Рішення № 141144632, 26.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.10.2026Справа № 910/9689/26За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Готель "Європа-Броди"

до Міністерства юстиції України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1

про визнання незаконним та скасування наказу

Суддя Усатенко І.В.

Секретар судового засідання Шокало О.В.

Представники сторін: згідно протоколу судового засідання

В судовому засіданні 26.10.2026 на підставі ст. 240 ГПК України проголошено скорочене рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Готель "Європа-Броди" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Міністерства юстиції України (далі-відповідач), в якій просило визнати незаконним та скасувати пункти 1, 2, 4 Наказу Міністерства юстиції України від 05.02.2026 №295/5 "Про задоволення скарги", прийнятий на підставі висновку Комісії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 15.01.2026 р. за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 від 22.08.2025, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 25.08.2025 за №СК-3271-25.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України №295/5 від 05.02.2026 року в частині п. 1, 2, 4.

Ухвалою суду від 12.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження, в порядку статті 50 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , призначено підготовче засідання на 01.10.2026.

27.08.2026 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує, оскільки, позивачем не підтверджено наявність порушень при прийнятті спірного наказу, не доведено порушення його прав та невірно визначено суб`єктний склад сторін у даній справі.

01.09.2026 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він підтримує позовні вимоги.

01.09.2026 до суду від позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали суду.

04.09.2026 до суду від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів.

29.09.2026 до суду від третьої особи надійшли письмові пояснення, в яких він проти позову заперечує.

Ухвалою суду від 01.10.2026 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду по суті на 26.10.2026.

20.02.2025 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 20.02.2025 представники сторін не з`явились, про дату та час судового розгляду були повідомлені належним чином.

Ухвалою суду від 20.02.2025 сторін повідомлено про призначення судового засідання на 10.03.2025.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у заявах по суті спору.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у заявах по суті спору.

Представник третьої особи проти задоволення позову заперечував, надав пояснення по суті спору.

Відповідно до ст. 217 ГПК України про закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів.

Представник позивача просив позов задовольнити.

Представник відповідача просив у позові відмовити.

Представник третьої особи просив у позові відмовити.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі рішення приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Львівської області Гусака Романа Тадейовича (далі - приватний нотаріус Гусак Р.Т.):

№ 44630594 від 15.12.2018 проведено державну реєстрацію права власності на готельний комплекс загальною площею 1413,9 кв м, розташованого за адресою: Львівська обл., Бродівський р-н, м. Броди, вулиця Юридика, 9 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Готель "Європа-Броди" на підставі договору про відступлення права вимоги, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Писанець О.О. 23.09.2016, зареєстрованого в реєстрі за № 907;

№ 44890231 від 28.12.2018 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,1 га, з кадастровим номером 4620310100:11:004:0004, розташовану за адресою: Львівська обл., Бродівський р-н, м. Броди, вул. Юридика, земельна ділянка 9 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Готель "Європа-Броди" на підставі договору про відступлення права вимоги, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Писанець О.О. 23.09.2016, зареєстрованого в реєстрі за № 907.

До Міністерства юстиції України надійшла скарга ОСОБА_1 від 22.08.2025, що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 25.08.2025 за № СК-3271-25 (далі - Скарга). Скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 є стягувачем до ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ), від якого протиправно вибули об`єкти нерухомого майна на користь ТОВ «ГОТЕЛЬ «ЄВРОПА-БРОДИ».

15.09.2025 Колегією розглянуто скаргу та прийнято висновок, яким рекомендовано: 1. Скаргу ОСОБА_1 від 22.08.2025 задовольнити частково. 2. Визнати прийнятими з порушеннями Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та анулювати рішення приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Львівської області Гусака Романа Тадейовича від 15.12.2018 № 44630594 та від 28.12.2018 № 44890231. 3. Відмовити у задоволенні вимоги про притягнення приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Львівської області Гусака Романа Тадейовича до відповідальності у зв`язку з припиненням його нотаріальної діяльності.

Дорученням від 09.10.2025 № 137/1/48-25/28 Міністром юстиції України було повернуто скаргу ОСОБА_1 від 22.08.2025, для забезпечення ретельного дослідження обставин скарги та належного мотивування висновку, зокрема щодо дати, коли скаржник міг дізнатися про порушення своїх прав.

