Рішення № 141138980, 02.11.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

ЄУН 201/10923/25

Провадження № 2/201/976/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра у складі головуючого судді Покопцевої Д.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) матеріали цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява обґрунтована тим, що 05.09.2023р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Маніфою» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 6103528. 11.01.2024р. між ТОВ «Маніфою» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 11-01/2024 у відповідності до умов якого, ТОВ «Маніфою» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Маніфою» права вимоги до боржника, вказаного у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників 2 від 15.02.2024р. до вказаного договору факторингу, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідачки в сумі 16 235,00 грн., з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу 5 000,00 грн.; сума заборгованості за відсотками за користування позикою 11 235,00 грн.

18.09.2023р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 100804526. 29.01.2024р. між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 29012024 у відповідності до умов якого, ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржника, вказаного у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників №2 від 29.01.2024р. до вказаного договору факторингу, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідачки в сумі 16 261,62 грн., з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу 4 100,00 грн.; сума заборгованості за відсотками 11 751,62 грн.

18.09.2023р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 76272315. 14.06.2021р. між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі ТОВ «ФК «ЄАПБ») було укладено договір факторингу № 14/06/21 у відповідності до умов якого, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржника, вказаного у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників № 18 до вказаного договору факторингу, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідачки в сумі 8 875,00 грн., з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу 2 500,00 грн.; сума заборгованості за відсотками 6 375,00 грн.

Всупереч умовам вказаних договорів, відповідачка не виконує свої зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідачки, остання не здійснила жодного платежу для погашення існуючої заборгованості.

На підставі викладеного, просить стягнути з відповідачки на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» суму заборгованості за вказаними договорами у загальному розмірі 41 371,62 грн., а також витрати по сплаті судового збору.

За змістом ч.ч. 6, 7 ст. 128 ЦПК України судова повістка …> надсилається …> разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням …> за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» громадянин України, який проживає на території України, а також іноземець чи особа без громадянства, який на законних підставах постійно або тимчасово проживає на території України, зобов`язані протягом 30 календарних днів після прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати або зареєструвати його.

Згідно з п. 5 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 № 265, громадянин України, який проживає на території України, а також іноземець чи особа без громадянства, які на законних підставах постійно або тимчасово проживають на території України, зобов`язані протягом 30 календарних днів після зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання та прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати/зареєструвати його.

За змістом п. 4 вказаного Порядку особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Судова кореспонденція є офіційною, тому повинна надсилатися саме за адресою зареєстрованого місця проживання або, як виняток, на адресу, зазначену самим учасником справи адресатом (ч. 6 ст. 128 ЦПК України).

Суд двічі направляв на останню відому зареєстровану адресу відповідачки копії ухвал про відкриття провадження разом з позовною заявою та доданими до неї документами. Таким чином, суд виконав покладений на нього обов`язок інформувати учасників справи про її розгляд.

Відповідачка кореспонденцію не отримала, а направлена їй кореспонденція повернута неврученою із довідкою пошти про відсутність адресата за вказаною адресою та за закінченням терміну зберігання.

Оцінюючи можливість розгляду справи за таких обставин, суд виходить з того, що відповідно до ст. 55 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (далі - Конвенція) держава має позитивні зобов`язання перед людиною забезпечувати розгляд справи у розумний строк. Особа, яка звертається до суду, має законні очікування, що справу буде розглянуто. Поведінка відповідача не може стати на заваді обов`язку суду розглянути справу.

Однак з гарантій ст. 6 Конвенції випливає як право позивача на розгляд справи у розумний строк, так і право відповідача знати про судове провадження проти нього.

Суд звертає увагу, що одержання учасником справи належно надісланої судової кореспонденції перебуває поза сферою контролю суду. В свою чергу особа, яка зареєструвала свої місце проживання за певною адресою, діючи розумно та добросовісно, повинна дбати про те, щоб мати змогу отримувати надіслану їй кореспонденцію своєчасно. У разі виникнення перешкод, адресат міг, зокрема, подати заяву про пересилання або доставку адресованих йому поштових відправлень на іншу адресу. Це передбачено п.п. 108, 109 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270.

