Ухвала суду № 141136366, 23.10.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 1-кс/759/11282/26

ун. № 759/29171/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2026 року м.Київ

Слідчий суддя Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),

підозрюваної ОСОБА_4 ,

захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання слідчого СУ ГУНП в Київській області ОСОБА_9 , погоджене прокурором Київської обласної прокуратури ОСОБА_10 , про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у кримінальному провадженні № 42025110000000469 від 04.12.2025 щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Львова, громадянки України, освіта вища, директор ТОВ «Консалтінг Буд», розлучена, має на утриманні батьків, які є особами похилого віку, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судима, підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 366 КК України,

ВСТАНОВИВ

До Святошинського районного суду м. Києва надійшло клопотання слідчого СУ ГУНП в Київській області ОСОБА_9 , погоджене прокурором Київської обласної прокуратури ОСОБА_10 , про застосування до підозрюваної ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 3000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 9 984 000 грн, з покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Клопотання обґрунтоване тим, що слідчим управлінням ГУНП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025110000000469 від 04.12.2025, у межах якого 13.10.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 366 КК України.

За викладеними у клопотанні обставинами, ОСОБА_4 , перебуваючи на посаді директора ТОВ «Консалтинг-Буд» та виконуючи організаційно-розпорядчі й адміністративно-господарські функції, за попередньою змовою з невстановленою особою брала участь у документальному оформленні господарських операцій із ТОВ «Вольт Ейдж Плюс», які, на думку сторони обвинувачення, фактично цим товариством не здійснювалися.

22.05.2025 між КП «Головне управління комунального господарства» Вишневої міської ради Бучанського району Київської області та ТОВ «Консалтинг-Буд» укладено договір підряду щодо нового будівництва захисних споруд цивільного захисту - протирадіаційного укриття на території Крюківщинського ліцею «Лідер» за адресою: Київська область, Бучанський район, с. Крюківщина, вул. Мічуріна, 12 А. Вартість договору становила 167 061 061,64 грн. Фінансування передбачалося за рахунок коштів місцевого та державного бюджетів із можливістю перерахування попередньої оплати.

16.06.2025 ТОВ «Консалтинг-Буд» уклало з ТОВ «Вольт Ейдж Плюс» договір субпідряду № 160625-Суб, предмет якого конкретизовано додатковою угодою від 02.07.2025. За версією слідства, на рахунок субпідрядника перераховано 10 860 000 грн, після чого оформлено акт приймання виконаних будівельних робіт № 1 та довідку про вартість виконаних будівельних робіт і витрат форми КБ-3 від 29.10.2025. ОСОБА_4 інкримінується підписання зазначених документів від імені генерального підрядника із завідомо неправдивими відомостями про виконання робіт саме ТОВ «Вольт Ейдж Плюс», тоді як, за твердженням слідчого, відповідні роботи фактично виконувало ТОВ «Діа Груп». Таке оформлення операцій сторона обвинувачення розцінює як службове підроблення та спосіб маскування злочинного походження перерахованих коштів.

Посилаючись на наявність обґрунтованої підозри, слідчий зазначає про ризики переховування від органів досудового розслідування та суду, знищення, приховування або спотворення речей і документів, незаконного впливу на учасників кримінального провадження, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчинення інших кримінальних правопорушень. На обґрунтування цих ризиків наведено тяжкість можливого покарання, посаду підозрюваної, її організаційні повноваження та зв`язки у сфері господарської діяльності, а також відомості про повідомлення їй про підозру в іншому кримінальному провадженні. Запитуваний розмір застави обґрунтовано характером інкримінованих дій, сумою коштів, щодо яких здійснюється розслідування, вчиненням правопорушень в умовах воєнного стану, суспільним резонансом та необхідністю забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної.

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та просив його задовольнити з наведених у ньому підстав.

