Рішення № 141150389, 03.11.2026, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

03 листопада 2026 рокум. Ужгород№ 260/7239/26

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Калинич Я.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області (88017, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Івана Коршинського, буд. 12а, код ЄДРПОУ 37809328) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , через свого представника адвоката Росула Олега Мирославовича, звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області, в якому просить: 1. Визнати протиправною відмову Мукачівського відділу №2 Головного управління Державної міграційної служби України щодо оформлення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорта громадянина України та паспорта громадянина України для виїзду за кордон, викладену у рішенні від 18.08.2026 року №2129-3944/2129.31-26. 2. Зобов`язати Мукачівський відділ №2 Головного управління Державної міграційної служби України оформити та видати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_3 (прізвище) ОСОБА_4 (по батькові) та паспорт громадянина України для виїзду за кордон на ім`я ОСОБА_5 (українською) та ОСОБА_6 (англійською) мовами відповідно і направити для отримання в ДП «Документ» Філія в Німеччині (м. Кельн). 3. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 25 000 (двадцять п`ять тисяч) гривень у відкшодування моральної шкоди.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що 21.07.2026 року позивачем через відокремлений підрозділ ДП «Документ» у Німеччині (м. Кельн) подано заяву-анкету №218026 для оформлення паспорта громадянина України у формі картки та паспорта громадянина України для виїзду за кордон. Рішенням Мукачівського відділу №2 ГУ ДМС у Закарпатській області від 18.08.2026 року йому відмовлено в оформленні паспорта громадянина України та паспорта громадянина України для виїзду за кордон у зв`язку з виявленою розбіжністю у написанні власного імені: у свідоцтві про народження серії НОМЕР_2 , виданому 20.12.2011 року відділом реєстрації актів цивільного стану м. Кішварда, відповідно до законів Угорщини, у графі «ім`я» зазначено « ОСОБА_7 », при цьому окрема графа для по батькові (патронім) відсутня; у паспорті громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 , виданому 15.02.2023 органом 2101, та у Єдиному державному демографічному реєстрі Ваше власне ім`я зазначено - « ОСОБА_8 », що суперечить даним, зазначеним у свідоцтві про народження. Позивач вважає таке рішення протиправним та таким, що суперечить нормам чинного законодавства.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2026 року відкрито провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

26 жовтня 2026 року представником відповідача, через особистий кабінет підсистеми «Електронний суд», подано до суду відзив на позовну заяву, в якому вказав, що під час розгляду заяви-анкети №218026 від 21.07.2026 року встановлено розбіжності у персональних даних позивача, а саме у написанні власного імені. Зокрема, у свідоцтві про народження серії НОМЕР_4 у графі «ім`я» зазначено « ОСОБА_7 », тоді як у раніше виданих паспортних документах та Єдиному державному демографічному реєстрі власне ім`я зазначено як « ОСОБА_8 ». При цьому відповідач звертає увагу, що в оригіналі угорського свідоцтва про народження відсутні відомості про розмежування імені та по батькові, а їх додаткове зазначення в перекладі українською мовою у дужках є результатом самостійного доповнення документа перекладачем. Також довідка Генерального консульства України про реєстрацію позивача громадянином України підтверджує виключно факт набуття громадянства, але не встановлює окремого написання його імені та по батькові.

Відповідач стверджує, що органи ДМС не наділені повноваженнями самостійно змінювати чи доповнювати відомості, зазначені в документах, виданих компетентними органами іноземних держав, а оформлення паспортних документів повинно здійснюватися виключно на підставі належних первинних документів відповідно до вимог Порядків №302 та №152. Раніше видані позивачу паспортні документи не можуть бути підставою для повторного відтворення допущених під час їх оформлення помилок, оскільки кожне нове звернення передбачає самостійну перевірку персональних даних. Відтак вважає, що оскаржуване рішення від 18.08.2026 року №2129-3944/2129.31-26 прийняте правомірно, у межах наданих повноважень та відповідно до вимог законодавства.

Крім того, відповідач заперечує проти задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди у розмірі 25 000 грн., зазначаючи, що позивачем не доведено факту заподіяння моральних страждань, погіршення стану здоров`я чи наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та заявленою шкодою.

Також вважає завищеними та документально непідтвердженими витрати на правничу допомогу в розмірі 20 000 грн., оскільки до матеріалів справи не додано детального опису виконаних адвокатом робіт, актів наданих послуг та розрахунку гонорару.

З огляду на викладене просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є батьком та законним представником неповнолітнього ОСОБА_2 .

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_2 народився в Угорщині.