15.01.2026 Комісією з розгляду скарг у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Міністерства юстиції України (далі Комісія) розглянуто скаргу та прийнято висновок, яким рекомендовано наступне: 1. Скаргу ОСОБА_1 від 22.08.2025 задовольнити частково. 2. Визнати прийнятими з порушеннями Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та анулювати рішення приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Львівської області Гусака Романа Тадейовича від 15.12.2018 № 44630594 та від 28.12.2018 № 44890231. 3. Відмовити у задоволенні вимоги про притягнення приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Львівської області Гусака Романа Тадейовича до відповідальності у зв`язку з припиненням його нотаріальної діяльності.

На підставі висновку Комісії від 15.01.2026 прийнято наказ Міністерства юстиції України від 05.02.2026 № 295/5 «Про задоволення скарги», яким вирішено:

1. Скаргу ОСОБА_1 від 22.08.2025 задовольнити частково.

2. Визнати прийнятими з порушеннями Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та анулювати рішення приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Львівської області Гусака Романа Тадейовича від 15.12.2018 № 44630594 та від 28.12.2018 № 44890231.

3. Відмовити у задоволенні вимоги про притягнення приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Львівської області Гусака Романа Тадейовича до відповідальності у зв`язку з припиненням його нотаріальної діяльності.

4. Виконання наказу покласти на Офіс протидії рейдерству.

5. Цей наказ набирає чинності з моменту його підписання та реєстрації в Міністерстві юстиції України

Позивач, звернувшись з даним позовом вказує, що наказ Міністерства юстиції України №295/5 від 05.02.2026 є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки, позивача як зацікавлену сторону не було повідомлено про розгляд скарги Комісією і він не барв участі в розгляді скарги та не зміг подати свої заперечення з підтверджуючими документами; прийнято скаргу до розгляду після пропуску скаржником строку на оскарження, оскільки, скаржник довідався про спірне рішення ще у 2021 році.

У відповідності до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно положень Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" Міністерству юстиції України було надано повноваження щодо розгляду скарг на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав.

У висновку комісії зазначено наступне: "Згідно з відомостями Державного реєстру прав встановлено, що на підставі оскаржуваних рішень приватним нотаріусом Гусаком Р.Т. проведено державну реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна за ТОВ «ГОТЕЛЬ «ЄВРОПА-БРОДИ», з відкриттям відповідних розділів у Державному реєстрі прав. Вказана державна реєстрація проведена на підставі договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 09.04.2010, посвідченим Новосад Оленою Петрівною, приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської області та зареєстрованим в реєстрі за № 722 (далі - іпотечний договір від 09.04.2010), укладеним між ТОВ «АРІО ФОРТІС ФІНАНС» та ТОВ «ГОТЕЛЬ «ЄВРОПА-БРОДИ», посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пасинець Ольгою Олександрівною 23.09.2016, зареєстрованого в реєстрі за № 907, предметом якого є відступлення права вимоги за іпотечним договором від 09.04.2010 (далі - договір про відступлення права вимоги )."

Комісією встановлено, що оскаржуване рішення прийнято за наявності підстави для відмови у державній реєстрації прав, визначеної пунктом 4 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон), а також з порушенням загальної засади державної реєстрації прав, визначеної пунктом 4 частини першої статті 3 Закону, а саме щодо внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених Законом. Комісія зазначила, що договір про відступлення права вимоги не давав змоги встановити набуття ТОВ «ГОТЕЛЬ «ЄВРОПА-БРОДИ» права власності на об`єкти нерухомого майна, оскільки його предметом є відступлення права вимоги за іпотечним договором, а не переходу права власності на об`єкти нерухомого майна, а також він відповідно до законодавства не є документом, що відповідно до законодавства підтверджує набуття такого права. Комісія також зазначила, що іпотекодержатель відповідно до законодавства може набути право власності на об`єкти нерухомого майна, зокрема, у порядку визначеному статтями 37, 38 Закону України «Про іпотеку» та відповідного судового рішення. Таким чином, договір відступлення права вимоги не підтверджував набуття права власності ТОВ «ГОТЕЛЬ «ЄВРОПА-БРОДИ» на об`єкти нерухомого майна.

