Рішення № 141149258, 02.11.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 рокуСправа № 160/18539/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Юркова Е.О. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Фінансового Управління Генерального Штабу Збройних Сил України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

30 червня 2026 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Фінансового Управління Генерального Штабу Збройних Сил України з вимогами, з урахуванням уточненого позову від 09.07.2026:

- визнати протиправною бездіяльність Фінансового Управління Генерального Штабу Збройних сил України ЄДРПОУ 22990368, щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , грошового забезпечення військовослужбовця за період з 30.01.2020 по 13.11.2024 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році;

- зобов`язати Фінансове Управління Генерального Штабу Збройних сил України ЄДРПОУ 22990368, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , грошове забезпечення військовослужбовця за період з 30.01.2020 по 31.12.2020 , із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2020 р. за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;

- зобов`язати Фінансове Управління Генерального Штабу Збройних сил України ЄДРПОУ 22990368, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ,грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 , із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2021 р. за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;

- зобов`язати Фінансове Управління Генерального Штабу Збройних сил України ЄДРПОУ 22990368, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ,грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 , із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022 р. за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;

- зобов`язати Фінансове Управління Генерального Штабу Збройних сил України ЄДРПОУ 22990368, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ,грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 , із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023 р. за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік»;

- зобов`язати Фінансове Управління Генерального Штабу Збройних сил України ЄДРПОУ 22990368, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ,грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2024 по 13.11.2024, із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2024 р. за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік»;

- визнати протиправною бездіяльність Фінансового Управління Генерального Штабу Збройних сил України ЄДРПОУ 22990368 , щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , індексації за період 12.08.2017 по 28.02.2018 року, із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації (базового місяця) - січень 2008 року;

- зобов`язати Фінансове Управління Генерального Штабу Збройних сил Україниу ЄДРПОУ 22990368, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , індексацію грошового забезпечення за період 12.08.2017 по 28.02.2018 року, із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації (базового місяця) - січень 2008 року;

- визнати протиправною бездіяльність Фінансового Управління Генерального Штабу Збройних сил України ЄДРПОУ 22990368 , щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , індексації грошового забезпечення за період 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 13.11.2024 року з урахуванням березня 2018 року, як базового місяця, з урахуванням абзаців четвертого, п`ятого та шостого пункту 5 Порядку № 1078;

- зобов`язати Фінансове Управління Генерального Штабу Збройних сил Україниу ЄДРПОУ 22990368, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , індексацію грошового забезпечення за період 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 13.11.2024 року з урахуванням березня 2018 року, як базового місяця, з урахуванням абзаців четвертого, п`ятого та шостого пункту 5 Порядку № 1078.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що під час проходження військової служби перебував на фінансовому забезпеченні Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України, яке неправильно обчислювало та не в повному обсязі виплачувало йому грошове забезпечення. Вважає протиправним застосування у період з 30.01.2020 по 13.11.2024 прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 замість його розміру, встановленого на 1 січня відповідного календарного року. Також указує на ненарахування та невиплату індексації грошового забезпечення за період з 12.08.2017 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як базового місяця, а за періоди з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 13.11.2024 з урахуванням березня 2018 року та положень абзаців четвертогошостого пункту 5 Порядку № 1078. Зазначає, що неодноразові звернення до відповідача залишилися без відповіді, у зв`язку з чим просить визнати його бездіяльність протиправною та зобов`язати здійснити відповідні нарахування і виплати.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.07.2026 року відкрито провадження у адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач 24.07.2026 року надав до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позову. В обґрунтування відзиву відповідач зазначає, що грошове забезпечення позивача обчислювалося правомірно із застосуванням розрахункової величини 1762 грн, передбаченої урядовими постановами та бюджетними асигнуваннями. Наголошує, що з 20.05.2023 таку сталу величину прямо встановлено постановою Кабінету Міністрів України № 481. Заперечує проти застосування січня 2008 року як базового місяця для індексації за період з 12.08.2017 по 28.02.2018, посилаючись на зміну Порядку № 1078 та недопустимість зворотної дії нормативних актів у часі. Стверджує, що поточна індексація за період з 19.04.2019 по 31.12.2022 виплачувалася з урахуванням березня 2018 року, а підстав для індексації-різниці немає, оскільки підвищення постійних складових грошового забезпечення у березні 2018 року перевищило суму можливої індексації. Щодо 2024 року вказує на запровадження нового порядку обчислення індексу споживчих цін із січня 2024 року та виплату індексації із серпня цього року. Також посилається на пропуск позивачем строку звернення до суду та просить відмовити у задоволенні позову повністю.