Компетентним органом Угорщини видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_5 (видане 01.03.2012 року відділом реєстрації актів цивільного стану м. Кішварда). В угорському документі персональні дані відтворено за правилами іноземної системи актів цивільного стану, тобто у графі «ім`я» зазначено « ОСОБА_7 », оскільки іноземна форма не містить окремої графи «по батькові» (патронім).

21.07.2026 року складено офіційний переклад Свідоцтва з угорської на українську мову ОСОБА_9 , як приведений до присяги та уповноважений головою Вищого земельного суду м. Кельн перекладач німецької, англійської, української та російської мов.

У графі, що перекладена як «ім`я», зазначено « ОСОБА_7 (ім`я та по батькові)».

Генеральне консульство України у Ніредьгазі 20.11.2011 року видало довідку про реєстрацію особи громадянином України № НОМЕР_6 , у якій дитину ідентифіковано як ОСОБА_2 .

Судом встановлено, що 06.04.2012 року ОСОБА_10 видано проїзний документ дитини№ НОМЕР_7 , у якому в полі Ім`я/Given names зазначено АДАМ/ADAM, 12.12.2014 року ОСОБА_10 видано проїзний документ дитини№ НОМЕР_8 , у якому в полі Ім`я/Given names зазначено АДАМ/ADAM, 05.07.2019 року ОСОБА_10 видано паспорт громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_9 , у якому в полі Ім`я/Given names зазначено АДАМ/ADAM, а також 15.02.2023 року ОСОБА_10 видано паспорт громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_3 , у якому в полі Ім`я/Given names зазначено АДАМ/ADAM.

21.07.2026 року позивач подав через відокремлений підрозділ ДП «Документ» Філія в Німеччині (м. Кельн) заяву-анкету №218026 для оформлення паспорта громадянина України у формі картки та паспорта громадянина України для виїзду за кордон.

Рішенням Мукачівського відділу №2 ГУ ДМС у Закарпатській області від 18.08.2026 року йому відмовлено в оформленні паспорта громадянина України та паспорта громадянина України для виїзду за кордон.

Із вказаного рішення вбачається, що підставою для відмови у видачі паспорта слугувало те, що під час перевірки встановлено розбіжність у персональних даних позивача, а саме у написанні власного імені. Зокрема, у поданому свідоцтві про народження серії № НОМЕР_2 , виданому 20.12.2011 органом реєстрації актів цивільного стану м. Кішварда (Угорщина), у графі «ім`я» зазначено « ОСОБА_7 », при цьому окрема графа для зазначення по батькові відсутня. Водночас у раніше виданому паспорті громадянина України для виїзду за кордон серії № НОМЕР_3 від 15.02.2023 року та в Єдиному державному демографічному реєстрі власне ім`я позивача зазначено як « ОСОБА_8 ». У зв`язку із цим, відповідно до підпункту 3 пункту 100 Порядку №302 та підпункту 5 пункту 82 Порядку №152, у оформленні обох паспортів було відмовлено.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.

Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» №5492-VI від 20.11.2012 (далі - Закон №5492-VI), документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються, зокрема, на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: а) паспорт громадянина України.

Згідно з ч.1, 2 ст.21 Закону №5492-VI, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Стаття 2 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України»: документами, що дають право громадянину України на виїзд з України і в`їзд в Україну, є: паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

Відповідно до статей 3, 7 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Дитина має бути зареєстрована відразу після народження і з моменту народження має право на ім`я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування. Держави-учасниці забезпечують здійснення цих прав згідно з їх національним законодавством та виконання їх зобов`язань за відповідними міжнародними документами у цій галузі, зокрема, у випадку, коли б інакше дитина не мала громадянства.

Відповідно до статті 6 Закону України від 18 січня 2001 року №2235-ІІІ «Про громадянство України» (далі - Закон №2235-ІІІ) громадянство України набувається, зокрема, за народженням.

Згідно із статтею 7 Закону №2235-ІІІ особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України. Особа, яка має право на набуття громадянства України за народженням, є громадянином України з моменту народження.

Державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (частини 3, 4 статті 49 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державну реєстрацію актів цивільного стану громадян України, які проживають або тимчасово перебувають за кордоном, проводять дипломатичні представництва і консульські установи України.

Суд вказує на те, що право особи на ім`я захищається ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ч.1 ст.28 Цивільного кодексу України фізична особа набуває прав та обов`язків і здійснює їх під своїм ім`ям.

При цьому ім`я фізичної особи, яка є громадянином України, в розумінні цивільного законодавства України є сукупним поняттям, що складається із прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить (ч.1 ст.28 Цивільного кодексу України).