Захисники ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , яких підтримала підозрювана ОСОБА_4 , заперечували проти задоволення клопотання. Зазначали, що підозра ґрунтується на припущеннях, а викладені слідчим обставини відображають господарські відносини, які самі собою не свідчать про вчинення злочинів. Наголошували, що кошти отримано за чинним договором із бюджетного джерела, будівельні роботи на об`єкті фактично виконано, тому перерахування оплати субпідряднику не доводить злочинного походження коштів чи їх легалізації. Вказували на невстановлення конкретного часу, місця й учасників інкримінованої домовленості, відсутність належного підтвердження обізнаності та умислу ОСОБА_4 , неприпустимість ототожнення припущень про діяльність контрагента з доказами винуватості директора генерального підрядника. Звертали увагу, що форми КБ-2в і КБ-3 є звичайними документами оформлення будівельних робіт, використання яких не доводить протиправності операцій, а розбіжності щодо фактичного виконавця робіт потребують підтвердження належними доказами. Оспорювали висновок аналітичного дослідження ГУ ДПС у Київській області від 21.07.2026 № 77/10-36-08-02-14/38183153, посилаючись на відсутність безпосереднього огляду об`єкта, контрольних обмірів, повної перевірки первинної документації та подальшого руху коштів. Зазначали, що такий висновок не є висновком експерта й не може замінювати передбачених КПК України джерел доказів; наводили постанову Верховного Суду від 24.06.2025 у справі № 172/1310/23. Вказували на відсутність серед додатків протоколів допитів, висновку судової експертизи та матеріалів НСРД, хоча слідчий посилається на них у клопотанні, а також оспорювали допустимість результатів обшуку від 13.10.2026 як похідних від аналітичного дослідження, покладеного, за твердженням захисту, в основу ухвали про дозвіл на обшук від 29.09.2026 у справі № 759/26688/26. Заявлені ризики вважали абстрактними: тяжкість покарання не доводить наміру переховуватися, посада директора й професійні зв`язки не свідчать про схильність до тиску на свідків чи експертів, а після проведених обшуків та вилучення документів, на думку захисту, можливість перешкоджання доступу до них відсутня. Зазначали, що ОСОБА_4 не затримувалася у цьому провадженні, після повідомлення про підозру не переховувалася, одержала клопотання та прибула до суду. Оспорювали посилання на чинний домашній арешт в іншому провадженні, вказуючи натомість на застосовану там заставу в сумі 998 400 грн і відсутність порушень процесуальних обов`язків. Наголошували на постійному місці проживання та роботи, утриманні батьків похилого віку, відсутності судимостей, позитивній репутації, відзнаках і значенні очолюваного підозрюваною підприємства для будівництва захисних споруд та відновлення об`єктів критичної інфраструктури. Вказували на необхідність її особистої участі у виробничих процесах, переговорах та відрядженнях. Вважали суму 9 984 000 грн завідомо непомірною, не пов`язаною з її реальними доходами та активами, такою, що у 37,5 раза перевищує звичайну верхню межу застави для тяжкого злочину, і наголошували на відсутності обґрунтування виключного випадку. Посилалися на Рішення Конституційного Суду України від 21.07.2026 № 9-р(ІІ)/2026 та практику ЄСПЛ щодо індивідуального визначення застави. Просили відмовити в застосуванні застави; захисник ОСОБА_5 альтернативно просив застосувати особисте зобов`язання.

Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши клопотання та долучені матеріали, письмові заперечення сторони захисту, слідчий суддя дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання спробам учинити визначені цією статтею дії. Підставами застосування запобіжного заходу є обґрунтована підозра у вчиненні кримінального правопорушення та наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що особа може вчинити такі дії.

За ч. 1 ст. 194 КПК України слідчий суддя зобов`язаний перевірити обґрунтованість підозри, існування хоча б одного із зазначених у клопотанні ризиків та недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання цьому ризику. Обов`язок доведення відповідних обставин покладається на сторону обвинувачення. Тяжкість інкримінованого діяння, суспільна увага до розслідування чи сам факт повідомлення про підозру не звільняють її від цього обов`язку.

Вирішуючи питання про запобіжний захід, слідчий суддя оцінює також сукупність обставин, передбачених ст. 178 КПК України, зокрема вагомість наявних доказів, тяжкість можливого покарання, вік, стан здоров`я, сімейний і майновий стан, міцність соціальних зв`язків, наявність постійного місця роботи, репутацію, судимості та дотримання раніше покладених обов`язків. Таке оцінювання має індивідуальний характер і не може обмежуватися відтворенням переліку ризиків із закону.

Перевірка обґрунтованої підозри на цій стадії не тотожна встановленню винуватості. Водночас посилання на нижчий стандарт доказування не дозволяє вважати достатніми будь-які твердження слідчого без їх фактичної основи. Необхідні конкретні відомості, які пов`язують особу з можливим кримінальним правопорушенням і виправдовують подальше розслідування стосовно неї. Остаточні висновки щодо доведеності умислу, всіх ознак складу злочину та винуватості особи не є предметом цього розгляду.