Отже, для добросовісного адресата є механізм забезпечення права на отримання офіційної кореспонденції незалежно від того живе він чи ні за певною адресою. Натомість у суду немає жодного механізму забезпечити вручення судової кореспонденції учаснику справи, який не бажає її отримувати або не проживає за зареєстрованою адресою. З огляду на це, неотримання судової кореспонденції відповідачем не може бути перешкодою для розгляду справи.

Відповідно до ч. 9 ст. 130 ЦПК України особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою. Однак процесуальне законодавство не визначає наслідків невручення повістки-повідомлення з причин закінчення строку зберігання. В т.ч. жодними законами чи підзаконними актами не передбачено, скільки разів суд має перенаправляти кореспонденцію на єдину відому (офіційну) адресу, з якої вона повертається без вручення, для того щоб особа вважалась такою, що повідомлена.

Зважаючи на те, що відповідачка належним чином повідомлена про розгляд справи (за останнім відомим зареєстрованим місцем проживання), незалежно від того чи отримала відповідачка адресовану їй кореспонденцію, суд вважає, що гарантії ст. 6 Конвенції щодо відповідачки дотримано і справу може бути розглянуто по суті.

Будь-яких заяв від відповідачки не надходило, у зв`язку з чим, суд позбавлений можливості встановити її правову позицію щодо предмета спору.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Встановлені наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Стосовно договору про споживчий кредит № 100804526 від 18.09.2023р.

18.09.2023р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 100804526, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний одноразовим ідентифікатором J77399 (а.с. 34-39).

Згідно п. 1.2., 1.3., 1.5.1.-1.5.3. кредитного договору ОСОБА_1 18.09.2023р. надано кредит в розмірі 4 100,00 грн. строком на 120 днів; комісія за надання кредиту: 410,00 грн., яка нараховується за ставкою 10.00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту; проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 1 537,50 грн., які нараховуються за ставкою 1.25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду; проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 11 070,00 грн., які нараховуються за стандартною процентною ставкою 3.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду.

Факт отримання коштів відповідачем підтверджується копією платіжного доручення № 72717250 від 18.09.2023р. (а.с. 43).

29.01.2024р. між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 29012024, за яким фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту (п. 1.1 договору факторингу) (а.с. 48-50).

Відповідно до Реєстру боржників №2 до Договору факторингу № 29012024 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідачки за договором про споживчий кредит № 100804526 від 18.09.2023р. в розмірі 16 261,62 грн., з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу 4 100,00 грн.; сума заборгованості за відсотками 11 751,62 грн. (а.с. 53).

На підтвердження оплати за договором факторингу № 29012024 від 29.01.2024р. представником позивача долучено копію платіжної інструкції №20782 від 01.02.2024р. (а.с. 52).

Стосовно договорів позики № 6103528 від 05.09.2023р., № 76272315 від 18.09.2023р.

05.09.2023р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Маніфою» та ОСОБА_1 було підписано договір позики № 6103528, згідно з яким відповідачка отримала грошові кошти у сумі 5 000,00 грн. строком на 71 день (а.с. 9-13).

25.09.2023р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Маніфою» та ОСОБА_1 було підписано додаткову угоду до договору позики № 6103528, згідно якої сторони погодили продовжити строк позики шляхом встановлення строку користування позикою (а.с. 19).

11.01.2024р. між ТОВ «Маніфою» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 11-01/2024, за яким фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту (п. 1.1 договору факторингу) (а.с. 22-24).

Відповідно до копії акту прийому-передачі реєстру боржників №2 за договором факторингу № 11-01/2024 від 11.01.2024р., складений 15.02.2024р., клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників №2 від 15.02.2024р. в кількості 1591 після чого, з урахуванням пункту 1.2. договору факторингу № 11-01/2024 від 11.01.2024р., від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей (а.с. 26).