Пунктом 40 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 25.12.2015 за № 1127 (в редакції, чинній станом на дату прийняття оскаржуваних рішень) (далі - Порядок № 1127) визначено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону та Порядком № 1127.

Статтею 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції чинній станом на дату прийняття оскаржуваних рішень) державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі: 1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; 2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів; 5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката; 6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката; 7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року; 9) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно; 12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об`єкта нерухомого майна релігійній організації; 13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об`єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав (частина 2 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Пунктом 2 частини 3 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Пунктами 4, 5 частини 1 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній станом на дату прийняття оскаржуваних рішень) визначено, що до порядку проведення державної реєстрації прав віднесено перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав).

Рішення № 44630594 від 15.12.2018, № 44890231 від 28.12.2018 прийняті державним реєстратором з порушенням Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав та з порушенням загальних засад державної реєстрації прав, що призвело до внесення недостовірної інформації до Державного реєстру прав.

Частиною 6 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав Міністерство юстиції України приймає мотивоване рішення, зокрема, про задоволення скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність не відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав), про відмову в задоволенні скарги (в редакції, чинній станом на дату розгляду скарги).

Підпунктами «а», «б» пункту 1 частини 7 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що підставою для визнання прийнятим з порушенням Закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав є, зокрема, встановлення Міністерством юстиції України, що державний реєстратор прийняв рішення про державну реєстрацію прав з порушенням загальних засад державної реєстрації прав, визначених пунктами 1, 2-1, 4 частини першої статті 3 цього Закону. У такому разі Міністерство юстиції України у своєму рішенні зазначає конкретну засаду державної реєстрації прав (з посиланням на відповідне положення цього Закону), з порушенням якої державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав; Міністерством юстиції України встановлено, що державний реєстратор прийняв рішення про державну реєстрацію прав за наявності підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, відмови в державній реєстрації прав або зупинення державної реєстрації прав. У такому разі Міністерство юстиції України у своєму рішенні зазначає конкретну підставу (з посиланням на відповідне положення цього Закону), всупереч якій державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав. Рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав визнається прийнятим з порушенням цього Закону та анулюється виключно у разі неможливості відновлення порушеного права скаржника шляхом прийняття Міністерством юстиції України рішень, передбачених пунктами 2 і 3 цієї частини. Не можуть бути підставою для визнання прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора допущені ним формальні (несуттєві) помилки, які не впливають на об`єктивність, достовірність та повноту відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Оскільки оскаржувані рішення приватного нотаріуса Гусака Р.Т. прийнято з порушенням загальної засади державної реєстрації прав, визначеної пунктом 4 частини першої статті 3 Закону, а саме щодо внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених Законом, та за наявності підстави для відмови у державній реєстрації, визначеної пунктом 4 частини першої статті 24 Закону, та допущені при їх прийнятті порушення не є формальною (несуттєвою) помилкою, оскільки впливає на об`єктивність, достовірність та повноту відомостей Державного реєстру прав, тому враховуючи, що відновлення порушеного права неможливе шляхом прийняття Міністерством юстиції України рішень, передбачених пунктами 2 і 3 частини сьомої статті 37 Закону, ці рішення підлягали анулюванню.

Означені обставини підтверджують наявність порушень з боку державного реєстратора при прийнятті рішень № 44630594 від 15.12.2018, № 44890231 від 28.12.2018, що обгрунтовано стало підставою для визнання його прийнятим з порушенням законодавства анулювання спірним Наказом №295/5 від 05.02.2026.

Щодо строку на подання скарги до Міністерства юстиції України.

До Міністерства юстиції України надійшла скарга ОСОБА_1 від 22.08.2025, що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 25.08.2025 за № СК-3271-25, на рішення № 44630594 від 15.12.2018, № 44890231 від 28.12.2018 державного реєстратора приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Львівської області Гусака Романа Тадейовича.

В скарзі ОСОБА_1 зазначено, що про прийняття оскаржуваних рішень він дізнався 15.08.2025, коли звернувся за консультацією до адвоката Посікіри Р.Р., який зробив інформаційну довідку з ДРРП, з якої скаржнику стало відомо, що майно незаконно вибуло із власності ОСОБА_2 .

