Рішення № 141148767, 03.11.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

03 листопада 2026 р. Справа № 120/6777/26

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комара П.А., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вінницької міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Вінницької міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що йому на праві власності належить гараж загальною площею 13,8 кв.м. з оглядовою ямою площею 3,2 кв.м. Згідно рішення Вінницької міської ради від 30.03.2018 №1132 йому надано у власність земельну ділянку орієнтовною площею 73 кв.м. для будівництва індивідуального гаражу. Ним для точного розташування земельної ділянки враховуючи належну будівлю було замовлено технічну документацію у вигляді кадастрового плану, що виготовлений Центральною регіональною філією ДП "УкпДАГП" від 04.09.2025.

Однак, листом від 19.12.2025 позивачу відмовлено у внесенні змін у Генеральний план м. Вінниця за його клопотанням від 04.12.2025, з посиланням на те, що "Програмою розроблення містобудівної та іншої документації загальноміського перспективного значення на 2023-2028 роки" коригування містобудівної документації в 2026 році не передбачено.

На переконання позивача, Вінницькою міською радою допущено протиправну бездіяльність, а тому звернувся до суду із даним позовом.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження.

На адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву згідно якого відповідач позовні вимоги не визнає та просить у задоволенні позову відмовити. Зазначено, що земельна ділянка на яку посилається позивач у своїй позовній заяві є несформованою в розумінні статті 79-1 Земельного кодексу України та не належить позивачу, оскільки рішенням Вінницької міської ради від 31.10.2025 №3144 йому відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо її відведення.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину №198 від 21.01.2013 належить гараж площею 13,8 кв.м. з оглядовою ямою площею 3,2 кв.м., що позначений на плані літерою "Г" та сарай , позначений на плані цифрою "2" загальною площею 7,81 кв.м.

Згідно витягу з рішення Вінницької міської ради від 30.03.2018 №1132 позивачу надано у власність земельну ділянку орієнтовною площею 73 кв.м. для будівництва індивідуального гаражу. У п.9 рішення вказано на необхідність громадянам розробити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у встановленому порядку.

22.09.2025 ОСОБА_1 звернувся до Вінницької міської ради із заявою про надання йому дозволу про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0073 га для будівництва індивідуального гаражу у АДРЕСА_1 .

Рішенням Вінницької міської ради від 31.10.2025 за №3144 позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність.

У додатку до рішення за підписом міського голови позивачу повідомлено, що відповідно до містобудівної документації Проект внесення змін до Генерального плану м. Вінниця, затвердженого рішенням Вінницької міської ради від 20.12.2024 №2675, земельна ділянка по АДРЕСА_1 перебуває в межах території багатоквартирної забудови в якій не передбачено відведення земельних ділянок у власність (оренду) для будівництва індивідуальних гаражів.

04.12.2025 ОСОБА_1 звернувся до відповідача з клопотанням про внесення змін до Генерального плану м. Вінниця, затвердженого рішенням Вінницької міської ради від 20.12.2024 №2675 включивши земельну ділянку площею 73 кв.м. для будівництва індивідуальних гаражів.

Листом від 19.12.2025 позивача повідомлено про відмову у внесенні змін до Генерального плану м. Вінниця, оскільки "Програмою розроблення містобудівної та іншої документації загальноміського перспективного значення на 2023-2028 роки" коригування містобудівної документації в 2026 році не передбачено.

Позивач вважає, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо невнесення відповідних змін, а тому звернувся до суду.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 9 Закону України "Про архітектурну діяльність" будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів встановлює Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 року № 3038-VI.

Відповідно до статті 1 Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

генеральний план населеного пункту - одночасно містобудівна документація на місцевому рівні та землевпорядна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту;

містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій;

містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією;

план зонування території (зонінг) - документація, що є складовою комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади або генерального плану населеного пункту і визначає умови та обмеження використання території у межах визначених функціональних зон;

територія - частина земної поверхні з повітряним простором та розташованими під нею надрами у визначених межах (кордонах), що має певне географічне положення, природні та створені в результаті діяльності людей умови і ресурси;

функціональна зона території - визначена комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади, генеральним планом населеного пункту, планом зонування території частина території територіальної громади, щодо якої визначений певний набір дозволених (переважних (основних) та супутніх) видів цільового призначення земельних ділянок та відповідно до законодавства встановлені обмеження у використанні земель у сфері забудови.

