Рішення № 141143838, 21.10.2026, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 жовтня 2026 рокуСправа № 903/622/26

Господарський суд Волинської області у складі головуючої судді Бідюк С.В., за участі секретаря судового засідання Франчук Н.Я., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Леман Інвест, м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю Грандпостач, с. Пальче, Луцький р-н., Волинська обл.

про стягнення 859 484,67 грн,

за участю представників-учасників справи:

від позивача: Ковальчук Д.Ю.

від відповідача: Шевчук В.В.

ВСТАНОВИВ:

25.06.2026 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Леман Інвест до Товариства з обмеженою відповідальністю Грандпостач про стягнення 859484,67 грн, з яких: 659288,61 грн штрафу, 123518 грн пені, 68172,39 грн інфляційних втрат, 8505,67 грн 3% річних.

Позовна заява обґрунтована неналежним виконанням відповідачем взятих на себе за договору поставки №19/12/2019 від 19.12.2019 зобов`язань щодо своєчасної оплати отриманого товару.

Ухвалою суду від 30.06.2026 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Леман Інвест до Товариства з обмеженою відповідальністю Грандпостач про стягнення 859484,67 грн залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання суду впродовж 10-ти календарних днів з дня одержання цієї ухвали: зазначити реквізити рахунку позивача в банку, небанківському надавачі платіжних послуг; надати документ, що підтверджує наявність такого рахунку.

Позивач ухвалу суду отримав 30.06.2026, строк для усунення недоліків по 10.07.2026.

06.07.2026 надійшла позовна заява позивача з усунутими недоліками.

Ухвалою суду від 07.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 05.08.2026 о 10:00 год.

Ухвала суду надіслана та доставлена сторонам до їх електронного кабінету 07.07.2026 після 18 години. Строк для подання відзиву на позов до 23.07.2026.

23.07.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечив проти позову та повідомив, що відповідачем понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30000,00 грн. Докази понесення таких витрат, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатами у формі акту прийому-передачі послуг з надання

правничої допомоги та інших витрат, пов`язаних із розглядом справи будуть надані

суду в порядку і в строки, визначені ч. 8 ст. 129 ГПК України. Просить суд відмовити у задоволенні позову про стягнення штрафу; у випадку, якщо суд дійде висновку про підставність позовних вимог, застосувати ч. 3 ст. 551 ЦК України та зменшити розмір неустойки на 90%, тобто до 85 913,24 грн., в зв`язку з чим: позов задовольнити частково в межах суми 85 913,24 грн., в решті позову в частині 773219,18 грн. відмовити.

27.07.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому він зазначив, що з урахуванням вказаних зменшень пені та 3% річних за двома видатковими накладними, правильно нарахованим загальним розміром пені за прострочення оплати вартості товару за видатковими накладними, визначеними у позовній заяві є 122242,29 грн. пені та 8429,13 грн. 3% річних. Заперечує щодо зменшення штрафних санкцій до 90 %.

04.08.2026 на адресу суду від відповідача надійшла заява про відкладення підготовчого засідання на іншу дату для ознайомлення із матеріалами справи.

У судовому засіданні представник позивача заперечив щодо відкладення підготовчого засідання.

Враховуючи строки підготовчого провадження, надання можливості відповідачу ознайомитися з матеріалами справи, з метою забезпечення можливості реалізації сторонами своїх процесуальних прав, дотримання засад рівності всіх учасників процесу перед законом і судом, принципу змагальності в судочинстві, подання сторонами заяв по суті справи, суд протокольною ухвалою від 05.08.2026 відклав підготовче засідання на 18.08.2026 о 14:00 год.

У судовому засіданні 18.08.2026 за участі представника відповідача судом постановлено протокольну ухвалу від 18.08.2026 про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи до по суті на 23.09.2026 на 15:30 год.

18.09.2026 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату та час, у зв`язку із перебуванням представника у відпустці.

Представники сторін у судове засідання, призначене на 23.09.2026 на 15:30 год, не прибули.

Ухвалою суду від 24.09.2026 відкладено розгляд справи по суті на 15 жовтня 2026 року о 14:00 год.

У судовому засіданні представники сторін дали свої пояснення з посиланням на заяви по суті спору.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд в с т а н о в и в:

19.12.2019 між ТОВ «Леман Інвест» (постачальник) та ТОВ «Гнандпостач» (покупець) укладено договір поставки №19/12/2019.

