Ухвала суду № 141144654, 03.11.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

м. Київ

03.11.2026справа № 910/14032/26Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернешнл Демайнінг Груп»» (вул. Богданівська, буд. 24, офіс 23, м. Київ, 03049; ідентифікаційний код 35077847; далі - Товариство) про забезпечення позову

у справі № 910/14032/26

за позовом Товариства

до Антимонопольного комітету України (вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 45, м. Київ, 03035; ідентифікаційний код 00032767)

про визнання недійсним рішення від 27.08.2026 № 670-р в частині,

без виклику представників сторін,

ВСТАНОВИВ:

Товариство звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України (далі - АМК/Комітет) про визнання недійсним та скасування рішення АМК від 27.08.2026 № 670-р «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» у справі № 145-26.13/121-26 (далі - рішення № 670-р) в частині, що стосується позивача, а саме в частині пунктів 1, 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 16, 17, 19, 20, 22, 23, 25, 26, 28, 29, 31, 32, 34 і 35.

Позовні вимоги мотивовано тим, що, на думку позивача, оскаржуване рішення № 670-р підлягає визнанню недійсним з підстав, передбачених статтею 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (далі - Закон), а саме: неповного з`ясування обставин, які мають вирішальне значення для справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; недоведення обставин, які мають значення для справи і які відповідачем визнано встановленими (занижений стандарт доказування у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції); невідповідність висновків, викладених у рішенні № 670-р, обставинам справи; порушення та неправильне застосування АМК норм матеріального та процесуального права (неправильне тлумачення норм матеріального права, незастосування норм матеріального права, які підлягають до застосування, збирання та використання доказів з перевищенням повноважень та інше).

Разом з позовною заявою позивач подав суду заяву про забезпечення позову, в якій просить вжити заходів забезпечення позову, якими зупинити дію рішення № 670-р в частині, що стосується позивача (пункти 1, 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 16, 17, 19, 20, 22, 23, 25, 26, 28, 29, 31, 32, 34 і 35 резолютивної частини рішення № 670-р), на час розгляду справи по суті і до набрання відповідним судовим рішенням законної сили.

Заяву мотивовано тим, що:

- майже всі докази в антимонопольній справі, розпочатій 25.06.2026 відносно заявника, були витребувані та отримані (зібрані) органами АМК задовго до початку розгляду відповідної справи, себто є недопустимими по своїй суті;

- всі докази (письмові та електронні), якими Комітет доводить обставини вчинення заявником (Товариством) антиконкурентних правопорушень, є непрямими доказами у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, використані та оцінені органом АМК виключно у їх сукупності та на рівні прямих припущень;

- органом АМК застосовано понижений стандарт доказування у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, хоча за критеріями суворості покарання та наслідками для заявника, у такій справі повинен був застосований підвищений стандарт доказування, наближений до стандартів доказування кримінальних правопорушень та кримінальних обвинувачень; на це прямо вказують приписи пункту 2 частини другої статті 1 Закону України «Про адміністративну процедуру», які відносять правовідносини, пов`язанні із застосування законодавства про захист економічної конкуренції в один ряд з правовідносинами у кримінальних провадженнях, судових провадженнях, виконавчому провадженні та оперативно-розшуковій діяльності;

- відповідачем не зібрано (не отримано) жодного прямого доказу (письмового, електронного, речового чи висновку експерта), який би доводив факт та обставини вчинення заявником антиконкурентного правопорушення у формі узгоджених дій, які стосуються саме спотворення результатів відповідних публічних закупівель (матеріальний аспект);

- приймаючи оскаржуване рішення № 670-р, орган АМК не звернув увага на те, що антиконкурентними узгодженими діями, які стосуються спотворення результатів публічних закупівель, передбачені пунктом 4 частини третьої статті 6 Закону, є не будь-які узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення чи обмеження конкуренції, а лише такі антиконкурентні узгоджені дії, які стосуються саме спотворення результатів публічних закупівель, себто унеможливили споживачу (замовнику) вибирати та вибрати найбільш економічно вигідну тендерну пропозицію серед інших та унеможливили споживачу (замовнику) визначити об`єктивного переможця публічної закупівлі (матеріальний склад відповідного антиконкурентного правопорушення);

- законодавчо визначений строк розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції становить до 3 років (+ 2 роки продовження); від моменту подання з попередніми висновками у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції № 145.26.13/121-26 (від 13.07.2026) і до моменту прийняття Комітетом рішення № 670-р 27.08.2026 пройшло всього півтора місяця; орган АМК почав збирання доказів ще в грудні 2025 року (за 8 місяців до рішення); натомість заявник лише протягом 46 днів (півтора місяця) не мав достатньо часу для збирання своїх доказів та контраргументів на противагу попереднім висновкам відповідача (дисбаланс процесуальних прав сторін у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції);

- питання реального та дійсного спотворення результатів публічних закупівель, проведених ЦГР в 2025 році, у яких заявник брав участь, навіть мінімально не досліджувалось та не оцінювалось органом АМК (матеріальний склад антиконкурентного правопорушення);

- відповідач помилково кваліфікував дії заявника як 12 окремих антиконкурентних правопорушень, хоча за всіма ознаками (критеріями) дії заявника мали триваючий характер та за доведеності вчинення правопорушення повинні бути кваліфіковані лише як одне триваюче антиконкурентне правопорушення (про це детально в позові);

