Рішення № 141154518, 02.11.2026, Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/2674/26

Провадження № 2/159/2032/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області

в складі головуючого судді Окостень І.В.,

з участю секретаря судового засідання Посполітак Г.О.,

розглянув справу № 159/2674/26,

учасники справи:

позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс»,

відповідач ОСОБА_1 ,

вимоги позивача: про стягнення заборгованості за кредитним договором,

представники учасників справи:

представник позивача ОСОБА_2 ,

в с т а н о в и в:

У травні 2026 року позивач звернувся в електронній формі до суду із указаним позовом. Вимоги мотивовані тим, що 19.05.2024 між ТОВ «Слон Кредит» та відповідачем ОСОБА_1 укладено електронний договір про надання споживчого кредиту, за умовами якого відповідачу надано у безготівковій формі кошти шляхом перерахування на платіжну картку. Через неналежне виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором утворилася заборгованість в розмірі 24 045 грн, з яких: 3 500 грн заборгованість за тілом кредиту, 18 795 грн заборгованість за відсотками, 1 750 грн заборгованість за штрафами.

Позивач набув права вимоги в указаному розмірі до відповідача на підставі договору факторингу від 15.07.2025 №01.02-23/25, укладеного ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Свеа Фінанс».

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд стягнути з відповідача у свою користь заборгованість за кредитним договором у вказаному розмірі та судові витрати у справі зі сплати судового збору.

Ухвалою від 11.05.2026 року суд відкрив провадження у справі, вирішив проводити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача у позовній заяві клопотав про розгляд справи у його відсутності.

В судових засіданнях відповідач заперечила проти позову, дала пояснення про те, що не отримувала кредит, її даними скористалася інша особа, при цьому оформлено кілька кредитивів, стягнення заборгованості за якими є предметом розгляду кількох судових справ. За даним фактом відкрито і розслідується кримінальне провадження.

В судове засідання 02.11.2026 відповідач не з`явилася, у письмовій заяві вказала причиною неявки хворобу, просила відкласти розгляд справи.

За клопотанням відповідача розгляд справ неодноразово відкладався.

За відсутності доказів поважності неприбуття відповідача та зважаючи на тривалий розгляд справи, суд визнає причину неявки відповідача неповажною та вирішує справу на підставі наявних матеріалів.

З доказів, що є матеріалах у справи, встановлено, що 19.05.2024 між ТОВ «Слон Кредит» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №1615847, за умовами якого відповідач отримала кредити в сумі 3 500 грн строком на 360 днів з процентною ставкою 1,50% в день. Кредит надано у безготівковій формі на банківський рахунок з використанням реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .

Договір укладено в електронній формі, він підписаний відповідачем 19.05.2024 о 14.17 год із використанням одноразового ідентифікатора Р523.

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Кредит це грошові кошти, що надаються позичальнику на умовах поворотності, строковості та платності. Така послуга обов`язково надається на підставі письмового договору, що може бути укладений в електронній формі.

Електронний договір за своїми правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Механізм його укладення, вимоги до підписання сторонами врегульовано Законом України «Про електронну комерцію».

Так, у ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України. Якщо укладення договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, особа має ідентифікуватися в ній та надати акцепт.

Електронний договір, укладений шляхом обміну повідомленнями і підписаний належним чином, прирівнюється до письмового. Моментом підписання правочину є використання електронного підпису або підпису одноразовим ідентифікатором (алфавітно-цифровою послідовністю, що надсилається на верифікований номер телефону).

Договір кредиту у даній справі за формою відповідає вимогам законодавства щодо електронних договорів, підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що є аналогом власноручного підпису. При укладенні договору відповідач пройшла ідентифікацію за реєстраційним номером облікової картки платника податків, паспортними даними, верифікованим номером мобільного телефону. Без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, отримання одноразового ідентифікатора, кредитний договір між позивачем та кредитором не був би укладений.

На підтвердження факту укладення кредитного договору позивач надав довідку щодо інформаційної взаємодії в системі BankID НБУ про ідентифікацію особи клієнта і верифікацію отриманих ідентифікаційних даних при укладенні договору № 1615847 від 19.05.2024 року. Документ свідчить про офіційне фіксування етапів укладення кредитної угоди. Зокрема, підтверджує, що під час заповнення заявки та реєстрації особистого кабінету в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитора було проведено процедуру верифікації клієнта ОСОБА_1 через офіційну державну систему BankID Національного банку України. Запит на підтвердження особи було успішно виконано через банк-ідентифікатор АТ КБ «ПриватБанк», який раніше вже провів повну очну ідентифікацію клієнта. Передача персональних даних та підписання договору відбулися в межах технічної сесії із зафіксованим у системі НБУ ідентифікатором (sidBi) 7afb47da-5610-43d8-901e-2bc8a68e3d6b. У довідці зазначено, що особу позичальника ОСОБА_1 було однозначно встановлено на підставі офіційних банківських даних.

Відповідачем надано суду копію витягу з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань № 12025035550000384 від 10.12.2025 за фактом використання невстановленою особою у період квітня червня 2024 року конфіденційної інформації ОСОБА_1 та оформлення на її ім`я кредитів.

Надана копія витягу не спростовує презумпції правомірності правочину, оскільки сама по собі реєстрація кримінального провадження не є беззаперечним доказом відсутності волевиявлення відповідача на укладення спірної угоди чи факту викрадення її персональних даних сторонніми особами.