Згідно умов договору постачальник зобов`язується у порядку та строки, визначені цим договором, постачати покупцю металопродукцію, а покупець прийняти товар у порядку та строки, встановлені договором, оплатити вартість товару (п. 1.1). Кожна партія товару визначається специфікацією, що є невід`ємною частиною даного договору, в якій зазначаються найменування, кількість, ціна за одиницю, загальна сума товару, що поставляється за цим договором, а також умови ,терміни поставки та оплати (п. 1.2). Продаж товару за цим договором здійснюється автотранспортом на умовах EXW (або на умовах, узгоджених сторонами у специфікації) відповідно до Міжнародних правил тлумачення торгових термінів «Інкотермс 2010», які застосовуються з урахуванням особливостей, які випливають із умов цього договору (п. 4.2). Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту передачі-приймання товару перевізнику. Факт передачі засвідчується підписанням сторонами видаткової накладної (п. 4.4). У разі невиконання або неналежного виконання покупцем зобов`язань по оплаті за цим договором, він несе відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період її зарахування, за кожен день прострочення з дня виникнення заборгованості до дня фактичної оплати, сплачує заборгованість з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також штраф у розмірі 20 % від суми заборгованості (п. 8.2). Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2020, а в частині взаєморозрахунків до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором. Якщо до закінчення строку дії даного договору будь яка із сторін письмово не попередить іншу сторону про припинення дії договору або між сторонами не буде укладено новий договір, даний договір вважається автоматично пролонгованим на кожен наступний календарний рік на тих же умовах (п. 12.1).

За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, передбачені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частин першої та другої статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 664 ЦК України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

За приписами статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 659288,61 грн штрафу, 123518 грн пені, 68172,39 грн інфляційних втрат та 8505,67 грн 3% річних, нарахованих у зв`язку з порушенням відповідачем строків оплати отриманого товару.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно із частиною першою статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 8.2 договору у разі невиконання або неналежного виконання покупцем зобов`язань по оплаті за цим договором, він несе відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період її зарахування, за кожен день прострочення з дня виникнення заборгованості до дня фактичної оплати, сплачує заборгованість з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також штраф у розмірі 20 % від суми заборгованості.

Сторони підписали специфікацію №1 від 18.01.2022, якою визначили поставку товару загальною вартістю 888723,79 грн. Умови оплати: оплата протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару. Умови та строк поставки: FCAм. Дніпро, січень 2022 року.

На виконання умов договору позивачем поставлено товар, що підтверджується:

- видатковою накладною від 28 січня 2022 року № 34 та товарно-транспортною накладною № Р34 від 28.01.2022, загальною вартістю 730373,72 грн.

- видатковою накладною від 28 січня 2022 року № 33, загальною вартістю 87505,00 грн;

- видатковою накладною від 10 лютого 2022 року № 54, загальною вартістю 91485,79 грн.

14 травня 2020 року між сторонами підписано Акт надання послуг № 34 про відшкодування транспортних послуг на суму 174 00,00 грн.

Строк оплати товару за видатковими накладними №34, №33 від 28.01.2022 по 28.02.2022, за видатковою накладною №54 від 10.02.2022 - по 14.03.2022.

Повна вартість вказаного товару оплачена відповідачем з порушенням встановленого строку, а саме 13.01.2022 на суму 17999,20 грн згідно платіжної інструкції № 4821, 28.01.2022 у сумі 50000,00 грн згідно платіжної інструкції № 5035, 17.02.2022 на суму 100000,00 грн, 09.03.2022 на суму 300000,00 грн, 24.03.2022 у сумі 50000,00 грн, 18.04.2022 у сумі 100000,00 грн, 22.04.2022 у сумі 100000,00 грн, 29.04.2022 у сумі 100000,00 грн, 03.05.2022 у сумі 91365,31 грн. Крім того, позивачем здійснено зарахування коштів у сумі 17999,20 грн з платіжної інструкції від 13.01.2022 №482 в рахунок оплати видаткової накладної № 33 від 28.01.2022.

Судом, здійснивши власний розрахунок, дійшов висновку, що нараховані згідно розрахунку позивача 88273,06 грн штрафу, 31993,76 грн інфляційних втрат, 9110,63 грн пені, 1366,59 грн 3% річних підставні.

09.02.2022 сторони підписали специфікацію №2, якою визначили поставку товару загальною вартістю 113509,99 грн. Умови оплати: оплата протягом 30 календарних днів з дня постачання товару.

На виконання умов договору позивачем поставлено товар, що підтверджується: видатковою накладною від 11 лютого 2022 року № 55 та товарно-транспортною накладною № Р55 від 11.02.2022, загальною вартістю 106294,00 грн;

11 лютого 2022 року між Сторонами було підписано Акт надання послуг № 55 про відшкодування транспортних послуг на суму 7200,00 грн.