Отже, скаржник чітко вказав дату, коли йому стало відомо про порушення його прав. Доказів на спростування означених обставин до Міністерства юстиції України надано не було. А отже, оскільки ОСОБА_1 дізнався про порушення своїх прав в 15.08.2025, а зі скаргою звернувся 22.08.2025, Колегія обґрунтовано дійшла висновку про те, що скаржником дотримано строків на звернення зі скаргою у сфері державної реєстрації.

Відповідно до абз. 1 ч. 3, 4 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції чинній на момент подання скарги) рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів особою, права якої порушено, протягом двох місяців з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення своїх прав. Скарга на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав подається у письмовій формі безпосередньо до суб`єкта розгляду скарги та має містити відомості про прізвище, ім`я, по батькові (найменування) скаржника, його місце проживання (місцезнаходження), номер телефону та/або адресу електронної пошти, суть (реквізити) оскаржуваного рішення, дій або бездіяльності, обставини, якими обґрунтовується порушення прав скаржника, а також прохання (вимоги) скаржника та дату складення скарги. Якщо з дня прийняття оскаржуваного рішення, здійснення дії або бездіяльності спливло більше двох місяців, а у випадку, передбаченому абзацом третім частини третьої цієї статті, - більше одного місяця, скарга має містити також відомості про дату, коли скаржник дізнався про порушення своїх прав.

Законом чітко встановлено вимогу про зазначення дати, з якої скаржник довідався про прийняття оскаржуваного рішення, проте не передбачено обов`язку скаржника подавати докази в підтвердження означеної дати. Як і не передбачає обов`язку відповідача перевіряти достовірність вказаної скаржником дати, з якої він довідався про прийняття спірного рішення.

Відповідно до п. 5 Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції" № 1128 від 25.12.2015 (далі Порядок № 1128) (в редакції чинній на момент звернення зі скаргою) Мін`юст чи відповідний територіальний орган розглядає скаргу у сфері державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації на предмет пересилання її за належністю відповідному територіальному органу чи Мін`юсту, а також встановлення підстав для відмови в її задоволенні, а саме: оформлення скарги без дотримання вимог, визначених законом; наявність інформації про судове рішення про відмову позивача від позову з такого самого предмета спору, про визнання відповідачем позову або затвердження мирової угоди сторін; наявність інформації про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з такого самого предмета і тієї самої підстави; наявність рішення Мін`юсту чи його територіального органу з такого самого питання; здійснення Мін`юстом чи його територіальним органом розгляду скарги з такого самого питання від того самого скаржника; подання скарги особою, яка не має на це повноважень; закінчення встановленого законом строку подачі скарги; розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції Мін`юсту чи його територіального органу.

Згідно п. 6 Порядку № 1128 (в редакції чинній на момент звернення зі скаргою) якщо під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації відповідно до пункту 5 цього Порядку встановлено наявність підстав для відмови в її задоволенні, Мін`юст чи відповідний територіальний орган не пізніше ніж протягом десяти робочих днів з дня її реєстрації приймає мотивоване рішення про відмову в задоволенні такої скарги на підставі службової записки посадових осіб Мін`юсту чи відповідного територіального органу, погодженої відповідно заступником Міністра чи заступником керівника територіального органу Мін`юсту. Рішення про відмову у задоволенні скарги у сфері державної реєстрації з підстави оформлення її без дотримання вимог, визначених законом, не позбавляє скаржника права на повторне звернення з такою скаргою в межах визначеного законом строку.

Отже для відмови у скарзі на підставі пропуску строків на оскарження, Мін`юст має також мати беззаперечні докази порушення цього строку, оскільки в іншому випадку матиме місце безпідставна відмова в скарзі, яка буде ґрунтуватися лише на припущеннях.

Як уже зазначалось судом, докази, які б спростовували обставини, що скаржник дізнався про спірне рішення саме 15.08.2025 відповідачу надані не були.

Щодо повідомлення заінтересованих осіб про розгляд скарги.

