Ухвала суду № 141136365, 26.10.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 1-кс/759/11450/26

ун. № 759/29477/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 року м. Київ

Слідчий суддя Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

підозрюваного ОСОБА_4 ,

захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання слідчого СВ Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_7 , яке погоджене прокурором ОСОБА_8 та подане у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24 жовтня 2026 року за № 12026100080002400 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовець в/ч НОМЕР_1 , раніше не судимий, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 125 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Слідчий СВ Святошинського управління поліції ГУНП у м. Києві ОСОБА_7 звернувся до суду з клопотанням, погодженим прокурором ОСОБА_8 , про застосування до ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 125 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави.

Клопотання мотивовано тим, що 24 жовтня 2026 року приблизно о 17 годині 20 хвилин поблизу супермаркету «Фора» за адресою: місто Київ, бульвар Миколи Руденка, 24, між ОСОБА_4 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 відбувся конфлікт, який переріс у бійку. За версією органу досудового розслідування, ОСОБА_4 , використовуючи належний йому пістолет «Форт-17Р», здійснив два постріли в ОСОБА_9 у ділянки грудної клітини та живота, внаслідок чого останній помер, а також один постріл у ОСОБА_10 , який отримав непроникаюче вогнепальне поранення передньої грудної стінки.

ОСОБА_4 затримано 24 жовтня 2026 року в порядку ст. 208 КПК України.

Сторона обвинувачення посилається на ризики переховування від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків і вчинення іншого кримінального правопорушення, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Необхідність тримання під вартою обґрунтовує тяжкістю підозри, характером події та недостатністю більш м`яких запобіжних заходів.

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання слідчого та просив його задовольнити з підстав, наведених у ньому.

Захисники ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , яких підтримав підозрюваний ОСОБА_4 , у судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання слідчого та просили відмовити в його задоволенні, а у разі застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - визначити заставу в мінімальному передбаченому законом розмірі. На обґрунтування своєї позиції посилалися на те, що ОСОБА_4 , якому 25 жовтня 2026 року повідомлено про підозру за ч. 1 ст. 115 та ч. 1 ст. 125 КК України, діяв у стані необхідної оборони, захищаючись від нападу групи осіб. Зазначали, що підозрюваний проходить військову службу, позитивно характеризується, має постійне місце проживання та соціальні зв`язки. На підтвердження наведених доводів посилалися на надані документи щодо проходження військової служби, характеристики, довідку про грошове забезпечення та заяви осіб, які висловили готовність взяти підозрюваного на поруки, а також на характеристику ТОВ «БАЛІСТИКА» від 26 жовтня 2026 року щодо відповідального виконання ним трудових обов`язків, його дисциплінованості та позитивної професійної репутації. Наголошували, що розмір застави має відповідати документально підтвердженим доходам підозрюваного та не перетворюватися на фактичне безальтернативне тримання під вартою. Просили допитати ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 щодо передумов конфлікту та поведінки його учасників.

У задоволенні клопотань сторони захисту про допит свідків слідчим суддею відмовлено. Допит зазначених осіб у судовому засіданні не проводився, у зв`язку з чим викладені захистом відомості про обставини, які вони могли б повідомити, оцінюються як доводи сторони захисту, а не як показання свідків, отримані судом.

У судовому засіданні безпосередньо досліджено відеозапис подій. Інших додаткових доказів сторонами не надано.

Заслухавши думку прокурора, захисників та підозрюваного, дослідивши матеріали клопотання, долучені до нього документи, надані стороною захисту матеріали та відеозапис подій, оцінивши доводи учасників судового провадження, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний установити, чи доводять надані сторонами докази наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, на який посилається слідчий, прокурор, а також недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання такому ризику. Обов`язок доведення зазначених обставин покладається на сторону обвинувачення.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується за умови доведення недостатності більш м`яких заходів. Передбачене ч. 1 ст. 115 КК України покарання допускає застосування тримання під вартою за правилами ч. 2 ст. 183 КПК України, проте сама тяжкість підозри та можливого покарання не є достатньою підставою для обмеження свободи особи. При вирішенні клопотання слідчий суддя враховує конкретні обставини провадження, відомості про особу підозрюваного та можливість забезпечення його належної процесуальної поведінки іншим заходом.