Строк оплати товару по 14.03.2022.

Повна вартість вказаного товару оплачена відповідачем з порушенням встановленого строку, а саме 03.05.2022 у сумі 91234,69 грн, 30.06.2022 у сумі 15000,00 грн, 01.07.2022 у сумі 59,31 грн. Крім того позивачем здійснено зарахування 7200 грн з платіжної інструкції № 7342 від 01.07.2022 зараховано позивачем в оплату вартості транспортних послуг згідно Акту № 55 від 11.02.2022.

Судом, здійснивши власний розрахунок, дійшов висновку, що нараховані згідно розрахунку позивача 21258,80 грн штрафу, 4181,15 грн інфляційних втрат, 3608,47 грн пені, 491,14 грн 3% річних підставні.

12.04.2022 сторони підписали специфікацію №5, якою визначили поставку товару загальною вартістю 465386,90 грн. Умови оплати: оплата протягом 30 календарних днів з дня постачання товару.

На виконання умов договору позивачем поставлено товар, що підтверджується: видатковою накладною від 05 травня 2022 року № 101 та товарно-транспортною накладною № Р101 від 05 травня 2022 р., загальною вартістю 437494,96 грн.

05 травня 2022 р. між Сторонами підписано Акт надання послуг № 101 про відшкодування транспортних послуг на суму - 24000,00 грн.

Строк оплати товару по 06.06.2022.

Повна вартість вказаного товару оплачена відповідачем з порушенням встановленого строку, а саме 16.08.2022 у сумі 6774,41 грн, 19.08.2022 у сумі 50000,00 грн, 26.08.2022 у сумі 100000,00 грн, 08.09.2022 у сумі 125000,00 грн, 09.09.2022 у сумі 50000,00 грн, 15.09.2022 у сумі 100000,00 грн, 16.09.2022 у сумі 5720,55 грн. Крім того позивачем здійснено зарахування 24000,00 грн з платіжної інструкції № 8406 від 16.09.2022 в оплату вартості транспортних послуг згідно Акту № 101 від 05.05.2022.

Позивач просить стягнути з відповідача 87498,99 грн штрафу, 16719,74 грн інфляційних втрат, 54060,93 грн пені, 3243,66 грн 3% річних.

Судом встановлено, що умовами специфікації №5 визначено умови оплати товару - 30 календарних днів з дня постачання товару. Постачання товару відбулося 05.05.2022. Кінцевий термін оплати становить 04.06.2022, який припадає на вихідний день суботу, у зв`язку з чим переноситься на наступний робочий день - 06.06.2022 (понеділок).

Таким чином, прострочення оплати товару відбулося з 07.06.2022.

Судом, здійснивши власний розрахунок, дійшов висновку, що позивачем допущено помилку в частині визначенні початку перебігу строку прострочення оплати поставленого товару, зокрема помилково вказано 06.06.2022 замість 07.06.2022.

Таким чином, підставними є 87498,99 грн штрафу, 16719,74 грн інфляційних втрат, 53461,62 грн пені, 3207,70 грн 3% річних, нараховані згідно розрахунку позивача, починаючи з першого дня прострочення 07.06.2022.

У позові на суму 599,31 грн пені, 35,96 грн 3% річних слід відмовити у зв`язку з помилкою позивача у визначення початку прострочення оплати.

Згідно специфікації №6 від 02.06.2022 сторони визначили поставку товару загальною вартістю 52293,41 грн. Умови оплати: оплата протягом 30 календарних днів з дня постачання товару.

На виконання умов договору позивачем поставлено товар, що підтверджується: видатковою накладною від 03 червня 2022 року № 113, загальною вартістю 47700,00 грн.

03 червня 2022 р. між Сторонами підписано Акт надання послуг № 113 про відшкодування транспортних послуг на суму 3798,41 грн.

Строк оплати товару по 04.07.2022.

Повна вартість вказаного товару була оплачена відповідачем з порушенням встановленого строку, а саме 16.09.2022 у сумі 20279,45 грн, 23.09.2022 у сумі 27420,55 грн. Крім того позивачем здійснено зарахування 3798,41 грн з платіжної інструкції № 8512 від 23.09.2022 в оплату вартості транспортних послуг згідно Акту № 113 від 03.06.2022.

Судом, здійснивши власний розрахунок, дійшов висновку, що нараховані згідно розрахунку позивача 9 540 грн штрафу підставні.

Сторони підписали специфікацію №8 від 09.06.2022, якою визначили поставку товару загальною вартістю 581107,97 грн. Умови оплати: оплата протягом 30 календарних днів з дня постачання товару.

