Рішення № 141144429, 08.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.10.2026Справа № 910/6848/26Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., за участі секретаря судового засідання Саруханян Д.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства "Укрнафта"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Авекс"

про стягнення 1566471,20 грн.

за участі представників:

від позивача: Чернецький В.В.

від відповідача: Овчаренко Р.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Укрнафта" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Авекс" про стягнення за договором від 17.10.2024 №13/4283-МТР штрафу в сумі 1566471,20 грн. за несвоєчасну поставку товару. Також позивач просив здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2026 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.

19.06.2026 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Протокольною ухвалою суду від 03.09.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.10.2026 долучені до додаткових пояснень Акціонерного товариства "Укрнафта" докази залишено без розгляду.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що акти приймання-передачі продукції (товарів) за кількістю та якістю (на відповідальне зберігання) складені позивачем в односторонньому порядку та не відповідають умовам договору. Також, відповідач заперечував проти правомірності використання дати зняття зауважень по актам як дати поставки товару, та зазначив, що без належних актів та лабораторних протоколів вимоги позивача є необґрунтованими. Крім того, у пункті 7.1 договору відсутня база нарахування штрафу, що унеможливлює його нарахування. Одночасно, відповідач просив зменшити розмір нарахованих штрафних санкцій.

У відповіді на відзив позивач зауважив, що пункт 7.1 договору слід тлумачити системно у взаємозв`язку з предметом договору, специфікацією, вартістю товару, строками поставки та фактичним обсягом поставленого несвоєчасно товару. При цьому, відповідач добровільно підписав 17.10.2024 договір та погодився з його умовами, у тому числі зі строками поставки та відповідальністю за їх порушення, та відповідачем не доведено наявності прострочення кредитора.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

17.10.2024 між позивачем (Покупець) та відповідачем (Постачальник) укладено договір №13/4283-МТР (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1. якого на умовах цього Договору Постачальник зобов`язувався поставити та передати у власність Покупця у погоджені Сторонами строки Товар, а Покупець зобов`язувався прийняти та оплатити такий Товар на умовах цього Договору.

Пунктом 2.1. Договору встановлено, що номенклатура, ціна, умови гарантії, а також строк, місце та умови поставки Товару визначені у Специфікації до даного Договору, яка підписується уповноваженими представниками Сторін, що є Додатком №1 до даного Договору та є його невід`ємною частиною, надалі - Специфікація.

У пункті 2.2. Договору вказано, що інформація про технічні, якісні та кількісні характеристики Товару визначена у Додатку №1 до цього Договору, який є його невід`ємною частиною (надалі -Додаток №1).

Згідно з пунктом 3.2. Договору загальна вартість Товару, що повинен був поставлений Постачальником на склади Покупця, становить 23 036 400,00 гривень.

За умовами пункту 5.2 договору Постачальник зобов`язаний щоразу за 3 календарні дні до дати поставки товару (в тому числі кожної частини/партії товару) письмово сповістити Покупця про дату та час надходження товару в погоджений пункт призначення, а також надати інформацію про вантажоперевізника та іншу інформацію, що необхідна Покупцю для прийняття товару.

Відповідно до пункту 5.3 Договору приймання товару Покупцем (в тому числі кожної частини/партії товару) підтверджується шляхом підписання уповноваженими представниками Сторін відповідної видаткової накладної та акту приймання-передачі товару за кількістю та якістю (після зняття усіх зауважень).

Пунктом 5.4. Договору передбачено, що датою поставки Товару та моментом отримання Покупцем Товару від Постачальника вважається дата підписання сторонами відповідної (-их) накладної (-их) та акту (-ів) приймання-передачі Товару за кількістю та якістю (після зняття усіх зауважень).

У разі виявлення при прийомі Товару відхилень від вимог щодо кількості та/або якості та/або комплектності Покупець негайно, але не пізніше 3-робочих днів повідомляє про це Постачальника. У цьому випадку складається акт виявлених недоліків Товару, в якому, крім виявлених недоліків, зазначаються строки їх усунення Постачальником. Постачальник зобов`язаний усунути недоліки за власних рахунок у строки, зазначені в акті виявлених недоліків товару (пункт 5.6 Договору).