24.07.2026 року до суду від представника Фінансового Управління Генерального Штабу Збройних Сил України надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду через пропуск строку звернення позивачем до суду із даною позовною заявою.

Ухвалою суду від 03.08.2026 року в задоволенні клопотання представника Фінансового Управління Генерального Штабу Збройних Сил України про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі №160/18539/26 відмовлено.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до витягу з послужного списку ОСОБА_1 з 11.08.2017 по 13.11.2024 проходив службу у Комендатурі військових сполучень залізничної дільниці та станції Конотоп Управління військових сполучень на Південно-Західній залізниці Сил логістики ЗСУ.

Згідно довідки ОК-5 Фінансове Управління Генерального Штабу Збройних сил України проводило нарахування та виплату позивачу грошового забезпечення за період з 2017 по 2024 роки.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII від 20.12.1991 (далі - Закон № 2011-XII) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Частиною 1 статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі Постанова № 704) установлено грошове забезпечення, зокрема, осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту.

Пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 4 Постанови №704 у первісній редакції було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

На момент набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №704 пункт 4 був викладений у редакції згідно з пунктом 6постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103, а саме: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".

Пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України №103 втратив чинність, у зв`язку із набранням законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі №826/6453/18.

Тобто, з 29.01.2020 року, враховуючи дату ухвалення цього судового рішення, була відновлена дія пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 у первісній редакції, котра запроваджувала у якості однієї із величин алгоритму розрахунку показника окладу за посадою - мінімальний розмір заробітної плати.

У той же час, 01.01.2017 року набрав чинності Закон України від 06.12.2016 року №1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

За змістом пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VІІІ, мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року.

Таким чином, за загальним правилом дії норм права у часі, у зв`язку з набранням чинності Законом України від 06.12.2016 року №1774-VIII, яким установлено розрахункову величину для визначення посадових окладів, заробітної плати працівників та інших виплат і заборонено застосовувати мінімальну заробітну плату після набрання чинності цим Законом, щодо обчислення виплат у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають.

Під час розв`язання колізії між нормами п.3розділу II Закону України від 06.12.2016 року №1774-VIII та п.4 постанови Кабінету Міністрів України №704 у редакції до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України №103 (після скасування таких змін у судовому порядку) перевагу належить віддати положенням закону як акту права вищої юридичної сили.

Оскільки норма пункту 3 розділу II Закону України від 06.12.2016 року №1774-VIII не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за приписи пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704, то відсутні правові підстави для обчислення розміру окладу за посадою позивача та окладу за військовим званням із використанням величини мінімальної заробітної плати, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.

Подібні правові висновки щодо розв`язання колізії норм права (п.3 розділу II Закону України від 06.12.2016 №1774-VIII та п.4 постанови Кабінету Міністрів України №704), зроблені Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 11.12.2019 року у справі №240/4946/18.

Тобто, з 29.01.2020 року була відновлена дія пункту 4 постанови КМУ №704 у первісній редакції, котра визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01 січня 2018.

Таким чином, з 29.01.2020 року - з дня набрання чинності судовим рішенням у справі №826/6453/18 виникають підстави для розрахунку грошового забезпечення, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою №704 у відповідності до вимог статті 9 Закону №2011-ХІІ.

Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 року № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704», яка набрала чинності 20.05.2023 року, було скасовано підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103, та внесено зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704, відповідно до яких установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року у справі № 320/29450/24 визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 року рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року у справі №320/29450/24 залишено без змін.

Разом з тим, постановою Верховного Суду від 16 липня 2026 року у справі № 320/29450/24 рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі скасовано повністю, ухвалено нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Верховний Суд у постанові від 16.07.2026 у справі №320/29450/24 зазначив, що відповідно до частини четвертої статті 9 Закону України №2011-XII встановлення розмірів грошового забезпечення військовослужбовців делеговано Кабінету Міністрів України, до повноважень якого належить, зокрема, визначення базової величини для розрахунку посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями. Суд зауважив, що пункт 3 розділу ІІ Закону №1774-VIII не встановлює конкретного базового критерію для розрахунку посадового окладу, а профільними законодавчими актами така розрахункова величина також не визначена, у зв`язку із чим відсутні підстави вважати, що Кабінет Міністрів України, встановивши її у фіксованому розмірі 1762 грн, діяв поза межами наданих йому повноважень. При цьому Верховний Суд послався на правову позицію, викладену у постанові від 24.06.2025 у справі №420/5584/24, а також на висновки Великої Палати Верховного Суду у справах №640/33771/20 та №520/2098/19 щодо належності питань визначення грошового забезпечення військовослужбовців до дискреційних повноважень Уряду. Водночас Суд визнав помилковим застосування судами попередніх інстанцій висновків у справах №826/6453/18, №826/3858/18 та №440/6017/21, оскільки правовідносини у зазначених справах стосувалися переважно пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та є відмінними від правовідносин щодо визначення грошового забезпечення діючих військовослужбовців. Крім того, Верховний Суд зазначив, що пункт 2 постанови КМУ №481 після набрання нею чинності вичерпав свою дію, оскільки внесена ним зміна стала складовою пункту 4 постанови КМУ №704, а тому обраний позивачем спосіб захисту визнано неправильним та неефективним. Також Суд звернув увагу, що судами попередніх інстанцій не було встановлено фактичних обставин, які б підтверджували реальне звуження змісту та обсягу прав позивача внаслідок прийняття постанови КМУ №481.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частини першої статті 325 КАС України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року у справі № 320/29450/24 (якою залишено без змін рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року) визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481 (далі - Постанова № 481) в частині встановлення фіксованої розрахункової величини 1762 грн для обчислення посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями.

Зазначена постанова апеляційного суду набрала законної сили 18 червня 2025 року і з цього моменту була обов`язковою до виконання суб`єктами владних повноважень, включаючи відповідача, оскільки під час відкриття та розгляду касаційного провадження Верховний Суд не зупиняв виконання та дію рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 у справі №320/29450/24 відповідно до частини першої статті 375 КАС України.

Отже, у відповідача, як суб`єкта владних повноважень, упродовж усього зазначеного періоду існував обов`язок здійснювати нарахування грошового забезпечення позивача з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а не фіксованої величини 1762 грн.

Постанова Верховного Суду від 16 липня 2026 року у справі № 320/29450/24, якою рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано, а в позові відмовлено, відповідно до її резолютивної частини набирає законної сили з дати її ухвалення, тобто з 16 липня 2026 року, є остаточною та оскарженню не підлягає (повний текст постанови виготовлено 17 липня 2026 року).

Оцінюючи дію цього судового рішення в часі, суд виходить із того, що воно набрало законної сили саме з дня його ухвалення. Відтак правові наслідки цього рішення виникають з 16.07.2026.

Відповідно до частини четвертої статті 242 КАС України судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства - ефективному захисту прав, свобод та інтересів осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Одним із фундаментальних елементів цього завдання є принцип правової визначеності та принцип обов`язковості судового рішення, що діяло на певний момент, - особа не повинна нести негативних наслідків того, що судове рішення, яким захищено її право і яке підлягало виконанню, в подальшому скасовано вищою інстанцією, якщо це скасування прямо не передбачає зворотної дії в часі щодо вже виниклих та реалізованих (або таких, що підлягали реалізації) прав.