На виконання умов договору позивачем поставлено товар, що підтверджується: видатковою накладною від 22 червня 2022 року № 123 та товарно-транспортною накладною № Р123 від 22 червня 2022 р., загальною вартістю 519916,97 грн.

22 червня 2022 р. між Сторонами підписано Акт надання послуг № 123 про відшкодування транспортних послуг на суму 36000,00 грн.

Строк оплати товару по 22.07.2022.

Повна вартість вказаного товару оплачена відповідачем з порушенням встановленого строку, а саме 10.06.2022 у сумі 130000,00 грн, 14.06.2022 у сумі 120000,00 грн, 17.06.2022 у сумі 120000,00 грн, 24.06.2022 у сумі 83315,43 грн, 28.06.2022 у сумі 50000,00 грн. Крім того позивачем вартість перевезення у сумі 36000,00 грн оплачено за рахунок 22179,50 грн згідно платіжною інструкцією № 8603 від 23.09.2022 та 13820,50 грн згідно платіжної інструкції № 8603 від 30.09.2022.

Судом, здійснивши власний розрахунок, дійшов висновку, що нараховані згідно розрахунку позивача 3320,30 грн штрафу підставні.

Відповідно до підписаної сторонами специфікації №10 від 03.08.2022 визначено поставку товару загальною вартістю 523 644,40 грн. Умови оплати: оплата протягом 30 календарних днів з дня постачання товару.

На виконання умов договору позивачем поставлено товар, що підтверджується: видатковою накладною від 04 серпня 2022 року № 172 та товарно-транспортною накладною № Р172 від 04 серпня 2022 р., загальною вартістю 493768,50 грн.

04.08.2022 між Сторонами підписано Акт надання послуг № 172 про відшкодування транспортних послуг на суму 28200,00 грн.

Строк оплати товару по 05.09.2022.

Повна вартість вказаного товару була оплачена відповідачем з порушенням встановленого строку, а саме 30.09.2022 у сумі 30235,50 грн, 07.10.2022 у сумі 50000,00 грн, 11.10.2022 у сумі 100000,00 грн, 13.10.2022 у сумі 200000,00 грн, 21.10.2022 у сумі 113533,00 грн. Вартість перевезення у сумі 28200,00 грн згідно Акту надання послуг № 172 від 04.08.2022 оплачена згідно платіжної інструкції№ 8863 від 21.10.2022.

Позивач просить стягнути з відповідача 98753,70 грн штрафу, 12219,92 грн інфляційних втрат, 25723,84 грн пені, 1543,43 грн 3% річних.

Судом встановлено, що умовами специфікації №10 визначено умови оплати товару - 30 календарних днів з дня постачання товару. Постачання товару відбулося 04.08.2022. Кінцевий термін оплати становить 03.09.2022, який припадає на вихідний день суботу, у зв`язку з чим переноситься на наступний робочий день 05.09.2022 (понеділок).

Таким чином, прострочення оплати товару відбулося з 06.09.2022.

Судом, здійснивши власний розрахунок, дійшов висновку, що позивачем допущено помилку в частині визначенні початку перебігу строку прострочення оплати поставленого товару, зокрема помилково вказано 05.09.2022 замість 06.09.2022.

Таким чином, підставними є 98753,70 грн штрафу, 12219,92 грн інфляційних втрат, 25047,44 грн пені, 1502,85 грн 3% річних, нараховані згідно розрахунку позивача, починаючи з першого дня прострочення 06.09.2022.

У позові на суму 676,40 грн пені, 40,58 грн 3% річних слід відмовити у зв`язку з помилкою позивача у визначення початку прострочення оплати.

Сторони підписали специфікацію №11 від 09.09.2022, якою визначили поставку товару загальною вартістю 609394,78 грн. Умови оплати: оплата протягом 30 календарних днів з дня постачання товару.

На виконання умов договору позивачем поставлено товар, що підтверджується:

- видатковою накладною від 20.09.2022 № 229 та товарно-транспортною накладною № Р229 від 20.09.2022, загальною вартістю 500562,78 грн.

- видатковою накладною від 21.09.2022 № 224, загальною вартістю 96909,00 грн.

21.09.2022 між Сторонами підписано Акт надання послуг № 224 про відшкодування транспортних послуг на суму 9447,00 грн.

Строк оплати товару по 20.10.2022.

