Рішення № 141144566, 03.11.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.11.2026Справа № 910/10755/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Капцової Т.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрресурс» (вул.Пшенична, буд.9, літ.Н, м.Київ, 03134; ідентифікаційний код 31023646)

до Акціонерного товариства «Укргазвидобування» (вул.Кудрявська, буд.26/28, м.Київ, 04053; ідентифікаційний код 30019775)

про стягнення 169 379,24 грн

без виклику представників сторін,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрресурс» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства «Укргазвидобування» про стягнення 169 450,89 грн, з яких 5 240,34 грн пені, 164 196,20 грн інфляційних втрат та 14,35 грн 0,001% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо оплати поставленого за договором поставки № УГВ608/30-25 від 26.11.2025 товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.09.2026 позовну заяву було залишено без руху, встановлено позивачу строк і спосіб усунення недоліків.

02.09.2026 від позивача надійшла уточнена позовна заява, відповідно до якої виявлені судом недоліки усунуто.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визнано судом малозначною, вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та, серед іншого, встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

17.09.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на наявність помилок у розрахунках позивача, а у разі встановлення підстав для стягнення пені - зменшити її розмір.

22.09.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якому позивач врахував наявність технічних помилок, у зв`язку з чим просить стягнути з відповідача на свою користь 5 168,89 грн пені, 164 196,20 грн інфляційних втрат та 14,15 грн 0,001% річних. Крім того позивач виклав заперечення проти зменшення розміру пені.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі (частина 3 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Оскільки позивач скористався своїм правом зменшити розмір позовних вимог протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі, суд вважає за необхідне прийняти таке зменшення та здійснювати розгляд справи виходячи із ціни позову в розмірі 169 379,24 грн.

25.09.2026 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких він зазначає про те, що не всі його заперечення проти розрахунків були враховані у зв`язку з чим наполягає на необґрунтованості розрахунків позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2026 позовну заяву було залишено без руху на підставі частини 11 статті 176 Господарського процесуального кодексу України.

30.10.2026 від позивача надійшла заява про усунення недоліків, відповідно до якої виявлені судом недоліки позовної заяви усунуто.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2026 розгляд справи № 910/10755/26 продовжено.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

26.11.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрресурс» (постачальника) та Акціонерним товариством «Укргазвидобування» (покупець) було укладено договір поставки (графік поставки) № УГВ608/30-25 (далі - Договір), згідно з пунктом 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити покупцеві частини до дозувальних насосів LEWA (далі - товар), зазначений в специфікації/-ях, що додається/ються до Договору і є його невід`ємною/-ими частиною/-ами, а покупець - прийняти і оплатити такий товар.

Відповідно до пункту 4.1 Договору розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем вартості прийнятого товару з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної (оплата по факту прийняття товару), шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника, на умовах, зазначених у специфікації. Для здійснення оплати постачальник зобов`язаний надати покупцю наступні документи: 1) рахунок (інвойс) на суму прийнятого товару; 2) акт приймання-передачі товару або видаткову накладну, підписані сторонами на прийнятий товар; 3) квитанція про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування до податкової накладної з Єдиного реєстру податкових накладних (ЄРПН), що підтверджує реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування до податкової накладної в ЄРПН на суму податку відповідно до чинного законодавства України.

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що для здійснення оплати постачальник зобов`язаний надати документи, вказані в пункті 4.1 цього Договору. При цьому сторони домовились, що оплата за прийнятий товар здійснюється покупцем за умови наявності зареєстрованої постачальником за 10 календарних днів до кінцевого строку (терміну) оплати правильно оформленої податкової накладної/розрахунку коригування до податкової накладної в ЄРПН згідно з вимогами чинного законодавства України. Підтвердженням такої реєстрації з ЄРПН є квитанція про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування, надана постачальником. Покупець має право здійснити оплату за прийнятий товар за наявності витягу з ЄРПН про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування до податкової накладної в ЄРПН за 10 календарних днів до кінцевого строку (терміну) оплати правильно оформленої податкової накладної/розрахунку коригування до податкової накладної в ЄРПН згідно з вимогами чинного законодавства України. У разі відсутності реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування до податкової накладної в ЄРПН за 10 календарних днів до кінцевого строку (терміну) оплати, оплата здійснюється покупцем протягом 15 календарних днів з дня реєстрації відповідної податкової накладної/розрахунку коригування до податкової накладної в ЄРПН. Таке продовження строку оплати не є порушенням строку оплати зі сторони покупця.

Згідно з пунктом 5.3 Договору датою прийняття товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару […] або видаткової накладної.

У цьому ж пункті зазначено, що при наявності двох дат, датою підписання акту приймання-передачі товару або видаткової накладної вважається дата підписання покупцем.

