Рішення № 141145025, 23.10.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 916/2468/26

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р. В.,

при секретарі судового засідання Дюльгер С. В.,

розглянувши справу

за позовом керівника Березівської окружної прокуратури (67300, Одеська обл., Березівський р-н, м. Березівка, вул. Шаховцева, буд. 4)

в інтересах держави в особі:

1) Коноплянської сільської ради Березівського району Одеської області (67220, Одеська обл., Березівський р-н, с. Конопляне, вул. Захисників України, буд. 70; код ЄДРПОУ 04378439)

2) Південного офісу Держаудитслужби (65012, Одеська обл., м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83; код ЄДРПОУ 40477150)

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-промислова компанія "РЕСУРСГРУП" (01004, м. Київ, вул. Червоноармійська/Басейна, буд. 1-3/2 літ. "А"; код ЄДРПОУ 41468654)

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 115 569,55 грн;

представники учасників справи:

від прокуратури - Бойчук М. М.,

від позивача-1 - не з`явився,

від позивача-2 - не з`явився,

від відповідача - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Березівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Коноплянської сільської ради Березівського району Одеської області та Південного офісу Держаудитслужби звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-промислова компанія "РЕСУРСГРУП", в якому просить суд:

1) визнати недійсними додаткові угоди № 2 від 10.04.2023, № 3 від 02.05.2023, № 4 від 29.06.2023 та № 5 від 29.06.2023 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № ПТ-22/02/23-2 від 23.02.2023, укладеного між Коноплянською сільською радою Березівського району Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансово-промислова компанія "РЕСУРСГРУП";

2) стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-промислова компанія "РЕСУРСГРУП" на користь Коноплянської сільської ради Березівського району Одеської області безпідставно надмірно набуті бюджетні кошти (безпідставно набуте майно) в сумі 115 569,55 грн.

Ухвалою від 22.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/2468/26, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22.07.2026, запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву.

06.07.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

14.07.2026 від прокурора надійшла відповідь на відзив.

16.07.2026 відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив.

21.07.2026 позивач-2 подав до суду письмові пояснення по справі та клопотання про розгляд справи за відсутності представника офісу.

22.07.2026 за усним клопотанням представника прокуратури суд відклав підготовче засідання на 16.09.2026.

11.09.2026 від прокурора до суду надійшли додаткові письмові пояснення по справі, зокрема щодо заперечень відповідача.

Ухвалою від 16.09.2026, яку занесено до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.10.2026.

22.09.2026 від позивача-1 надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника сільради.

У судовому засіданні 14.10.2026 представник прокуратури підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Позивачі та відповідач явку своїх представників не забезпечили, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

14.10.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та в порядку ст. 219 ГПК України відклав його проголошення на 23.10.2026.

23.10.2026 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Стислий виклад позицій та доводів учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що 15.02.2023 Коноплянською сільською радою оголошено відкриті торги на закупівлю електричної енергії обсягом 193 800 кВт·год з очікуваною вартістю 1 065 900,00 грн. Переможцем торгів визначено ТОВ «Фінансово-промислова компанія «Ресурсгруп» з остаточною ціновою пропозицією 851 234,72 грн з ПДВ. За результатами процедури закупівлі 23.02.2023 між сторонами укладено договір № ПТ-22/02/23-2 про постачання електричної енергії споживачу, відповідно до умов якого постачальник зобов`язався поставити 193 800 кВт·год електричної енергії за загальною ціною 851 234,72 грн з ПДВ, а ціна за одиницю товару становила 3,66028 грн без ПДВ, або 4,392336 грн з ПДВ.

Прокурор вказує, що після укладення договору сторонами підписувалися оспорювані додаткові угоди № 2-5, якими збільшено ціну електричної енергії за одиницю товару та відповідно зменшено обсяг її постачання. У результаті таких змін ціна електричної енергії збільшилася загалом на 38,41 % порівняно з первісною ціною договору, тоді як обсяг постачання зменшився з 193 800 кВт·год до 159 230,50 кВт·год. Фактично за договором споживачем отримано 130 475 кВт·год електричної енергії на загальну суму 688 220,35 грн.

На переконання прокурора, укладення оспорюваних додаткових угод відбулося за відсутності належних правових та документально підтверджених підстав для зміни істотних умов договору про закупівлю.

Так, обґрунтовуючи недійсність додаткової угоди № 2 від 10.04.2023, прокурор зазначає, що нею збільшено ціну електричної енергії на 10,7 %, унаслідок чого ціна за 1 кВт·год становила 4,862688 грн з ПДВ, а обсяг постачання зменшено до 177 020,328 кВт·год. Підставою для внесення таких змін визначено коливання ціни електричної енергії на ринку, на підтвердження чого постачальником надано лист від 31.03.2023 № 7304 та цінову довідку Харківської торгово-промислової палати від 31.03.2023 № 223-3/23.

Водночас, як зазначає прокурор, відповідно до вказаної довідки середньозважена ціна електричної енергії на ринку «на добу наперед» збільшилася з 2 883,55 грн/МВт·год станом на 23.02.2023 до 3 228,16 грн/МВт·год станом на 31.03.2023, тобто на 11,95 %. При цьому останній показник був нижчим за ціну електричної енергії, визначену первісним договором, а саме 3,66028 грн за 1 кВт·год без ПДВ. Отже, на думку прокурора, надана довідка не підтверджувала необхідності збільшення договірної ціни в погодженому сторонами розмірі. Крім того, постачальником не обґрунтовано, чому коливання ринкової ціни унеможливлювало виконання договору за первісною ціною, чому його виконання стало економічно невигідним та чому відповідне підвищення ціни не могло бути передбачене під час формування тендерної пропозиції.

Окремо прокурор наголошує, що додатковою угодою № 2 передбачено застосування нової ціни до правовідносин сторін, починаючи з 01.04.2023, тобто до дати укладення цієї угоди. На його переконання, така умова суперечить частині третій статті 632 ЦК України, оскільки допускає зміну ціни щодо вже виконаної частини договору, а також порушує вимоги статті 57 Закону України «Про ринок електричної енергії» та пункту 3.2.4 Правил роздрібного ринку електричної енергії щодо обов`язку постачальника повідомити споживача про зміну умов договору не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування.

Щодо додаткової угоди № 3 від 02.05.2023 прокурор зазначає, що нею на підставі підпункту 7 пункту 19 Особливостей, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, та постанови НКРЕКП від 21.12.2022 № 1788 збільшено тариф на послуги з передачі електричної енергії, унаслідок чого ціну електроенергії встановлено на рівні 4,922652 грн за 1 кВт·год з ПДВ, а обсяг постачання зменшено до 175 111,585 кВт·год.

Прокурор вважає, що зазначена підстава для зміни договору є необґрунтованою, оскільки постанова НКРЕКП № 1788 була прийнята та набрала чинності ще до проведення процедури закупівлі й укладення договору, а отже, постачальник мав можливість врахувати відповідний тариф під час формування тендерної пропозиції та визначення договірної ціни. Крім того, у період між укладенням договору та додаткової угоди № 3 нових постанов НКРЕКП щодо зміни або встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії не приймалося. За таких обставин прокурор вважає, що посилання на зазначену постанову не підтверджує виникнення передбачених законом підстав для зміни істотних умов договору.

Стосовно додаткової угоди № 4 від 29.06.2023 прокурор зазначає, що нею на підставі підпункту 2 пункту 19 Особливостей та довідки Хмельницької торгово-промислової палати від 13.06.2023 № 22-05/583 збільшено ціну електричної енергії на 22,16 % порівняно з ціною, встановленою додатковою угодою № 3, та на 36,91 % порівняно з первісною ціною договору. Відповідно до нової редакції комерційної пропозиції ціна з 01.07.2023 становила 6,0136648 грн за 1 кВт·год з ПДВ, а обсяг постачання було зменшено до 159 906,48 кВт·год.

Підставою для укладення цієї додаткової угоди був лист постачальника від 12.06.2023 № 7877/10 та довідка Хмельницької торгово-промислової палати, згідно з якою середньозважена ціна електричної енергії на ринку «на добу наперед» збільшилася з 2 717,17 грн/МВт·год станом на 02.05.2023 до 3 389,85 грн/МВт·год станом на 13.06.2023, тобто на 24,76 %.

Водночас прокурор зауважує, що зазначений у довідці рівень ринкової ціни був нижчим за первісну договірну ціну електричної енергії, а сам факт коливання ціни на ринку не підтверджує правомірності збільшення договірної ціни саме на 22,16 % порівняно з попередньою редакцією договору. Постачальник також не довів неможливості виконання договору за первісною ціною, очевидної економічної невигідності його виконання та непрогнозованості відповідного підвищення ринкових цін.