Із витягу з ЄРДР та повідомлення про підозру вбачається, що у кримінальному провадженні розслідуються обставини використання бюджетних коштів під час будівництва зазначеного укриття, а ОСОБА_4 повідомлено про підозру за ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 366 КК України. Відомості ЄРДР і саме повідомлення про підозру підтверджують процесуальні обставини, проте не замінюють доказів причетності особи.

Долучені до клопотання договір підряду, договір субпідряду № 160625-Суб, додаткова угода до нього, документи про перерахування коштів, акт приймання виконаних будівельних робіт та довідка форми КБ-3 відображають конкретні господарські операції між визначеними юридичними особами. Статутні та реєстраційні документи містять відомості про повноваження ОСОБА_4 як керівника ТОВ «Консалтинг-Буд», її участь у договірних відносинах та оформленні прийняття робіт. Ці матеріали підтверджують зв`язок підозрюваної з операціями, що перевіряються, і дають можливість індивідуалізувати предмет підозри.

Разом із цими документами надано рапорт про виявлення можливого кримінального правопорушення, службове листування, відомості про виконання доручення оперативним підрозділом та аналітичне дослідження фінансово-господарських операцій. Вони містять інформацію про можливу невідповідність документального оформлення операцій їх реальному змісту. При цьому наведені в них аналітичні оцінки не мають наперед установленої сили та підлягають перевірці через первинні документи і результати процесуальних дій.

Слідчий суддя враховує доводи захисту, що укладення договору, перерахування коштів і підписання будівельних документів самі собою не є злочинними діями. Однак підозра в цьому випадку стосується не використання форм КБ-2в і КБ-3 як таких, а можливого внесення до них завідомо неправдивих відомостей про суб`єкта, який виконав роботи, та використання цього оформлення для пояснення одержання ним коштів. Тому наявність передбаченої нормативними актами форми документа не виключає необхідності перевірки достовірності внесених до нього відомостей.

Так само факт наявності споруди або фактичного виконання певного обсягу будівельних робіт не дає самостійної відповіді на питання, ким саме ці роботи виконано, які витрати понесено кожним учасником та чи відповідає зміст документально оформлених операцій їх фактичному виконанню. Водночас твердження слідчого про виконання робіт іншим товариством не може сприйматися як уже доведений судом факт лише тому, що його включено до тексту клопотання.

Сукупність наданих відомостей про конкретні договірні операції, рух коштів та їх подальше документальне оформлення за участю підозрюваної, у взаємозв`язку з інформацією про можливу невідповідність цього оформлення реальному змісту операцій, дає підстави для обґрунтованого припущення про можливу причетність ОСОБА_4 до правопорушень, щодо яких здійснюється розслідування. Такий висновок є попереднім і не означає встановлення судом фіктивності діяльності контрагента, злочинного походження всієї перерахованої суми, достовірності кожного твердження клопотання чи доведеності вини підозрюваної.

Відповідаючи на довід про бюджетне походження коштів, слідчий суддя зазначає, що законність їх первісного надходження генеральному підряднику не виключає можливості подальшого протиправного заволодіння ними. Однак і саме наступне перерахування коштів за договором субпідряду не доводить такої протиправності. Для остаточної оцінки за ст. 209 КК України необхідне встановлення фактичних обставин набуття майна злочинним шляхом, характеру подальших дій із ним та відповідної обізнаності особи. Під час цього розгляду такі обставини оцінюються в межах достатності підозри, а не як завершені висновки про склад злочину.

Невстановлення на поточному етапі точного часу або місця досягнення кожної домовленості чи всіх можливих співучасників саме собою не спростовує підозру щодо конкретних, документально визначених операцій. Разом із тим ці прогалини не можуть заповнюватися припущеннями про умисел особи лише з огляду на займану нею посаду. Доводи захисту щодо реального виконання договорів, подальшого використання коштів, повноважень і фактичної ролі інших осіб потребують подальшої перевірки.