Повна вартість вказаного товару була оплачена відповідачем з порушенням встановленого строку, а саме 21.10.2022 у сумі 8267,00 грн, 28.10.2022 у сумі 100000,00 грн, 28.10.2022. у сумі 100000,00 грн, 08.11.2022 у сумі 250000,00 грн, 11.11.2022 у сумі 70000,00 грн, 25.11.2022 у сумі 69204,78 грн. Вартість перевезення вантажу у сумі 9447,00 грн згідно акту № 224 від 21.09.22 оплачена 25.11.2022 згідно платіжної інструкції № 9248 від 25.11.22.

Судом, здійснивши власний розрахунок, дійшов висновку, що нараховані згідно розрахунку позивача 117840,95 грн штрафу, 487,93 грн інфляційних втрат, 12616,38 грн пені, 756,98 грн 3% річних підставні.

Сторони підписали специфікацію №12 від 19.10.2022, якою визначили поставку товару загальною вартістю 391821,01 грн. Умови оплати: оплата протягом 30 календарних днів з дня постачання товару.

На виконання умов договору позивачем поставлено товар, що підтверджується:

- видатковою накладною від 20 жовтня 2022 року № 268 та товарно-транспортною накладною № Р268 від 20.10.2022, загальною вартістю 328836,01 грн.

- від 20 жовтня 2022 року № 267, загальною вартістю 42585,00 грн.

20.10.2022 між Сторонами підписано Акт надання послуг № 268 про відшкодування транспортних послуг на суму 20400,00 грн.

Строк оплати товару по 21.11.2022.

Повна вартість вказаного товару була оплачена відповідачем з порушенням встановленого строку, а саме 25.11.2022 у сумі 101348,22 грн, 02.12.2022 у сумі 195000,00 грн, 08.12.2022 у сумі 75072,79 грн. Вартість перевезення у сумі 20400,00 грн згідно Акту № 268 від 20.10.2022 оплачена 08.12.2022. згідно платіжної інструкції № 9461.

Судом, здійснивши власний розрахунок, дійшов висновку, що нараховані згідно розрахунку позивача 74284,20 грн штрафу підставні.

Сторони підписали специфікацію №13 від 28.10.2022, якою визначили поставку товару загальною вартістю 568293,17 грн. Умови оплати: оплата протягом 30 календарних днів з дня постачання товару.

На виконання умов договору позивачем поставлено товар, що підтверджується:

- видатковою накладною від 28 жовтня 2022 року № 282 та товарно-транспортною накладною № Р282 від 28.10.2022, загальною вартістю 546519,68 грн.

28.10.2022 між Сторонами було підписано Акт надання послуг № 282 про відшкодування транспортних послуг на суму 23160,00 грн.

Строк оплати товару по 28.11.2022.

Повна вартість вказаного товару була оплачена відповідачем з порушенням встановленого строку, а саме 08.12.2022 у сумі 54527,21 грн, 13.11.2022 у сумі 70000,00 грн, 15.12.2022 у сумі 80000,00 грн, 22.12.2022 у сумі 100000,00 грн, 27.12.2022 у сумі 150000,00 грн, 12.01.2023 у сумі 70000,00 грн, 18.01.2023 у сумі 21992,47грн. Вартість перевезення у сумі 23160,00 грн згідно Акт № 282 від 28.10.2022 оплачена 18.01.2023 згідно платіжної інструкції № 9919.

Судом, здійснивши власний розрахунок, дійшов висновку, що нараховані згідно розрахунку позивача 109 303,93 грн штрафу, 2569,89 грн інфляційних втрат, 18397,75 грн пені, 1103,87 грн 3% річних підставні.

Сторони підписали специфікацію №14 від 03.11.2022, якою визначили поставку товару загальною вартістю 719243,83 грн. Умови оплати: оплата протягом 30 календарних днів з дня постачання товару.

На виконання умов договору позивачем поставлено товар, що підтверджується:

- видатковою накладною від 11.11.2022 № 296, загальною вартістю 92030,99 грн;

- видатковою накладною від 21.11.2022 № 308, загальною вартістю 154042,42 грн.

11.11.2022 між Сторонами було підписано Акт надання послуг № 296 про відшкодування транспортних послуг на суму 8238,00 грн.

Вартість вказаного товару була оплачена відповідачем з порушенням встановленого строку (після 21.12.2022), а саме 18.01.2023 у сумі 4847,53 грн, 10.02.2023 у сумі 50000,00 грн, 16.02.2023 у сумі 70000,00 грн, 21.02.2023 у сумі 97000,00 грн, 10.03.2023 у сумі 24225,88 грн. Вартість перевезення у сумі 8238,00 грн згідно Акту від 11.11.2022 № 296 оплачена 10.03.2023 згідно платіжної інструкції № 10557 від 10.03.2023.

Судом, здійснивши власний розрахунок, дійшов висновку, що нараховані згідно розрахунку позивача 49 214,68 грн штрафу підставні.

