Ухвала суду № 141144927, 30.10.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

УХВАЛА

30.10.2026 Справа № 914/2282/26

Господарський суд Львівської області у складі судді Коссака С.М., розглянувши заяву представника позивача: Приватного підприємства СВ-ЄВРО (вх.№4836/26 від 20.10.2026р.)

про ухвалення додаткового рішення

у справі: №914/2282/26

за позовом: Приватного підприємства СВ-ЄВРО, м. Пустомити, Львівська обл.

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційний центр ГУДОС, с. Березівка, Бучанський р-н, Київська обл.

про усунення перешкод у користування майном

ВСТАНОВИВ:

В судовому засіданні 15.10.2026 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі №914/2282/26, яким позов Приватного підприємства СВ-ЄВРО до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційний центр ГУДОС, с. Березівка, Бучанський р-н, Київська обл. про усунення перешкод у користування майном задоволено повністю.

Частиною восьмою статті 129 цього Кодексу встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При поданні позовної заяви до суду, представником позивача повідомлено суд, що попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат складається з суми судового збору та витрат на професійну правничу допомогу у сумі 65000,00грн.

20.10.2026 року через систему «Електронний суд» представником позивача подано заяву (вх.№4836/26 від 20.10.2026р.), в якому просить ухвалити додаткове рішення у справі, яким стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогою адвоката у загальному розмірі 65 000,00грн.

Частиною третьою статті 244 ГПК України визначено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Ухвалою суду від 22.10.2026 року заяву прийнято до розгляду.

Аргументи сторін

Позиція позивача (заявника).

Просить у поданій заяві (вх.№4836/26 від 20.10.2026р.), в якому просить ухвалити додаткове рішення у справі, яким стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогою адвоката у загальному розмірі 65 000,00грн.

Позиція відповідача.

Жодних заяв процесуального характеру на подану заяву позивача, відповідачем не подано.

Розглянувши заяву представника позивача, суд доходить висновку про таке.

Рішенням господарського суду Львівської області від 15.10.2026 року у справі №914/2282/26 позов Приватного підприємства СВ-ЄВРО, м. Пустомити, Львівська обл. до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційний центр ГУДОС, с. Березівка, Бучанський р-н, Київська обл. про усунення перешкод у користування майном задоволено.

При поданні позовної заяви до суду, позивач просив стягнути з відповідача витрати зі сплати судового збору у сумі 3328,00грн. та повідомлено суд, що попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат складається з суми судового збору та витрат на професійну правничу допомогу у сумі 65 000,00грн.

20.10.2026 року через систему «Електронний суд» представником позивача подано заяву (вх.№4836/26 від 20.10.2026р.), в якому просить ухвалити додаткове рішення у справі, яким стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогою адвоката у загальному розмірі 65 000,00грн.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу представником позивача додано до заяви: розрахунок витрат на правничу допомогу згідно з Договором про надання правничої допомоги №16/26 від 08 червня 2026 року по справі та платіжну інструкцію №834 на підтвердження оплати позивачем 65 000,00грн. витрат на правничу допомогу згідно з рахунком №1 від 16.07.2026 року. До позовної заяви додано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1554 та ордер №1481336, який виданий адвокату Коцан Мар`яну Васильовичу на підставі договору про надання правничої допомоги №16/26 від 08 червня 2026 року.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно із статтею 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частиною 1 статті 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Зі змісту частини 3 статті 123 ГПК України вбачається, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із частинами 1 та 2 статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Частиною 2 статті 126 ГПК України унормовано, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що факт понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, зокрема, на підставі договору про надання правничої допомоги та відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості. Відсутність документального підтвердження факту понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Судом встановлено, що згідно доданих до заяви доказів, договір про надання правничої допомоги №16/26 від 08 червня 2026 року відсутній, до матеріалів справи та до матеріалів заяви такого не додано, а розрахунок витрат на правничу допомогу складений згідно з Договором про надання правничої допомоги №16/26 від 08 червня 2026 року по справі та підписаний одноособово представником позивача.

Згідно із частиною 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені (договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат). Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, а також у постановах Верховного Суду від 22.08.2024 у справі № 380/8230/23, від 11.09.2020 у справі № 922/3724/19.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення. Аналогічна правова позиція також викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 22.03.2018 року у справі №910/9111/17 та від 11.12.2018 року у справі №910/2170/18.

Виходячи з аналізу положень ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються у договорі про надання правової допомоги.

Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями ст. 129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права у суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Виходячи з системного аналізу положень ч. 8 ст. 129, ч. 3 ст. 126 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі доказів, які подаються сторонами до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Також, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Із наведених приписів господарського процесуального закону вбачається, що відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (Договору про надання правничої допомоги №16/26 від 08 червня 2026 року, на який посилається представник позивача та на підставі якого складено розрахунок витрат на правову допомогу на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом, тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку із недоведеністю їх наявності у порядку, передбаченому положеннями ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74, ст. ст. 76-77 ГПК України.

Враховуючи наведене, встановивши, що представником позивача у поданій заяві не подано Договору про надання правничої допомоги №16/26 від 08 червня 2026 року, на який він посилається та на підставі якого складено розрахунок витрат на правову допомогу на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом, який підписаний ним одноособово, у суду наявні правові підстави для відмови у задоволенні заяви представника позивача Приватного підприємства СВ-ЄВРО про ухвалення додаткового рішення у справі №914/2282/26.

Керуючись ст.ст.129, 234, 244 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити представнику Приватного підприємства СВ-ЄВРО про ухвалення додаткового рішення у справі №914/2282/26.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 235 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5015, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою - http://revestr.court.gov.ua.

Суддя Коссак С.М.