Частиною 3 ст.28 Цивільного кодексу України передбачено, що ім`я фізичній особі надається відповідно до закону.

Вказане узгоджується з нормами Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус».

Статтею 146 Сімейного кодексу України передбачено, що визначення імені дитини здійснюється за згодою батьків.

Зазначене в свідоцтві про народження ОСОБА_2 в графі «ім`я» « ОСОБА_7 » є не подвійним іменем дитини, натомість є власним іменем та по батькові дитини в розумінні норм ст.28 Цивільного кодексу України, що відповідає волевиявленню батьків та підтверджується відомостями виданої Генеральним консульством України в Ньїредьгазі 20.12.2011 року довідки №61324/19-536-1405 про реєстрацію особи громадянином України.

Додатково варто зазначити, що у довідці про реєстрацію ОСОБА_2 громадянином України написане ім`я та по батькові дитини роздільно.

При цьому, свідоцтво про народження дитини не є єдиним документом, який дає змогу ідентифікувати та верифікувати особу для цілей видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон.

Поняття «громадянство України» являє собою правовий зв`язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов`язках.

Реєстрація громадянства України передбачає внесення інформації про особу до відомчої інформаційної системи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства.

Наказом Міністерства закордонних справ України від 15.09.2006 №185 (чинним на момент реєстрації дитини громадянином України) затверджено зразки документів, які подаються для встановлення належності до громадянства України, серед яких форма довідки про реєстрацію особи громадянином України.

Затверджена наказом Міністерства закордонних справ України форма довідки вимагає зазначення прізвища, імені та по батькові особи, яка зареєстрована громадянином України.

Так, відповідно до відомостей виданої Генеральним консульством України в Ніредьгазі 20.12.2011 року довідки №61324/19-536-1405 про реєстрацію особи громадянином України (форма якої відповідає Наказу Міністерства закордонних справ України від 15.09.2006 №185), громадянином України зареєстровано саме ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Отже, видане реєстратором актів цивільного стану м. Кішварда, Угорщина свідоцтво про народження ОСОБА_2 , де зазначено прізвище « ОСОБА_3 », ім`я « ОСОБА_7 », належить громадянину України прізвище « ОСОБА_3 », власне ім`я « ОСОБА_8 » по батькові « ОСОБА_11 », ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до довідки №61324/19-536-1405 від 20.12.2011 року, що видана Генеральним консульством України в Ніредьгазі про реєстрацію особи громадянином України, тобто не має подвійного імені «Адам Вікторович».

Суд зазначає, що такі розбіжності виникли виключно у зв`язку з тим, що в угорських формулярах реєстрації народжень відсутня окрема графа такого компонента імені особи, як «по батькові», що є характерним для цивільного законодавства України.

Водночас, сама по собі наявність відмінностей у графічному відображенні складових імені особи у документах, виданих компетентними органами різних держав, не свідчить про не підтвердження персональних даних заявника у розумінні підпункту 3 пункту 100 Порядку №302.

Для застосування зазначеної підстави відмови необхідно встановити, що надані заявником відомості не відповідають дійсності або не дозволяють ідентифікувати конкретну особу. Натомість у даному випадку ім`я, прізвище, дата та місце народження, відомості про батьків, громадянство України, раніше оформлені паспорти громадянина України для виїзду за кордон та інші ідентифікаційні відомості у своїй сукупності підтверджують належність усіх поданих документів одній і тій самій особі.

Таким чином, відповідач фактично ототожнив розбіжність у способі зазначення власного імені та по батькові у документах, складених відповідно до законодавства Угорщини, із розбіжністю у самих персональних даних особи, що не є тотожними поняттями.

При цьому особливої уваги заслуговує обставина, що у 2011, 2014, 2019, 2023 роках компетентним органом держави Україна вже було здійснено ідентифікацію ОСОБА_2 та оформлено на його ім`я проїзних документів дитини / паспорти громадянина України для виїзду за кордон, а саме: НОМЕР_10 , НОМЕР_11 , НОМЕР_9 , НОМЕР_3 .

Дані паспорти були оформлені саме на підставі документів, які містилися у розпорядженні державних органів та які, як вбачається з оскаржуваного рішення, є предметом перевірки і під час звернення позивача 21.07.2026 року.

Суд зазначає, що довідка, видана 20.12.2011 року Генеральним консульством України в Ніредьгазі №61324/19-536-1405 про реєстрацію особи громадянином України, та якою «підтверджується що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований громадянином України» і являється документом відповідно до якого присвоюється та реєструється особа громадянином України з відповідним прізвищем, ім`ям та по батькові.