Таким чином підставними є 659288,61 грн штрафу, 68172,39 грн інфляційних втрат, 8429,13 грн 3% річних, 122 242,29 грн пені.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить суд зменшити розмір нарахованих позивачем штрафних санкцій на 90%, тобто до 85 913,24 грн.

Згідно з ч. 4 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, за змістом зазначених норм Цивільного кодексу України суд має право зменшити розмір штрафних санкцій, зокрема, з таких підстав, якщо: належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора; якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Такий перелік підстав для зменшення розміру штрафних санкцій не є вичерпним, оскільки частина третя статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що суд має таке право і за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують як наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, так і заперечення щодо такого зменшення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміром неустойки розміру збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання, незначного прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення стороною порушення та/або його наслідків тощо.

При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Встановивши відповідні обставини, суд вирішує питання стосовно можливості зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд (відповідний правовий висновок викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18).

Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України щодо права на зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначити конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність боржника тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (відповідний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 08.10.2020 у справі №904/5645/19, від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20).

Суд зауважує, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення розміру штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (такі правові висновки Верховного Суду містяться, зокрема, у постановах від 05.03.2019 у справі № 923/536/18, від 10.04.2019 у справі № 905/1005/18, від 06.09.2019 у справі № 914/2252/18, від 14.07.2021 у справі № 916/878/20).

Саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи наявність та розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення (правові висновки Верховного Суду у постановах від 03.03.2021 у справі № 925/74/19, від 02.06.2021 у справі №5023/10655/11 (922/2455/20).

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 зазначив, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватися з положеннями статті 233 Господарського кодексу України і частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, а також досліджуватися та оцінюватися судом в порядку статей 86, 210, 237 Господарського процесуального кодексу України.

Такий підхід є усталеним в судовій практиці. Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Добросовісність є не тільки однією з основоположних засад цивільного законодавства, а також імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.

Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20.

Отже, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості.

З огляду на судову практику, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18).

При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18, від 26.03.2020 у справі № 904/2847/19).

Поряд з викладеним Суд зазначає, що у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 ЦК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.

Крім цього категорії "значно" та "надмірно", які використовуються в статті 551 ЦК України та в статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником (висновок сформульований в постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 916/878/20).

Зменшення судом неустойки до певного розміру відбувається із визначенням її у конкретній грошовій сумі, що підлягає стягненню, тоді як переведення зменшуваного розміру неустойки у частки або процент, на який зменшується неустойка, не відображає об`єктивний стан сукупності обставин, які є предметом судового дослідження при вирішенні питання про зменшення неустойки.

При цьому слід звернути увагу, що законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. Поряд з цим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов`язання з вини кредитора - стаття 616 ЦК України, тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.

Відповідно до встановлених у даній справі обставин, заявлена позивачем до стягнення сума штрафної санкції була нарахована за порушення строків оплати поставленого товару за договором поставки від 19.12.2019.

В той же час, заборгованість з оплати вартості поставленого товару відсутня, а період прострочення щонайбільше становить 4 місяці.

Таким чином, обставини справи свідчать, що відповідач не відмовлявся та не ухилявся від виконання взятих на себе зобов`язань за договором поставки.

Поряд з цим, суд приймає до уваги, що після звернення з позовом до суду відповідач не заперечує встановлені обставини справи щодо факту прострочення строку оплати поставленого товару, обґрунтовує поважність причин такого прострочення.

Відповідач наголошує, що наявність прострочки зумовлена зокрема нерівномірними (сезонними) періодами виробничої діяльності відповідача та його основних контрагентів-покупців, наявністю іншої кредиторської заборгованості та несвоєчасним виконанням грошових зобов`язань боржниками відповідача.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності ТзОВ «ГРАНДПОСТАЧ» є виробництво та реалізація запасних частин до сільськогосподарської техніки.

Відповідно основними замовниками продукції відповідача є аграрні, сільськогосподарські підприємства, діяльність яких носить сезонний характер, зумовлений нерівномірністю виробничого циклу протягом року (посівна, збиральна, реалізація, отримання доходу від реалізації).

Судом не приймаються до уваги посилання відповідача на наявність у нього кредитних зобов`язань перед банківськими установами та іншими кредиторами, оскільки згідно ч. 1 ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Укладаючи договір поставки від 19.12.2019 відповідач повинен був усвідомлювати усі ризики та наслідки несвоєчасного виконання умов договору, на які він погоджується.