Слідчий суддя виходить із того, що на цій стадії кримінального провадження не вирішується питання доведеності винуватості особи поза розумним сумнівом та остаточної правової кваліфікації її дій. Відповідно до підходу, викладеного Європейським судом з прав людини у рішенні від 30 серпня 1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», пункт 32, обґрунтована підозра передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення. При цьому оцінці підлягають як відомості, на які посилається сторона обвинувачення, так і конкретні доводи захисту щодо обставин події.

Як убачається з матеріалів, долучених до клопотання, відомості про застосування ОСОБА_4 пістолета під час конфлікту 24 жовтня 2026 року містяться у протоколах допитів ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , потерпілого ОСОБА_10 , матеріалах пред`явлення особи для впізнання за фотознімками та огляду місця події. Зазначені матеріали у своїй сукупності пов`язують підозрюваного з використанням зброї, місцем події та заподіянням поранень двом її учасникам. Водночас зміст кожного протоколу оцінюється з урахуванням того, яку саме частину події безпосередньо спостерігала відповідна особа.

Долучене повідомлення про підозру від 25 жовтня 2026 року містить виклад інкримінованих ОСОБА_4 дій за ч. 1 ст. 115 та ч. 1 ст. 125 КК України. Наявність цього процесуального документа сама собою не доводить обґрунтованості підозри; її перевірка здійснюється на підставі фактичних відомостей, наведених у матеріалах. Фототаблиця до огляду місця події та схема тілесних ушкоджень доповнюють відомості про обстановку після події й локалізацію виявлених ушкоджень, проте не відтворюють послідовності дій учасників безпосередньо перед кожним пострілом.

Медичні документи щодо ОСОБА_10 містять відомості про непроникаюче поранення передньої грудної стінки. Показання працівника екстреної медичної допомоги та матеріали огляду підтверджують виявлення поранень у ОСОБА_9 і настання його смерті. Ці відомості враховуються як підтвердження наслідків застосування зброї. Разом з тим клінічний діагноз не замінює висновку судово-медичної експертизи щодо ступеня тяжкості тілесного ушкодження, а протокол огляду тіла - експертного визначення механізму поранень та причини смерті.

Із повідомлень працівників поліції вбачається, що під час прибуття наряду ОСОБА_4 перебував на місці події. Працівники поліції повідомили також про обстановку після стрільби, зокрема агресивну поведінку пораненого. Оскільки вони прибули після отримання повідомлення про подію, зазначені відомості не відтворюють безпосередньо послідовності всіх пострілів та не дають самостійної відповіді на питання, чи тривав напад у момент заподіяння шкоди. Слідчий суддя оцінює їх разом із показаннями очевидців та іншими матеріалами провадження.

Повторність застосування пістолета щодо двох осіб, характер і локалізація поранень є обставинами, які підлягають урахуванню при перевірці підозри в умисному заподіянні шкоди життю та здоров`ю. Однак установлення факту свідомого застосування зброї саме собою не вирішує питання про кримінальну протиправність дій. З огляду на наведені захисником доводи слідчий суддя вважає необхідним оцінити ці обставини у взаємозв`язку з матеріалами, які стосуються можливого нападу на підозрюваного.

Із протоколу допиту ОСОБА_15 вбачається, що перед приходом до магазину одним з учасників події висловлювався намір когось побити. Свідок описав конфлікт біля входу, попередження не наближатися та подальше наближення учасника конфлікту після першого пострілу. Наведене узгоджується з доводами захисту про наявність загрози для підозрюваного. При цьому слідчий суддя враховує, що ОСОБА_15 повідомив про перебування у стані алкогольного сп`яніння та не бачив напрямку першого пострілу, що має значення для оцінки повноти сприйняття ним події.

Згідно з протоколами допитів ОСОБА_16 та ОСОБА_17 під час конфлікту застосовувався газ, мало місце фізичне насильство та подальше наближення учасників до підозрюваного. Зазначені відомості є істотними для перевірки версії про необхідну оборону. Разом з тим ОСОБА_17 спостерігав частину події з положення, за якого інші учасники закривали йому напрямок ствола. Опис окремих пострілів у показаннях свідків відрізняється, у зв`язку з чим положення кожного учасника, напрямок пострілів та послідовність дій потребують зіставлення з іншими матеріалами.