Щодо додаткової угоди № 5 від 29.06.2023 прокурор зазначає, що нею на підставі підпункту 7 пункту 19 Особливостей та постанови НКРЕКП від 21.12.2022 № 1788 знову збільшено тариф на послуги з передачі електричної енергії, унаслідок чого з 01.07.2023 ціну електричної енергії встановлено на рівні 6,0794848 грн за 1 кВт·год з ПДВ, а обсяг постачання зменшено до 159 230,50 кВт·год.

На переконання прокурора, ця додаткова угода також є необґрунтованою, оскільки постанова НКРЕКП № 1788 була прийнята та оприлюднена до проведення торгів і укладення договору, а тому відповідний тариф мав бути врахований постачальником при формуванні ціни тендерної пропозиції. Крім того, протягом періоду з моменту укладення договору до укладення додаткових угод № 2-5 НКРЕКП не приймала постанов про встановлення нового тарифу на послуги з передачі електричної енергії. Відтак, на думку прокурора, посилання відповідача на зміну регульованого тарифу не підтверджує наявності законних підстав для внесення відповідних змін до договору.

Узагальнюючи наведене, прокурор стверджує, що додаткові угоди № 2-5 укладено з порушенням вимог статей 5, 41 Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки збільшення ціни за одиницю товару не було належним чином обґрунтовано та документально підтверджено, а загальне підвищення ціни становило 38,41 % порівняно з первісною ціною договору. При цьому положення пункту 19 Особливостей не передбачають автоматичного збільшення ціни товару внаслідок самого лише коливання ринкової ціни або зміни регульованого тарифу, а вимагають дотримання встановлених законом умов та передбаченого договором порядку зміни ціни.

Посилаючись на правові висновки Верховного Суду, зокрема викладені у постановах від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, від 12.02.2020 у справі № 913/166/19, від 30.07.2024 у справі № 910/6493/23, від 07.03.2024 у справі № 910/401/23, а також Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, прокурор наголошує, що зміна ціни за одиницю товару має бути пропорційною підтвердженому коливанню ринкової ціни, а сукупне збільшення ціни не може перевищувати встановленого законом обмеження у 10 % від первісної договірної ціни. На думку прокурора, протилежний підхід нівелює результати відкритих торгів, порушує принципи добросовісної конкуренції, максимальної економії та ефективності використання бюджетних коштів і створює можливість для постачальника отримати перемогу в закупівлі шляхом заниження тендерної пропозиції з подальшим необґрунтованим збільшенням ціни.

З огляду на наведене прокурор вважає, що оспорювані додаткові угоди суперечать вимогам статей 203, 215, 632, 653 ЦК України, статей 5, 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та статті 57 Закону України «Про ринок електричної енергії», а тому підлягають визнанню недійсними. При цьому, посилаючись на статті 203, 215 ЦК України, прокурор зазначає, що порушення вимог частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» не визначено статтею 43 цього Закону як самостійну підставу нікчемності договору про закупівлю, у зв`язку з чим обраним способом захисту є визнання оспорюваних правочинів недійсними в судовому порядку.

Крім того, прокурор зазначає, що внаслідок застосування збільшених цін Коноплянська сільська рада надмірно сплатила відповідачу за фактично спожиту у період з квітня по жовтень 2023 року електричну енергію 115 569,55 грн. Зазначена сума визначена як різниця між фактично сплаченими коштами за електричну енергію та послуги з її передачі й сумою, яка підлягала б сплаті за первісною ціною договору, та складається з переплати за квітень 2023 року 12 996,05 грн, травень 12 541,45 грн, червень 7 316,23 грн, липень 13 377,40 грн, серпень 14 713,62 грн, вересень 25 400,02 грн та жовтень 29 224,78 грн.

Оскільки, за твердженням прокурора, кошти в сумі 115 569,55 грн отримані відповідачем унаслідок застосування цін, встановлених незаконними додатковими угодами, правова підстава для їх утримання відсутня. У зв`язку з цим прокурор, посилаючись на статтю 1212 ЦК України, просить стягнути зазначені кошти з відповідача на користь Коноплянської сільської ради як безпідставно набуте майно.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує та вважає їх безпідставними, посилаючись на правомірність укладення оспорюваних додаткових угод, дотримання сторонами вимог законодавства про публічні закупівлі та відсутність підстав для повернення коштів. Зазначає, що за результатами проведених Коноплянською сільською радою відкритих торгів 23.02.2023 між сторонами укладено договір № ПТ-22/02/23-2 про постачання електричної енергії споживачу на загальну суму 851 234,72 грн з ПДВ. Первісна ціна електричної енергії становила 3,66028 грн за 1 кВт·год без ПДВ, або 4,392336 грн з ПДВ, та включала, зокрема, вартість придбання електричної енергії на відповідних сегментах ринку, послуги з постачання та регульований тариф на послуги з передачі електричної енергії.

Відповідач звертає увагу, що умовами договору, зокрема пунктами 5.3 та 13.2, передбачено можливість зміни ціни за одиницю товару у випадках та порядку, визначених пунктом 19 Особливостей, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178. При цьому пунктом 5.3 договору передбачено, що до моменту зміни ціни постачальник зобов`язаний здійснювати постачання електричної енергії за ціною, визначеною чинною редакцією договору, а відповідні зміни оформлюються додатковими угодами. Також договором передбачено право споживача у разі незгоди зі зміною ціни ініціювати дострокове припинення договору.

Щодо правомірності укладення додаткових угод № 2 та № 4 відповідач зазначає, що їх було укладено у зв`язку з коливанням ринкової ціни електричної енергії на ринку «на добу наперед», що підтверджувалося відповідними довідками торгово-промислових палат.

Так, 31.03.2023 відповідач направив Коноплянській сільській раді лист № 7304, до якого додав довідку Харківської торгово-промислової палати від 31.03.2023 № 223-3/23, якою підтверджувалося збільшення середньозваженої ціни електричної енергії на ринку «на добу наперед» в ОЕС України на 11,95 % станом на 31.03.2023 порівняно з 23.02.2023. Також відповідач посилається на те, що листом від 13.03.2023 № 7118 та шляхом оприлюднення відповідного повідомлення на власному вебсайті завчасно повідомив споживача про зміну ціни у квітні 2023 року.

За результатами розгляду відповідної пропозиції сторонами укладено додаткову угоду № 2, якою ціну електричної енергії встановлено на рівні 4,862688 грн за 1 кВт·год з ПДВ, зокрема вартість електричної енергії без ПДВ становила 3,67196 грн, тариф на послуги з передачі - 0,38028 грн, ПДВ - 0,810448 грн. При цьому загальна ціна договору залишилася незмінною.

Відповідач наголошує, що додаткова угода № 2 була підписана споживачем 10.04.2023, а не в день направлення пропозиції, з огляду на внутрішній порядок погодження документів у сільській раді. Водночас сторони погодили застосування нової ціни з 01.04.2023, оскільки ринкове коливання досліджувалося станом на 31.03.2023, а нова ціна застосовувалася до наступного розрахункового періоду, яким відповідно до договору є календарний місяць. Отже, на думку відповідача, зміна ціни не поширювалася на вже поставлений товар.

Щодо додаткової угоди № 4 відповідач зазначає, що 13.06.2023 направив споживачу лист № 7877/10, до якого додав довідку Хмельницької торгово-промислової палати від 13.06.2023 № 22-05/583. Згідно з цією довідкою, середньозважена ціна електричної енергії на ринку «на добу наперед» в ОЕС України збільшилася на 24,76 % станом на 13.06.2023 порівняно з 02.05.2023 - датою укладення попередньої додаткової угоди № 3.

У зв`язку з цим сторонами укладено додаткову угоду № 4, якою з 01.07.2023 ціну електричної енергії встановлено на рівні 6,0136648 грн за 1 кВт·год з ПДВ, зокрема вартість електричної енергії без ПДВ становила 4,5811373 грн, тариф на послуги з передачі - 0,43025 грн, ПДВ - 1,0022775 грн. Загальна ціна договору також залишилася незмінною.

Відповідач зазначає, що споживач не надав жодних зауважень чи заперечень щодо підстав та розміру запропонованого збільшення ціни, а додаткову угоду підписав після проходження власної процедури погодження документів.

Обґрунтовуючи належність довідок торгово-промислових палат як доказів ринкового коливання, відповідач посилається на постанову Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 912/1580/18, відповідно до правового висновку якої законодавством у сфері публічних закупівель не визначено конкретного суб`єкта, уповноваженого надавати інформацію про коливання ціни товару на ринку, а тому відповідні відомості можуть надаватися, зокрема, Торгово-промисловою палатою України та її територіальними органами.