Відповідно до п. 10 Порядку № 1128 (в редакції чинній на момент розгляду скарги) для забезпечення можливості участі у колегіальному розгляді скарги у сфері державної реєстрації скаржника, державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту, рішення, дія або бездіяльність яких оскаржується, а також інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі у сфері державної реєстрації або встановлених відповідно до відомостей реєстрів (далі - заінтересовані особи), або надання зазначеними особами письмових пояснень по суті скарги Мін`юст чи відповідний територіальний орган не пізніше ніж за два дні, а під час воєнного стану - за 15 днів до дня засідання колегії забезпечує оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті інформації про дату, час і місце такого засідання, а під час воєнного стану - про дату засідання, та додатково повідомляє зазначену інформацію заінтересованим особам засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, доданих до неї документах, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел). Інформація про дату, час і місце засідання колегії, що проводиться після відкладення розгляду скарги або для повторного розгляду скарги у визначених законодавством випадках, не оприлюднюється, якщо колегією не прийнято рішення про інше. Відсутність заінтересованих осіб під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально не є перешкодою для її розгляду. Розгляд скарг у сфері державної реєстрації колегіально під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", проводиться з урахуванням обмежень, встановлених відповідним рішенням Кабінету Міністрів України. Розгляд скарг у сфері державної реєстрації під час дії воєнного стану проводиться без участі заінтересованих осіб.

Тобто, згідно Порядку № 1128, який регламентує процедуру розгляду скарги, повідомлення всіх учасників (заінтересованих осіб) проводиться шляхом оприлюднення повідомлень через сайт відповідача. Додаткове повідомлення здійснюється засобами електронної пошти, але тільки за умови, якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, доданих до неї документах, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел.

Оскільки, органи державної влади зобов`язані діяти у спосіб, передбачений законодавством України, відсутні підстави для повідомлення заінтересованих осіб будь-яким іншим способом, ніж передбачений Порядком № 1128.

Як вбачається з матеріалів справи, Міністерством юстиції України, після вивчення змісту скарги та перевірки відомостей з ЄДР, 29.08.2025 на офіційному веб-сайті Мін`юсту було оприлюднено повідомлення про засідання Колегії з розгляду скарг, яке призначено на 16.09.2025 такого змісту: 2. «…Розгляд скарги ОСОБА_1 від 22.08.2025, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25.08.2025 за № СК-3271-25. Тип об`єкта нерухомого майна: готельний комплекс, земельна ділянка з кадастровим номером 4620310100:11:004:0004. Адреса: готельний комплекс, розташований за адресою: Львівська обл., Бродівський р., м. Броди, вулиця Юридика, будинок 9, земельна ділянка з кадастровим номером 4620310100:11:004:0004, розташована за адресою: Львівська обл., Бродівський р., м. Броди, вулиця Юридика, земельна ділянка 9. Суб`єкт оскарження: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Львівської області Гусак Роман Тадейович. Заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Приватне акціонерне товариство "ОЛЕСЬКИЙ ЗАВОД МІНЕРАЛЬНИХ ВОД" (05492060), Товариство з обмеженою відповідальністю "Готель "Європа-Броди" (40842517), Публічне акціонерне товариство "УКРГАЗПРОМБАНК" (24262992), Товариство з обмеженою відповідальністю "АРІО ФОРТІС ФІНАНС" (39433528), Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАРТНЕРИ І ВИНО" (44607650)…»

Означене повідомлення розміщено на офіційному веб сайті Мін`юсту за наступним посиланням: https://minjust.gov.ua/m/ogoloshennya-prozasidannya-tsentralnoi-kolegii-ministerstva-yustitsii-ukraini-16-veresnya-2025-roku.

Також, на виконання вимог абзацу першого пункту 10 Порядку № 1128, Міністерством юстиції України 29.08.2025 було додатково повідомлено про розгляд скарги засобами електронного зв`язку, а саме було направлено повідомлення про дату на засідання на електронну адресу: europe.brody@meta.ua.