З реєстру боржників №2 до договору факторингу № 11-01/2024 від 11.01.2024р., ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 6103528 від 05.09.2023р. в розмірі 16 235,00 грн., з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу 5 000,00 грн.; сума заборгованості за відсотками за користування позикою 11 235,00 грн. (а.с. 28).

Також, позивачем долучений до позовної заяви власний розрахунок заборгованості за договором № 6103528 від 05.09.2023р. станом на 31.07.2025р. на загальну суму 16 235,00 грн. (а.с. 29).

18.09.2023р. між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 електронними підписами було підписано договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 76272315, згідно з яким відповідач отримала грошові кошти у сумі 2 500 грн. строком на 30 днів, до 17.10.2023р., за процентною фіксованою ставкою 2,70 % на день (а.с. 60-62).

14.06.2021р. між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу № 14/06/21, у відповідності до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників (а.с. 64-66).

За цим договором фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (позики), плату за позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов`язань, право на одержання яких належить клієнту. перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних реєстрах боржників, які формуються згідно додатку №1 та є невід`ємною частиною договору (п.1. договору).

Фактор сплачує клієнту 100% ціни продажу, протягом 7 (семи) робочих днів з моменту передачі по акту прийому-передачі відповідного реєстру боржників, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок клієнта, вказаний в розділі 10 даного договору (пункт 3.2 договору).

За сплачені фактором грошові кошти у вигляді ціни продажу, клієнт сплачує фактору плату в розмірі 100грн з ПДВ, шляхом перерахування протягом 3 робочих днів, з моменту проведення фактором ціни продажу, на поточний рахунок фактора: реквізити iban № НОМЕР_1 в АТ «Таскомбанк» (пункт 3.3 договору).

Моментом виконання фактором грошового зобов`язання, сторони визначають момент надходження ціни продажу за відповідним реєстром боржників на рахунок клієнта (пункт 3.4 договору).

Договір вступає в силу з дня його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення їх печатками і діє до «14» червня 2022 року, а в частині виконання зобов`язань, до повного виконання сторонами зазначених зобов`язань (пункт 9.1 договору).

Договір набирає чинності з моменту його укладення сторонами. зобов`язання, що виникають з цього договору, припиняються їх належним (повним) виконанням. договір вважається укладеним, якщо він підписаний від імені сторін їх уповноваженими представниками, а підписи скріплені печатками сторін (п.9.4 договору).

Зміни та доповнення до договору можуть бути внесені виключно шляхом укладення в письмовій формі між сторонами відповідної додаткової угоди, яка підписується уповноваженими представниками стороні, а їх підписи скріплюються печатками сторін (пункт 9.5 договору).

Відповідно до копії акту прийому-передачі реєстру боржників №18 за договором факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021р., складений 27.02.2024р., клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників №18 від 27.02.2024р. в кількості 3706 після чого, з урахуванням пункту 1.2. договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021р., від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей (а.с. 70).

З реєстру боржників №18 до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021р., ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 76272315 від 18.09.2023р. в розмірі 8 875,00 грн., з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу 2 500,00 грн.; сума заборгованості за відсотками 6 375,00 грн. (а.с. 72).

Також, позивачем долучений до позовної заяви власний розрахунок заборгованості за договором № 76272315 від 18.09.2023р. станом на 31.07.2025р. на загальну суму 8 875,00 грн. (а.с. 73).

Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положеннями ст. 639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Отже, суд зазначає, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, де сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449 св 19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203 св 20), від 08 квітня 2026 року у справі № 705/1938/25 (провадження 61-13271св25).

Положення статей 525 та 526 ЦК України встановлюють обов`язковість належного виконання зобов`язань відповідно до умов договору та вимог закону, а одностороння відмова від зобов`язання не допускається. За своєю правовою природою договір позики є реальним договором.

