Рішення № 141136548, 29.10.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/30775/26

Провадження № 2/761/14600/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 року Шевченківський районний суд міста Києва під головуванням судді Матвєєвої Ю.О., за участю секретаря судового засідання Каніковського Б.А., представника позивача адвоката Остапенка С.Л., представника відповідача адвоката Пікалової Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» до ОСОБА_1 про стягнення у порядку регресу матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок виплати підприємством працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2026 року Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «НЕК «Укренерго» (надалі - позивач, НЕК «Укренерго») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (надалі - відповідачка, ОСОБА_1 ) про стягнення у порядку регресу 358 072,81 грн матеріальної шкоди та судового збору. Позов мотивовано тим, що відповідачка, перебуваючи на посаді директора з управління персоналом ДП «НЕК «Укренерго», правонаступником всіх прав та обов`язків якого є позивач, 31 серпня 2018 року підписала наказ № 664-к про звільнення ОСОБА_2 за пунктом 1 статті 40 КЗпП України. Зазначений наказ ОСОБА_2 оскаржив до суду.

Після нового апеляційного розгляду постановою Одеського апеляційного суду від 16 червня 2026 року у справі № 505/3188/18 розмір середнього заробітку за період з 01 вересня 2018 року до 18 січня 2024 року визначено у сумі 1 573 271,70 грн. На виконання цієї постанови позивач 24 червня 2026 року додатково перерахував ОСОБА_2 225 996,77 грн, сплатив 52 830,41 грн податку на доходи фізичних осіб, 14 675,12 грн військового збору та 64 570,51 грн єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. При цьому врахував раніше виплачений середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 1 279 769,40 грн, відповідно до п. 4 наказу НЕК «Укренерго» від 23.01.2024 №137-к/01 «Про поновлення на роботі ОСОБА_2 ».

Відповідачка у своєму відзиві на позовну заяву проти позову заперечила. Посилалася на пропуск річного строку, встановленого частиною третьою статті 233 КЗпП України, відсутність причинного зв`язку, обмеження відповідальності пунктом 8.14.1 Колективного договору, а також на те, що ЄСВ не є прямою дійсною шкодою. Просила у позові відмовити.

Позивач у відповіді на відзив зазначив, що заявлені вимоги стосуються лише сум, фактично сплачених 24 червня 2026 року на виконання нового судового рішення, тому річний строк ним не пропущено. Також вказав, що пункт 8.14.1 Колективного договору було виключено з 15 квітня 2026 року, а причинний зв`язок між незаконним звільненням та додатковими виплатами зберігається. Крім того, до відповіді на відзив позивач долучив докази, які ним не направлялись одночасно із позовною заявою. Клопотався про поновлення строку на подання доказів у справі з мотивів необізнаності у позиції відповідача щодо захисту своїх інтересів.

У своїх запереченнях відповідачка наполягала на правомірності своїх доводів, прохала суд відмовити у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку на подачу доказів у справі з мотивів неповажності пропуску строку на їх надання суду.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 24.08.2026 закрито підготовче засідання, справу призначено до розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, наполягав на їх доведеності та задоволенні.

Представник відповідачки в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову, та, у разі відмови у позові, стягнути витрати на професійну правничу допомогу, докази якої будуть надані відповідно до вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог, заслухавши представників сторін, дослідивши докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, - приходить до наступних висновків.

Матеріалами справи встановлено такі факти та відповідні правовідносини.

Як встановлено судом, позивач є правонаступником майна, усіх прав та обов`язків Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - ДП «НЕК «Укренерго») відповідно до ст. 108 Цивільного кодексу України, п. 5 Порядку перетворення державного унітарного комерційного підприємства в акціонерне товариство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2012 № 802, п. 3.2 Статуту НЕК «Укренерго» (а.с. 77-93).

Наказом від 04 грудня 2017 року № 607-к ОСОБА_1 переведено на посаду директора з управління персоналом ДП «НЕК «Укренерго» (а.с. 61). Посадовою інструкцією директора з управління персоналом на неї покладено функції з кадрового обліку, добору, найму, переведення та звільнення персоналу, контроль додержання трудового законодавства відповідальними працівниками підприємства, а також відповідальність за невідповідність прийнятих рішень вимогам чинного законодавства (а.с.63-70).