Відповідно до положень статті 2 Закону планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає:

1) прогнозування розвитку територій;

2) забезпечення раціонального розселення і визначення напрямів сталого розвитку територій;

3) обґрунтування розподілу земель за цільовим призначенням;

4) взаємоузгодження державних, громадських та приватних інтересів під час планування і забудови територій;

5) визначення і раціональне взаємне розташування зон житлової та громадської забудови, виробничих, транспортних, рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих, історико-культурних та інших зон і об`єктів;

6) встановлення режиму забудови територій, на яких передбачено провадження містобудівної діяльності;

7) розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об`єктів;

8) реконструкцію існуючої забудови та територій;

9) збереження, створення та відновлення рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих територій та об`єктів, ландшафтів, лісів, парків, скверів, окремих зелених насаджень;

10) створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури;

10-1) створення безперешкодного життєвого середовища для осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення;

11) проведення моніторингу забудови;

12) ведення містобудівного кадастру;

13) здійснення контролю у сфері містобудування.

Інструментом державного регулювання планування територій є містобудівна документація, яка поділяється на документацію державного, регіонального та місцевого рівнів.

Вимоги містобудівної документації є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами містобудування (ст. 5Закону).

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.

Статтею 16 визначено, що планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження комплексних планів просторового розвитку територій територіальних громад, генеральних планів населених пунктів і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням відомостей Державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі у цифровій формі в державній системі координат у формі електронних документів, що містять базові і тематичні геопросторові дані.

Порядок обміну інформацією між містобудівним кадастром та Державним земельним кадастром встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Містобудівна документація на місцевому рівні може бути оновлена за рішенням місцевих рад.

Оновлення містобудівної документації передбачає:

1) актуалізацію картографо-геодезичної основи;

2) перенесення з паперових носіїв у векторну цифрову форму;

3) приведення містобудівної документації у відповідність із вимогами законодавства в частині формату зберігання та оброблення даних.

Затвердження оновленої містобудівної документації на місцевому рівні здійснюється згідно із статтями 16-1, 17, 18 та 19 цього Закону. При цьому затвердження оновленої містобудівної документації на місцевому рівні, що не пов`язано із внесенням змін до неї, не потребує звернення до відповідних органів виконавчої влади для визначення державних інтересів, проведення громадського обговорення. Стратегічна екологічна оцінка такої документації не здійснюється, крім випадку, якщо замовником відповідно до законодавства прийнято рішення про здійснення стратегічної екологічної оцінки незначних змін до документа державного планування.

Внесення змін до містобудівної документації на місцевому рівні здійснюється у порядку, визначеному законодавством для її розроблення та затвердження.

Склад, зміст, порядок розроблення та оновлення містобудівної документації на місцевому рівні встановлюються Кабінетом Міністрів України у Порядку розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації.

Статтею 17 Закону визначено, що Генеральний план населеного пункту є одночасно видом містобудівної документації на місцевому рівні та документацією із землеустрою і призначений для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

Послідовність виконання робіт з розроблення генерального плану населеного пункту визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації та завданням на розроблення (внесення змін, оновлення), яке складається і затверджується замовником за погодженням з розробником.

Обов`язковою складовою генерального плану населеного пункту є план зонування території цього населеного пункту.

Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Розробником генерального плану населеного пункту може бути суб`єкт господарювання, який має право здійснювати розроблення містобудівної документації відповідно до Закону України "Про архітектурну діяльність" та документації із землеустрою відповідно до Закону України "Про землеустрій".

Генеральні плани населених пунктів можуть поєднуватися з детальними планами всієї території населених пунктів або її частин.

Рішення про розроблення генерального плану приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.

Виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації є замовниками, які організовують розроблення, внесення змін та подання генерального плану населеного пункту на розгляд відповідної сільської, селищної, міської ради.