Таким чином, висновок відповідача про не підтвердження персональних даних ґрунтується фактично лише на формальному зіставленні написання імені в одному документі без належної оцінки їх змісту та взаємного зв`язку.

За таких обставин відмова в оформленні паспортного документу є надмірним заходом порівняно з характером встановленої відповідачем розбіжності, тим більше що відповідач не навів обґрунтування неможливості усунення такої розбіжності шляхом належного врахування інших документів та відомостей, наявних у розпорядженні державних органів.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень суд перевіряє, чи прийняті такі рішення, зокрема, на підставі та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо, добросовісно, розсудливо та пропорційно.

Аналізуючи наведене, суд зазначає, що рішення відповідача про відмову в оформленні паспорта для виїзду за кордон таким вимогам не відповідає, оскільки відповідач, встановивши відмінність у написанні імені у документах, не надав належної оцінки природі такої відмінності, не врахував особливості оформлення документів про народження компетентними органами іноземної держави, не оцінив у сукупності інші документи, які підтверджують особу ОСОБА_2 та його громадянство України, а також не обґрунтував, чому зазначена відмінність перешкоджає ідентифікації особи. А відтак вказане рішення підлягає скасуванню.

З метою належного захисту порушеного права позивача суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву-анкету № 218026 від 21.07.2026 року про оформленні паспорта громадянина України та паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_2 з урахуванням висновків суду.

Щодо позовних вимог про стягнення на користь позивача моральної шкоди в розмірі 25000,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Отже, моральна шкода повинна бути заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин (тобто бути похідною).

У пункту 56 постанови Верховного Суду від 10 квітня 2019 року по справі №464/3789/17 зазначено, що порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

У пункті 30 постанови Верховного Суду від 23 січня 2020 року по справі №580/1617/19 викладено правову позицію, згідно якої сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки моральна шкода має бути обов`язково аргументована поза розумним сумнівом із зазначенням того, які конкретно дії (бездіяльність) спричинила моральні переживання та наскільки вони були інтенсивними, щоб сягнути рівня страждань.

Виходячи з вищезазначеного, позивач повинен довести факт завдання йому моральної шкоди, надати належні докази того, що саме дії відповідача призвели до матеріальних втрат і душевних страждань, що вимагає від позивача додаткових зусиль для організації його життя.

Проте позивачем не доведено та не надано доказів, що бездіяльність відповідача завдала наслідків, які зумовили страждання позивача та спричинили йому моральну шкоду. Отже, позовна вимога в частині стягнення моральної шкоди не підлягає задоволенню.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також письмові доводи представників сторін, стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог частково.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, враховуючи те, що відповідачем не спростовано доводів позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частин 1, 3 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2662,40 грн. який підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Пунктом 1 ч.3 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положенням частини першої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до положень частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Ця справа розглянута судом у порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до вимог статті 262 КАС України, тобто розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Позивач та його представник не надали у строки визначені Кодексом адміністративного судочинства України документи необхідні для підтвердження обсягу понесених витрат на професійну правничу допомогу, а також докази, які підтверджують неможливість їх подання до дати розгляду справи по суті.

Зазначення у змісті позову, що докази про понесення правничих витрат будуть надані після ухвалення рішення чи в порядку ст.139 КАС України є невиконання процесуального обов`язку, а не надання суду доказів неможливості надання доказів у строк визначений процесуальним законом.

Дана вимога в кодексі визначена з метою забезпечення процесуальної економії та прав сторін, які можуть подати заперечення на таку суму витрат.

Процесуальна економія полягає у тому, що суд повинен під час ухвалення рішення суду у спрощеному провадження одразу вирішувати всі питання, у тому числі про витрати на правничу допомогу.

З урахування зазначеного, на переконання суду, позивачем та його представником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження понесення витрат на правову допомогу у цій справі в заявленому у тексті позовної заяви розмірі до 20 000,00 грн. а тому зазначені витрати не підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області (88017, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Івана Коршинського, буд. 12а, код ЄДРПОУ 37809328) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправною протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України від 18.08.2026 року №2129-3944/2129.31-26 про відмову в оформленні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорта громадянина України та паспорта громадянина України для виїзду за кордон.

Зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області повторно розглянути заяву-анкету №218026 від 21.07.2026 року про оформлення паспорта громадянина України та паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з урахуванням висновків суду.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області (88017, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Івана Коршинського, буд. 12а, код ЄДРПОУ 37809328) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1331,20 грн. (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 коп.).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяЯ. М. Калинич