Ухвала суду № 141150525, 02.11.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

З ПИТАНЬ ВСТАНОВЛЕННЯ СУДОВОГО КОНТРОЛЮ ЗА ВИКОНАННЯМ РІШЕННЯ СУДУ

02 листопада 2026 рокуСправа № 280/10127/25 м. Запоріжжя

Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Артоуз О.О., розглянувши заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення у справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) представник ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Запорізького окружного адміністративного суду перебувала зазначена справа.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 30.01.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії задоволено:

визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (Резерв+) відомостей про порушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , правил військового обліку;

визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо направлення звернення до органів Національної поліції України для здійснення адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (Резерв+) відомості про порушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 правил військового обліку (у тому числі відомості про його перебування у розшуку);

зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомити відповідні органи Національної поліції України про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1937,92 грн.

16 лютого 2026 року Запорізьким окружним адміністративним судом постановлено додаткове судове рішення про стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ; адреса: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 - 4 000 (чотири тисячі) грн. витрат на професійну правничу допомогу, які були понесені в Запорізькому окружному адміністративному суді по справі № 280/10127/25.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 03.03.2026 апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_4 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30.01.2026 повернуто заявнику.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30.01.2026 набрало законної сили 03.03.2026.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 30.03.2026 виправлено описку, допущену в рішенні Запорізького окружного адміністративного суду від 30.01.2026 та додатковому рішенні від 16.02.2026 у справі № 280/10127/25 вказавши вірне найменування відповідача « ІНФОРМАЦІЯ_3 » замість « ІНФОРМАЦІЯ_3 ».

01 квітня 2026 року позивачем отримано виконавчі листи по справі.

16 жовтня 2026 року на адресу суду надійшла заява позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду. Заявник просить суд: встановити судовий контроль за виконанням рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30.01.2026 у справі № 280/10127/25; зобов`язати відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_3 (ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) подати до Запорізького окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення суду у справі № 280/10127/25 у встановлений судом строк; попередити керівника Відповідача про можливість накладення штрафу за невиконання судового рішення у порядку ч. 2 ст. 382 КАС України.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 16.10.2026 прийнято до розгляду заяву позивача про встановлення судового контролю.

19 жовтня 2026 року представником відповідача надано до суду пояснення з приводу заяви позивача. Так, боржник звертає увагу суду на те, що рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30.01.2026 у справі №280/10127/25 стосувалося порушення правил військового обліку, а саме: не пройшли (відмовилися від проходження) ВЛК, та на підставі автоматично сформованого звернення №Е3897779 від 13.11.2025 до управління поліції ГУНП щодо доставлення позивача у зв`язку із фактичним вчиненням ним адміністративного правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП. На виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30.01.2026 у справі №280/10127/25, 26.02.2026 дані про порушення правил військового обліку було виключено. Станом на жовтень 2026 року позивач дійсно відображається у розшуку, однак наголошуємо: це перебування в розшуку зумовлене вчиненням нового (іншого) правопорушення правила військового обліку, яке виникло та було зафіксоване вже після 26.02.2026. Громадянин ОСОБА_1 є порушником правил військового обліку з 29.09.2026 як особа, яка не прибула вчасно за повісткою (ст. 22 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію). Тобто, громадянин ОСОБА_1 намагається використати вже виконане рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30.01.2026 у справі №280/10127/25 для ухилення від відповідальності за порушення правил військового обліку. Відповідач просить відмовити у задоволенні заяви про встановлення судового контролю.

Заявником 19.10.2026 надано суду свої заперечення з приводу пояснень боржника. Так, на думку позивача відповідачем не надано жодного належного, допустимого та вичерпного доказу на підтвердження своїх слів - належним чином завіреного витягу з системних логів (журналу аудиту дій) ЄДРПВ «Оберіг» або офіційної виписки станом на 26.02.2026 року, які б документально підтверджували факт, дату та точний час фактичного вилучення (виключення) протиправного запису про порушення на виконання рішення суду. Позивач вважає, що він є особою, виключеною з військового обліку, а отже на нього не покладаються обов`язки щодо дотримання правил військового обліку військовозобов`язаних. Жодних повісток у встановленому законом порядку позивач не отримував, підписів про отримання не ставив, а внесення запису про «порушення» та «розшук» стосовно виключеної з обліку особи є прямим зловживанням з боку ТЦК та СП та свідчить про триваюче невиконання рішення суду.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 22.10.2026 виребувано у ІНФОРМАЦІЯ_4 - журналу аудиту дій ЄДРПВ «Оберіг» щодо скасування запису про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку, картки обліку щодо ОСОБА_1 та пояснень щодо відображення у застосунку позивача станом на 12.10.2026 активного запису про порушення ним правил військового обліку - не пройшли (відмовилися від проходження) ВЛК.