Окремої оцінки потребують заперечення щодо аналітичного дослідження ДПС. Наданий документ не є висновком судової будівельно-технічної чи економічної експертизи. Його автор не підмінює експерта, а викладені ним судження не можуть без перевірки використовуватися для встановлення фактичного обсягу робіт, розміру збитків або правової кваліфікації дій особи. Зі змісту документа також убачається застереження про можливість перегляду його висновків після отримання додаткових документів та відомостей.

У цьому аспекті слідчий суддя бере до уваги посилання захисту на постанову Верховного Суду від 24.06.2025 у справі № 172/1310/23 та не прирівнює аналітичні судження спеціаліста до передбаченого КПК України висновку експерта. Наведена правова позиція вимагає перевірки належного процесуального джерела кожних фактичних даних, а не надання відомчому аналітичному документу сили експертного висновку. Саме тому викладені в ньому оцінки не визнаються цим рішенням установленими фактами фіктивності операцій або доведеним розміром заподіяної шкоди.

Долучені постанова слідчого від 20.03.2026 про призначення судової будівельно-технічної експертизи та супровідний лист про направлення матеріалів підтверджують призначення відповідного дослідження. Самого висновку експерта серед наданих матеріалів немає. Отже, не можна вважати, що питання фактичних обсягів, вартості та якості робіт уже вирішено експертом, або посилатися на не надані суду результати такого дослідження.

Посилання клопотання на матеріали НСРД без надання відповідних протоколів, додатків і документів, необхідних для їх перевірки, не дозволяє використати їхній невідомий суду зміст для обґрунтування рішення. Так само слідчий суддя не виходить із не поданих йому показань свідків. Відсутність цих матеріалів не може компенсуватися загальним формулюванням про наявність «інших доказів».

Щодо заперечень про похідну недопустимість результатів обшуку слідчий суддя враховує, що застосування такого підходу потребує встановлення конкретного істотного порушення прав людини, отриманих унаслідок нього відомостей та причинного зв`язку з наступними доказами. Саме посилання захисту на використання аналітичного дослідження при зверненні за дозволом на обшук не дає можливості без дослідження відповідних матеріалів визнати недопустимими всі документи у провадженні незалежно від джерела їх одержання. Водночас за відсутності в наданому обсязі повного комплекту документів щодо обшуку його невідомі суду результати не покладаються в основу цього рішення. Питання законності конкретної слідчої дії та допустимості кожного здобутого нею доказу не вирішується шляхом абстрактного висновку щодо всіх матеріалів розслідування.

Таким чином, наведені захистом зауваження є істотними для оцінки вагомості наявних матеріалів і меж висновків, які можуть бути зроблені на їх підставі. Вони не дозволяють вважати доведеними всі викладені в клопотанні обставини, проте не усувають необхідності подальшого розслідування конкретних операцій за участю підозрюваної та не спростовують наведеного попереднього висновку щодо достатності підозри для вирішення питання про найменш обтяжливий запобіжний захід.

Наявність обґрунтованої підозри сама собою не визначає необхідності застави та її розміру. Тому слідчий суддя окремо перевіряє заявлені ризики і можливість запобігти їм менш обтяжливими засобами.

Оцінюючи ризик переховування, слідчий суддя враховує не лише тяжкість покарання, яке може загрожувати за ч. 2 ст. 209 КК України, а й конкретний характер підозри: участь у послідовності фінансових і документальних операцій щодо значної суми коштів із використанням повноважень керівника товариства. Сукупність цих обставин дає підстави для обережної оцінки можливого мотиву ухилитися від процесуальних обов`язків. Проте інтенсивність такого ризику суттєво знижується встановленими даними про особу та її фактичну поведінку.

ОСОБА_4 має визначене місце проживання, постійне місце роботи, тривалі професійні зв`язки в Україні, батьків похилого віку на утриманні, раніше не судима. Захист посилається на її позитивну репутацію, участь очолюваного товариства в будівництві захисних споруд та відновленні інфраструктури. Підозрювана прибула до суду та реалізує право на захист у передбачений законом спосіб. Матеріалами не підтверджено спроб залишити Україну для уникнення провадження, приховати місце перебування, проігнорувати виклик чи іншим чином ухилитися від участі у процесуальних діях.

Тому слідчий суддя не погоджується з оцінкою цього ризику як настільки значного, що потребує майнової гарантії в сумі 9 984 000 грн. Встановлені обставини дозволяють оцінити його лише як обмежений ризик, для запобігання якому достатні обов`язок з`являтися за викликом, повідомляти про зміну місця проживання та роботи і здача документів для виїзду за кордон. Потреба у таких мінімальних гарантіях не означає встановлення факту вже вчиненого ухилення.