Також відповідач заперечує доводи прокурора про необхідність додаткового доведення постачальником того, що ринкове коливання спричинило для нього істотну зміну обставин, зробило виконання договору за первісною ціною економічно невигідним або збитковим. На думку відповідача, ані пункт 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», ані підпункт 2 пункту 19 Особливостей не містять таких вимог, а передбачають необхідність підтвердження самого факту коливання ціни на відповідному ринку та дотримання пропорційності її зміни.

При цьому відповідач вважає, що законодавство не встановлює обмежень щодо кількості змін ціни за одиницю товару протягом строку дії договору, а також не обмежує можливість відповідного зменшення обсягів постачання товару за умови незбільшення загальної суми договору. На його переконання, кожне наступне підвищення ціни має оцінюватися з урахуванням коливання ринкової ціни, що відбулося з моменту укладення договору або останнього внесення змін до нього саме в частині ціни за одиницю товару.

Зокрема, відповідач зазначає, що для обґрунтування додаткової угоди № 2 досліджувалося коливання ціни з 23.02.2023 до 31.03.2023, а для додаткової угоди № 4 - з 02.05.2023 до 13.06.2023, тобто з дати останнього внесення змін до ціни за одиницю товару. Відповідні довідки ТПП ґрунтувалися на офіційно оприлюднених даних ДП «Оператор ринку».

Окремо відповідач заперечує проти застосування до спірних правовідносин правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 21.11.2025 у справі № 920/19/24, щодо загального обмеження сукупного збільшення ціни електричної енергії на 10 % протягом строку дії договору.

На думку відповідача, застосування зазначеного правового висновку до правовідносин, які виникли до його формулювання, фактично надає йому зворотної дії та суперечить принципу правової визначеності. Відповідач звертає увагу на наявність окремої думки п`яти суддів Великої Палати Верховного Суду у справі № 920/19/24, які не погодилися з відповідним тлумаченням законодавства, що, на його переконання, свідчить про неоднозначність правового регулювання спірних відносин.

При цьому відповідач наголошує, що на момент укладення договору та додаткових угод сторони діяли добросовісно, керувалися умовами договору, положеннями Особливостей та офіційними роз`ясненнями Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, а тому не можуть нести негативні наслідки внаслідок подальшої зміни судового тлумачення відповідних норм.

Щодо правомірності укладення додаткових угод № 3 та № 5 відповідач зазначає, що їх укладено у зв`язку зі зміною регульованого тарифу на послуги з передачі електричної енергії, який є складовою кінцевої ціни електричної енергії та встановлюється НКРЕКП.

Посилаючись на статті 7 та 33 Закону України «Про ринок електричної енергії», відповідач вказує, що тарифи на послуги з передачі електричної енергії підлягають державному регулюванню, а їх оплата здійснюється за тарифами, визначеними Регулятором.

Так, постановою НКРЕКП від 21.12.2022 № 1788 встановлено тарифи на послуги з передачі електричної енергії на 2023 рік у таких розмірах:

з 01.01.2023 до 31.03.2023 - 380,28 грн/МВт·год без ПДВ;

з 01.04.2023 до 30.06.2023 - 430,25 грн/МВт·год без ПДВ;

з 01.07.2023 до 31.12.2023 - 485,10 грн/МВт·год без ПДВ.

Відповідач наголошує, що первісна ціна договору включала тариф у розмірі 380,28 грн/МВт·год, встановлений для першого кварталу 2023 року, а тому врахувати в ній тарифи, які застосовувалися в наступних періодах, було неможливо.

На переконання відповідача, оскільки постанова НКРЕКП № 1788 передбачала різні розміри тарифу для окремих періодів 2023 року, зміна відповідної складової ціни договору була об`єктивною та зумовленою обов`язковими для виконання рішеннями державного регулятора.

У зв`язку з цим відповідач вважає, що укладення додаткової угоди № 3 щодо застосування тарифу, встановленого на період з 01.04.2023 до 30.06.2023, та додаткової угоди № 5 щодо застосування тарифу, встановленого на період з 01.07.2023 до 31.12.2023, відповідало підпункту 7 пункту 19 Особливостей та пункту 7 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

При цьому відповідач заперечує релевантність висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 30.07.2024 у справі № 910/6493/23, посилаючись на відмінність фактичних обставин цієї справи. Зокрема, зазначає, що сторони не змінювали тариф, який застосовувався у першому кварталі 2023 року та був закладений до первісної ціни договору, а коригування ціни здійснювали виключно з початком тих періодів, для яких НКРЕКП встановила інші розміри тарифу.

З огляду на викладене відповідач вважає, що додаткові угоди № 3 та № 5 є правомірними, а збільшення вартості електричної енергії в частині регульованого тарифу не повинно враховуватися під час визначення суми переплати, заявленої прокурором до стягнення.

Заперечуючи проти вимоги про стягнення 115 569,55 грн, відповідач зазначає, що протягом строку дії договору сторонами складено та підписано акти купівлі-продажу електричної енергії та приймання-передачі послуг, відповідно до яких загальний обсяг поставленої електричної енергії становив 130 375 кВт·год, а її загальна вартість - 688 220,35 грн з ПДВ. При цьому споживач не мав зауважень щодо обсягів поставленої електричної енергії.

Відповідач вважає, що підписання сторонами актів без зауважень підтверджує належне виконання договірних зобов`язань та спростовує твердження про безпідставне набуття відповідачем коштів.

Крім того, відповідач зазначає, що вимога про стягнення 115 569,55 грн є похідною від вимоги про визнання недійсними додаткових угод, а тому за відсутності підстав для визнання останніх недійсними відсутні й підстави для стягнення відповідних коштів.

Водночас відповідач наводить власний контррозрахунок вартості електричної енергії, в якому виходить із необхідності врахування лише додаткових угод № 2 та № 4, оскільки додаткові угоди № 3 та № 5 стосувалися зміни регульованого тарифу на послуги з передачі електричної енергії.

За розрахунком відповідача, загальна вартість електричної енергії за підписаними сторонами актами становила 618 847,92 грн, тоді як за ціною електричної енергії, визначеною ним із виключенням відповідних складових тарифу та з урахуванням первісної договірної ціни, така вартість становила б 515 067,97 грн. Різницю між зазначеними сумами відповідач визначає в розмірі 103 779,95 грн та вважає її сумою збільшення вартості електричної енергії внаслідок ринкового коливання.

На думку відповідача, наведений контррозрахунок підтверджує необґрунтованість заявленої прокурором до стягнення суми, оскільки останній безпідставно врахував у розрахунку збільшення регульованого тарифу, передбачене додатковими угодами № 3 та № 5.

Узагальнюючи наведене, відповідач стверджує, що додаткові угоди укладені за взаємною згодою сторін, на підставі документально підтвердженого коливання ринкових цін та зміни регульованих тарифів, не призвели до збільшення загальної суми договору, а збільшення ціни за одиницю товару супроводжувалося зменшенням обсягів постачання електричної енергії. Відтак, на його переконання, сторони дотрималися вимог статей 632, 652 ЦК України, статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та пункту 19 Особливостей.

Також відповідач посилається на презумпцію правомірності правочину, встановлену статтею 204 ЦК України, та зазначає, що для визнання додаткових угод недійсними позивач повинен довести їх невідповідність вимогам законодавства саме на момент укладення. На підтвердження наведеного відповідач посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 16.04.2019 у справі № 916/1171/18, від 14.11.2018 у справі № 910/8682/18, від 30.08.2018 у справі № 904/8978/17, від 04.03.2019 у справі № 5015/6070/11, від 10.09.2019 у справі № 9017/317/19 та від 09.07.2019 у справі № 903/849/17.

У відповіді на відзив прокурор підтримує позовні вимоги та доводи, викладені у позовній заяві, і, заперечуючи проти аргументів відповідача, додатково зазначає таке.

На спростування доводів відповідача про достатність документального підтвердження коливання ціни електричної енергії на ринку прокурор наголошує, що саме по собі встановлення такого коливання не є безумовною підставою для збільшення ціни за одиницю товару. На думку прокурора, постачальник повинен не лише надати докази зміни ринкової ціни, а й обґрунтувати необхідність відповідного підвищення ціни за договором, зокрема пояснити, чому така зміна унеможливлює виконання договору за ціною тендерної пропозиції, з яких причин його виконання стало очевидно невигідним та чому відповідне підвищення не могло бути передбачене і враховане під час формування тендерної пропозиції. На підтвердження такого підходу прокурор посилається на постанови Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 та від 12.02.2020 у справі № 913/166/19.

Щодо укладення додаткової угоди № 2 прокурор додатково звертає увагу на те, що, за відомостями цінової довідки Харківської торгово-промислової палати від 31.03.2023, середньозважена ціна електричної енергії на ринку «на добу наперед» станом на цю дату становила 3 228,16 грн/МВт·год, що в перерахунку на кВт·год є нижчим за ціну, визначену договором. У зв`язку з цим прокурор вважає, що надана довідка не підтверджує наявності суттєвого збільшення ринкової ціни порівняно з ціною, погодженою сторонами під час укладення договору.