Відповідно до положень статей 12 та 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, і кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обов`язок доказування належного укладення договору покладався на позивача, який повністю та вичерпно виконав його, надавши суду деталізовану довідку про успішну верифікацію через державну систему BankID НБУ та банк-ідентифікатор АТ КБ «ПриватБанк».

Натомість відповідачем не надано суду доказів, які б технічно чи документально спростовували інформацію про проходження нею ідентифікації або підтверджували факт компрометації, втрати чи несанкціонованого доступу третіх осіб до її особистого кабінету, фінансового номера телефону чи паролів доступу до банківських додатків станом на 19.05.2024 року. Наданий витяг з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань засвідчує обставину звернення відповідача до правоохоронних органів із відповідною заявою та початок досудового розслідування за її зверненням, що є початковим етапом перевірки викладених нею обставин. На час розгляду даної справи досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні не завершене.

Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Оскільки в межах даного судового процесу кредитний договір не визнано недійсним у встановленому законом порядку, а матеріали справи не містять доказів, які б спростовували офіційні дані системи BankID НБУ щодо однозначного встановлення особи ОСОБА_1 під час підписання угоди, суд приходить до висновку, що правочин є чинним, укладеним належною стороною та обов`язковим для виконання відповідачем.

Наявність відкритого кримінального провадження на стадії досудового розслідування не є підставою для зупинення розгляду цивільної справи судом.

Позивач доводить про набуття ним права вимоги за договором кредиту.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

У ч. 1 ст. 516 ЦК України зазначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).

Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України (в редакції, що діяла на момент виникнення цивільно-правових відносин) за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

У п. 4.1 кредитного договору № 1615847 від 19.05.2025 передбачено право кредитора ТОВ «Слон Кредит» поступатися правом вимоги за цим договором.

За умовами договору факторингу № 01.02-23/25 від 15.07.2024 ТОВ «Слон Кредит» відступив фактору ТОВ «Свеа Фінанс» права вимоги за укладеними кредитними договорами, зазначеним у реєстрі боржників, що є додатками до договору. Згідно з витягом з реєстру боржників до позивача перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором кредиту № 1615847 від 19.05.2024 (сума виданого кредиту 3500 грн, сума основного боргу 3500 грн, сума заборгованості по відсотках 1895 грн, заборгованість за штрафами 1 750 грн).

З урахуванням наведеного факт переходу до позивача права вимоги за кредитним договором є доведеним. Доказів протилежного у справі немає.

Після набуття права вимоги позивач не здійснював нарахування відсотків та штрафних санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати визначаються в договорі. Ці умови залежать від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій на ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів, що склалися на дату укладення договору.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку станом на день звернення до суду заборгованість відповідача за тілом кредиту складає 3 500 грн. Матеріали справи не містять доказів здійснення відповідачем будь-яких платежів на погашення цієї суми боргу, тому вимога позивача про стягнення зазначеної суми основного боргу є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Позивач також заявив вимогу про стягнення 18 795 грн процентів за користування кредитом. Розрахунок цієї суми здійснено за ставкою 1,5% на день без урахування законодавчих обмежень щодо максимальної денної ставки за споживчими кредитами.

У справах про стягнення заборгованості за кредитним договором, де позичальником є фізична особа, застосуванню підлягають положення Закону України «Про споживче кредитування», які спрямовані на захист прав споживачів від несправедливих умов договорів та неправомірних вимог за кредитними договорами.

Згідно з ч. 5 ст. 8 цього Закону максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1%.

Зазначена норма набрала чинності 24.12.2023 на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22.11.2023.

Кредитний договір у даній справі був укладений 19.05.2024, тобто після набрання чинності та введення в дію зазначених законодавчих обмежень. Встановлення в договорі денної процентної ставки у розмірі 1,5%, перевищує імперативно визначений законом максимум у 1% , прямо порушує вимоги чинного законодавства та відповідно до положень ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», ст. 203, ст. 215 ЦК України така умова є нікчемною.

Таким чином, розрахунок заборгованості за відсотками має здійснюватися виключно за максимально дозволеною строковою ставкою 1% на день за весь період користування кредитом у межах його строку: 3 500 х 1% х 360 днів = 12 600 грн.

Нараховані позивачем штрафи в розмірі 1 750 грн підлягають списанню.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Оскільки воєнний стан в Україні введений до укладення кредитного договору та триває на час розгляду справи, правові підстави для стягнення з відповідача пені і штрафів за ст. 625 ЦК України відсутні.

Отже, позов підлягає до часткового задоволення. З відповідача необхідно стягнути заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 16 100 грн, з яких 3 500 грн основний борг, 12 600 грн відсотки.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір в сумі 2 662,40 грн, що підтверджується платіжним дорученням.

З урахуванням пропорційності задоволених вимог, суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 1 782,68 грн (16 100 грн : 24 045 грн х 2 662,40 грн).

Керуючись статтями 12, 76 81, 141, 274 - 278 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 1615847 від 19.05.2024 в розмірі 16 100 (шістнадцять тисяч сто) грн 00 коп, з яких: 3 500 грн тіло кредиту, 12 600 грн заборгованість за відсотками.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» судовий збір в сумі 1 782 (одна тисяча сімсот вісімдесят дві) грн 68 коп.

Рішення суду може бути оскаржене учасниками справи безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», код ЄДРПОУ 37616221, місце знаходження: м.Київ, вул. Іллінська,8,

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 02.11.2026.

Головуючий:І. В. ОКОСТЕНЬ