Згідно з пунктом 5.7 Договору право власності та ризики на Товар переходять від Постачальника до Покупця з моменту підписання Сторонами відповідної видаткової накладної та акту приймання-передачі товару за кількістю та якістю (після зняття всіх зауважень) згідно з умовами даного Договору. При цьому, товарно-транспортні накладні про приймання Товару не є документами, що свідчать про прийом Товару.

Договір набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками Сторін та діє до 31.12.2025 (пункт 11.1 Договору).

Пунктом 6 Специфікації передбачено, що поставка Товару здійснюється партіями на адреси складів Вантажоотримувачів відповідно до графіка приведеного в Таблиці 3 даного додатку у період з 10 числа до 30 числа (включно) кожного місяця. Термін поставки включає лабораторні дослідження зразків оливи протягом 10 календарних днів (п.8 Розділу 2 даного додатку).

Перед прийманням партії продукції обов`язково проводяться повторні випробування зразків оливи в випробувальних лабораторіях ПАТ «Укрнафта». При підтвердженні невідповідності зразків оливи паспортним даним - товар повертається Постачальнику, при встановленні відповідності паспортним характеристикам - товар оприбутковується на баланс ПАТ «Укрнафта» (пункт 8 Специфікації).

Відповідно до Таблиці 3 Додатку №1 до Договору Постачальник зобов`язувався поставити Товар на склади Покупця за наступним графіком: з 10.10.2024 до 31.10.2024 обсягом 106400 літрів; з 10.11.2024 до 30.11.2024 обсягом 96400 літрів; з 10.12.2024 до 31.12.2024 обсягом 97200 літрів.

Із долучених до матеріалів справи видаткових накладних та актів приймання-передачі продукції (товарів) за кількістю та якістю (на відповідальне зберігання) вбачається, що відповідачем поставлено позивачу, зокрема: згідно видаткової накладної №1677 від 21.11.2024 поставлено 10000 літрів оливи загальною вартістю 767800,00 грн. Граничний термін поставки даної партії Товару 31.10.2024, час закінчення приймання 25.11.2024; згідно видаткової накладної №1597 від 08.11.2024 поставлено 22400 літрів оливи загальною вартістю 1720051,20 грн. Граничний термін поставки даної партії Товару 31.10.2024, час закінчення приймання 15.11.2024; згідно видаткової накладної №1640 від 18.11.2024 поставлено 2400 літрів оливи загальною вартістю 184291,20 грн. Граничний термін поставки даної партії Товару 31.10.2024, час закінчення приймання 12.12.2024; згідно видаткової накладної №1802 від 13.12.2024 поставлено 22400 літрів оливи загальною вартістю 1720051,20 грн. Граничний термін поставки даної партії Товару 31.10.2024, час закінчення приймання 19.12.2024; згідно видаткової накладної №1639 від 18.11.2024 поставлено 20000 літрів оливи загальною вартістю 1535760,00 грн. Граничний термін поставки даної партії Товару 31.10.2024, час закінчення приймання 06.12.2024; згідно видаткової накладної №1826 від 17.12.2024 поставлено 22400 літрів оливи загальною вартістю 1720051,20 грн. Граничний термін поставки даної партії Товару 30.11.2024, час закінчення приймання 25.12.2024; згідно видаткової накладної №1531 від 30.10.2024 поставлено 20800 літрів оливи загальною вартістю 1597190,40 грн. Граничний термін поставки даної партії Товару 31.10.2024, час закінчення приймання 01.11.2024, зняття зауважень 17.12.2024; згідно видаткової накладної №1532 від 30.10.2024 поставлено 9600 літрів оливи загальною вартістю 737164,80 грн. Граничний термін поставки даної партії Товару 31.10.2024, час закінчення приймання 01.11.2024, зняття зауважень 17.12.2024; згідно видаткової накладної 1771 від 10.12.2024 поставлено 6400 літрів оливи загальною вартістю 491443,20 грн. Граничний термін поставки даної партії Товару 31.10.2024, акт підписано 11.12.2024; згідно видаткової накладної №1837 від 18.12.2024 поставлено 22400 літрів оливи загальною вартістю 1720051,20 грн. Граничний термін поставки даної партії Товару 30.11.2024, час закінчення приймання 20.12.2024, зняття зауважень 18.02.2025; згідно видаткової накладної №1851 від 20.12.2024 поставлено 22400 літрів оливи загальною вартістю 1720051,20 грн. Граничний термін поставки даної партії Товару 30.11.2024, час закінчення приймання 26.12.2024, зняття зауважень 06.02.2025; згідно видаткової накладної №1865 від 23.12.2024 поставлено 22400 літрів оливи загальною вартістю 1720051,20 грн. Граничний термін поставки даної партії Товару 30.11.2024, час закінчення приймання 30.12.2024, зняття зауважень 25.02.2025; згідно видаткової накладної №1872 від 24.12.2024 поставлено 7000 літрів оливи загальною вартістю 537516,00 грн. Граничний термін поставки даної партії Товару 31.12.2024, зняття зауважень 03.04.2025; згідно видаткової накладної №1878 від 25.12.2024 поставлено 22400 літрів оливи загальною вартістю 1720051,20 грн. Граничний термін поставки даної партії Товару 31.12.2024, час закінчення приймання 30.12.2024, зняття зауважень 28.02.2025; згідно видаткової накладної №1874 від 24.12.2024 поставлено 9600 літрів оливи загальною вартістю 737164,80 грн. Граничний термін поставки даної партії Товару 31.12.2024, час закінчення приймання 30.12.2024, зняття зауважень 21.02.2025 року.