31 серпня 2018 року директором з управління персоналом Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» ОСОБА_1 підписано наказ №664-К «Про звільнення», згідно з яким ОСОБА_2 , інспектора (з дипломом спеціаліста) з внутрішнього контролю відділу внутрішнього контролю відокремленого підрозділу «Укренергосервіс» ДП НЕК «Укренерго» звільнено з роботи з 31.08.2018 у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці за п.1 ст. 40 КЗпПУ, а головному бухгалтеру вказано провести позивачу виплату грошової компенсації за 15 календарних днів невикористаної щорічної відпустки за період з 22.02.2017 по день звільнення, премії за основні результати виробничо-господарської діяльності згідно з пунктом 5.15. колективного договору та вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку відповідно до ст. 44 Кодексу законів про працю України (а.с. 8).

Рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 17.05.2023 у справі №505/3188/18 у задоволенні позову ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», третя особа Голова первинної профспілкової організації Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» Приходько Олександр Микитович, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - відмовлено (а.с. 9-19).

Постановою Одеського апеляційного суду від 18.01.2024 у даній справі рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 17 травня 2023 року - скасоване та ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" від 31 серпня 2018 року N?664-к "Про звільнення" ОСОБА_2 , інспектора (із дипломом спеціаліста) з внутрішнього контролю відділу внутрішнього контролю відокремленого підрозділу "Укренергосервіс" Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго". Зазначеним рішенням ОСОБА_2 поновлено на посаді інспектора (із дипломом спеціаліста) з внутрішнього контролю відділу внутрішнього контролю відокремленого підрозділу "Укренергосервіс" Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго". Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (ЄДРПОУ 00100227) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 01 вересня 2018 року по 18 січня 2024 року у розмірі - 1 279 769 грн. 40 коп., з утриманням з цієї суми установлених законодавством податків та зборів, моральну шкоду у розмірі 2 000 грн. 00 коп (а.с. 21-35).

21 січня 2024 року наказом НЕК «Укренерго» №137-К/01 «Про поновлення на роботі ОСОБА_2 » скасовано наказ ДП «НЕК «Укренерго» від 31.08.2018 №664-к «Про звільнення». Поновлено ОСОБА_2 на посаді інспектора (із дипломом спеціаліста) з внутрішнього контролю відділу внутрішнього контролю відокремленого підрозділу "Укренергосервіс" з 01 вересня 2018 року (а.с.20).

Платіжними інструкціями від 25.05.2024 сплачено ОСОБА_2 1 279 769,40 грн, утриманні із цієї суми встановлені законодавством податки, збори, ЄСВ та моральну шкоду у розмірі 2000,00 грн (а.с. 37-39).

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.04.2025 касаційні скарги ОСОБА_2 та Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» задоволено частково. Постанову Одеського апеляційного суду від 18 січня 2024 року скасовано у частині вирішення вимоги ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а справу у цій частині направлено на новий розгляд до апеляційного суду. У частині задоволених вимог ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та відшкодування моральної шкоди зазначена постанова залишена без змін (а.с. 40-53).

Постановою Одеського апеляційного суду від 16.06.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 17 травня 2023 року скасовано у частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та ухвалено нове судове рішення, яким задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (ЄДРПОУ 00100227) на користь ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 01 вересня 2018 року по 18 січня 2024 року у розмірі 1 573 271,70 грн, з утриманням з цієї суми установлених законодавством податків та зборів (а.с. 54-57).

24.06.2026 наказом НЕК «Укренерго» №890-К/01 «Про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_2 » головного бухгалтера Дирекції фінансів ОСОБА_3 зобов`язано виплатити ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 01 вересня 2018 року по 18 січня 2024 року у розмірі 1 573 271,70 грн. з утриманням із цієї суми встановлених законодавством податків та зборів. При здійсненні виплати врахувати раніше виплачений середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 1 279 769,40 грн, відповідно до п. 4 наказу НЕК «Укренерго» від 23.01.2024 №137-к/01 «Про поновлення на роботі ОСОБА_2 » (а.с. 58).

Платіжною інструкцією №AU.zp-2406 від 24.06.2026 сплачено ОСОБА_2 225 996,77 грн - середній заробіток за час вимушеного прогулу шляхом поповнення рахунку (а.с. 59).

