Рішення № 141145350, 03.11.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2026 р.м. ХарківСправа № 922/3077/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н.А.

розглянувши без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку спрощеного позовного провадження справу № 922/3077/26

за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ «НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ» (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1; код ЄДРПОУ: 42399676),

до відповідача УПРАВЛІННЯ КУЛЬТУРИ ЛОЗІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ (64602, Харківська область, місто Лозова, вулиця Свято-Миколаївська, будинок 4, 4 поверх; код ЄДРПОУ: 22682325),

про стягнення коштів за договором постачання природного газу №19-11255/25-БО-Т від 28 жовтня 2025 року у загальному розмірі 13 210,19 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ «НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ», звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою (вх. № 3077/26 від 31.08.2026) до відповідача, УПРАВЛІННЯ КУЛЬТУРИ ЛОЗІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ, в якій просить суд стягнути заборгованість за договором постачання природного газу №19-11255/25-БО-Т від 28 жовтня 2025 року у загальному розмірі 13 210,19 грн, з них: 11 909,87 грн - основна заборгованість, 105,78 грн 3% річних, 131,19 грн інфляційні втрати, 1 063,35 грн пеня.

07.09.2026, ухвалою Господарського суду Харківської області, прийнято до розгляду позовну заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ «НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ» (вх. № 3077/26 від 31.08.2026) та відкрито провадження у справі № 922/3077/26. Розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву та заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження разом із доказами їх надіслання (надання) позивачу згідно зі ст. 250, 251 ГПК України. Встановлено позивачу строк 5 днів з дня отримання відзиву для подання до суду відповіді на відзив разом із доказами його надсилання (надання) відповідачу згідно зі ст. 251 ГПК України. Встановлено відповідачу строк 5 днів з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду заперечень на відповідь на відзив разом із доказами їх надсилання (надання) позивачу згідно зі ст. 251 ГПК України.

Зазначену ухвалу відповідно до вимог ст. 122 ГПК України вчасно офіційно оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, та її копію в порядку ч. 2-4 ст. 120 та ч. 5 ст. 242 ГПК України направлено відповідачу в електронний кабінет системи «Електронний Суд» 07.09.2026 р 17:30 про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка про доставку електронного листа.

За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом, а всі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Відповідно до інформації, наявної у відкритому доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень, ухвала Господарського суду Харківської області від 07.09.2026 у справі №922/3077/26 направлена судом до зазначеного реєстру 07.09.2026 та оприлюднена 08.09.2026 року.

Виходячи із системного аналізу положень частини третьої статті 2, частин першої, другої статті 42 ГПК України, до сторін та учасників справи застосовуються єдині принципи судочинства, а учасники справи є рівними у своїх правах. Водночас, статтею 42 ГПК України передбачено, що учасники справи мають не лише права, але й обов`язки, дотримання або недотримання яких безпосередньо впливає на результат розгляду справи судом. Згідно частини першої статті 61 ГПК України, зазначені права та обов`язки поширюються також і на представника учасників у справі та можуть бути обмежені лише у випадках, передбачених частиною другою статті 61 ГПК України.

Отже, учасники справи повинні не лише користуватися наданими їм процесуальними правами, але й чітко виконувати передбачені процесуальним законом обов`язки, що у свою чергу повинно забезпечити справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спору судом.

Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Беручи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач, є належно повідомленим про відкриття провадження у даній справі, оскільки ухвалу суду було направлено належним чином до електронного кабінету системи «Електронний Суд», а також ухвала опублікована в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідач у строк, встановлений ГПК України, а саме до 23.09.2026 року (включно) не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами.

У відповідності до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України, в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Тобто, подання відповідачем відзиву на позовну заяву є правом, а не обов`язком учасника справи, а отже його відсутність не може бути підставою для невиправданого затягування судового розгляду справи.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є розумність строків розгляду справи судом, неприпустимість зловживання процесуальними правами (пункти 10, 11 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 42, ч. 1 ст. 43 ГПК України, учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом. Учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

На підставі викладеного, враховуючи, що судом вчинено всіх необхідних заходів для належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи, та враховуючи, що подання відзиву на позовну заяву є правом (а не обов`язком) відповідача, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи в разі ненадання відповідачем відзиву в установлений судом строк без поважних причин, а також враховуючи, що позивачем у позовній заяві досить повно висловлено та обґрунтовано свою позицію по суті заявлених ним позовних вимог і в матеріалах справи достатньо доказів, які мають значення для прийняття обґрунтованого та об`єктивного рішення по даній справі, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу й порушення прав учасників справи щодо розгляду спору впродовж розумного строку, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу за відсутності відзиву відповідача за наявними у справі матеріалами.

Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Відповідно до частини 1 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Згідно частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Суд констатує про те, що ним було дотримано строки розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини справи, всебічно та повно перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив таке.

Як зазначено у позовній заяві, на офіційному веб-сайті Позивача оприлюднено Договір постачання природного газу для бюджетних установ/організацій відповідно до Бюджетного кодексу України, закладів охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо), закладів охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо.

22 жовтня 2025 року Відповідачем за вих. №625 від 22 жовтня 2025 року було направлено на адресу Позивача Заяву-приєднання до Договору постачання природного газу з 01 листопада 2025 року щодо отримання у період з 01 листопада 2025 року по 31 березня 2026 року природного газу в обсязі (об`ємі/кількості) 4,60000 тис. м3.

28 жовтня 2025 року Позивачем у відповідь на вищевказану заяву було направлено на адресу Відповідача Згоду на приєднання до Договору постачання природного газу за вих. №125/3/1/1-35548 від 28 жовтня 2025 року.

Відтак, між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір постачання природного газу №19-11255/25-БО-Т від 28 жовтня 2025 року (далі «Договір») зі строком дії з 01 листопада 2025 року по 31 березня 2026 року.

Відповідно до п. п. 1.5. 1.7. Договору цей Договір є договором приєднання у відповідності до статті 634 Цивільного кодексу України та може бути укладений лише шляхом приєднання Споживача до всіх його умов в цілому.

Згідно з п. 1.1. Договору Постачальник зобов`язується поставити Споживачеві, який є бюджетною установою/організацією відповідно до Бюджетного кодексу України, закладом охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/ або державні установи тощо), закладом охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), природний газ за ДК 021:2015 код 09120000-6 «Газове паливо» (природний газ) (далі також газ), а Споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.

Пунктом 3.5 Договору визначено, що приймання передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу за формою згідно з Додатком №3 до Договору, що є невід`ємною частиною цього Договору.

Після підписання Сторонами актів приймання-передачі природного газу, замовлені обсяги природного газу за Договором вважаються скоригованими та не потребують внесення додаткових змін до Договору. Для підтвердження обсягу фактично переданого газу у відповідному розрахунковому періоді (розрахункових періодах) Постачальник надає Споживачу акт звірки у порядку та строки, визначені пунктом 2.6 Договору.

Відповідно до п. п. 5.1. 5.4. Договору Споживач здійснює розрахунок за фактично переданий природний газ грошовими коштами на рахунок Постачальника, зазначений у розділі 14 цього Договору, відповідно до акта приймання-передачі природного газу, оформленого з боку Постачальника та надісланого Позивачу у порядку, визначеному підпунктом 3.5.2 пункту 3.5 Договору, - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання (передача) природного газу.

У період з листопада 2025 року по березень 2026 року Позивачем було передано, а Відповідачем прийнято природний газ обсягом 4,09500 тис. м3 на загальну суму 69 830,39 грн. із ПДВ, який останнім частково оплачено шляхом перерахування грошових коштів в сумі 57 920,52 грн. (5 920,57 грн. 17 грудня 2025 року, 15 347,34 грн. 18 грудня 2025 року, 724,56 грн. 04 лютого 2026 року, 19 500,84 грн. 17 лютого 2026 року, 17 057,21 грн. 13 березня 2026 року).

З метою отримання залишку грошових коштів в сумі 11 909,87 (69 830,39 - 57 920,52) грн. за поставлений у період з листопада 2025 року по березень 2026 року природний газ Позивачем було направлено на адресу Відповідача Вимогу про сплату боргу за вих. 125/2/2/2-14582 від 05 травня 2026 року, яка залишилася без розгляду та подальшої відповіді.

Відповідно до п. 7.2. Договору у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно з пунктом 5.1 Договору та/або строків оплати компенсації згідно з пунктом 8.4 Договору, Споживач зобов`язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні втрати та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Позивач зазначає, що сума 3% річних, інфляційних втрат та пені, які Відповідач має сплатити на користь Позивача за невиконання умов Договору щодо оплати поставленого природного газу становить: 1 300,32 грн., з яких: 3% річних 105,78 грн., інфляційні втрати 131,19 грн., пеня 1 063,35 грн.

Надаючи правову кваліфікацію вищевказаним обставинам, що стали предметом спору між сторонами у даній справі, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з такого.