Окрім розміщення оголошення на офіційному вебсайті та додаткового повідомлення засобами електронного зв`язку, Міністерство юстиції України додатково поінформувало ТОВ «Готель «Європа-Броди» про розгляд скарги телефонограмою. Зокрема, 29.08.2025 головним спеціалістом Стретович Т.І. було здійснено телефонний дзвінок за номером +380979766305. Телефонограму прийняла керівник Лисюченко Вікторія Вікторівна, яку під час розмови було повідомлено про дату проведення засідання. Вказане підтверджується матеріалами скарги.

Після повернення дорученням Міністра юстиції України від 09.10.2025 № 137/1/48-25/28 скарги на повторний розгляд, Мін`юстом забезпечено повторне повідомлення заінтересованих осіб.

На офіційному веб-сайті Мін`юсту 10.10.2025 було опубліковане повідомлення про засідання Колегії з розгляду скарг, яке призначено на 28.10.2025, позивача повідомлено телефонограмою за номером +38 097 976 63 05, та шляхом надсилання повідомлення про розгляд скарги на електронну пошту (europe.brody@meta.ua).

В подальшому, 28.10.2025 Колегією було відкладено розгляд скарги, повідомлення про наступне засідання 15.01.2026 було опубліковано на офіційному веб-сайті Мін`юсту. Особисто позивача повідомлено телефонограмою за номером НОМЕР_1 , та шляхом надсилання повідомлення про розгляд скарги на електронну пошту (europe.brody@meta.ua).

Суд також враховує, що означений номер телефону та адреса електронної пошти вказані самим позивачем в позовній заяві.

На думку суду, Міністерство юстиції України вжило всіх передбачених законодавством та можливих заходів для належного повідомлення позивача про розгляд скарги. Суд також відзначає, що зі змісту зроблених на сайті повідомлень чітко вбачається з приводу якого об`єкта нерухомості здійснюється розгляд справи, чиї дії (рішення) оскаржуються, та що Товариство з обмеженою відповідальністю "Готель "Європа-Броди" є заінтересованою особою при розгляді даної скарги.

З урахуванням викладеного, відповідачем було дотримано вимог Порядку № 1128 щодо повідомлення заінтересованих осіб, а твердження позивача є необґрунтованими та безпідставними, оскільки під час дії воєнного стану та з урахуванням вимог, встановлених пунктом 10 Порядку № 1128, за 15 днів до дня засідання Колегії на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України було забезпечено оприлюднення інформації про дату засідання розгляду даної скарги.

Щодо складу сторін Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові № 910/2546/22 від 03.09.2025 зазначила наступне.

За принципом диспозитивності визначення відповідачів, предмета і підстав позову є правом позивача, а суд у господарському чи цивільному судочинстві не вправі з власної ініціативи залучати іншого відповідача / співвідповідача до участі у справі.

Водночас установлення належності відповідачів є обов`язком суду, який той виконує під час розгляду справи, навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (тобто ex officio), та має ґрунтуватися передусім на аналізі природи спірних правовідносин і позовних вимог.

Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор) та яка звернулася до суду з відповідним позовом, а відповідачем - особа, яка, за твердженням позивача, повинна виконати зобов`язання (боржник). Схожі висновки Велика Палата Верховного Суду викладала у пунктах 46, 47, 76 постанови від 18.12.2024 у справі № 907/825/22.

Для забезпечення ефективного функціонування відносин у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також єдності та передбачуваності судової практики Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у постановах КГС ВС від 18.06.2024 у справі № 910/6143/23, від 25.06.2024 у справі № 910/3017/23, від 04.06.2024 у справі № 910/12439/22, від 16.04.2024 у справі № 910/20417/21, від 10.04.2024 у справі № 910/8568/23, від 17.04.2024 у справі № 910/2438/23, від 31.10.2023 у справі № 910/3134/22, від 17.05.2023 у справі № 910/12859/20, оскільки сформульований у них підхід, за якого в подібних спорах єдиним відповідачем може бути Мін`юст, суперечить викладеним у цій постанові висновкам з посиланням на інші висновки Великої Палати Верховного Суду, від яких вона не відступала, зокрема про склад сторін такого спору.