У зв`язку з простроченням відповідачем поставки товару позивач звертався до відповідача з вимогою щодо сплати штрафних санкцій від 13.06.2025 №01/01/13/10/28/02-02/01/8638.

03.07.2025 відповідачем надано відповідь на вказану вимогу, в якій зауважено, що позивачем без належного обґрунтування прийнято рішення про продовження строку для укладення договору до 60 днів, та відмовлено відповідачу в продовженні строку поставки товару. Також, відповідач просив надати конкретні дати та номери документів, що підтверджують офіційну відмову від товару, а не лише дату зняття зауважень. Одночасно, відповідач поставив під сумнів дані лабораторних досліджень, у зв`язку з якими позивач заявив про порушення відповідачем умов договору.

Надалі, позивач звернувся до відповідача з претензією від 30.09.2025 щодо сплати штрафних санкцій, однак відповіді або грошових коштів не отримав.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).

Виходячи зі змісту статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

Пунктом 7.1. Договору встановлено, що при недотриманні Постачальником строків поставки Товару, Постачальник сплачує Покупцю штраф в розмірі 5% вартості несвоєчасно поставленого Товару за прострочення до 30 днів та 10% - за прострочення 30 днів і більше.

Із розрахунку позивача вбачається, що нарахування штрафу в розмірі 5 % здійснено за прострочення поставки товару за видатковими накладними № 1597 від 08.11.2024, № 1677 від 21.11.2024, № 1802 від 13.12.2024, № 1826 від 17.12.2024, а за іншими спірними накладними нарахування штрафу здійснено в розмірі 10% вартості несвоєчасно поставленого товару.

При цьому, в пункті 7.1. Договору визначено, що відсоток штрафу (5 % чи 10 %) розраховується від вартості несвоєчасно поставленого Товару, чим спростовуються відповідні зауваження відповідача щодо відсутності бази нарахування штрафу. До того ж, у Таблиці 3 Додатку №1 до Договору сторонами погоджено, що Постачальник зобов`язувався поставити товар на склади Покупця за наведеним у таблиці графіком із визначеним обсягом поставки товару.

Таким чином, за арифметичним перерахунком суду нарахований позивачем штраф в сумі 1566471,20 грн. підлягає стягненню в повному обсязі.