Крім того, прокурор заперечує проти застосування умов додаткової угоди № 2 до правовідносин, що виникли з 01.04.2023, тобто до дати її укладення. Посилаючись на частину третю статті 632 ЦК України, прокурор зазначає, що зміна ціни після виконання відповідної частини договору не допускається. Також прокурор вказує на недотримання постачальником вимог пункту 4 частини третьої статті 57 Закону України «Про ринок електричної енергії» та пункту 3.2.4 Правил роздрібного ринку електричної енергії щодо повідомлення споживача про зміну умов договору не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування.

Стосовно додаткових угод № 3 та № 5 прокурор, заперечуючи проти посилань відповідача на зміну регульованого тарифу на послуги з передачі електричної енергії, зазначає, що відповідні тарифи були встановлені постановою НКРЕКП від 21.12.2022 № 1788, яка набрала чинності до укладення договору від 23.02.2023. Відтак постачальник, на думку прокурора, мав можливість врахувати такі тарифи під час формування тендерної пропозиції та погодження істотних умов договору. При цьому прокурор наголошує, що з моменту укладення договору до укладення додаткових угод № 3 та № 5 НКРЕКП не приймала постанов про зміну або встановлення нового тарифу на послуги з передачі електричної енергії.

На підтвердження цього прокурор посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 07.03.2024 у справі № 910/401/23 та від 30.07.2024 у справі № 910/6493/23. Зокрема, прокурор звертає увагу на висновок про те, що сама зміна регульованих тарифів, які є складовими ціни електричної енергії, не доводить автоматичного виникнення у постачальника права на збільшення ціни за одиницю товару. Постачальник повинен також обґрунтувати неможливість виконання договору за погодженою ціною та непрогнозованість відповідних змін.

Заперечуючи проти доводів відповідача щодо правомірності укладення додаткової угоди № 4, прокурор зазначає, що надана постачальником довідка Хмельницької торгово-промислової палати підтверджує лише коливання середньозваженої ціни електричної енергії на ринку «на добу наперед», однак не обґрунтовує необхідності підвищення договірної ціни саме на 22,16 % порівняно з ціною, встановленою додатковою угодою № 3, та на 36,91 % порівняно з початковою ціною договору. Також прокурор наголошує, що відповідач не довів, чому таке підвищення ринкової ціни унеможливлювало виконання договору за раніше погодженою ціною та чому відповідні зміни не могли бути передбачені постачальником.

Окремо прокурор заперечує проти підходу відповідача щодо застосування обмеження у 10 % до кожної окремої зміни ціни. Посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, прокурор зазначає, що загальне збільшення ціни за одиницю товару протягом дії договору не може перевищувати 10 % від ціни, визначеної сторонами за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків внесення змін. На підтвердження такого підходу прокурор також наводить правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 21.11.2025 у справі № 920/19/24, відповідно до якого сукупне збільшення ціни при послідовному внесенні змін до договору не повинно перевищувати встановленого законом граничного значення.

Крім того, прокурор посилається на постанови Верховного Суду від 18.06.2024 у справі № 922/2595/23, від 01.10.2024 у справі № 918/779/23, від 06.02.2025 у справі № 916/747/24 та від 28.08.2024 у справі № 918/694/23, зазначаючи, що положення постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 деталізують випадки можливості зміни ціни договору про закупівлю, однак не встановлюють іншого порядку визначення граничного розміру такого збільшення.

Також зазначає, що положення Закону України «Про публічні закупівлі» є спеціальними щодо загальних положень цивільного та господарського законодавства про зміну договору, а тому внесення змін до договору про закупівлю поза межами передбачених законом випадків є незаконним. З огляду на наведене прокурор вважає, що додаткові угоди № 2-5 не відповідають вимогам законодавства та підлягають визнанню недійсними на підставі статей 203, 215 ЦК України, а сплачені на їх виконання надмірні кошти - поверненню відповідно до статті 1212 ЦК України.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач не погоджується з додатковими аргументами прокурора та наполягає на правомірності укладення додаткових угод № 2-5 і відсутності підстав для стягнення 115 569,55 грн.

На спростування доводів прокурора про необхідність обґрунтування постачальником не лише факту коливання ціни товару на ринку, а й істотності такого коливання та очевидної невигідності виконання договору за попередньою ціною, відповідач зазначає, що ані пункт 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», ані підпункт 2 пункту 19 Особливостей не містять таких вимог. На думку відповідача, для зміни ціни за одиницю товару достатньо документально підтвердити факт коливання ціни відповідного товару на ринку та здійснити пропорційну такому коливанню зміну договірної ціни. На підтвердження можливості використання довідок торгово-промислових палат як доказів такого коливання відповідач посилається на постанову Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 912/1580/18.

Щодо додаткової угоди № 2 відповідач заперечує проти твердження прокурора про неправомірність застосування її умов з 01.04.2023. Зазначає, що пунктом 5.3 договору передбачено можливість погодження сторонами іншого строку набрання чинності додатковою угодою, ніж дата її підписання. Саме таку умову сторони погодили в пункті 5 додаткової угоди № 2. При цьому, за твердженням відповідача, зміна ціни застосовувалася з початку наступного звітного періоду - календарного місяця, та стосувалася електричної енергії, яка на той момент ще не була поставлена споживачу. Відповідач також зазначає, що до липня 2023 року електрична енергія постачалася за ціною, визначеною за результатами торгів.

Заперечуючи проти доводів прокурора щодо невідповідності періодів порівняння цін вимогам підпункту 2 пункту 19 Особливостей, відповідач звертає увагу на те, що зазначена норма пов`язує можливість зміни ціни з коливанням ціни товару на ринку, яке відбулося з моменту укладення договору або останнього внесення змін до нього в частині зміни ціни за одиницю товару. У зв`язку з цим відповідач наголошує, що для укладення додаткової угоди № 4 початковою датою дослідження коливання ціни є дата укладення додаткової угоди № 3 - 02.05.2023, оскільки саме нею було востаннє змінено ціну за одиницю товару. За твердженням відповідача, довідка Хмельницької торгово-промислової палати від 13.06.2023 № 22-05/583 охоплює період з 02.05.2023 по 13.06.2023, а отже, підтверджує коливання ціни за належний період. Відповідач також зазначає, що відомості про коливання ціни електричної енергії на ринку «на добу наперед» отримані на підставі офіційно оприлюднених даних ДП «Оператор ринку».

Окремо відповідач звертає увагу на розмежування підстав для зміни ціни, передбачених підпунктами 2 та 7 пункту 19 Особливостей. На його думку, підпункт 2 стосується коливання ціни товару на ринку, тоді як підпункт 7 передбачає зміну ціни у зв`язку зі зміною регульованих тарифів. Відповідач зазначає, що ціна електричної енергії за договором включала, зокрема, вартість її придбання на сегментах ринку та вартість послуг з передачі електричної енергії, а тому зміни відповідних складових мали різні правові підстави.

Щодо додаткових угод № 3 та № 5 відповідач наполягає, що зміни ціни в частині тарифу на послуги з передачі електричної енергії були зумовлені встановленням НКРЕКП різних розмірів такого тарифу для окремих періодів 2023 року. Зазначає, що постанова НКРЕКП від 21.12.2022 № 1788 встановлювала тариф на 2023 рік із визначенням його розміру окремо для відповідних періодів, у зв`язку з чим під час укладення договору сторони могли врахувати лише тариф, що діяв з 01.01.2023 по 31.03.2023. Натомість тариф на період з 01.04.2023 по 30.06.2023 був врахований додатковою угодою № 3, а тариф на період з 01.07.2023 по 31.12.2023 - додатковою угодою № 5.

На думку відповідача, зміна регульованого тарифу є самостійною та обов`язковою підставою для перегляду ціни договору відповідно до пункту 7 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та підпункту 7 пункту 19 Особливостей. Оскільки тариф на послуги з передачі є складовою ціни електричної енергії та встановлюється компетентним державним органом, сторони, як зазначає відповідач, зобов`язані привести договірну ціну у відповідність до його нового розміру. Відповідач вважає, що такі зміни не повинні враховуватися під час здійсненого прокурором перерахунку вартості електричної енергії.

На завершення відповідач зазначає, що зміни ціни за одиницю товару за кожною з додаткових угод здійснювалися за рахунок відповідного зменшення обсягу постачання електричної енергії та не призвели до збільшення загальної суми договору. Сукупність обставин щодо взаємного погодження змін, коливання ринкових цін та зміни регульованих тарифів, на думку відповідача, свідчить про дотримання сторонами положень договору, Закону України «Про публічні закупівлі», Особливостей, статей 632, 652 ЦК України та відсутність підстав для визнання додаткових угод недійсними і стягнення заявленої суми.