Щодо ризику знищення, приховування або спотворення речей і документів слідчий суддя враховує, що клопотання пов`язує його переважно з посадою директора та доступом до документації. Однак не конкретизовано, які саме не одержані органом розслідування речі чи документи залишаються під контролем підозрюваної, які обставини свідчать про намір їх приховати чи змінити та чому вжиті органом розслідування заходи не забезпечують їх збереження. Заперечення захисту щодо проведених обшуків підсилюють необхідність такої конкретизації. Разом із тим саме твердження захисту про вилучення всіх документів також не може без належної перевірки поширюватися на кожен можливий носій інформації. Для цього рішення визначальним є те, що сторона обвинувачення не обґрунтувала відповідний ризик у ступені, який потребував би застосування застави.

Незаконний вплив на свідків, експертів чи спеціалістів слідчий обґрунтовує налагодженими зв`язками підозрюваної та можливістю використати їх для тиску або підкупу. Проте не наведено конкретних відомостей про спроби такого впливу, залежність визначених учасників від підозрюваної, зміст зв`язків, які створюють реальну можливість незаконного втручання, або інші індивідуальні обставини. Відсутність уже вчинених спроб не виключає прогнозування ризику, але не усуває обов`язку обґрунтувати його фактами. Саме перебування на керівній посаді та наявність професійних контактів цього не замінюють.

Так само доводи про перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином переважно повторюють посилання на можливість впливати на працівників товариства та надання документів. Не зазначено конкретних випадків приховування інформації, невиконання законних вимог або організації протидії розслідуванню. Процесуальні заперечення, оспорювання підозри й використання права не свідчити проти себе не можуть розцінюватися як перешкоджання кримінальному провадженню.

Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення не може обґрунтовуватися лише продовженням законної господарської діяльності або наявністю іншого повідомлення про підозру. У клопотанні й запереченнях захисту наведено різні відомості про вид чинного запобіжного заходу в іншому провадженні: слідчий зазначає домашній арешт, захист - заставу та належне виконання обов`язків. Самого посилання на інше провадження без відповідних процесуальних документів недостатньо для визнання встановленим порушення умов запобіжного заходу або схильності підозрюваної до продовження протиправної діяльності. Слідчий суддя не переносить припущення з одного провадження до іншого та не ототожнює повідомлення про підозру з доведеною винуватістю.

За таких обставин доводи щодо ризиків, передбачених пп. 2-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не отримали достатньої індивідуалізації для обґрунтування запитуваного виду запобіжного заходу. Обмежений ризик ухилення від процесуальних обов`язків, який оцінюється з урахуванням усієї сукупності обставин, може бути попереджений особистим зобов`язанням із визначеними в ухвалі обов`язками.

Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо доведено обставини, передбачені пп. 1, 2 ч. 1 цієї статті, але не доведено недостатності більш м`яких заходів, слідчий суддя вправі застосувати більш м`який запобіжний захід і покласти обов`язки, необхідність яких випливає з обґрунтування клопотання. Застосування цієї норми відрізняється від передбаченого ч. 3 ст. 194 КПК України покладення лише обов`язку прибувати за вимогою за недоведеності ризиків. У цьому випадку слідчий суддя виходить із наявності обмеженого ризику та можливості запобігти йому особистим зобов`язанням.

Крім того, слідчий суддя вважає обґрунтованими заперечення захисту щодо відсутності належних мотивів визначення застави саме в розмірі 9 984 000 грн.

За ст. 182 КПК України застава має забезпечувати виконання процесуальних обов`язків, а її розмір визначається з урахуванням обставин правопорушення, майнового та сімейного стану особи, інших даних про неї й установлених ризиків. Розмір застави не може бути завідомо непомірним. Для особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, звичайні межі становлять від двадцяти до вісімдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Перевищення цих меж можливе у виключному випадку за належного обґрунтування недостатності застави у встановленому діапазоні.