Також Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків КГС ВС, викладених у постановах від 09.08.2023 у справі № 910/18929/21 та від 17.04.2024 у справі № 640/14353/19, про те, що позовна вимога про оскарження наказу Мін`юсту в разі її задоволення не приводить до повного захисту прав позивача, а судове рішення про визнання незаконним чи про скасування такого наказу само собою не може бути підставою для державної реєстрації речових прав, оскільки з урахуванням конкретних обставин справи таку вимогу можна інтерпретувати як спрямовану на введення позивача у володіння шляхом державної реєстрації відповідного речового права на підставі судового рішення згідно з положеннями частини третьої статті 26 Закону. Відтак зазначена вимога не має щоразу розцінюватись судами як неналежний спосіб захисту з відмовою в її задоволенні виключно з формальних міркувань.

Велика Палата Верховного Суду вчергове звертає увагу на те, що вона відступає не від постанови у конкретній справі, а від висновку щодо застосування норм права. Цей висновок міг бути сформульований в одній або декількох постановах. Відсутність повного переліку постанов, від висновку хоча б в одній із яких щодо застосування норм права Велика Палата Верховного Суду відступила, не означає, що відповідний висновок надалі застосовний [див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц (пункт 42), від 26.10.2022 у справі № 201/13239/15-ц (пункт 43) та від 14.06.2023 у справі № 448/362/22 (пункт 66)].

У разі коли Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного, зокрема, в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду, згідно із частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди враховують висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду [див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 214/5505/16 (пункт 36), від 08.06.2022 у справі № 362/643/21 (пункт 67), від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц (пункт 43) та від 14.06.2023 у справі № 448/362/22 (пункт 67)

Отже, у вказаній постанові від 03.09.2025 у справі № 910/2546/22 Великою Палатою Верховного Суду викладено висновки про те, що суб`єктний склад сторін у спорах про скасування наказів Міністерства юстиції України залежить від правової природи правовідносин.

Беручи до уваги, що спір у цій справі виник щодо речових прав на нерухоме майно, а сторонами цього спору є позивач, який посилається на безпідставне скасування спірним наказом належного йому права власності на відповідні об`єкти, і ОСОБА_1 , який ініціював вказане скасування, оскільки вважає, що він має право на готельний комплекс загальною площею 1413,9 кв м, та земельну ділянку площею 0,1 га, з кадастровим номером 4620310100:11:004:0004, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 суд вважає, що відповідачем у цій справі має бути також ОСОБА_1 , а не сам лише Мін`юст, з яким у позивача не має спору про речові права.

Мін`юст не може бути єдиним відповідачем у цьому випадку незалежно від доводів та підстав позову, оскільки з ним у позивачів відсутній спір про речові права на нерухоме майно.

Позивач правом залучити ОСОБА_1 співвідповідачем відповідно до статті 48 ГПК України не скористався та послідовно наполягав на необхідності задоволення його вимог самим лише Міністерством юстиції України, з яким у нього немає спору про речові права на спірне майно.

За усталеними висновками Верховного Суду, звернення з позовом до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові (див. постанови від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20 (підпункт 8.18), від 18.12.2024 у справі № 907/825/22 (пункт 103)). Установивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та немає визначених процесуальним законом підстав для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача (див. постанови Верховного Суду від 03.04.2024 у справі № 917/1212/21 (пункт 189), від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20) (пункт 148) та від 14.12.2021 у справі № 147/66/17 (пункт 153)).

Оскільки Мін`юст не може бути єдиним відповідачем у цьому випадку незалежно від доводів та підстав позову, а також немає визначених процесуальним законом підстав для залучення ОСОБА_1 співвідповідачем, суд дійшов висновку про те, що у позові слід відмовити з цих підстав.

З приводу висвітлення всіх доводів відповідача суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 року Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Судовий збір відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України залишається за позивачем.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Готель "Європа-Броди" (80600, Львівська область, м. Броди, вулиця Юридика, 9, ідентифікаційний код 40842517) до Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вулиця Архітектора Городецького, 13, ідентифікаційний код 00015622) про визнання незаконним та скасування п. 1, 2, 4 Наказу Міністерства юстиції України від 05.02.2026 №295/5 «Про задоволення скарги», прийнятого на підставі висновку Комісії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 15.01.2026 р. за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 від 22.08.2025, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 25.08.2025 за №СК-3271-25 - відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 03.11.2026

Суддя І.В.Усатенко