У відповідності до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

У силу положень ч.ч.1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України унормовано, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, на офіційному веб-сайті Позивача оприлюднено Договір постачання природного газу для бюджетних установ/організацій відповідно до Бюджетного кодексу України, закладів охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо), закладів охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо.

22 жовтня 2025 року Відповідачем за вих. №625 від 22 жовтня 2025 року було направлено на адресу Позивача Заяву-приєднання до Договору постачання природного газу з 01 листопада 2025 року щодо отримання у період з 01 листопада 2025 року по 31 березня 2026 року природного газу в обсязі (об`ємі/кількості) 4,60000 тис. м3. Загальною вартістю 78 441,96 грн з ПДВ.

28 жовтня 2025 року Позивачем у відповідь на вищевказану заяву було направлено на адресу Відповідача Згоду на приєднання до Договору постачання природного газу за вих. №125/3/1/1-35548 від 28 жовтня 2025 року.

Відтак, між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір постачання природного газу №19-11255/25-БО-Т від 28 жовтня 2025 року зі строком дії з 01 листопада 2025 року по 31 березня 2026 року.

Згідно з п. 1.1. Договору Постачальник зобов`язується поставити Споживачеві, який є бюджетною установою/організацією відповідно до Бюджетного кодексу України, закладом охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/ або державні установи тощо), закладом охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), природний газ за ДК 021:2015 код 09120000-6 «Газове паливо» (природний газ) (далі також газ), а Споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.

Пунктом 3.5 Договору визначено, що приймання передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу за формою згідно з Додатком №3 до Договору, що є невід`ємною частиною цього Договору.

Після підписання Сторонами актів приймання-передачі природного газу, замовлені обсяги природного газу за Договором вважаються скоригованими та не потребують внесення додаткових змін до Договору. Для підтвердження обсягу фактично переданого газу у відповідному розрахунковому періоді (розрахункових періодах) Постачальник надає Споживачу акт звірки у порядку та строки, визначені пунктом 2.6 Договору.

Відповідно до п. п. 5.1. 5.4. Договору Споживач здійснює розрахунок за фактично переданий природний газ грошовими коштами на рахунок Постачальника, зазначений у розділі 14 цього Договору, відповідно до акта приймання-передачі природного газу, оформленого з боку Постачальника та надісланого Позивачу у порядку, визначеному підпунктом 3.5.2 пункту 3.5 Договору, - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання (передача) природного газу.

Відповідно до підпункту 3.5.2 пункту 3.5 Договору Постачальник на підставі даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС готує з використанням КЕП/УЕП та електронної печатки в сервісі електронного документообігу «Вчасно» акт приймання-передачі природного газу за відповідний розрахунковий період і направляє його Споживачу.

Згідно з підпунктом 3.5.3 пункту 3.5 Договору Споживач протягом двох робочих днів з дати одержання акта зобов`язується підписати його уповноваженим представником.

Відповідно до пункту 2.6 Договору обсяг, визначений в акті приймання-передачі, вважається фактично спожитим за Договором обсягом природного газу.

Пунктом 4.1 Договору визначено ціну природного газу за 1 000 куб. м без ПДВ у розмірі 13 658,33 грн. Крім того, сплачуються ПДВ за ставкою 20 % та тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи у розмірі 501,97 грн без ПДВ із застосуванням коефіцієнта 1,10. Разом ціна газу за 1 000 куб. м з ПДВ становить 17 052,60 грн.

Згідно з пунктом 4.3 Договору загальна фактична вартість Договору дорівнює добутку фактично використаного (переданого, спожитого) обсягу газу та ціни газу за 1 000 куб. м з ПДВ з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнта.

На виконання умов Договору Позивач передав, а Відповідач прийняв природний газ, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, доданими до позовної заяви:

- за листопад 2025 року від 10.12.2025 в обсязі 0,31025 тис. куб. м на суму 5 290,57 грн з ПДВ;

- за грудень 2025 року від 12.01.2026 в обсязі 0,94249 тис. куб. м на суму 16 071,90 грн з ПДВ;

- за січень 2026 року від 10.02.2026 в обсязі 1,14357 тис. куб. м на суму 19 500,84 грн з ПДВ;

- за лютий 2026 року від 10.03.2026 в обсязі 1,00027 тис. куб. м на суму 17 057,21 грн з ПДВ;

- за березень 2026 року від 10.04.2026 в обсязі 0,69842 тис. куб. м на суму 11 909,87 грн з ПДВ.

Загальний обсяг переданого газу становить 4,09500 тис. куб. м, а його загальна вартість 69 830,39 грн з ПДВ.