Відповідно до пункту 7.9 Договору за порушення строків оплати постачальник має право вимагати сплати покупцем на користь постачальника пеню в розмірі 0,001% від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

У пункті 7.10 Договору згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України сторони домовились, що розмір процентів на прострочену заборгованість покупця становить 0,001% річних.

Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за наявності) і діє до 06.08.2026 (включно) (пункт 10.1 Договору).

У специфікації № 1 від 26.11.2025, що є додатком № 1 до Договору, сторони визначили найменування товару, його кількість, ціну та загальну вартість, яка склала 20 726 550,00 грн.

У пункті 4 специфікації № 1 від 26.11.2025 визначено умови та строки оплати, згідно з якими оплата по факту поставки протягом 30 календарних днів з дати підписання видаткової накладної або акту приймання-передачі товару та пред`явлення постачальником рахунку на оплату та надання інших документів, вказаних в пункті 4.1 Договору.

На виконання договору позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар відповідно до видаткових накладних № 99 від 04.12.2025 на суму 141 339,36 грн, № 107 від 25.12.2025 на суму 3 184 858,56 грн, № 108 від 25.12.2025 на суму 7 353 347,64 грн, № 109 від 25.12.2025 на суму 183 843,00 грн, № 11 від 09.02.2026 на суму 2 081 922,48 грн, № 18 від 05.03.2026 на суму 2 962 580,64 грн, № 19 від 05.03.2026 на суму 4 818 658,32 грн.

На виконання вимог Податкового кодексу України позивачем були складені та зареєстровані в ЄРПН податкові накладні № 124 від 04.12.2025, № 136 від 25.12.2025, № 137 від 25.12.2025, № 138 від 25.12.2025, № 12 від 09.02.2026, № 26 від 05.03.2026, № 25 від 05.04.2026.

У зв`язку із простроченням поставки частини товару, відповідач направив позивачу вимогу № 302.1-022-3552 від 02.04.2026 про сплату штрафу та пені в загальному розмірі 217 874,70 грн, які, як зазначає позивач, у подальшому були утримані відповідачем з оплати за товар за видатковою накладною № 11 від 09.02.2026.

Позивач зазначає, що оплата товару за видатковими накладними № 11 від 09.02.2026, № 18 від 05.03.2026, № 19 від 05.03.2026 не була здійснена у визначений Договором строк, у зв`язку з чим він направляв відповідачу листи № 1404-01 від 14.04.2026, № 2104-01 від 21.04.2026, № 2104-02 від 21.04.2026, № 1405-01 від 14.05.2026, № 2605-01 від 26.05.2026.

Після здійснення відповідачем остаточного розрахунку за товар за Договором, позивач направив відповідачу претензію № 1 щодо сплати інфляційного збільшення та штрафних санкцій (вих. № 2206-01 від 22.06.2026) в загальному розмірі 169 450,89 грн, яку відповідач отримав 25.06.2026, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № R 03134 с001912 4, проте відповіді не надав.

З огляду на те, що відповідач несвоєчасно розрахувався з позивачем за поставлений товар, позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому, з урахуванням зменшення розміру позовних вимог, просить стягнути з відповідача на свою користь 5 168,89 грн пені, 164 196,20 грн інфляційних втрат та 14,15 грн 0,001% річних.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Судом встановлено, що позивач на виконання Договору поставив відповідачу товар на суму 20 726 550,00 грн, про що свідчать наявні в матеріалах справи, підписані та скріплені печатками обох сторін, видаткові накладні № 99 від 04.12.2025 на суму 141 339,36 грн, № 107 від 25.12.2025 на суму 3 184 858,56 грн, № 108 від 25.12.2025 на суму 7 353 347,64 грн, № 109 від 25.12.2025 на суму 183 843,00 грн, № 11 від 09.02.2026 на суму 2 081 922,48 грн, № 18 від 05.03.2026 на суму 2 962 580,64 грн, № 19 від 05.03.2026 на суму 4 818 658,32 грн.

Відповідно до частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

За приписами частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням погодженого сторонами у пункті 4 специфікації № 1 від 26.11.2025 порядку розрахунків, зобов`язання відповідача з оплати товару мали бути виконані протягом 30 календарних днів з дати підписання видаткової накладної та пред`явлення постачальником рахунку на оплату та надання інших документів, вказаних в пункті 4.1 Договору.

Відтак, приймаючи до уваги умови укладеного сторонами Договору, суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань є таким, що настав.