Одночасно, судом прийнято до уваги, що за умовами пунктів 5.3, 5.4, 5.7 договору поставка товару вважається здійсненою після підписання сторонами відповідної видаткової накладної та акту приймання-передачі товару за кількістю та якістю (після зняття всіх зауважень).

Як слідує з матеріалів справи, позивачем долучено відповідні видаткові накладні із зазначенням у них дати отримання товару, що відповідає датам зняття зауважень, зазначеним в актах приймання-передачі продукції (товарів) за кількістю та якістю (на відповідальне зберігання).

При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що відповідач у період поставки товару (із урахуванням часу закінчення приймання та зняття зауважень протягом жовтня 2024 року - лютого 2025 року) звертався до позивача з листами щодо виявлення причин затримки приймання товару та дат зняття зауважень, чи із запереченнями щодо проведення позивачем лабораторних досліджень (строку проведення, вибору лабораторної установи, методів дослідження тощо).

Також, в деяких актах приймання-передачі продукції (товарів) за кількістю та якістю (на відповідальне зберігання) зазначено, що відповідач проводив заміну товару, однак до суду відповідні відомості щодо дат та кількості заміни товару жодною стороною не надано.

За змістом статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

Водночас, відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які спростовують зазначені позивачем обставини, зокрема, щодо визначених дат фактичної поставки товару після зняття зауважень по актам.

За наведених обставин, надані позивачем докази на підтвердження своїх вимог є більш вірогідними, ніж докази, надані відповідачем на їх спростування, у зв`язку з чим суд вважає пред`явлені позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Поряд із цим, відповідач просив зменшити суд розмір нарахованих штрафних санкцій, посилаючись, зокрема, на те, що протокольним рішенням від 18.09.2024 АТ «Укрнафта» визнало відповідача переможцем процедури закупівлі та прийняло рішення укласти договір. Надалі, протокольним рішенням від 03.10.2024 АТ «Укрнафта» повідомило про продовження строку для укладення договору до 60 днів у зв`язку з тривалою погоджувальною процедурою договору з підрозділами позивача. Відтак, договір між сторонами підписаний лише 17.10.2024, у той час як поставка частини товару мала бути здійснена до 30.10.2024 року. При цьому, відповідач листом від 31.10.2024 № 311024-1 запропонував позивачу укласти додаткову угоду щодо зміни строків постачання, проте погодження не отримав. До того ж, розмір заявленої санкції є непропорційним, ураховуючи що товар фактично був поставлений та прийнятий позивачем, та останній не довів наявності реальних збитків у заявленому розмірі.

Натомість, позивач просив відмовити відповідачу в зменшенні штрафних санкцій.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно з положеннями ст. 218 ГК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

За частиною 2 статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).

За частинами першою та другою статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Відповідно до частини першої статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним із завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Однією із функцій неустойки є компенсаторна функція (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 303/2408/16-ц).

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 та послідовно у низці постанов Верховного Суду.

Суд зауважує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18 та від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18).

Приймаючи до уваги загальний розмір нарахованих штрафних санкцій, період прострочення поставки та прийняття позивачем товару, відсутність доказів щодо понесення позивачем збитків у зв`язку з простроченням відповідачем поставки, фінансовий стан обох сторін, виходячи із засад справедливості, добросовісності, розумності, пропорційності та співмірності, суд дійшов висновку зменшити розмір штрафу на 40 %, тобто до суми 1002541,57 грн.

Як зауважено в постанові Верховного Суду від 10.08.2023 у справі № 910/8725/22, у питаннях підстав для зменшення розміру неустойки не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статі 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства "Укрнафта" задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Авекс" (03150, м. Київ, вул. Тютюнника Василя, буд. 5-Б, офіс 18; ідентифікаційний код 44274405) на користь Акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м. Київ, пров. Несторівський, будинок 3-5; ідентифікаційний код 00135390) 1002541 (один мільйон дві тисячі п`ятсот сорок одну) грн. 57 коп. штрафу, а також 23497 (двадцять три тисячі чотириста дев`яносто сім) грн. 07 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено: 02.11.2026 року.

Суддя К.В. Полякова