У Рішенні Конституційного Суду України від 21.07.2026 № 9-р(ІІ)/2026 наголошено на необхідності індивідуального визначення застави у взаємозв`язку з майновим станом особи та іншими обставинами, важливими для забезпечення належної процесуальної поведінки. Визнання конституційною можливості перевищити звичайні межі не звільняє суд від обґрунтування такого перевищення і не дозволяє визначати суму лише за розміром імовірної шкоди. Застава має зберігати стримувальний характер та не перетворюватися на непосильний майновий бар`єр.

Застосовуючи ці вимоги до обставин розгляду, слідчий суддя враховує, що сторона обвинувачення не навела індивідуального розрахунку суми 3000 прожиткових мінімумів, не пояснила, чому застава в межах закону або інший, менш обтяжливий захід не забезпечать виконання обов`язків, та не пов`язала запитувану суму з конкретними доходами й активами підозрюваної. Відомості про обороти юридичної особи, суми договорів та розмір перерахованих контрагенту коштів не тотожні особистій фінансовій спроможності її директора.

Захист навів відомості про офіційну заробітну плату ОСОБА_4 і стверджував, що запитувана застава багаторазово перевищує її річний дохід, а також послався на раніше внесену заставу в іншому провадженні. Ці доводи потребували зіставлення з належними даними про майновий стан. Однак клопотання не містить такого зіставлення. Слідчий суддя не ототожнює загальне твердження про наявність у підозрюваної майнових ресурсів із доведеністю можливості внести майже 10 млн грн.

Вчинення інкримінованих дій в умовах воєнного стану, значення бюджетного фінансування захисних споруд і суспільний інтерес до розслідування враховуються в загальному контексті справи. Проте вони не замінюють оцінки ризиків та особи підозрюваної й не утворюють автоматичного коефіцієнта збільшення застави. Її сума не є способом попереднього відшкодування шкоди чи покарання до вироку суду.

Довід захисту щодо значення діяльності ТОВ «Консалтинг-Буд» для забезпечення обороноздатності та відновлення інфраструктури не надає підозрюваній імунітету від кримінального переслідування. Водночас характер постійної роботи й необхідність участі у виробничих процесах є обставинами, які враховуються при оцінці соціальних зв`язків та пропорційності обмежень. Відсутність заборони пересування в межах України дозволяє поєднати виконання професійних обов`язків із забезпеченням явки за процесуальними викликами.

Недоведеність необхідності застави як виду запобіжного заходу не може бути усунута лише зменшенням її розміру. Спочатку має бути встановлено, що належна поведінка не може забезпечуватися більш м`яким заходом. У цьому провадженні таких підстав не доведено, тому слідчий суддя відмовляє в застосуванні застави та обирає особисте зобов`язання.

З урахуванням ст. 179, ч. 4 ст. 194 КПК України обов`язки прибувати за вимогою слідчого, прокурора чи суду, повідомляти про зміну місця проживання та роботи забезпечують підтримання процесуального зв`язку з підозрюваною, а здача паспортів та інших документів для виїзду за кордон є адресним засобом запобігання оціненому ризику ухилення. Такі обов`язки є менш обтяжливими за майнову гарантію у запропонованому розмірі та за наведених обставин достатніми для досягнення мети запобіжного заходу.

Повідомлення про підозру вручено 13.10.2026. З урахуванням установлених законом строків та ч. 7 ст. 194 КПК України строк виконання покладених обов`язків визначається в межах строку досудового розслідування, але не довше ніж до 13.12.2026 включно. Їх подальше продовження можливе лише за наявності передбачених законом підстав і в установленому порядку.

На підставі викладеного, керуючись ст. 176-179, 182, 193, 194, 196, 309, 372, 376, 395 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання слідчого СУ ГУНП в Київській області ОСОБА_9 про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 9 984 000 грн - відмовити.

Застосувати до підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Покласти на ОСОБА_4 в межах строку досудового розслідування, але не довше ніж до 13 грудня 2026 року, обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

1) прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора або суду;

2) повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну місця проживання та роботи;

3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Строк дії покладених відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України обов`язків визначити до 13 грудня 2026 року включно, у межах строку досудового розслідування.

Роз`яснити підозрюваній, що в разі невиконання покладених обов`язків до неї може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід та накладено грошове стягнення

Контроль за виконанням особистого зобов`язання покласти на слідчого, який здійснює досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні.

Копію ухвали вручити підозрюваній негайно після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали буде оголошено 27 жовтня 2026 року о 17 год. 00 хв..

Cлідчий суддя ОСОБА_1