Строк дії генерального плану населеного пункту не обмежується.

До складу генерального плану населеного пункту обов`язково включаються планувальні рішення детальних планів територій (у тому числі формування земельних ділянок), на яких планується розміщення:

за рахунок державного або місцевого бюджету: об`єктів соціальної інфраструктури (освіти, охорони здоров`я, культури, житлово-комунального господарства); об`єктів, передбачених Генеральною схемою планування території України та схемою планування області; об`єктів, для розташування яких відповідно до закону може здійснюватися примусове відчуження земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності (якщо розташування таких об`єктів передбачено генеральним планом населеного пункту);

інших об`єктів, визначених замовником у завданні на проектування.

Після затвердження генерального плану населеного пункту відомості про такі земельні ділянки підлягають внесенню до Державного земельного кадастру.

Проектні рішення генерального плану населеного пункту повинні включати межі та правові режими всіх режимоутворюючих об`єктів та всіх обмежень у використанні земель (у тому числі обмежень у використанні земель у сфері забудови), встановлених до або під час розроблення проекту генерального плану (у тому числі межі та правові режими територій і об`єктів природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду, прибережних захисних смуг, водоохоронних зон, пляжних зон, інших охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель).

Склад просторових даних, метаданих та інших елементів генерального плану населеного пункту встановлюється Кабінетом Міністрів України у Порядку розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації.

Склад відомостей генерального плану населеного пункту про об`єкти Державного земельного кадастру повинен відповідати вимогам Закону України "Про Державний земельний кадастр".

Генеральний план населеного пункту розробляється у формі електронного документа, формат якого визначається Кабінетом Міністрів України, та підписується кваліфікованими електронними підписами відповідальними особами, які його розробили, - архітектором, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат, та сертифікованим інженером-землевпорядником.

Зміни до генерального плану населеного пункту можуть вноситися за результатами містобудівного моніторингу не частіше одного разу на рік.

Такі зміни розробляються, узгоджуються та затверджуються в порядку, визначеному цим Законом для розроблення, узгодження та затвердження генерального плану населеного пункту та Законом України "Про землеустрій", а якщо територія територіальної громади не обмежується територією одного населеного пункту, - у порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про землеустрій" для розроблення, узгодження та затвердження комплексного плану.

Генеральні плани населених пунктів та зміни до них розглядаються і затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами протягом трьох місяців з дня їх подання.

Доступ до матеріалів генерального плану населеного пункту, крім інформації, яка відповідно до закону становить державну таємницю або належить до інформації з обмеженим доступом, не може обмежуватися. Загальна доступність матеріалів генерального плану населеного пункту забезпечується відповідно до вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації" шляхом надання їх за запитом на інформацію, оприлюднення, у тому числі у формі відкритих даних, на єдиному державному веб-порталі відкритих даних, на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури, веб-сайті відповідного органу місцевого самоврядування, внесення відповідних даних до Державного земельного кадастру та містобудівного кадастру.

Візуалізація даних генерального плану населеного пункту здійснюється також за допомогою програмно-апаратних засобів Державного земельного кадастру, містобудівного кадастру, інших геоінформаційних систем, а також шляхом їх відтворення на паперових та/або інших твердих носіях у вигляді текстових, графічних та інших зручних для візуального сприйняття матеріалів.

У разі затвердження у встановленому цим Законом порядку генерального плану населеного пункту не розробляються:

схема землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальної одиниці на територію відповідного населеного пункту;

проект землеустрою щодо впорядкування території відповідного населеного пункту;

плани земельно-господарського устрою території відповідного населеного пункту;

проекти землеустрою щодо впорядкування територій для містобудівних потреб (для територій, на які затверджено детальні плани території, або для яких генеральний план населеного пункту містить планувальні рішення детальних планів територій);

проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів (щодо обмежень у використанні земель, відомості про які підлягають внесенню до Державного земельного кадастру на підставі цього генерального плану населеного пункту).