За приписом частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 статті 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З матеріалів справи вбачається, що товар за видатковою накладною № 99 від 04.12.2025 на суму 141 339,36 грн було оплачено відповідачем - 16.01.2026, за видатковою накладною № 107 від 25.12.2025 на суму 3 184 858,56 грн - 06.02.2026, за видатковою накладною № 108 від 25.12.2025 на суму 7 353 347,64 грн - 06.02.2026, за видатковою накладною № 109 від 25.12.2025 на суму 183 843,00 грн - 13.02.2026, за видатковою накладною № 11 від 09.02.2026 на суму 2 081 922,48 грн - 15.05.2026 у сумі 1 864 047,78 грн, а також утримано штрафних санкцій на суму 217 874,70 грн, за видатковою накладною № 18 від 05.03.2026 на суму 2 962 580,64 грн - 12.06.2026, за видатковою накладною № 19 від 05.03.2026 на суму 4 818 658,32 грн - 05.06.2026 у сумі 2 500 000,00 грн та 12.06.2026 у сумі 2 318 658,32 грн.

За прострочення оплати товару за видатковими накладними № 11 від 09.02.2026, № 18 від 05.03.2026 та № 19 від 05.03.2026 позивачем заявлено до стягнення з відповідача 5 168,89 грн пені, 164 196,20 грн інфляційних втрат та 14,15 грн 0,001% річних.

Як встановлено частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 7.9 Договору за порушення строків оплати постачальник має право вимагати сплати покупцем на користь постачальника пеню в розмірі 0,001% від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

З огляду на викладене, оскільки неналежне виконання відповідачем зобов`язання з оплати товару підтверджується матеріалами справи, позовна вимога про стягнення з відповідача пені, нарахованої на підставі пункту 7.9 Договору, визнається судом обґрунтованою.

За правилами статей 253, 254 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Видаткову накладну № 11 від 09.02.2026 на суму 2 081 922,48 грн відповідач підписав 05.03.2026, а податкову накладну № 12 від 09.02.2026 за цією операцію позивач зареєстрував в ЄРПН 24.02.2026, відтак останнім днем оплати було 06.04.2026 (перший робочий день після 04.04.2026).

Видаткову накладну № 18 від 05.03.2026 на суму 2 962 580,64 грн відповідач підписав 18.03.2026, а податкову накладну № 26 від 05.03.2026 за цією операцію позивач зареєстрував в ЄРПН 03.04.2026, відтак останнім днем оплати було 04.05.2026 (перший робочий день після 03.05.2026), адже у специфікації № 1 від 26.11.2025 до Договору сторони передбачили строк і умови оплати - протягом 30 календарних днів з дати підписання видаткової накладної та пред`явлення документів, вказаних в пункті 4.1 Договору, до яких належить і квитанція про реєстрацію податкової накладної. При цьому, суд звертає увагу, що пункт 4.1 Договору визначає здійснення розрахунків на умовах, визначених у специфікації, а відтак положення специфікації № 1 від 26.11.2025, яка в силу пунктів 1.1, 11.5 Договору є його невід`ємною частиною, щодо умов поставки та оплати конкретної партії товару мають пріоритет над загальними умовами Договору, зокрема над пунктом 4.2 Договору, на який посилається позивач. Тому здійснення позивачем розрахунку, починаючи від дати підписання видаткової накладної, без урахування дати реєстрації податкової накладної, є помилковим.

Видаткову накладну № 19 від 05.03.2026 на суму 4 818 658,32 грн відповідач підписав 09.03.2026, а податкову накладну № 25 від 05.03.2026 за цією операцію позивач зареєстрував в ЄРПН 30.03.2026, відтак останнім днем оплати було 29.04.2026, що визначено судом з урахуванням вищенаведених висновків.

З урахуванням викладеного суд здійснює перерахунок пені:

1) за видатковою накладною № 11 від 09.02.2026:

з 07/04/2026 до 14/05/2026 (1 864 047,78 x 0.001 x 38 : 100) = 708,34 грн;

2) за видатковою накладною № 18 від 05.03.2026:

з 05/05/2026 до 11/06/2026 (2 962 580,64 x 0.001 x 38 : 100) = 1 125,78 грн;

3) за видатковою накладною № 19 від 05.03.2026:

з 30/04/2026 до 04/06/2026 (4 818 658,32 x 0.001 x 36 : 100) = 1 734,72 грн;

з 05/06/2026 до 11/06/2026 (2 318 658,32 x 0.001 x 7 : 100) = 162,31 грн.

Отже, за перерахунком суду загальний розмір пені склав 3 731,15 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При розрахунку 0,001% річних та інфляційних втрат суд також виходить із вищенаведених висновків щодо визначення дати, з якої грошові зобов`язання відповідача стали простроченими.