- неправильна кваліфікація дій заявника призвела до помилкового (незаконного) накладання на нього 12 окремих штрафів на загальну суму 4 168 887 грн замість накладання одного штрафу за вчинення одного триваючого антиконкурентного правопорушення (якщо таке мало місце);

- всупереч власному Порядку визначення розміру штрафу, що накладається за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затвердженому розпорядженням Комітету від 14.12.2023 № 22-рп, орган АМК жодним чином не врахував ступень негативного впливу на конкуренцію та/або на інтереси суб`єктів господарювання (інших учасників закупівель) чи споживачів (замовника закупівель) при визначенні розміру штрафів, накладених на заявника;

- можливість миттєвого внесення інформації про суб`єкта господарювання до Державного реєстру суб`єктів господарювання, притягнутих до відповідальності за вчинення порушення у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів, без ефективного правового механізму оскарження таких дій та рішень суб`єкта владних повноважень (Комітету) суперечить принципам та стандартам Закону та Конституції України.

Щодо викладеного у заяві про забезпечення позову клопотання Товариства про вирішення питання стосовно виклику представника заявника адвоката Незвіського Дмитра Ярославовича та/або директора Товариства Петренка Серія Миколайовича до суду/судді для надання додаткових пояснень та/або доказів необхідності та доцільності забезпечення позову, а, за необхідності, призначення окремого судового засідання для розгляду відповідної заяви (в межах процесуальних строків розгляду заяви про забезпечення позову), то суд зазначає таке.

Так, наведене прохання позивач мотивує тим, що питання забезпечення позову у даній справі щодо оскарження рішення № 670-р має неабияке значення для заявника, який є чинним оператором протимінної діяльності в Україні та відноситься до критично важливого для функціонування економіки в особливий період підприємства; роль, функції та мета діяльності Товариства є дещо ширшою ніж проста господарська (комерційна) діяльність з метою отримання прибутку; від ефективності та безперервності діяльності заявника залежить функціонування економіки України в особливий період та виконання зобов`язань держави щодо забезпечення безпеки людей, підприємств, установ, організацій на забруднених вибухонебезпечними предметами територіях/акваторіях України.

Частинами третьою і четвертою статті 140 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням.

У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

Суд відмовляє у задоволенні вказаного клопотання, оскільки не вбачає необхідності в отриманні додаткових пояснень представника Товариства або його директора, наведені у заяві мотиви її подання та надані Товариством докази є достатніми для розгляду судом заяви про забезпечення позову по суті.

Крім того, наведеними положеннями статті 140 ГПК України передбачено право суду, а не обов`язок, щодо виклику особи, яка подала заяву, для надання пояснень і поданням додаткових доказів, а також призначення розгляду заяви у судовому засіданні з викликом сторін.

Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з частиною першою статті 137 ГПК України позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною четвертою статті 137 ГПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до частини першої статті 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Згідно з пунктом 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Частиною четвертою статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого згідно з частиною першою статті 48 цього Закону, частиною першою статті 30 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», а також перегляд за заявою сторони відповідного рішення (постанови) господарського суду зупиняє виконання зазначеного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду, якщо органом Антимонопольного комітету України відповідно до частини третьої статті 48 цього Закону чи господарським судом не визначено інше.

Виходячи з вказаного припису Закону дія рішення № 670-р зупиняється автоматично у разі порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним такого рішення, до того ж всього рішення, а не окремої його частини.

Що ж доводів Товариства стосовно внесення останнього до Державного реєстру, то включення інформації та оприлюднення АМК у Державному реєстрі відомостей про рішення органів Комітету про визнання вчинення суб`єктами господарювання порушень законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді спотворення результатів торгів (тендерів) здійснюється АМК на виконання приписів Закону та Порядку ведення і доступу до Державного реєстру суб`єктів господарювання, притягнутих до відповідальності за вчинення порушення, яке передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів, затвердженого розпорядження Комітету від 23.11.2023 № 17-рп.

У частині четвертій статті 60 Закону йдеться про зупинення виконання рішення органу АМК, тоді як внесення цим Комітетом даних до Державного реєстру законодавчо не визначається як виконання (складова виконання) цього рішення, відповідно не може бути й зупинене в процесі такого виконання.

Пункт 4 частини першої статті 17 Закону України «Про публічні закупівлі» застосовується на підставі та з урахуванням відповідного рішення уповноваженого органу, тобто органу АМК, яке є чинним до моменту його скасування або визнання судом недійсним, а не на підставі внесення інформації до Державного реєстру.

Подібні за змістом висновки викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.12.2025 зі справи № 910/897/25.

Отже, у задоволенні заяви Товариства про забезпечення позову слід відмовити.

Відповідно до частини шостої статті 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись статтями 136, 137, 138, 139, 140, 234 та 235 ГПК України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернешнл Демайнінг Груп»» (вул. Богданівська, буд. 24, офіс 23, м. Київ, 03049; ідентифікаційний код 35077847) про забезпечення позову у справі № 910/14032/26.

Ухвала набрала законної сили 03.11.2026 та може бути оскаржена протягом десяти днів з моменту її підписання до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя Оксана Марченко