Особливості регулювання земельних відносин при здійсненні містобудівної діяльності врегульовано статтею 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Так, зміна функціонального призначення територій не тягне за собою припинення обмежень у використанні земель, а також припинення права власності або права користування земельними ділянками, які були передані (надані) у власність чи користування до встановлення нового функціонального призначення територій, а також не тягне за собою обов`язковості зміни виду цільового призначення земельної ділянки незалежно від того, чи належить цей вид до переліку видів цільового призначення, встановлення яких є можливим у межах такої зони.

Забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

Частиною 4 ст. 20 Закону визначено, що зміна цільового призначення земельної ділянки допускається виключно за умови дотримання правил співвідношення між новим видом цільового призначення земельної ділянки та видом функціонального призначення території, визначеного відповідною містобудівною документацією на місцевому рівні, крім випадків, визначених частиною третьою статті 20 Земельного кодексу України.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку з наміром позивача, отримати безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 73 кв.м. для будівництва індивідуального гаражу у м. Вінниці по пров. Литовському біля будинку №8. У зв`язку з цим він звернувся до відповідача за отриманням дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність до будівництва індивідуального гаража.

Відповідач відмовив через невідповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, позаяк згідно з Генеральним планом земельна ділянка належить до території багатоквартирної забудови, що не дозволяє будівництво гаражу.

Саме така відмова спонукала позивача звернутися до відповідача із заявою про включення бажаної ним земельної ділянки до земель для індивідуального гаражного будівництва.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що не планування коригування містобудівної документації в 2026 році Вінницькою міською радою жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права ініціювати перед міською радою питання щодо внесення змін до генерального плану міста, адже, на думку позивача, віднесення належної йому на праві власності земельної ділянки порушує його права приватної власності на землю щодо володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою на власний розсуд.

Такі доводи позивача суд оцінює критично та вважає за необхідне звернути увагу позивача на наступному.

Статтею 79-1 Земельного кодексу України врегульовано питання «Формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав».

Так, формування земельної ділянки - це процес визначення земельної ділянки як самостійного об`єкта цивільних прав через встановлення її площі, меж та внесення відомостей до Державного земельного кадастру (ДЗК).

Сформованою ж земельна ділянка вважається з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Земельна ділянка стає повноцінним об`єктом цивільних прав лише після її формування та державної реєстрації речових прав на неї відповідно до закону.

В той час, земельна ділянка припиняє своє існування як об`єкт цивільних прав у разі, зокрема, якщо речове право на неї не було зареєстроване протягом року з вини заявника.

Повертаючись до обставин справи, суд зазначає, що позивачу дійсно рішенням Вінницької міської ради від 30.03.2018 №1132 надано у власність земельну ділянку орієнтовною площею 73 кв.м. для будівництва індивідуального гаражу, однак п.9 рішення вказано на необхідність розробити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність у встановленому порядку.

Станом на день звернення до відповідача із вимогою про віднесення такої земельної ділянки до бажаного виду цільового призначення ОСОБА_1 нескористався своїм правом на таку земельну земельну ділянку, земельна ділянка не сформована та право власності на неї не було зареєстровано позивачем.

Відтак, доводи позивача про порушення його право приватної власності не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду адміністративної справи.

До того ж, ініціювати зміну категорії та цільового призначення земельної ділянки з урахуванням виду функціонального призначення території, належить до прав власника земельної ділянки, а відтак дійшов висновку, що відповідач у спірних правовідносинах діяв відповідно до наданих йому повноважень у сфері регулювання містобудівної діяльності, планування і забудови території.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", зміни до генерального плану населеного пункту можуть вноситися за результатами містобудівного моніторингу не частіше одного разу на рік.

Слід відмітити, що внесення змін до Генплану - це складний, дорогий і тривалий процес, який вимагає розроблення геодезичної основи, проведення екологічної експертизи (СЕО) та громадських слухань.

Отже, з урахуванням вищенаведеного, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову.

Підстави для розподілу судових витрат, в порядку статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Вінницька міська рада (вул. Соборна, 59,Вінниця,Вінницька область,21050 код ЄДРПОУ 25512617)

Суддя Комар Павло Анатолійович