Посилання відповідача на те, що незастосування позивачем оперативного механізму стягнення штрафних санкцій з відповідача, тобто відразу після настання фактів прострочення, є самостійною підставою для відмови у їх стягнення є безпідставним, оскільки не свідчить про втрату позивачем такого права у відповідності до вимог чинного законодавства.

Крім того суд наголошує, що поставка спірного товару відбулася у 2022 році, тобто під час дії воєнного стану в Україні, а, отже, сторони були обізнані з усіма ризиками, що існують внаслідок зазначеної обставини, викликаної воєнною агресією рф в Україні. При цьому договором поставки, зокрема специфікаціями, які є невід`ємними додатками до нього, було обумовлено строк оплати товару - 30 календарних днів з дати поставки товару. Разом з тим, відповідачем не надано суду доказів вживання ним заходів, зокрема, щодо продовження строку оплати товару, повідомлення позивача про неможливість виконання договору тощо.

В той же час, неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7 рп/2013. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.

Крім цього, таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов`язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21).

Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити

З урахуванням важливості дотримання балансу інтересів сторін, виходячи з міркувань розумності та справедливості, беручи до уваги матеріальні інтереси сторін, характер господарської діяльності сторін, повне погашення відповідачем вартості поставленого товару, не значний термін прострочення оплати, відсутність у відповідача прямого умислу в порушенні зобов`язання, зважаючи на наявності у позивача права на одночасне стягнення як пені, так і штрафу, відсутність доказів понесення позивачем збитків або інших негативних наслідків внаслідок такого прострочення, суд вбачає наявність обставин, з якими пов`язується можливість реалізації дискреційних повноважень суду для часткового задоволення клопотання відповідача та зменшення розміру штрафних санкцій на 50%.

У зв`язку з чим підставними та підлягають до стягнення з відповідача є 329 644,30 грн штрафу та 61 121,15 грн пені.

В задоволенні решти розміру штрафних санкцій суд вважає за необхідне відмовити.

Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19 січня 2024 року у cправі №911/2269/22, від 09 листопада 2023 року у справі №902/919/22.

Суд зазначає, що зменшення розміру штрафних санкцій на 50% свідчитиме про дотримання балансу інтересів сторін, не призведе до порушення засад розумності, справедливості та добросовісності, не стане для відповідача в силу встановлених судом фактичних обставин справи несправедливим фінансовим тягарем.

Стягнений розмірі пені та штрафу є справедливим у відношенні до обох сторін договору та є стимулом для відповідача не здійснювати в подальшому порушень договірних зобов`язань (превентивна функція неустойки), а для позивача - достатнім для компенсування його очікувань від належного виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань.

При цьому, обставини, які були взяті до уваги як підстави для зменшення судом заявленої до стягнення суми неустойки, а також розмір, до якого неустойка зменшена судом, мають індивідуальний для спірних правовідносин у вказаній справі, а тому оціночний характер.

Судом взято до уваги правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові №911/2269/22 від 19.01.2024, згідно яких індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Щодо посилань відповідача у відзив на судову практику в контексті вирішення питання про зменшення штрафних санкцій суд зазначає, що у кожному конкретному випадку суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій.

Справи, на які посилається відповідач, демонструють різноманітність обставин, які бралися судами до уваги і були враховані Верховним Судом під час прийняття постанов за наслідками перегляду оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій щодо застосування частини 3 статті 551 ЦК України.

Висновки Верховного Суду у цих справах є загальними (універсальними) для правовідносин про стягнення неустойки, однак результат їх застосування може бути різним (наявність або відсутність підстав для зменшення неустойки) у залежності від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі.

Верховний Суд у постановах від 27.03.2018 у справі №910/17999/16; від 25.04.2018 у справі №910/24257/16 звертав увагу, що зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.

Верховний Суд у наведеній позивачем судовій практиці не формулював висновків, які б певним чином додатково обмежували умови здійснення розсуд суду у питанні зменшення розміру штрафних санкцій так, щоб тільки один варіант реалізації розсуду суду можна було вважати правильним (подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2024 у справі №911/952/22).

Щодо зменшення 3% річних та інфляційних втрат на 90% суд зазначає таке.

Щодо можливості зменшення судом розміру процентів річних та інфляційних втрат, судом враховано висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі № 903/602/24.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 Цивільного кодексу України).

Оскільки сторони не встановлювали в договорі іншого розміру процентів річних, то у цій справі до спірних правовідносин щодо нарахування процентів річних на заборгованість слід застосовувати положення частини другої статті 625 Цивільного кодексу України.

За змістом вищенаведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Такі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19), від 07 лютого 2024 року у справі № 910/3831/22 (провадження № 12-45гс23).