Позивач-2 у своїх письмових поясненнях зазначає, що зверненню прокурора з позовом передувало його звернення від 22.01.2026 № 54-246ВИХ-26 щодо вжиття заходів цивільно-правового характеру за наслідками укладення додаткових угод до договору про закупівлю електричної енергії.

У відповідь на це звернення Південний офіс Держаудитслужби листом від 16.02.2026 № 151520-17/624-2026 повідомив, що проведення заходів державного фінансового контролю в Коноплянській сільській раді планом на І квартал 2026 року не передбачено, однак викладені прокурором факти будуть враховані під час проведення наступних заходів державного фінансового контролю.

Посилаючись на положення Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» та статті 8 Закону України «Про публічні закупівлі», Південний офіс Держаудитслужби зазначає, що здійснення державного фінансового контролю забезпечується шляхом проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівель.

Водночас, за інформацією, розміщеною в електронній системі закупівель, договір від 23.02.2023 № ПТ-22/02/23-2 з урахуванням змін, внесених додатковими угодами № 2 5, виконаний у повному обсязі, про що свідчить оприлюднений звіт про виконання договору. У зв`язку із цим Південний офіс Держаудитслужби вважає, що не має правових підстав для здійснення моніторингу зазначеної закупівлі.

Крім того, Південний офіс Держаудитслужби зазначає, що заходи державного фінансового контролю, передбачені пунктами 8, 10 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», можуть здійснюватися виключно за результатами проведення відповідних контрольних заходів. При цьому планом Південного офісу Держаудитслужби на ІІІ квартал 2026 року проведення таких заходів у Коноплянській сільській раді також не передбачено.

З огляду на те, що Південний офіс Держаудитслужби не проводив заходів державного фінансового контролю щодо дотримання законодавства під час укладення спірних додаткових угод, він зазначає про відсутність можливості надати пояснення щодо суті заявлених позовних вимог.

У додаткових письмових поясненнях від 11.09.2026 прокурор виклав контраргументи проти позиції відповідача, викладеної у запереченнях на відповідь на відзив.

Щодо додаткових угод № 2 та № 4. Прокурор наполягає, що збільшення ціни за одиницю електричної енергії відбулося з порушенням установленого законом обмеження у 10 %. Зокрема, за твердженням прокурора, додатковою угодою № 4 ціну збільшено на 36,91 % порівняно з первісною ціною договору та на 22,16 % порівняно з ціною, встановленою додатковою угодою № 3. Також зазначає про зменшення обсягу постачання електроенергії з 193 800 кВт·год до 159 906,48 кВт·год.

Щодо застосування ціни за додатковою угодою № 2 з 01.04.2023. Прокурор вважає неправомірним поширення нової ціни на період до укладення додаткової угоди 10.04.2023, оскільки це, на його думку, суперечить частині третій статті 632 ЦК України. Окремо наголошує на недотриманні 20-денного строку повідомлення споживача про зміну умов договору, передбаченого статтею 57 Закону України «Про ринок електричної енергії» та пунктом 3.2.4 ПРРЕЕ.

Щодо обґрунтування ринкового коливання ціни. Посилаючись на постанови Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 та від 12.02.2020 у справі № 913/166/19, прокурор стверджує, що постачальник повинен не лише підтвердити факт зростання ринкової ціни, а й обґрунтувати неможливість виконання договору за погодженою ціною, очевидну невигідність такого виконання та непрогнозованість відповідного зростання.

Щодо додаткових угод № 3 та № 5. Прокурор зазначає, що постанова НКРЕКП від 21.12.2022 № 1788, якою встановлено тарифи на послуги з передачі електричної енергії, набрала чинності 01.01.2023, тобто до укладення договору 23.02.2023. Тому, на його думку, постачальник мав можливість врахувати відповідні тарифи під час формування тендерної пропозиції, а їх подальше врахування як підстави для зміни ціни договору є неправомірним. На підтвердження цієї позиції прокурор посилається, зокрема, на постанови Верховного Суду від 07.03.2024 у справі № 910/401/23 та від 30.07.2024 у справі № 910/6493/23.

Щодо застосування пункту 19 Особливостей № 1178. Прокурор наголошує, що положення постанови Кабінету Міністрів України № 1178 деталізують випадки зміни істотних умов договору, але не встановлюють іншого алгоритму розрахунку процентного співвідношення збільшення ціни, передбаченого статтею 41 Закону України «Про публічні закупівлі». Посилається на постанови Верховного Суду від 18.06.2024 у справі № 922/2595/23, від 01.10.2024 у справі № 918/779/23, від 06.02.2025 у справі № 916/747/24 та від 28.08.2024 у справі № 918/694/23.

Щодо наслідків недійсності додаткових угод. Прокурор вважає, що додаткові угоди № 25 порушують вимоги статті 203 ЦК України, статей 5, 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та інших наведених ним норм, а тому підлягають визнанню недійсними. Кошти, сплачені понад належну вартість електроенергії, прокурор просить стягнути на користь місцевого бюджету Коноплянської сільської ради на підставі статті 1212 ЦК України.

Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі позивачів.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Обґрунтовуючи наявність підстав для представництва інтересів держави в суді, прокурор зазначає, що укладення додаткових угод із порушенням законодавства про публічні закупівлі та неефективне використання коштів місцевого бюджету порушують інтереси держави, складовою яких є забезпечення законного, раціонального та ефективного використання бюджетних коштів.

Прокурор вказує, що Коноплянська сільська рада як сторона договору та розпорядник бюджетних коштів наділена повноваженнями щодо захисту відповідних інтересів, однак самостійно заходів претензійно-позовного характеру не вживала. Зокрема, після звернення окружної прокуратури листом від 22.01.2026 № 54-245вих-26 сільська рада листом від 02.02.2026 № 170/26 надала запитувані документи та повідомила, що претензійна робота щодо зазначеної закупівлі не проводилася. Крім того, листом від 21.05.2026 № 668/26 рада повідомила про припинення договору та відсутність звернення до суду з відповідними вимогами.

Також прокурор посилається на повноваження Південного офісу Держаудитслужби у сфері державного фінансового контролю та контролю за дотриманням законодавства про публічні закупівлі. Зазначає, що листом від 22.01.2026 № 54-246вих-26 повідомив цей орган про виявлені порушення. У відповідь Південний офіс Держаудитслужби повідомив, що інші заходи державного фінансового контролю щодо зазначеної закупівлі не проводилися, а викладені прокурором факти будуть враховані під час проведення чергових заходів контролю. При цьому відомостей про намір звернутися до суду або вжиття заходів для усунення виявлених порушень органом не надано.

За таких обставин прокурор вважає, що Коноплянська сільська рада та Південний офіс Держаудитслужби, будучи обізнаними про можливе порушення інтересів держави та маючи відповідні повноваження для їх захисту, протягом розумного строку не вжили належних заходів, що свідчить про нездійснення або неналежне здійснення ними захисту інтересів держави та зумовлює наявність передбачених статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» виключних підстав для представництва інтересів держави прокурором у суді.

Проаналізувавши листування прокурора з позивачами -1 та -2, суд зазначає, що нездійснення вказаними органами належних заходів протягом розумного строку після того як їм стало відомо про можливе порушення інтересів держави, свідчить про їх бездіяльність. За наведених обставин прокурор правомірно звернувся з позовом до суду в інтересах держави в особі позивачів -1 та -2.

Прокурором дотримано вимоги абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та на виконання зазначених норм попередньо, до пред`явлення позову, листами № 54-2025вих-26 та № 54-2024вих-26 від 12.06.2026 повідомлено позивачів -1, -2 про прийняття рішення стосовно представництва інтересів держави шляхом пред`явлення до суду даного позову.

З огляду на встановлені судом обставини та наведені прокурором у позові мотиви щодо підстав для представництва інтересів держави у спірних правовідносинах, зокрема із посиланням на допущене нездійснення належного захисту інтересів держави уповноваженими органами, суд зазначає, що звернення прокурора до суду відповідає вимогам законодавства та узгоджується з актуальними правовими підходами Верховного Суду.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

15.02.2023 Коноплянською сільською радою Березівського району Одеської області оголошено закупівлю електричної енергії за кодом ДК 021:2015:09310000-5 «Електрична енергія», ідентифікатор закупівлі UA-2023-02-15-012828-а, з очікуваною вартістю 1 065 900,00 грн.

Запланований обсяг закупівлі становив 193 800 кВт·год.

За результатами закупівлі переможцем визначено ТОВ «Фінансово-промислова компанія «РЕСУРСГРУП» із ціновою пропозицією 851 234,72 грн з ПДВ.