Зазначені акти складено в електронній формі. Від імені Постачальника їх підписано кваліфікованим електронним підписом уповноваженої особи та скріплено електронною печаткою. Від імені Споживача їх підписано електронним підписом начальника Управління Пуги Олени Григорівни та скріплено електронною печаткою Відповідача. Це підтверджується протоколами підписання сервісу «Вчасно» з відомостями про статус перевірки сертифікатів ключів. Відповідно до частини першої статті 7 та статті 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також підпункту 13.6.5 пункту 13.6 Договору такі документи мають повну юридичну силу та є рівнозначними документам, складеним на паперовому носії.

Підписавши акти без зауважень і заперечень, Відповідач визнав факт отримання природного газу в зазначених обсягах і за вказаною вартістю.

Акти приймання-передачі є первинними документами в розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Вони фіксують факт здійснення господарської операції та є належними і допустимими доказами виконання Позивачем обов`язку з постачання природного газу.

Відповідач розрахувався за поставлений газ частково, сплативши 57 920,52 грн. Це підтверджується реєстром документів АТ «Ощадбанк» по рахунку Позивача за період з 17.12.2025 по 13.03.2026. Зокрема, надійшли такі платежі:

- 17.12.2025 5 290,57 грн за газ, поставлений у листопаді 2025 року;

- 18.12.2025 5 115,78 грн та 10 231,56 грн (разом 15 347,34 грн) як попередня оплата за газ, поставлений у грудні 2025 року;

- 04.02.2026 724,56 грн із призначенням платежу «Сплата за грудень 2025 договір 19-11255/25-БО-Т»;

- 17.02.2026 19 500,84 грн за газ, поставлений у січні 2026 року;

- 13.03.2026 17 057,21 грн за газ, поставлений у лютому 2026 року.

Платіж від 04.02.2026 у сумі 724,56 грн здійснено фізичною особою ОСОБА_1 . Суд враховує, що відповідно до частини першої статті 528 ЦК України виконання обов`язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов`язання не випливає обов`язок боржника виконати зобов`язання особисто. У такому разі кредитор зобов`язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

З огляду на зазначене в платіжному дорученні призначення платежу Позивач обґрунтовано зарахував цю суму в рахунок погашення заборгованості Відповідача за газ, поставлений у грудні 2025 року.

Вартість природного газу, поставленого у березні 2026 року, в сумі 11 909,87 грн Відповідач не сплатив.

Вимогу Позивача про сплату боргу № 125/2/2/2-14582 від 05.05.2026 Відповідач залишив без відповіді та задоволення. Доказів погашення заборгованості повністю або частково станом на дату ухвалення рішення до матеріалів справи не подано.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що за своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором постачання енергетичних ресурсів через приєднану мережу. На нього поширюються положення параграфа 3 глави 54 ЦК України, Закону України «Про ринок природного газу» та Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496.

Відповідно до частини першої статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною першою статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятого ресурсу та забезпечувати безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Частиною першою статті 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Пунктом 5.1 Договору сторони визначили строк оплати: до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання (передачу) природного газу.

Отже, строк оплати газу, поставленого у березні 2026 року, настав 30.04.2026. Прострочення виконання грошового зобов`язання розпочалося 01.05.2026.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Обставини поставки газу, його обсягу та вартості, часткової оплати й наявності непогашеного залишку підтверджуються належними, допустимими та достовірними доказами. Отже, позовна вимога про стягнення основної заборгованості в сумі 11 909,87 грн (69 830,39 грн 57 920,52 грн) є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 546 та частини першої статті 549 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України). Згідно з частиною другою статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 7.2 Договору сторони погодили, що в разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно з пунктом 5.1 Договору Споживач зобов`язується сплатити Постачальнику 3 % річних, інфляційні втрати та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня. Ці суми розраховуються від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Частиною другою статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 19.06.2019 у справі № 703/2718/16-ц, інфляційні втрати та три проценти річних не є санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора. Вони полягають у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий Позивачем розрахунок пені, 3 % річних та інфляційних втрат, суд встановив таке.

Щодо зобов`язання з оплати газу, поставленого у грудні 2025 року, останній день строку оплати, 31.01.2026, припав на суботу. Відповідно до частини п`ятої статті 254 ЦК України днем закінчення строку є перший за ним робочий день, тобто 02.02.2026. Залишок вартості газу в сумі 724,56 грн сплачено 04.02.2026, а отже прострочення становило один день (03.02.2026). За цей день Позивач правомірно нарахував пеню в сумі 0,60 грн та 3 % річних у сумі 0,06 грн.