За положеннями ч.2 ст. 640 ЦК України, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Грошові кошти різновид майна відповідно до гл. 13 ЦК України (Постанова Верховного суду від 06.08.2025р. у справі № 759/22148/24 (провадження № 61-5613св25).

Згідно з ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Стаття 1047 ЦК України регламентує вимоги до письмової форми договору позики, зокрема якщо позикодавцем є юридична особа.

Стаття 1054 ЦК України, яка визначає загальні засади кредитного договору, також передбачає обов`язок банку або іншої фінансової установи надати грошові кошти позичальникові.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до положень ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стандарти доказування не передбачають обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. На цьому наголосив Верховний Суд у справі № 908/1879/17.

У постанові Верховного Суду від 30.01.2018р. у справі № 161/16891/15-ц та у постанові від 25.05.2021р. у справі № 554/4300/16-ц суд виснував, «що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018р. № 75 , виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі №755/2284/16-ц, провадження № 61-4685св19.

У матеріалах справи відсутні будь-які докази, що могли б підтверджувати факт перерахування кредитних коштів на виконання договорів позики № 6103528 від 05.09.2023р., № 76272315 від 18.09.2023р. на рахунок відповідачки вказаний у цих договорах (платіжна інструкція первісного кредитора, довідка про переказ коштів, лист платіжного оператора тощо). Позивачем не заявлено клопотання про витребування судом таких доказів.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем позовних вимог стосовно договорів № 6103528 від 05.09.2023р., № 76272315 від 18.09.2023р. належними доказами, зокрема щодо факту перерахування кредитних коштів на рахунок відповідачки.

Відповідно відсутні підстави вважати доведеним, що у відповідачки виникли зобов`язання за умовами зазначеного договору по поверненню коштів, сплати процентів тощо.

Відсутні також і докази фактичного користування відповідачкою кредитними коштами (рух коштів на особовому рахунку позичальника).

Суд зауважує, що розрахунок заборгованості за договором є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 13 травня 2020 року, справа №219/1704/17, провадження №61-1211св19.

Власний розрахунок заборгованості, наданий позивачем, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані в позовній заяві, а тому не є належним доказом наявності заборгованості. Зазначений розрахунок із зазначенням конкретних розмірів заборгованості є документом, що створений самим позивачем, а тому, інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості, на який посилається позивач у позові.

Суд враховує, що підтвердженням зарахування кредитних коштів на картковий рахунок та користування кредитними коштами може бути виписка по рахунку, проте таких документів матеріали справи не містять.

Суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, в той час, клопотань від ТОВ «ФК «ЄАПБ» про витребування таких доказів, як це передбачено ЦПК України, до суду не подавалось.

Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми процесуальними правами щодо доведеності позовних вимог, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 755/18920/18).

Стосовно договору про споживчий кредит № 100804526 від 18.09.2023р. відповідачка належним чином взяті на себе грошові зобов`язання не виконала, а тому суд дійшов до висновку про те, що відповідний борг у розмірі 16 261,62 грн. існує на момент розгляду справи в суді, має бути стягнутий з відповідачки на користь позивача в судовому порядку.

З урахуванням часткового задоволення позовних вимог суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача судові витрати по оплаті судового збору пропорційно задоволеної суми позову, в розмірі 1 190,19 грн. (3 028,00 х 16 261,62/41 371,62) (п.36 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах») (а.с. 1).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 141, 223, ч. 2 ст. 247, ст. ст. 259, 263-265 ЦПК України суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором про споживчий кредит № 100804526 від 18.09.2023р. у розмірі 16 261 (шістнадцять тисяч двісті шістдесят одна) грн. 62 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 190 (одна тисяча сто дев`яносто) грн. 19 коп.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду впродовж 30 днів.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30; адреса для листування: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, поверх 4.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя: Д.О. Покопцева