23.02.2023 між Коноплянською сільською радою Березівського району Одеської області (споживач) та ТОВ «Фінансово-промислова компанія «РЕСУРСГРУП» (постачальник) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № ПТ-22/02/23-2.

Відповідно до пункту 2.3 договору та додатка 1 до нього загальний обсяг постачання електричної енергії становив 193 800 кВт·год, а загальна ціна договору - 851 234,72 грн з ПДВ, у тому числі ПДВ 141 872,45 грн.

Згідно з пунктом 5.1 договору його ціна становила 851 234,72 грн з ПДВ.

Відповідно до пункту 5.2 договору ціна за одиницю товару визначена в додатку 2 до договору.

Згідно з пунктом 1 додатка 2 до договору ціна за 1 кВт·год електричної енергії станом на дату укладення договору становила 3,66028 грн без ПДВ, ПДВ - 0,732056 грн, разом з ПДВ - 4,392336 грн.

У зазначену ціну включено, зокрема, регульований тариф на послуги з передачі електричної енергії в розмірі 0,38028 грн за 1 кВт·год без ПДВ, установлений постановою НКРЕКП від 21.12.2022 № 1788.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що ціна за одиницю товару може змінюватися з дотриманням норм пункту 19 Особливостей, що оформлюється додатковою угодою.

Пунктом 13.2 договору передбачено можливість зміни його умов за згодою сторін шляхом укладення додаткової угоди. Пропозиція щодо внесення змін має містити обґрунтування необхідності таких змін та документальне підтвердження відповідної підстави.

28.02.2023 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору № ПТ-22/02/23-2, якою було погоджено внесення змін до додатку № 1 до договору «Обсяги та умови постачання до договору про постачання електричної енергії Споживачу». Зміни ціни електричної енергії вказаною додатковою угодою не передбачалися.

В подальшому сторони підписали додаткові угоди №№ 2-5, які прокурор оспорює в межах даної справи.

Укладення додаткової угоди № 2 від 10.04.2023:

10.04.2023 між сторонами укладено додаткову угоду № 2 до договору № ПТ-22/02/23-2.

Зазначеною додатковою угодою сторони погодили збільшення ціни електричної енергії з 3,66028 грн без ПДВ до 4,05224 грн без ПДВ за 1 кВт·год, що становить збільшення на 10,71 % порівняно з початковою ціною договору.

З урахуванням ПДВ ціна електричної енергії становила 4,862688 грн за 1 кВт·год.

Підставою для внесення змін зазначено коливання ціни електричної енергії на ринку. На підтвердження таких обставин відповідач посилався, зокрема, на довідку Харківської торгово-промислової палати від 31.03.2023 № 223-3/23, у якій наведено дані щодо зміни середньозваженої ціни електричної енергії на ринку «на добу наперед».

Відповідно до наведених у довідці даних середньозважена ціна електричної енергії на ринку «на добу наперед» зросла з 2 883,55 грн/МВт·год до 3 228,16 грн/МВт·год, тобто на 11,95 %.

Додатковою угодою № 2 також змінено обсяг електричної енергії, що підлягав постачанню, до 177 020,328 кВт·год.

Зміни, передбачені цією додатковою угодою, сторони погодили застосовувати з 01.04.2023.

Укладення додаткової угоди № 3 від 02.05.2023:

02.05.2023 сторони уклали додаткову угоду № 3 до договору № ПТ-22/02/23-2, якою ціну електричної енергії збільшено з 4,05224 грн без ПДВ до 4,10221 грн без ПДВ за 1 кВт·год (на 1,23 % більше порівняно з ціною, встановленою додатковою угодою № 2).

З урахуванням ПДВ ціна становила 4,922652 грн за 1 кВт·год.

Підставою для укладення додаткової угоди № 3 зазначено зміну регульованого тарифу на послуги з передачі електричної енергії відповідно до підпункту 7 пункту 19 Особливостей.

Додатковою угодою № 3 обсяг постачання електричної енергії змінено до 175 111,585 кВт·год.

Зміни погоджено із застосуванням з 01.04.2023.

Укладення додаткової угоди № 4 від 29.06.2023:

29.06.2023 сторони уклали додаткову угоду № 4 до договору № ПТ-22/02/23-2.

Згідно з цією додатковою угодою ціну електричної енергії збільшено з 4,10221 грн без ПДВ до 5,0113873 грн без ПДВ за 1 кВт·год, що становить збільшення на 22,16 % порівняно з ціною, встановленою додатковою угодою № 3.

З урахуванням ПДВ ціна становила 6,0136648 грн за 1 кВт·год.

На підтвердження коливання ціни електричної енергії на ринку відповідач посилався на довідку Хмельницької торгово-промислової палати від 13.06.2023 № 22-05/583, у якій наведено дані щодо зміни середньозваженої ціни електричної енергії на ринку «на добу наперед».

Згідно з цією довідкою середньозважена ціна електричної енергії зросла з 2 717,17 грн/МВт·год станом на 02.05.2023 до 3 389,85 грн/МВт·год станом на 13.06.2023, тобто на 24,76 %.

Додатковою угодою № 4 обсяг постачання електричної енергії змінено до 159 906,48 кВт·год.

Зміни погоджено із застосуванням з 01.07.2023.

Укладення додаткової угоди № 5 від 29.06.2023:

29.06.2023, сторони уклали додаткову угоду № 5 до договору № ПТ-22/02/23-2, якою ціну електричної енергії збільшено з 5,0113873 грн без ПДВ до 5,066237 грн без ПДВ за 1 кВт·год, що на 1,09 % більше порівняно з ціною, встановленою додатковою угодою № 4.

З урахуванням ПДВ ціна становила 6,0794848 грн за 1 кВт·год.

Підставою для укладення додаткової угоди № 5 зазначено зміну регульованого тарифу на послуги з передачі електричної енергії відповідно до підпункту 7 пункту 19 Особливостей.

Додатковою угодою № 5 обсяг постачання електричної енергії змінено до 159 230,50 кВт·год.

Зміни погоджено із застосуванням з 01.07.2023.

Постановою НКРЕКП від 21.12.2022 № 1788 установлено тарифи на послуги з передачі електричної енергії:

на період з 01.01.2023 до 31.03.2023 включно - 380,28 грн/МВт·год без ПДВ;

на період з 01.04.2023 до 30.06.2023 включно - 430,25 грн/МВт·год без ПДВ;

на період з 01.07.2023 до 31.12.2023 включно - 485,10 грн/МВт·год без ПДВ.

Отже, відповідні тарифні ставки на другий та третій квартали 2023 року були визначені постановою НКРЕКП від 21.12.2022 № 1788 до оголошення закупівлі 15.02.2023 та укладення договору 23.02.2023.

На підтвердження фактичного постачання електричної енергії та її оплати до матеріалів справи надано акти приймання-передачі електричної енергії за березень - жовтень 2023 року (а.с. 57-60) та платіжні інструкції (а.с. 67-86).

З актів приймання-передачі вбачається, що відповідачем поставлено, а Коноплянською сільською радою прийнято електричну енергію загальним обсягом 130 475 кВт·год на суму 688 220,35 грн.

Платіжними інструкціями, долученими до матеріалів справи, підтверджується проведення розрахунків за поставлену електричну енергію.

Здійснюючи аналіз обґрунтованості заявлених прокурором позовних вимог, господарський суд керується таким.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальних громад визначені Законом України «Про публічні закупівлі».

Відповідно до статті 5 цього Закону закупівлі здійснюються, зокрема, за принципами добросовісної конкуренції серед учасників, максимальної економії, ефективності та пропорційності, відкритості та прозорості на всіх стадіях закупівель, недискримінації учасників та рівного ставлення до них, об`єктивного та неупередженого визначення переможця процедури закупівлі, запобігання корупційним діям і зловживанням.

Згідно з пунктом 3-7 розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про публічні закупівлі» на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування особливості здійснення закупівель визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 затверджено Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі».

Відповідно до пункту 19 Особливостей істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до цих Особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, прямо передбачених цим пунктом.

Серед таких випадків у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, зокрема:

- погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна є пропорційною коливанню ціни товару на ринку, документально підтверджена та не призводить до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення;

- зміну встановлених відповідно до законодавства регульованих цін (тарифів), нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі порядку зміни ціни.

Наведені підстави є самостійними правовими підставами для внесення змін до договору про закупівлю та мають застосовуватися з урахуванням їх змісту, мети законодавчого регулювання та загальних принципів здійснення публічних закупівель.

Водночас наявність у договорі умови про можливість зміни ціни не означає, що сторони вправі змінювати істотні умови договору поза межами та всупереч імперативним вимогам законодавства.

Умови договору мають відповідати законодавству, а погоджений сторонами порядок зміни ціни не може створювати додаткових, не передбачених законом підстав для зміни істотних умов договору про закупівлю.

Щодо збільшення ціни за одиницю товару за додатковими угодами № 2 та № 4.