У зв`язку з виплатою ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу НЕК «Укренерго» нараховано та сплачено податок на доходи фізичних осіб у сумі 52 830,41 грн, військовий збір - 14 675,12 грн., єдиний соціальний внесок у сумі 64 570,51 грн (платіжні інструкції №AU.zp-2406 від 24.06.2026 - а.с. 60).

Відповідно до статті 130 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України) працівник несе матеріальну відповідальність за пряму дійсну шкоду, заподіяну підприємству винними протиправними діями або бездіяльністю внаслідок порушення трудових обов`язків. За пунктом 8 частини першої статті 134 КЗпП України службова особа, винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, несе матеріальну відповідальність у повному розмірі заподіяної з її вини шкоди.

Стаття 237 КЗпП України передбачає покладення на службову особу, винну в незаконному звільненні, обов`язку покрити шкоду, заподіяну підприємству у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу. Частина перша статті 1191 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) надає особі, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, право зворотної вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Суд враховує, що підставою скасування наказу № 664-к було недодержання роботодавцем обов`язку запропонувати ОСОБА_2 усі вакансії, які існували протягом періоду від попередження до звільнення. Як директор з управління персоналом відповідачка була функціональним керівником кадрового напряму, організовувала процеси переведення та звільнення персоналу, контролювала додержання трудового законодавства і підписала наказ про звільнення. Сукупність цих обставин підтверджує порушення нею покладених трудових обов`язків та вину у незаконному звільненні. Крім того, незаконність наказу про звільнення ОСОБА_2 підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, а відтак на підставі ч. 4 ст. 82 ЦПК України дані обставини не доводяться при розгляді цієї справи.

Суд також вважає, що причинний зв`язок між винесенням відповідачкою протиправного наказу та сплатою коштів позивачем у зв`язку з поновленням працівника на роботі є доведеним. Обов`язок позивача виплатити середній заробіток виник саме внаслідок незаконного звільнення працівника. Подальший касаційний перегляд і уточнення розміру середньоденного заробітку не припинили цього причинного зв`язку, а лише забезпечили остаточне визначення розміру компенсації за той самий вимушений прогул. За відсутності незаконного наказу витрати на виплату середнього заробітку не виникли б.

Згідно з частиною третьою статті 233 КЗпП України для звернення роботодавця до суду з вимогою про стягнення з працівника матеріальної шкоди встановлено строк в один рік з дня виявлення шкоди.

Частиною першою статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (частина перша статті 1191 ЦК України).

Право регресної вимоги до винної особи має третя особа після виконання нею зобов`язання перед потерпілим; регрес застосовується після припинення зобов`язання з відшкодування шкоди (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 р. у справі №233/6517/16-ц).

Регресне зобов`язання виникає лише у випадках, передбачених законом, і має похідний характер, оскільки підставою його виникнення є виконання іншою особою відповідного зобов`язання. Підставою регресного позову є відповідальність заподіювана шкоди за завдану шкоду та факт виплати позивачем, що пред`явив регресну вимогу, певної грошової суми в рахунок відшкодування завданої шкоди. Право зворотньої вимоги виникає лише після того, як відбулася виплата. Юридична особа, яка відшкодувала шкоду, завдану працівником, має право зворотньої вимоги (регресу) до цієї особи в розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (частина перша статті 1191 ЦК України), тобто розмір відшкодування визначається трудовим законодавством (постанова Верховного Суду України від 21.12.2016 р. по справі №675/28/15-ц).

Також суд наголошує на тому, що предметом даного спору не є 1 279 769,40 грн, сплачені у 2024 році. Позивач просить відшкодувати окремі додаткові витрати, обов`язок щодо яких остаточно визначено постановою Одеського апеляційного суду від 16 червня 2026 року та які фактично понесено 24 червня 2026 року. До здійснення цієї виплати позивач не мав ані фактичної шкоди у відповідному розмірі, ані права вимагати її відшкодування. Позов подано 24 липня 2026 року, тобто в межах одного року з дня понесення додаткових витрат. Тому підстав для застосування наслідків пропуску строку немає.

Наведені обставини та чинна практика застосування Верховним Судом норм права у спірних правовідносинах спростовують твердження відповідачки щодо пропуску спеціального строку на звернення до суду з даними позовними вимогами, а також про відсутність її вини у нарахуванні коштів за час вимушеного прогулу.

