Рішення № 141144586, 21.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.10.2026Справа № 910/9308/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської

міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ірмід»

про стягнення 78.549,88 грн

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

28.07.2026 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ірмід» про стягнення 78.549,88 грн, з яких 41.149,80 грн основного боргу за спожиту теплову енергію за період з листопада 2018 року по грудень 2019 року, 28.792,93 грн інфляційних втрат, 8.607,15 грн 3% річних.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідно до договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 20.01.2020 ТОВ «Ірмід» продало громадянину Республіки Корея ОСОБА_1 нежитлове приміщення загальною площею 185,6 кв. м, що розташовано за адресою: м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 5. Відповідач до позивача з приводу укладення договору на постачання теплової енергії не звертався, однак відсутність укладеного договору не звільняє особу, яка фактично користується тепловою енергією від обов`язку оплатити за фактичне споживання. За особовим рахунком № 330277-02 обліковується заборгованість за поставлену теплову енергію за період з листопада 2018 року по грудень 2019 року, з урахуванням коригування, у розмірі 41.149,80 грн. У зв`язку з наявністю зазначеної заборгованості та невиконанням відповідачем обов`язку з оплати фактично спожитої теплової енергії позивач звернувся до суду з вищевикладеними вимогами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/9308/26 від 04.08.2026 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

14.08.2026 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» відповідних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2026 відкрито провадження у справі № 910/9308/26 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Даною ухвалою суду встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У зв`язку з відсутністю у відповідача зареєстрованого в установленому порядку електронного кабінету, відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу про відкриття провадження у справі від 21.08.2026 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № R067262309271 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 01024, м. Київ, вул. Басейна, 23, кв. 28, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Проте, конверт разом з ухвалою від 21.08.2026 (номер відправлення R067262309271) було повернуто до суду поштовим відділенням зв`язку без вручення адресату з позначкою «за закінченням встановленого терміну зберігання», що підтверджується роздруківкою з офіційного сайту АТ «Укрпошта» в мережі Інтернет за трекінгом R067262309271.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

В п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19.

Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 21.08.2026 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

23.11.2004 між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ірмід» (покупець, відповідач) укладено договір купівлі-продажу нежилого приміщення, відповідно до якого відповідач придбав нежиле приміщення загальною площею 185,6 кв. м, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Воровського, 5 (літера А)(нежиле приміщення № 28).

Даний договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шепелюк О.Г. та зареєстровано в реєстрі за № 3289.

Нежитлове приміщення 185,6 кв. м, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Воровського, 5 (літера А) зареєстроване в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна за Товариством з обмеженою відповідальністю «Ірмід» про що внесено запис у реєстрову книгу № 104-п-41 за реєстровим № 6658-п від 06.12.2004.

20.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ірмід» (продавець) та громадянином Республіки Корея ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу нежилого приміщення, відповідно до якого останній придбав належне відповідачу на праві власності нежитлове приміщення № 28 в літері А, загальною площею 185,6 кв. м, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 5.

Даний договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скляр О.С. та зареєстровано в реєстрі за № 75.

Спір виник у зв`язку з тим, що відповідачем не було сплачено вартість спожитої теплової енергії за період з листопада 2018 року по грудень 2019 року, в результаті чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем, яка становить 41.149,80 грн. Також за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання позивачем нараховані 28.792,93 грн інфляційних втрат, 8.607,15 грн 3% річних.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Під час розгляду даної справи застосуванню підлягають норми законодавства України, чинні на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до частини четвертої статті 19 Закону України «Про теплопостачання» теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу.

Статтею 25 Закону України «Про теплопостачання» передбачено обов`язок споживача на своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Згідно з частини другої статті 275 Господарського кодексу України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Зазначені положення кореспондуються з пунктами 4, 14 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 (надалі - Правила), якими передбачено користування тепловою енергією лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії та покладено на споживача обов`язок до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання укласти з теплопостачальною організацією такий договір.

Відповідно до пункту 3 Правил та статті 1 Закону України «Про теплопостачання» споживач теплової енергії - це фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Частиною шостою статті 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

При цьому відсутність підписаного сторонами договору про постачання теплової енергії не звільняє споживача від обов`язку оплати за фактично спожиту теплову енергію (дана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 922/4239/16).

Позивачем подано за період з листопада 2018 року по грудень 2019 року: акти приймання-передавання товарної продукції, довідки про нарахування за теплову енергію; облікові картки (помісячно); корінці нарядів на включення будинку № 188 від 25.10.2018, № 2 від 26.10.2019; корінець наряду на відключення будинку № 2 від 06.04.2019; акти про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи № 18/4213 від 10.09.2018, № 19/4314 від 12.09.2019; відомості споживання теплової енергії.

Суд відзначає, що постачальник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання споживача до підписання акта приймання-передавання товарної продукції, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

Судом враховано, що питання прийняття облікових карток (табуляграм) в якості належних та допустимих доказів на підтвердження надання послуги з постачання теплової енергії у справах про стягнення заборгованості за договорами постачання (купівлі - продажу) теплової енергії у гарячій воді, у контексті їх оцінки судами як доказів, неодноразово вирішувалося у судовій практиці (постанови Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 910/6652/17, від 12.07.2018 у справі № 910/6654/17, від 12.10.2018 у справі № 910/30728/15).

Суд зазначає, що відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів в розумінні, які б спростовували наведені в доданих позивачем до матеріалів справи облікових картках обсяги споживання теплової енергії відповідачем за спірний період; не спростовано факт надання йому послуг за спірний період.

Відповідно до пункту 40 Правил споживач теплової енергії зобов`язаний, зокрема, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Проте, суд зазначає, що відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження відключення від теплопостачання належних йому на праві приватної власності нежитлових приміщень у спірний період, а тому відповідач за умови споживання теплової енергії, має відшкодувати її вартість.

Таким чином, позивачем у повному обсязі доведено належними, допустимими та достовірними доказами як сам факт споживання теплової енергії відповідачем у заявлених обсягах за адресою об`єкта у спірний період, так і безпосереднє надання послуг за цією адресою саме відповідачу, що підтверджується сукупністю наданих помісячних облікових карток, відомостей вимірюваних параметрів теплоспоживання та корінцями нарядів, які повністю відображають обсяги відпущеного теплоносія на особовий рахунок відповідача.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Враховуючи вищенаведене, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання зі сплати заборгованості за спожиту теплову енергію.

Згідно розрахунку позивача, сума заборгованості за спожиту теплову енергію за період з листопада 2018 року по грудень 2019 року становить 41.149,80 грн.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів того, що відповідачем виконано зобов`язання по сплаті спожитої теплоенергії в повному обсязі не подано.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 41.149,80 грн.

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення з оплати спожитої теплоенергії позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 28.792,93 грн інфляційних втрат, 8.607,15 грн 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 28.792,93 грн інфляційних втрат, 8.607,15 грн 3% річних (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

З урахуванням викладеного суд доходить висновку, що позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240, 252 ГПК України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Сягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ірмід» (01004, м. Київ, вул. Басейна, 23, кв. 28; код ЄДРПОУ 30675233) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, 5; код ЄДРПОУ 40538421) 41.149 (сорок одну тисячу сто сорок дев`ять) грн 80 коп. основного боргу, 28.792 (двадцять вісім тисяч сімсот дев`яносто дві) грн 93 коп. інфляційних втрат, 8.607 (вісім тисяч шістсот сім) грн 15 коп. 3% річних, 3.328 (три тисячі триста двадцять вісім) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя В.В.Сівакова