Ухвала суду № 141151362, 02.11.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

02 листопада 2026 року м.Київ № 320/48101/24

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Лисенка В.І., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2025 року в адміністративній справі № 320/48101/24.

В обґрунтування заяви зазначено, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Зокрема, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у перерахунку та виплаті пенсії позивачу на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 30 липня 2024 року № 13/8160/с та зобов`язано відповідача здійснити перерахунок і виплату пенсії на підставі зазначеної довідки, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 01 квітня 2019 року. Заявник стверджує, що рішення суду відповідачем у повному обсязі не виконано. На підтвердження своїх доводів зазначає, що відповідач здійснив перерахунок пенсії, за результатами якого визначив суму заборгованості за період з 01 квітня 2019 року по 28 лютого 2026 року в розмірі 301 979,05 грн. Водночас, за твердженням заявника, у лютому 2026 року йому було виплачено лише 103 грн у рахунок погашення заборгованості та 1 000 грн у рахунок поточної заборгованості. Крім того, заявник зазначає, що його представник 24 серпня 2026 року звернувся до відповідача із запитом щодо стану виконання судового рішення. У відповіді від 01 вересня 2026 року відповідач повторно повідомив відомості станом на 28 лютого 2026 року, однак не надав інформації про фактичні виплати пенсії за червень, липень та серпень 2026 року, а також про актуальний залишок заборгованості. Посилаючись на неповне виконання судового рішення, тривале непогашення нарахованої заборгованості та відсутність належної інформації щодо подальшого виконання рішення, заявник просить встановити судовий контроль за його виконанням і зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві подати звіт про виконання судового рішення у встановлений судом строк.

Розглянувши заяву та наведені в ній доводи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно зі статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Водночас обов`язковість судового рішення та необхідність його виконання самі по собі не свідчать про наявність безумовних підстав для встановлення судового контролю у формі зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання такого рішення.

Порядок здійснення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах визначено статтею 382 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції та ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, встановлення судового контролю є процесуальним механізмом, спрямованим на забезпечення належного виконання судового рішення. Водночас необхідність його застосування має бути обґрунтована конкретними обставинами справи, які свідчать про наявність ризику невиконання рішення або про істотні перешкоди для його виконання.

У постанові Верховного Суду від 11 червня 2020 року у справі № 640/13988/19 викладено правову позицію, згідно з якою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які дають підстави вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому встановлення судового контролю є правом, а не обов`язком суду.

Аналогічний підхід викладено у постанові Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 806/2594/16, відповідно до якої застосування судового контролю має бути належним чином обґрунтоване з огляду на доцільність такого процесуального механізму або наявність у суду обґрунтованих сумнівів щодо виконання суб`єктом владних повноважень судового рішення. Застосування судового контролю за відсутності очевидної необхідності не є виправданим.

Суд ураховує, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2025 року у справі № 320/48101/24 на відповідача покладено обов`язок здійснити перерахунок і виплату пенсії позивачу на підставі довідки від 30 липня 2024 року №13/8160/с, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 01 квітня 2019 року.

Як убачається з доводів заяви, відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача та визначено суму заборгованості за період з 01 квітня 2019 року по 28 лютого 2026 року в розмірі 301 979,05 грн. Отже, наведені заявником обставини свідчать про вчинення відповідачем дій, спрямованих на виконання судового рішення в частині проведення перерахунку пенсії.

Водночас заявник фактично не погоджується з порядком та строками виплати нарахованої за результатами перерахунку заборгованості, а також із відсутністю актуальної інформації щодо її погашення.

Суд зазначає, що факт невиплати нарахованої заборгованості у повному обсязі не звільняє відповідача від обов`язку виконати судове рішення, однак питання щодо порядку та строків фактичного виконання рішення має вирішуватися з урахуванням установлених законом процедур його виконання.

Суд також бере до уваги, що у відповіді від 26 лютого 2026 року відповідач повідомив заявника про проведений перерахунок пенсії та визначений розмір заборгованості. Відсутність у відповіді від 01 вересня 2026 року актуальної інформації про виплати за окремі місяці та залишок заборгованості сама по собі не підтверджує свідомого ухилення відповідача від виконання судового рішення або вчинення ним дій, спрямованих на перешкоджання такому виконанню.

Крім того, наведені заявником доводи щодо застосування відповідачем постанови Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2026 року № 1046 та обмеженого фінансування виплат заборгованості фактично стосуються причин і порядку здійснення виплат, а не безпосередньо питання наявності підстав для встановлення судового контролю.

За наведених обставин суд не встановив, що поведінка відповідача свідчить про свідоме ухилення від виконання покладеного на нього судом обов`язку або створення ним перешкод для виконання судового рішення.

Суд також бере до уваги, що відсутність виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення відповідно до частини четвертої статті 382 КАС України не перешкоджає розгляду заяви про встановлення судового контролю. Водночас ця обставина є підставою для його встановлення та не звільняє заявника від необхідності обґрунтувати потребу в застосуванні такого процесуального механізму.

Набрання судовим рішенням законної сили та наявність заборгованості, визначеної відповідачем за результатами перерахунку пенсії, не звільняють останнього від обов`язку виконати судове рішення у повному обсязі. Разом із тим сам факт наявності невиплаченої заборгованості без установлення інших обставин, які свідчили б про необхідність застосування додаткового судового контролю, не може автоматично зумовлювати задоволення відповідної заяви.

Суд наголошує, що рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов`язковому виконанню, а заявник не позбавлений можливості скористатися передбаченим законом механізмом його примусового виконання. У межах відкритого виконавчого провадження державний виконавець уповноважений вживати передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів для забезпечення виконання судового рішення.

Отже, на час розгляду заяви суд не встановив достатніх фактичних і правових підстав для застосування додаткового заходу судового контролю у формі зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

При цьому відмова в задоволенні заяви не звільняє відповідача від обов`язку виконати судове рішення, яке набрало законної сили, та не позбавляє заявника права скористатися передбаченими законом засобами примусового виконання судового рішення.

Керуючись статтями 248, 256, 370, 382 КАС України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2025 року у справі № 320/48101/24, - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в порядку і строки, встановлені статтями 293 297 КАС України.

Суддя Лисенко В.І.