Інфляційні втрати та проценти річних є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов`язання і входять до складу такого зобов`язання (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 липня 2019 року у справі № 905/600/18).

Санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

При цьому суд при визначенні розміру, до якого можна зменшити проценти річних, обмежений нормою частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, яка визначає, що боржник має сплатити кредитору три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) від простроченої суми.

Отже, саме три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов`язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов`язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних.

Відтак розмір процентів річних, який становить законодавчо встановлений розмір трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.

Судом встановлено, що позивачем нараховано законодавчо визначений граничний розмір процентів річних, зокрема 3%, який не підлягає зменшенню судом.

Інфляція - це знецінювання грошей і безготівкових коштів, що супроводжується ростом цін на товари і послуги (Методологічні положення щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на спожиті товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін, затверджені наказом Державного комітету статистики України від 14 листопада 2006 року № 519).

Інфляційні втрати є наслідком інфляційних процесів в економіці, вони об`єктивно виникають унаслідок знецінення грошових коштів, а їх стягнення є компенсацією за понесені втрати.

Компенсація кредитору інфляційних втрат згідно з положеннями частини другої статті 625 Цивільного кодексу України є мінімальною гарантією захисту його інтересів, яка забезпечує збереження цінності грошових коштів протягом прострочення оплати боржником відповідних товарів, робіт чи послуг.

Інфляційні втрати не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора, вони, як уже зазначалося, входять до складу грошового зобов`язання і є способом захисту майнового права та інтересу. Тому, на відміну від процентів річних, суд не може зменшити розмір інфляційних втрат.

Верховний Суд у своїй практиці послідовно дотримується правової позиції щодо неможливості зменшення розміру інфляційних втрат - висновки про це викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 жовтня 2023 року у справі № 904/4334/22, від 24 січня 2024 року у справі № 917/991/22, від 01 жовтня 2024 року у справі № 910/18091/23 та від 05 листопада 2024 року у справі № 902/43/24, а також у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі № 712/4975/22.

Враховуючи вищевикладене, клопотання відповідача щодо зменшення нарахованих позивачем 3% річних та інфляційних втрат не підлягає задоволенню.

Таким чином підставними та підлягають до стягнення з відповідача є 329644,30 грн штрафу, 68172,39 грн інфляційних втрат, 8429,13 грн 3% річних, 61121,15 грн пені.

Згідно з ч. 3 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідач у відзиві на позовну заяву визнав позовні вимоги в сумі 85913,24 грн, у зв`язку з чим 50% судового збору, сплаченого за подання таких позовних вимог, що становить 644,35 грн, підлягає поверненню позивачу.

Судовий збір в разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення такого розміру.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 12 227,64 грн (11 583,29 судового збору за подання позовних вимог в сумі 772 219,18 (за виключенням суми позовних вимог, визнаної відповідачем 85913,24 грн + 644,35 грн, що становить 50% судового збору за подання позовних вимог визнаних відповідачем в сумі 85913,24 грн) слід покласти на нього.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 74, 76-80, 86, 129, 130, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Грандпостач (вул. Перемоги, буд. 2Б, с. Пальче, Луцький р-н., Волинська обл., код ЄДРПОУ 37887249) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Леман Інвест (вул. Гоголя, буд. 26, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., код ЄДРПОУ 43049704, НОМЕР_1 в АТ КБ Приватбанк, МФО 305299) 329644,30 грн штрафу, 61121,15 грн пені, 68172,39 грн інфляційних втрат, 8429,13 грн 3% річних, а всього: 467366,97 грн (чотириста шістдесят сім тисяч триста шістдесят шість грн 97 коп).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Грандпостач (вул. Перемоги, буд. 2Б, с. Пальче, Луцький р-н., Волинська обл., код ЄДРПОУ 37887249) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Леман Інвест (вул. Гоголя, буд. 26, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., код ЄДРПОУ 43049704, НОМЕР_1 в АТ КБ Приватбанк, МФО 305299) 12227,64 грн витрат по сплаті судового збору

4. У позові на суму 392 117,70 грн відмовити.

5. Головному управлінню Державної казначейської служби України у Волинській області повернути Товариства з обмеженою відповідальністю Леман Інвест (вул. Гоголя, буд. 26, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., код ЄДРПОУ 43049704) судовий збір у сумі 644,35 грн, сплачений згідно платіжної інструкції від 18.06.2026 №315.

6. Підставою для повернення судового збору є дане рішення, підписане суддею та засвідчене гербовою печаткою Господарського суду Волинської області.

7. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. ст. 255, 256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення складено 02.11.2026

Суддя С. В. Бідюк