Щодо зобов`язання з оплати газу, поставленого у березні 2026 року, пеню нараховано на суму боргу 11 909,87 грн за період з 01.05.2026 по 16.08.2026 виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у відповідні періоди прострочення. Пеня становить 890,79 грн за період з 01.05.2026 по 30.07.2026 (91 день) та 171,96 грн за період з 31.07.2026 по 16.08.2026 (17 днів), разом 1 062,75 грн. За той самий період нараховано 3 % річних у сумі 105,72 грн (89,08 грн + 16,64 грн).

Загальний розмір пені становить 1 063,35 грн (0,60 грн + 1 062,75 грн), а 3 % річних 105,78 грн (0,06 грн + 105,72 грн).

Інфляційні втрати нараховано на суму боргу 11 909,87 грн за період з травня по липень 2026 року, і становлять 131,19 грн.

Суд перевірив здійснені Позивачем нарахування та дійшов висновку, що вони є арифметично правильними, відповідають умовам Договору та вимогам чинного законодавства. Відповідач контррозрахунку не надав.

З урахуванням викладеного позовні вимоги про стягнення пені в сумі 1 063,35 грн, 3 % річних у сумі 105,78 грн та інфляційних втрат у сумі 131,19 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Беручи до уваги, що факт укладення між сторонами Договору шляхом приєднання Відповідача до його умов, факт поставки Позивачем природного газу в обсязі 4,09500 тис. куб. м на загальну суму 69 830,39 грн з ПДВ та факт часткової оплати Відповідачем вартості цього газу в сумі 57 920,52 грн підтверджено належними, допустимими та достовірними доказами, а саме Заявою приєднання від 22.10.2025 № 625, Згодою на приєднання від 28.10.2025 № 125/3/1/1-35548, двосторонньо підписаними актами приймання-передачі природного газу та реєстром документів АТ «Ощадбанк», враховуючи, що строк оплати вартості газу, поставленого у березні 2026 року, визначений пунктом 5.1 Договору, настав 30.04.2026, а Відповідач у порушення статей 525, 526, 629, 692, 714 ЦК України та пункту 5.1 Договору не виконав грошове зобов`язання в сумі 11 909,87 грн, взявши до уваги, що відповідно до частини другої статті 617 ЦК України відсутність у боржника необхідних коштів, зокрема внаслідок недостатнього бюджетного фінансування, не звільняє його від відповідальності за порушення зобов`язання, а введення воєнного стану в Україні згідно з пунктом 10.7 Договору не є підставою для відмови від виконання договірних зобов`язань, з огляду на те, що наявність прострочення є підставою для застосування до Відповідача відповідальності, передбаченої статтями 549, 611, 625 ЦК України та пунктом 7.2 Договору, а здійснені Позивачем нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат перевірено судом і визнано арифметично правильними та такими, що відповідають умовам Договору й вимогам закону, а також зважаючи на те, що Відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, не скористався правом на подання відзиву, не спростував обставин, викладених у позовній заяві, не надав доказів погашення заборгованості та контррозрахунку заявлених до стягнення сум. Отже, позовні вимоги про стягнення з Відповідача 11 909,87 грн основної заборгованості, 1 063,35 грн пені, 105,78 грн 3 % річних та 131,19 грн інфляційних втрат, а всього 13 210,19 грн, є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про повне задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем, покладаються на відповідача.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з`ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "Справа "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року). Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1-5, 8, 10-12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, п. 2 ч. 1 ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Харківської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з УПРАВЛІННЯ КУЛЬТУРИ ЛОЗІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ (64602, Харківська область, місто Лозова, вулиця Свято-Миколаївська, будинок 4, 4 поверх; код ЄДРПОУ: 22682325) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ «НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ» (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1; код ЄДРПОУ: 42399676; поточний рахунок: НОМЕР_1 в Акціонерному товаристві «ДЕРЖАВНИЙ ЕКСПОРТНО-ІМПОРТНИЙ БАНК УКРАЇНИ», код ЄДРПОУ 00032112, МФО 322313) основну заборгованість за договором постачання природного газу № 19-11255/25-БО-Т від 28 жовтня 2025 року у розмірі 11 909,87 грн, 3% річних у розмірі 105,78 грн, інфляційні втрати у розмірі 131,19 грн, пеню у розмірі 1 063,35 грн, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

В силу ст. 256, 257 ГПК України рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено і підписано 03.11.2026 року.

СуддяН.А. Новікова