За змістом пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» у відповідній редакції погодження зміни ціни за одиницю товару допускається у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна є пропорційною коливанню ціни товару на ринку, документально підтверджена та не призводить до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення.

Для закупівлі електричної енергії передбачене цією нормою обмеження щодо періодичності зміни ціни не застосовується. Однак таке виключення стосується саме строків внесення змін та не усуває інших законодавчих умов зміни ціни.

Зокрема, воно не скасовує обмеження щодо максимального розміру збільшення ціни за одиницю товару.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 дійшла висновку, що передбачене пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» обмеження щодо збільшення ціни за одиницю товару на 10 відсотків є сукупним та застосовується до загального збільшення ціни порівняно з ціною, визначеною сторонами під час укладення договору про закупівлю, незалежно від кількості та строків укладення додаткових угод.

Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що інше тлумачення цієї норми призводило б до можливості необмеженого збільшення ціни товару шляхом послідовного укладення додаткових угод, що нівелювало б мету законодавчого регулювання публічних закупівель та створювало б можливість спотворення результатів конкурентної процедури.

Зазначений підхід підтверджено Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду в постановах від 22.09.2026 у справі № 926/929/24 та від 05.10.2026 у справі № 910/11553/25.

У постанові від 22.09.2026 у справі № 926/929/24 Верховний Суд також наголосив, що положення пункту 19 Особливостей не можуть тлумачитися окремо від приписів Закону України «Про публічні закупівлі» та не можуть змінювати встановлені законом обмеження.

Суд враховує, що відповідно до додаткової угоди № 2 від 10.04.2023 ціну електричної енергії збільшено на 10,71 відсотка порівняно з початковою ціною договору.

Надалі за додатковою угодою № 4 від 29.06.2023 ціну електричної енергії збільшено ще на 22,16 відсотка порівняно з ціною, установленою додатковою угодою № 3.

У результаті послідовного укладення додаткових угод ціна електричної енергії зросла з 3,66028 грн без ПДВ до 5,066237 грн без ПДВ за 1 кВт·год, тобто сукупне збільшення порівняно з початковою ціною договору становило 38,41 відсотка.

Отже, погоджене сторонами збільшення ціни за одиницю товару істотно перевищило передбачену законодавством граничну межу.

Посилання відповідача на те, що кожна окрема додаткова угода передбачала збільшення ціни в межах відсотка коливання ціни електричної енергії на ринку, не спростовує наведеного висновку.

Обмеження, встановлене законодавством, не може застосовуватися окремо до кожної додаткової угоди таким чином, щоб у сукупності сторони могли збільшити ціну товару на будь-який відсоток.

Інше тлумачення створювало б можливість обходу законодавчого обмеження шляхом поділу одного загального збільшення ціни на декілька послідовних змін.

При цьому суд бере до уваги, що додаткова угода № 2 передбачає збільшення ціни за одиницю товару з 01.04.2023, хоча її укладено 10.04.2023. Сам по собі факт погодження сторонами іншого моменту набрання чинності додатковою угодою не усуває необхідності дотримання законодавчих умов зміни істотних умов договору про закупівлю.

Таким чином, додаткові угоди № 2 та № 4 суперечать імперативним вимогам законодавства про публічні закупівлі щодо допустимого збільшення ціни за одиницю товару.

Щодо документального підтвердження коливання ціни електричної енергії.

Суд також оцінює доводи відповідача про наявність документального підтвердження коливання ціни електричної енергії на ринку.

Надані відповідачем довідки торгово-промислових палат містять інформацію про зміну середньозважених цін електричної енергії на ринку «на добу наперед» за визначені періоди.

Водночас наявність документа, який відображає зміну певного ринкового індикатора, не означає автоматичної правомірності будь-якого збільшення договірної ціни.

Документальне підтвердження коливання ціни товару має оцінюватися судом у сукупності з іншими доказами, з урахуванням періоду порівняння, змісту відповідного показника, пропорційності зміни договірної ціни та дотримання встановлених законом обмежень.

У постанові від 05.10.2026 у справі № 910/11553/25 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду звернув увагу на необхідність оцінки довідок торгово-промислових палат з огляду на фактичну динаміку ціни, правильність визначення порівнюваних періодів та пропорційність зміни договірної ціни.

У цій справі довідка Харківської торгово-промислової палати від 31.03.2023 № 223-3/23 підтверджує збільшення середньозваженої ціни електричної енергії на ринку «на добу наперед» на 11,95 % за наведений у ній період.

Довідка Хмельницької торгово-промислової палати від 13.06.2023 № 22-05/583 містить інформацію про збільшення відповідного показника на 24,76 %.

Однак такі документи не підтверджують правомірності збільшення ціни за одиницю товару понад установлену законом граничну межу.

Навіть за умови підтвердження фактичного коливання ринкової ціни сторони зобов`язані дотримуватися інших умов, установлених законодавством для зміни істотних умов договору про закупівлю.

Отже, посилання відповідача на довідки торгово-промислових палат не спростовують висновку суду щодо невідповідності додаткових угод № 2 та № 4 вимогам законодавства.

Щодо зміни регульованого тарифу на послуги з передачі електричної енергії та додаткових угод № 3 і № 5.

Відповідач обґрунтовує правомірність додаткових угод № 3 та № 5 положеннями підпункту 7 пункту 19 Особливостей, посилаючись на зміну регульованого тарифу на послуги з передачі електричної енергії.

Суд зазначає, що законодавством передбачена можливість зміни істотних умов договору про закупівлю у зв`язку зі зміною регульованих цін (тарифів), нормативів, які застосовуються в договорі, за умови встановлення в договорі порядку зміни ціни.

Разом із тим застосування цієї підстави передбачає наявність саме зміни відповідного регульованого тарифу після укладення договору про закупівлю, тобто виникнення нової обставини, яка впливає на ціну товару в межах правовідносин, що вже існують.

Як установлено судом, тариф на послуги з передачі електричної енергії на 2023 рік визначено постановою НКРЕКП від 21.12.2022 № 1788.

Ця постанова прийнята до оголошення закупівлі 15.02.2023 та до укладення договору 23.02.2023.

Зміст постанови № 1788 передбачав три тарифні періоди протягом 2023 року, а саме:

з 01.01.2023 до 31.03.2023 - 380,28 грн/МВт·год без ПДВ;

з 01.04.2023 до 30.06.2023 - 430,25 грн/МВт·год без ПДВ;

з 01.07.2023 до 31.12.2023 - 485,10 грн/МВт·год без ПДВ.

Отже, на момент оголошення закупівлі та укладення договору сторони мали можливість ознайомитися з розмірами тарифів, які підлягали застосуванню протягом усього строку дії договору.

Більше того, додаток 2 до договору прямо містив посилання на постанову НКРЕКП від 21.12.2022 № 1788 та враховував тариф на послуги з передачі електричної енергії в розмірі 0,38028 грн за 1 кВт·год без ПДВ.

Таким чином, зміна тарифної ставки з 01.04.2023 та з 01.07.2023 не була обставиною, яка виникла після укладення договору. Вона була заздалегідь визначена нормативно-правовим актом, який існував на час проведення закупівлі та погодження сторонами початкової ціни.

Відповідач, будучи професійним учасником ринку електричної енергії, мав можливість врахувати встановлені постановою НКРЕКП тарифні ставки під час формування своєї цінової пропозиції та погодження умов договору.

Укладення договору з урахуванням лише тарифної ставки, чинної в першому кварталі 2023 року, не надає сторонам права надалі посилатися на заздалегідь визначені зміни тарифу як на нову обставину, що виникла після укладення договору.

За таких обставин суд доходить висновку, що передбачені додатковими угодами № 3 та № 5 зміни ціни не відповідають умовам застосування підпункту 7 пункту 19 Особливостей.

Отже, доводи відповідача про правомірність укладення додаткових угод № 3 та № 5 з підстав зміни регульованого тарифу суд відхиляє.

Суд відхиляє і доводи відповідача про те, що відсутність збільшення загальної суми договору свідчить про правомірність укладення спірних додаткових угод.

Законодавство про публічні закупівлі встановлює окремі умови щодо допустимості зміни ціни за одиницю товару та недопущення збільшення загальної суми договору.

Дотримання однієї з таких умов не звільняє сторони від обов`язку дотримуватися інших законодавчих обмежень.

Саме по собі збереження загальної суми договору за рахунок зменшення кількості товару не легалізує збільшення ціни за одиницю товару, здійснене з порушенням імперативних вимог законодавства.

Протилежний підхід фактично дозволяв би замовнику та постачальнику після проведення закупівлі змінювати її економічні умови шляхом поступового збільшення ціни одиниці товару та відповідного зменшення його кількості, що не узгоджується з метою та принципами Закону України «Про публічні закупівлі».

