грн. - розмір судового збору, пропорційний до задоволеної частини вимог).

Таким чином, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 1582,00 грн. судових витрат за сплату судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 10, 12, 13, 18, 76-81, 263-265, 279, 280, 289, 354-355 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 530, 610, 625, 629, 651, 653, 1048-1050, 1054 ЦК України суд,-

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту «NewShort» № 2358987 від 08.06.2025 року в розмірі 10566,22 (десять тисяч п`ятсот шістдесят шість гривень 22 копійки) гривень, що складається із 3898,93 гривень тіла кредиту; 6667,29 гривень заборгованості за нарахованими відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» 1582,00 гривень судових витрат на оплату судового збору.

В задоволенні решти позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (вул. Іллінська, 8, м. Київ, код ЄДРПОУ: 37616221).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ).

Суддя А.М.Заболотний