За розрахунком суду, загальний розмір 0,001% річних, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 10,21 грн, який розраховано таким чином:

1) за видатковою накладною № 11 від 09.02.2026:

з 07/04/2026 до 14/05/2026 (1 864 047,78 x 0.001 % x 38 : 365) = 1,94 грн;

2) за видатковою накладною № 18 від 05.03.2026:

з 05/05/2026 до 11/06/2026 (2 962 580,64 x 0.001 % x 38 : 365) = 3,08 грн;

3) за видатковою накладною № 19 від 05.03.2026:

з 30/04/2026 до 04/06/2026 (4 818 658,32 x 0.001 % x 36 : 365) = 4,75 грн;

з 05/06/2026 до 11/06/2026 (2 318 658,32 x 0.001 % x 7 : 365) = 0,44 грн.

Загальна сума втрат позивача від інфляції склала 96 127,82 грн, яку розраховано у такий спосіб:

1) за видатковою накладною № 11 від 09.02.2026:

з 07/04/2026 до 14/05/2026 (1 864 047,78 x 1.01400000 - 1 864 047,78) = 26 096,67 грн;

2) за видатковою накладною № 18 від 05.03.2026:

з 05/05/2026 до 11/06/2026 (2 962 580,64 x 1.00900000 - 2 962 580,64) = 26 663,23 грн;

3) за видатковою накладною № 19 від 05.03.2026:

з 30/04/2026 до 11/06/2026 (4 818 658,32 x 1.00900000 - 4 818 658,32) = 43 367,92 грн.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення пені до 0,00 грн, суд зазначає наступне.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму, потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника в кожному окремому випадку.

Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України).

За змістом статей 546, 549 Цивільного кодексу України неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є, в першу чергу, захист інтересів кредитора, а не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних наслідків для нього, як суб`єкта господарської діяльності.

При цьому, згідно з частиною 1 статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку.

У постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 викладено узагальнюючий висновок щодо визначення підстав для зменшення розміру неустойки, нарахованої за порушення зобов`язання, відповідно до якого чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір; і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер. А тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 Господарського кодексу України та частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, тобто у межах судового розсуду.

Таким чином, в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положеннями статті 233 Господарського кодексу України і частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 Господарського процесуального кодексу України.

У зв`язку з викладеним, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

За загальним правилом, у вирішенні питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суд, зокрема, бере до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання, а також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру неустойки.

Як на підставу для зменшення пені відповідач посилається на свій статус як підприємства стратегічного значення та оператора критичної інфраструктури, а також на наслідки збройної агресії Російської Федерації проти України, зокрема руйнування газовидобувних об`єктів Групи Нафтогаз, до якої належить відповідач. Крім того відповідач посилається на прострочення позивачем поставки товару за Договором та повну оплату цього товару ще до звернення до суду.

Суд наголошує, що зменшення розміру штрафних санкцій не є обов`язком суду, а є його правом, яке може бути реалізоване судом виключно у виняткових випадках.

Оцінивши наведені доводи, суд вважає, що відповідач не довів наявність виключних обставин, які б надавали суду підстави зменшити розмір неустойки.

Суд відзначає, що матеріали справи не містять жодних доказів настання для відповідача несприятливих наслідків внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, пошкодження або знищення його майна. Включення відповідача до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави саме по собі також не є підставою для зменшення розміру відповідальності відповідача без доведення того, що такий статус об`єктивно впливав на можливість належного виконання зобов`язань.

Також суд не може визнати достатнім для зменшення розміру пені повне погашення відповідачем заборгованості до відкриття провадження у справі, оскільки, як вже було зазначено вище, зобов`язання повинні виконуватись належним чином.

При цьому суд відзначає, що заявлений розмір пені не є надмірним для відповідача.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для зменшення розміру пені, нарахованої за прострочення виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за Договором.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 3 731,15 грн пені, 10,21 грн 0,001% річних та 96 127,82 грн інфляційних втрат.

Судові витрати по сплаті судового збору в розмірі, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в розмірі 1 569,80 грн - на відповідача, в розмірі 1 092,60 грн - на позивача.

Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Укргазвидобування» (вул.Кудрявська, буд.26/28, м.Київ, 04053; ідентифікаційний код 30019775) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрресурс» (вул.Пшенична, буд.9, літ.Н, м.Київ, 03134; ідентифікаційний код 31023646) пеню в розмірі 3 731 (три тисячі сімсот тридцять одна) грн 15 коп., 0,001% річних в розмірі 10 (десять) грн 21 коп., інфляційні втрати в розмірі 96 127 (дев`яносто шість тисяч сто двадцять сім) грн 82 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 569 (одна тисяча п`ятсот шістдесят дев`ять) грн 80 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 03.11.2026.

Суддя Т.П. Капцова