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з частинами першою та третьою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Як установлено судом, додаткові угоди № 2, № 3, № 4 та № 5 змінюють істотну умову договору про закупівлю - ціну за одиницю товару.

При цьому зміни погоджено без дотримання встановлених законодавством умов та обмежень, які регулюють зміну істотних умов договору про закупівлю.

Укладення спірних додаткових угод призвело до зміни економічних умов закупівлі після визначення переможця та укладення договору, що суперечить меті правового регулювання публічних закупівель, принципам максимальної економії, ефективності, добросовісної конкуренції та прозорості.

Суд враховує, що договір про закупівлю укладається за результатами конкурентної процедури, а його істотні умови після укладення можуть змінюватися лише у випадках, прямо визначених законом.

Сторони не вправі за власною домовленістю розширювати перелік таких випадків або погоджувати зміни, які не відповідають законодавчим вимогам.

Відтак додаткові угоди № 2 від 10.04.2023, № 3 від 02.05.2023, № 4 від 29.06.2023 та № 5 від 29.06.2023 суперечать вимогам законодавства, а тому підлягають визнанню недійсними на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

Суд також враховує взаємозв`язок між спірними додатковими угодами та послідовність зміни ціни електричної енергії за договором.

Як установлено судом, додатковою угодою № 2 від 10.04.2023 ціну електричної енергії збільшено на 10,71 відсотка порівняно з початковою ціною, визначеною сторонами під час укладення договору.

Надалі додатковою угодою № 3 від 02.05.2023 ціну електричної енергії збільшено порівняно з ціною, установленою додатковою угодою № 2, додатковою угодою № 4 від 29.06.2023 - порівняно з ціною, установленою додатковою угодою № 3, а додатковою угодою № 5 від 29.06.2023 - порівняно з ціною, установленою додатковою угодою № 4.

Отже, кожна наступна зміна ціни здійснювалася не від початкової ціни договору, а від ціни, сформованої внаслідок попередніх змін.

З огляду на встановлену судом недійсність додаткової угоди № 2, вона не створює правових наслідків із моменту її вчинення. Відповідно, визначена нею ціна електричної енергії не могла бути належною правовою основою для подальшого формування ціни за додатковими угодами № 3, № 4 та № 5.

При цьому суд звертає увагу, що додатковою угодою № 3 фактично збережено ціну електричної енергії, сформовану з урахуванням збільшення, передбаченого додатковою угодою № 2, та додатково збільшено її на величину зміни тарифу на послуги з передачі електричної енергії.

Додатковою угодою № 4 ціну знову збільшено від рівня, встановленого попередньою додатковою угодою № 3, а додатковою угодою № 5 - від рівня, визначеного додатковою угодою № 4.

Таким чином, ціна, визначена додатковими угодами № 3-5, містить у собі результат первинного збільшення ціни за недійсною додатковою угодою № 2.

Суд також враховує, що відповідно до висновку, викладеного Верховним Судом у постанові від 26.02.2026 у справі № 918/684/24, наступні додаткові угоди до договору про постачання електричної енергії можуть бути визнані недійсними, якщо їх укладення є похідним від змін вартості електричної енергії, внесених першою додатковою угодою, та внаслідок послідовного внесення таких змін відбулося перевищення встановленої законом допустимої межі збільшення ціни за одиницю товару.

За наведених обставин суд доходить висновку, що додаткові угоди № 3, № 4 та № 5 не є самостійними змінами початкової ціни договору, а продовжують ланцюг її збільшення, започаткований додатковою угодою № 2, яка суперечить імперативним вимогам законодавства про публічні закупівлі.

Відповідно до частини першої статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Згідно з частиною першою статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Як установлено судом, Коноплянська сільська рада здійснила оплату поставленої електричної енергії за цінами, визначеними з урахуванням додаткових угод № 2, № 3, № 4 та № 5.

Водночас зазначені додаткові угоди підлягають визнанню недійсними, а отже, не створюють правових наслідків у частині зміни ціни за одиницю товару.

За таких обставин правовою підставою для визначення вартості фактично поставленої електричної енергії є початкова ціна, погоджена сторонами в договорі від 23.02.2023 № ПТ-22/02/23-2, з урахуванням його умов, які не суперечать законодавству.

Кошти, сплачені понад вартість електричної енергії, визначену за правомірною ціною договору, не мають достатньої правової підстави для перебування у відповідача та підлягають поверненню.

Прокурором надано розрахунок суми коштів, надмірно сплачених за електричну енергію внаслідок застосування цін, установлених спірними додатковими угодами.

За результатами оцінки наданих документів, у тому числі актів приймання-передачі електричної енергії та платіжних інструкцій, суд приймає наведений прокурором розрахунок суми надмірно сплачених коштів у розмірі 115 569,55 грн.

Відповідач, заперечуючи проти заявленої суми, надав власний розрахунок, який ґрунтується на визнанні правомірності зміни тарифної складової ціни електричної енергії за додатковими угодами № 3 та № 5.

Однак, як установлено судом, підстави для застосування таких змін відсутні, оскільки відповідні тарифні ставки були визначені постановою НКРЕКП від 21.12.2022 № 1788 до проведення закупівлі та укладення договору.

Отже, покладені в основу контррозрахунку відповідача припущення щодо правомірності відповідних змін ціни не відповідають установленим судом обставинам справи.

Крім того, розрахунок відповідача містить арифметичні розбіжності, які не дають підстав визнати його належним спростуванням розрахунку прокурора.

Таким чином, суд доходить висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь Коноплянської сільської ради Березівського району Одеської області 115 569,55 грн безпідставно набутих коштів.

Висновок суду щодо кваліфікації вказаних коштів як таких, що підлягають поверненню згідно зі ст.1212 ЦК України, цілком відповідає позиції Великої Палати Верховного Суду у справі № 922/2321/22.

За ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд також зазначає, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyondreasonabledoubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічну правову позицію викладено у Постанові ВС від 18.01.2021 по справі №915/646/18.

Враховуючи встановлені обставини справи, надані сторонами докази та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що:

- додаткові угоди № 2 від 10.04.2023 та № 4 від 29.06.2023 укладені з порушенням установленого законодавством обмеження щодо сукупного збільшення ціни за одиницю товару;

- додаткові угоди № 3 від 02.05.2023 та № 5 від 29.06.2023 укладені за відсутності передбачених законодавством підстав для зміни ціни у зв`язку зі зміною регульованого тарифу, оскільки відповідні тарифні ставки були встановлені до оголошення закупівлі та укладення договору;

- спірні додаткові угоди суперечать імперативним вимогам законодавства про публічні закупівлі, а тому підлягають визнанню недійсними на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України;

- кошти, сплачені відповідачу понад вартість фактично поставленої електричної енергії, визначену за початковою ціною договору, підлягають поверненню на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у разі задоволення позову.

З матеріалів справи вбачається, що за подання позовної заяви прокурором сплачено судовий збір у розмірі 13 312,00 грн.

Оскільки позов задоволено в повному обсязі, судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 13 312,00 грн підлягають стягненню з відповідача на користь Одеської обласної прокуратури.

Керуючись ст. 53, 73-80, 86, 123, 124, 129, 145, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсними додаткові угоди № 2 від 10.04.2023, № 3 від 02.05.2023, № 4 від 29.06.2023 та № 5 від 29.06.2023 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № ПТ-22/02/23-2 від 23.02.2023, укладеного між Коноплянською сільською радою Березівського району Одеської області (67220, Одеська обл., Березівський р-н, с. Конопляне, вул. Захисників України, буд. 70; код ЄДРПОУ 04378439) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансово-промислова компанія "РЕСУРСГРУП" (01004, м. Київ, вул. Червоноармійська/Басейна, буд. 1-3/2 літ. "А"; код ЄДРПОУ 41468654).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-промислова компанія "РЕСУРСГРУП" (01004, м. Київ, вул. Червоноармійська/Басейна, буд. 1-3/2 літ. "А"; код ЄДРПОУ 41468654) на користь Коноплянської сільської ради Березівського району Одеської області (67220, Одеська обл., Березівський р-н, с. Конопляне, вул. Захисників України, буд. 70; код ЄДРПОУ 04378439) 115 569,55 грн безпідставно набутих коштів.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-промислова компанія "РЕСУРСГРУП" (01004, м. Київ, вул. Червоноармійська/Басейна, буд. 1-3/2 літ. "А"; код ЄДРПОУ 41468654) на користь Одеської обласної прокуратури (65026, Одеська обл., м. Одеса, вул. Італійська, буд. 3; код ЄДРПОУ 03528552) 13 312,00 грн витрат зі сплати судового збору.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 23 жовтня 2026 р. Повне рішення складено та підписано 02 листопада 2026 р.

Суддя Р.В. Волков