Аргумент відповідачки про єдину неподільну шкоду також відхиляється судом, оскільки кожна фактична виплата на виконання судового рішення формує той обсяг регресної вимоги, який на момент попередньої виплати ще не існував.

Також суд відхиляє посилання відповідачки на розповсюдження на неї дії пункту 8.14.1 Колективного договору НЕК «Укренерго», яким відповідальність службової особи, винної у незаконному звільненні працівника, обмежувалася сумою за чотири місяці вимушеного прогулу, оскільки він був запроваджений з 01 жовтня 2021 року та виключений з 15 квітня 2026 року (а.с. 135 звор.). Додаткові витрати, що є предметом спору, виникли 24 червня 2026 року, коли зазначена гарантія вже не діяла.

Суд не застосовує виключене положення Колективного договору до регресної вимоги, право на яку виникло після припинення його чинності. Застосування позивачем цього пункту у 2025 році до іншої виплати та іншого працівника не створює для відповідачки безстрокового суб`єктивного права на незмінність локального нормативного регулювання після його належної зміни сторонами Колективного договору. Тому доводи відповідачки про суперечливу поведінку позивача не спростовують заявленої вимоги.

Разом із тим суд вважає, що сума ЄСВ у розмірі 64 570,51 грн, сплачена позивачем у зв`язку з поновленням ОСОБА_2 на роботі, не підлягає включенню до прямої дійсної шкоди. ЄСВ є обов`язковим страховим внеском роботодавця, нарахованим у зв`язку з поновленням трудових прав працівника та зарахуванням періоду вимушеного прогулу до страхового стажу. Ця сума не виплачена незаконно звільненому працівникові як компенсація за вимушений прогул і становить передбачений законом власний обов`язок роботодавця перед системою загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Обґрунтовуючи даний висновок, суд посилається на правову позицію Верховного Суду, висновану у постанові від 18.02.2026 у справі № 301/3082/23. При цьому суд не бере до уваги висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 03.10.2018 у справі №591/8512/15-ц, на який посилався позивач у відповіді на відзив, у зв`язку з неподібністю правовідносин з тими, що розглядаються у даній справі (у зазначеній справі позивачем не стягувався єдиний соціальний внесок як окрема сума завданих збитків внаслідок незаконного звільнення працівника і висновок щодо саме стягнення ЄСВ як окремої складової позовних вимог не виносився).

Відтак, позов підлягає частковому задоволенню у сумі 293 502,30 грн, що включає суму середнього заробітку 225 996,77 грн, перераховану позивачем ОСОБА_2 , та обов`язкові утримання з цього доходу податок на доходи фізичних осіб у сумі 52 830,41 грн та військовий збір - 14 675,12 грн.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції з прав людини зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2010 року).

Суд вважає, що дав вичерпну відповідь на всі питання, які складають суть позовних вимог та заперечень на них у даній справі.

Згідно п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, резолютивна частина рішення суду повинна містити висновок суду про розподіл судових витрат. Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач сплатив 4 296,87 грн судового збору. Частка задоволених вимог становить 293 502,30 грн із заявлених 358 072,81 грн. Тому з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню 3 522,14 грн судового збору.

Керуючись статтями 3, 5, 12, 13, 18, 76 - 80, 82, 141, 258, 265, 273 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» до ОСОБА_1 про стягнення у порядку регресу матеріальної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (код ЄДРПОУ 00100227, місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, 25, м. Київ, 01032), матеріальну шкоду у порядку регресу в розмірі 293 502 (двісті дев`яносто три тисячі п`ятсот дві) гривні 30 копійок, яка складається з середнього заробітку 225 996,77 грн, податку на доходи фізичних осіб - 52 830,41 грн та військового збору - 14 675,12 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (код ЄДРПОУ 00100227, місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, 25, м. Київ, 01032) 3 522 (три тисячі п`ятсот двадцять дві) гривні 14 копійок судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або справу розглянуто без повідомлення учасників, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» (код ЄДРПОУ 00100227, місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, 25, м. Київ, 01032).

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Повний текст рішення виготовлено 03.11.2026 року.

Суддя Ю.О. Матвєєва

29 жовтня 2026 року