Потерпілий ОСОБА_10 під час допиту визнав, що намагався завдати удару чоловікові з довгим волоссям і бородою. Слідчий суддя враховує цю обставину при оцінці доводу захисту про напад. Водночас із викладеного потерпілим не вбачається, що він безперервно спостерігав усі дії загиблого та підозрюваного. Його показання підлягають оцінці в сукупності з показаннями інших осіб, без надання їм наперед установленої переваги з огляду на процесуальний статус потерпілого.

ОСОБА_18 повідомила про передумови конфлікту в магазині та видимі ознаки побиття ОСОБА_4 після стрільби. Самих пострілів вона не бачила, а тому її показання не відтворюють моменту застосування зброї. Разом з тим відомості про попередню поведінку учасників конфлікту та стан підозрюваного після події мають значення для перевірки версії захисту. Наявність особистих стосунків із підозрюваним сама собою не є підставою для відхилення цих відомостей.

Відповідно до ч. 5 ст. 36 КК України застосування зброї або будь-яких інших засобів чи предметів для захисту від нападу групи осіб за передбачених цією нормою умов не є перевищенням меж необхідної оборони незалежно від тяжкості шкоди, заподіяної тому, хто посягає. Отже, саме настання смерті, кількість поранень або можливість залишити місце конфлікту не можуть бути достатніми підставами для відхилення доводів про необхідну оборону. Відповідний підхід викладено в постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 25 вересня 2025 року у справі № 382/1239/18. Застосування зазначеної норми у цьому провадженні залежить від установленої обстановки конкретної події.

За таких обставин доводи захисту про напад групи осіб мають фактичне підґрунтя та підлягають перевірці органом досудового розслідування. Істотними для їх оцінки є реальність і безпосередність нападу, його продовження або припинення під час пострілів, дії кожного учасника, взаємне розташування осіб та сприйняття небезпеки підозрюваним. Обов`язок повно й об`єктивно перевірити зазначені обставини, у тому числі ті, які свідчать на користь підозрюваного, покладається на сторону обвинувачення.

Під час судового розгляду слідчим суддею безпосередньо досліджено відеозапис подій. Запис відображає частину території біля магазину, пересування та взаємодію осіб на ній. Поле огляду камери обмежене будівлею, а окремі учасники неодноразово виходять за межі кадру. Звуковий супровід відсутній, у зв`язку з чим зміст висловлювань, погроз чи попереджень за цим записом установити неможливо.

Зокрема, за відображеним на відеозаписі часом приблизно о 17 год. 17 хв. чоловік у темному жилеті та світло-коричневих штанах рухається від ділянки біля генератора до переднього плану, підносить руки до обличчя та голови. Надалі до цієї частини майданчика підходять інші чоловіки, серед яких чоловік з оголеним торсом та чоловік у темному одязі. У проміжку приблизно 17 год. 17 хв. 30 с. - 17 год. 17 хв. 40 с. видно зближення чоловіка у темному одязі з чоловіком у жилеті та фізичний контакт між ними, після чого вони переміщуються до нижньої межі кадру. У подальшому декілька осіб знову збираються на майданчику, переміщуються в напрямку генератора та за кут будівлі, де їхні дії повністю не проглядаються.

Наведені спостереження мають значення для перевірки відомостей про взаємодію учасників події, однак самі по собі не встановлюють причини кожного руху чи фізичного контакту. Зокрема, піднесення рук до обличчя без зіставлення з іншими доказами не є достатнім для висновку про застосування газового балончика або заподіяння певного ушкодження. Обмеженість огляду та деталізації зображення не дозволяє лише за цим записом достовірно відтворити повну послідовність застосування зброї, визначити спрямованість кожного пострілу та поведінку всіх учасників безпосередньо в цей момент. Тому відеозапис не може самостійно слугувати підставою для категоричного відхилення доводів захисту про напад групи осіб та необхідну оборону, як і для безумовного встановлення всіх обставин такої оборони. Ці доводи підлягають оцінці у сукупності з іншими наданими матеріалами, з урахуванням того, які саме епізоди кожна з допитаних осіб спостерігала особисто.

Безпосередньо досліджений відеозапис та протокол його огляду оцінюються з урахуванням змісту кожного з них. Наявні у протоколі неузгодженості реквізитів провадження та назв файлів потребують перевірки походження запису і його відповідності оглянутому носію. Сам факт перегляду відеозапису в судовому засіданні не усуває цих неузгодженостей. Водночас вони самі собою не спростовують видимого змісту дослідженого запису; оцінюючи його, слідчий суддя виходить із безпосередньо відображених обставин та зазначених меж їх встановлення.