За таких обставин суд доходить висновку про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності Фінансового Управління Генерального Штабу Збройних сил України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , грошового забезпечення військовослужбовця за період з 30.01.2020 по 19.05.2023 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році.

Щодо вимог позивача визнати протиправною бездіяльність Фінансового Управління Генерального Штабу Збройних сил України щодо ненарахування та невиплати індексації за період 12.08.2017 по 28.02.2018 року, із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації (базового місяця) - січень 2008 року.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу (далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання праці військовослужбовців, а саме межі реалізації ними своїх трудових прав у зв`язку з специфікою їх правового статусу, відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством.

При цьому, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.

Так, спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (далі - Закон № 2011-XII).

Відповідно до частини 1 та 2 статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина 3 статті 9 Закону № 2011-XII).

Преамбулою Закону України Про індексацію грошових доходів населення (далі - Закон № 1282-XII) встановлено, що цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Відповідно до статті 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно з положеннями статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до статті 4 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Згідно із частиною 1 та 2 статті 5 Закону № 1282-XII підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів.

Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Відповідно до статті 6 Закону № 1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078), який поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Відповідно до пункту 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Пунктом 2 Порядку №1078 передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру зокрема грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Пунктом 5 Порядку № 1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Враховуючи, що предметом спору є порядок обчислення позивачу індексації грошового забезпечення за період з 12.08.2017 по 28.02.2018 з урахуванням січня 2008 року як базового місяця, при її обчисленні застосуванню підлягає пункт 5 Порядку № 1078, в редакції постанови КМУ № 1013 від 09.12.2015, яка застосовується з 01.12.2015.

На момент виникнення спірних правовідносин визначення розміру посадових окладів здійснювалося відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 07.11.2007 № 1294 (далі - Постанова №1294), якою було затверджено схеми посадових окладів.

Відповідно до пункту 13 Постанови №1294 вона набрала чинності з 01.01.2008.

Вищевказана постанова діяла до дати набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 року №704, якою встановлені нові розміри посадових окладів, а саме до 01.03.2018.

Відповідно до наведених положень пункту 5 Порядку №1078 місяць, в якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) (базовий місяць) є тим місяцем, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення. Визначення базового місяця залежить тільки від зміни розміру тарифної ставки (посадового окладу) та нарахування індексації здійснюється до наступного підвищення розміру посадового окладу.

Оскільки підвищення тарифних ставок (окладів) мало місце у січні 2008 року, то для розрахунку індексації з 01.12.2015 цей місяць і є базовим.

При цьому зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на початок обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації, якщо не підвищується посадовий оклад.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач з 12.08.2017 по 28.02.2018 повинен був застосовувати січень 2008 року як базовий місяць для розрахунку індексації грошового забезпечення.

Отже, оскільки відповідач не здійснив належного нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за спірні періоди із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення тарифних ставок (посадових окладів), така бездіяльність відповідача є протиправною.

Продовжуючи розгляд справи щодо зобов`язання Фінансового Управління Генерального Штабу Збройних сил України нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 13.11.2024 року з урахуванням березня 2018 року, як базового місяця, з урахуванням абзаців четвертого, п`ятого та шостого пункту 5 Порядку № 1078, суд зазначає наступне.

30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, якою визначено інший порядок встановлення та розміру посадового окладу військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, а також змінено (підвищено) розміри посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням відповідних категорій військовослужбовців.

Вказана постанова набрала чинності з 01.03.2018.

Згідно із абз.2 п.5 Порядку №1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Питання виплати суми індексації у місяці підвищення грошових доходів, а також виплати визначеної суми індексації (фіксованої суми індексації) до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) врегульовано абзацами третім, четвертим, шостим пункту 5 Порядку №1078.

Абзацами третім, четвертим, шостим пункту 5 Порядку №1078 врегульовано, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру.

До чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Слід зауважити, що Порядок №1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, поточної та індексації-різниці.

Право на поточну індексацію виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 1 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку №1078).

Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку №1078).

У цьому контексті суд зауважує, що у цій справі правовідносини щодо нарахування й виплати поточної індексації з 1 березня 2018 року не є спірними.

Проте з 1 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 1 грудня 2015 року до 1 квітня 2021 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не) нараховується, а саме:

- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);

- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково вказує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

З урахуванням того факту, що 1 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку №1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

Системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 п.5 Порядку № 1078 дають підстави дійти висновку, що у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу позивачу, відповідачу належало вирішити питання, чи має позивач право на отримання суми індексації-різниці.

У цьому контексті суд зауважує, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування врахуванню підлягає: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року; сума можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року; чи перевищує розмір підвищення доходу суму можливої індексації.

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в у лютому 2018 року.

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року, то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Наведені висновки узгоджуються з усталеною правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 23.03.2023 у справі №400/3826/21, від 06.04.2023 у справі №420/11424/21, від 09.05.2023 у справі №400/12702/21, від 18.10.2023 у справі №380/14195/22 та від 29.04.2026 у справі №440/15818/23.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до пункту 3 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» зупинено на 2023 рік дію, зокрема, Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Вказана норма є чинною та не визнавалась неконституційною.

Отже індексація грошового забезпечення за період з 01 січня 2023 по 31 грудня 2023 року не нараховувалась та не виплачувалась правомірно.

Стосовно нарахування позивачу індексації грошового забезпечення (індексації-різниці) за період з 01.01.2024, суд враховує, що у зазначений період позивач продовжив проходити службу та перебував на грошовому забезпеченні у Фінансовому Управлінні Генерального Штабу Збройних сил України.

Отже, відповідач був зобов`язаний нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення (індексацію-різницю) також за період з 01.01.2024 із застосуванням щомісячної індексації відповідно до абзаців 3-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що необхідно зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 13.11.2024 року, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Згідно частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору, тому розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 9, 72-77, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Фінансового Управління Генерального Штабу Збройних Сил України (просп. Повітряних Сил, 6,м. Київ,03049, код ЄДРПОУ 22990368) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Фінансового Управління Генерального Штабу Збройних сил України ЄДРПОУ 22990368, щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , грошового забезпечення військовослужбовця за період з 30.01.2020 по 19.05.2023 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році;

Зобов`язати Фінансове Управління Генерального Штабу Збройних сил України ЄДРПОУ 22990368, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , грошове забезпечення військовослужбовця за період з 30.01.2020 по 19.05.2023, із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи установленого законом на 1 січня відповідного календарного року з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.

Визнати протиправною бездіяльність Фінансового Управління Генерального Штабу Збройних сил України ЄДРПОУ 22990368 , щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , індексації за період 12.08.2017 по 28.02.2018 року, із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації (базового місяця) - січень 2008 року.

Зобов`язати Фінансове Управління Генерального Штабу Збройних сил Україниу ЄДРПОУ 22990368, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , індексацію грошового забезпечення за період 12.08.2017 по 28.02.2018 року, із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації (базового місяця) - січень 2008 року.

Визнати протиправною бездіяльність Фінансового Управління Генерального Штабу Збройних сил України ЄДРПОУ 22990368 , щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , індексації грошового забезпечення за період 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 13.11.2024 року з урахуванням березня 2018 року, як базового місяця, з урахуванням абзаців четвертого, п`ятого та шостого пункту 5 Порядку № 1078.

Зобов`язати Фінансове Управління Генерального Штабу Збройних сил Україниу ЄДРПОУ 22990368, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , індексацію грошового забезпечення за період 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 13.11.2024 року з урахуванням березня 2018 року, як базового місяця, з урахуванням абзаців четвертого, п`ятого та шостого пункту 5 Порядку № 1078.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Е.О. Юрков