23 жовтня 2026 року представником ТЦК надано до суду додаткові пояснення та докази у справі. Боржник зазначає, що відображення у застосунку позивача станом на 12.10.2026 активного запису про порушення ним правил військового обліку - не пройшли (відмовилися від проходження) ВЛК є неможливим, оскільки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є порушником правил військового обліку з 29.09.2026 як особа, яка не прибула вчасно за повісткою (ст. 22 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію).

Заявник 23.10.2026 надав до суду свої заперечення проти доводів боржника. Позивач переконаний, що відповідач не надав жодного доказу вручення позивачу повістки під особистий підпис у встановленому законом порядку. Автоматичне формування статусів правопорушень та подань до Національної поліції відносно особи, яка є виключеною з військового обліку, є прямим порушенням закону та внесенням завідомо недостовірних даних до державного реєстру. Наявність суперечностей у даних реєстру та фіксація бездіяльності. У наданих відповідачем матеріалах міститься відмітка про «Скасування розшуку» та зняття з обліку від 26.02.2026 у за попереднім порушенням від 13.11.2025. Проте станом на 23.10.2026 в інформаційних системах (в т.ч. у додатку «Резерв+») зазначене старе «порушення» та штраф продовжують відображатися як активні. Це беззаперечно доводить факт того, що відповідач не лише вносить протиправні нові записи, а й свідомо не актуалізує бази даних, протиправно утримуючи прапорці порушень відносно виключеного з обліку громадянина.

У зв`язку із перебуванням судді Артоуз О.О. з 26.10.2026 по 01.11.2026 у щорічній додатковій оплачуваній відпустці заява про встановлення судового контролю розглянуто невідкладно після виходу судді із відпустки.

Розглянувши заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд зазначає наступне.

За приписами ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, інститут судового контролю за виконанням судового рішення спрямований на забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Конституційний Суд України у Рішенні від 30.06.2009 №16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004 зазначив, що право на судовий захист, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, що остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося. Одним з механізмів, спрямованих на забезпечення ефективності судового рішення, тобто на його виконання, є судовий контроль.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України»(Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26.04.2005, та у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19.02.2009).

Згідно із частинами 2, 3 ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

В основу ефективності правосуддя покладається здійснення судом належного контролю за виконанням судового рішення, оскільки головною метою судового рішення є ефективність у поновленні порушених прав осіб.

Тобто рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження". Судовий контроль у формі зобов`язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень.

Положеннями ст. 381-1 КАС України визначено, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.

Заяву подано позивачем в порядку ст. 382 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Тлумачення положень частини першої статті 382 КАС України із застосуванням лексичного способу її інтерпретації свідчить, що наведена норма закріплює два правила, за якими здійснюється судовий контроль в адміністративних справах:

- абзац перший визначає, що суд першої інстанції може (тобто закріплює диспозитивне право) зобов`язати суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, пов`язуючи таку можливість з поданням письмової заяви особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або з власною ініціативою суду;

- абзац другий визначає певний перелік справ, в яких суд за письмовою заявою стягувача зобов`язує у формі імперативу суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (близький за змістом висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.04.2026 у справі № 9901/459/21).

Тож законодавець установлює імператив для суду зобов`язати суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення лише у категорії адміністративних справ щодо пенсій та інших соціальних виплат (послуг, доплат, допомоги). Водночас в інших справах на суд не покладається такого імперативного обов`язку, а передбачається диспозитивне право суду на встановлення судового контролю через вживання конструкції «може зобов`язати».

Натомість визначене абзацом першим частини першої статті 382 КАС України диспозитивне право суду щодо встановлення судового контролю використовується залежно від наявності об`єктивних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами. При цьому встановлення судового контролю за цією нормою здійснюється з урахуванням стадійності порядку судового контролю.

Предметом розгляду стадії судового контролю щодо розгляду заяви про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення є виключно наявність об`єктивних обставин, які ставлять під сумнів належне виконання рішення суб`єктом владних повноважень.

Іншими словами, метою цієї стадії є лише встановлення доцільності самого контролю, що прямо слідує зі змісту положень частини другої статті 3821 КАС України, згідно з якою за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення та зобов`язання подати звіт. Для задоволення такої заяви суду не потрібно на цій стадії надавати остаточну оцінку діям суб`єкта владних повноважень щодо виконання судового рішення, слід лише встановити ознаки його невиконання або неповного виконання.

Тлумачення норм статті 382 КАС України у її системному взаємозв`язку з положеннями статті 372 цього Кодексу свідчить, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах може здійснюватися за наявності для цього підстав (безвідносно до факту наявності виконавчого провадження). Зокрема, до таких підстав належать випадки, якщо: рішення суду ще не виконано, зокрема в порядку його примусового виконання; існує обґрунтований і підтверджений доказами ризик його невиконання; існують підтверджені доказами обставини, які ставлять під сумнів виконання суб`єктом владних повноважень судового рішення або дають підстави вважати, що загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату або що відповідач (його правонаступник) створює перешкоди для виконання такого рішення, має намір ухилення від цього обов`язку тощо (див. ухвали Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 у справі № 754/12702/14-а, від 11.05.2023 у справі № 640/9835/20, від 07.05.2024 у справі № 160/5259/20, від 11.12.2024 у справі № 380/9974/23).

Тобто на стадії заяви про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення суд має перевірити лише наявність ознак невиконання (неповного виконання) судового рішення, на які вказує заявник, не вдаючись при цьому до аналізу причин невиконання чи правильності дій боржника. Факт невиконання судового рішення власне є достатньою і самостійною підставою для задоволення заяви про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення.

Відповідний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2026 у справі № 990/282/24.

Частиною 1 ст. 382-1 КАС України передбачено, що суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої ч. 5 ст. 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.

Отже, наведені процесуальні норми мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення.

Правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати. У разі невиконання судового рішення позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження.

Так, Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013, у рішенні від 26.06.2013 звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Отже, обов`язковість судового рішення, яке набрало законної сили, гарантується Конституцією України та процесуальним законодавством, а невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналіз зазначених положень дає підстави для висновку про те, що встановлення судового контролю за виконанням судових рішень є заходом превентивного впливу на відповідача у справі з метою своєчасного виконання свої зобов`язань у межах відповідної справи.

Враховуючи викладене суд зазначає, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, про що просить заявник, є правом суду, а не обов`язком, яке не виключає існування принципу обов`язковості судового рішення, згідно із яким судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України (ст. 129-1 Конституції України, ч. 2 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України).

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 30.01.2026 зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (Резерв+) відомості про порушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 правил військового обліку (у тому числі відомості про його перебування у розшуку) та повідомити відповідні органи Національної поліції України про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до заяви про встановлення судового контролю підставою для встановлення судового контролю була перевірка фактичного виконання судового рішення висновкам викладеним у рішенні суду в частині внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» та мобільному застосунку «Резерв+» відомостей щодо позивача.

Згідно мотивувальної частини рішення судом під час розгляду справи встановлено, що відомості про порушення правил обліку ОСОБА_1 - не пройшли (відмовилися від проходження) ВЛК, та на підставі яких автоматично сформованого звернення № Е3897779 від 13.11.2025 до управління поліції ГУНП щодо доставлення позивача, були внесені до Реєстру без належних правових підстав.

У відповідності до наданих боржником даних внесено до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про скасування запису про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку від 12.11.2025.

Суд наголошує на тому, що підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення (стаття 382 КАС України) є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

Верховний Суд у постанові від 29.04.2022 у справі № 120/2914/19-а зазначив, що спосіб судового контролю, передбачений статтею 382 КАС України, спрямований на забезпечення виконання судового рішення суб`єктом владних повноважень. При цьому, аби застосувати вказаний спосіб судового контролю суд повинен мати обґрунтовані сумніви у належному виконанні суб`єктом владних повноважень свого конституційного обов`язку - виконання судового рішення. У свою чергу, особа, яка звертається із заявою про встановлення судового контролю у порядку, передбаченому статтею 382 КАС України, повинна навести достатні аргументи, які б підтверджували необхідність застосування такого виду судового контролю.

Доводи заявника про те, що його виключено з військового обліку суд не приймає, як такі, що стосуються предмету спору та не були предметом дослідження судом у межах даної справи.

За змістом висновків Верховного Суду у постанові від 30.04.2026 у справі № 340/7985/25 застосування механізмів судового контролю, передбачених положеннями статей 382, 383 КАС України, може вважатися обґрунтованою у ситуації, коли триває чи оскаржується сам процес виконання тієї дії, яку приписано у рішенні. У випадку ж, якщо після формального виконання судового рішення, виникає окрема дія, яка є іншим об`єктом спірних відносин, то така має розглядатися в самостійному позові. Ототожнення такого позову з повторним зобов`язанням виконати попереднє судове рішення спотворює зміст вимог позивача та позбавляє ефективного способу захисту порушеного права.

Відповідно до матеріалів справи позивачем 29.09.2026 порушено правила військового обліку про що відповідач вніс відповідний запис до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відтак, вказані правовідносини щодо порушення позивачем правил військового обліку за своїм змістом є новими.

Судовий контроль за виконанням рішення суду здійснюється в межах резолютивної частини рішення і не може поширюватися на обставини, які не були предметом судового розгляду, а також на нові обставини, що виникли після ухвалення рішення.

Таким чином, з урахуванням наведеного, а також зважаючи на те, що заявником не доведено, а судом не встановлено наявність підстав які б свідчили про те, що боржник намагається уникати виконання рішенням суду, суд дійшов висновків про відсутність підстав для задоволення заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.

Керуючись ст. ст. 382, 382-2 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення у справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) представник ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Запоріжжя ( АДРЕСА_3 ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Ухвала виготовлена та підписана 02 листопада 2026 року.

Суддя О.О. Артоуз