Слідчий суддя бере до уваги й розбіжності між викладом події у клопотанні та показаннями очевидців щодо загальної кількості пострілів і змісту першого з них. Ці розбіжності мають значення для перевірки доводу про попереджувальний постріл та подальшу поведінку учасників. Разом з тим вони не спростовують сукупності відомостей, які пов`язують ОСОБА_4 із застосуванням пістолета та заподіянням поранень, хоча й потребують перевірки для остаточного встановлення послідовності події.

Оцінивши наведені матеріали в їх сукупності, слідчий суддя приходить до висновку, що відомості про застосування підозрюваним пістолета щодо двох осіб, повторність пострілів, характер поранень та настання смерті утворюють достатню фактичну основу для підозри на цьому етапі кримінального провадження. Водночас обставини нападу, на які посилається захист, ураховуються при оцінці вагомості підозри та необхідності обмеження свободи. Наявні матеріали потребують подальшого зіставлення щодо обстановки кожного пострілу, а тому висновок про обґрунтованість підозри не є остаточним висновком про відсутність необхідної оборони чи доведеність умисного вбивства.

При цьому слідчий суддя не покладає на підозрюваного обов`язку доводити правомірність своїх дій та не розглядає неповноту досудового розслідування як доказ винуватості. Остаточне встановлення форми вини, причинного зв`язку та обставин, які виключають кримінальну протиправність діяння, виходить за межі вирішення цього клопотання. Відповідно до ст. 198 КПК України висновки, викладені в ухвалі про застосування запобіжного заходу щодо обставин, які стосуються суті підозри, не мають преюдиціального значення для судового розгляду.

Оцінюючи ризики, передбачені ст. 177 КПК України, слідчий суддя виходить із необхідності встановлення конкретних обставин, які дають достатні підстави вважати відповідну поведінку підозрюваного ймовірною. Згідно з висновком Великої палати ЄСПЛ у рішенні від 05 липня 2016 року у справі «Бузаджі проти Республіки Молдова», пункт 102, належні й достатні підстави для тримання під вартою, крім обґрунтованої підозри, необхідні вже під час першого судового вирішення цього питання. Відтак кожен із заявлених стороною обвинувачення ризиків підлягає окремій оцінці з урахуванням матеріалів провадження.

На підтвердження ризику переховування сторона обвинувачення посилається переважно на суворість можливого покарання та можливість переміщення в умовах воєнного стану. Однак конкретних відомостей про підготовку ОСОБА_4 до втечі, пошук місця переховування чи невиконання процесуальних викликів не надано. Підозрюваний має відоме місце проживання, проходить військову службу та перебував на місці події під час прибуття поліції. Саме перебування на місці не свідчить безумовно про добровільну явку, проте за відсутності інших індивідуальних обставин не підтверджує доводів про прагнення ухилитися. За таких обставин слідчий суддя не знаходить достатніх підстав для висновку про доведеність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

При перевірці ризику незаконного впливу на свідків слідчий суддя враховує, що у цьому провадженні істотне значення мають показання про послідовність нападу, застосування газу, попередження, наближення учасників та продовження або припинення небезпеки перед пострілами. Відомості про зазначені обставини містяться у протоколах допитів осіб, які спостерігали різні частини події. Незалежність подальшого уточнення та перевірки показань має безпосереднє значення для встановлення обставин, від яких залежить правова оцінка дій підозрюваного.

Із наданих матеріалів убачається, що ОСОБА_4 спільно проживає з ОСОБА_18 , яка повідомляє про передумови конфлікту та його стан після події. ОСОБА_17 є знайомим підозрюваного по військовій службі та учасником того самого конфлікту, який описує застосування газу й наближення інших осіб перед пострілами. Таким чином, підозрюваний має безпосередні особисті зв`язки з особами, відомості яких стосуються істотних для перевірки необхідної оборони обставин. Даних про службову підлеглість ОСОБА_17 або щоденну спільну службу матеріали не містять.

Саме знайомство чи спільне проживання не є достатнім підтвердженням незаконного впливу. Разом з тим у цьому провадженні слідчий суддя враховує сукупність обставин: безпосередню залученість зазначених осіб до конфлікту, можливість особистого спілкування з підозрюваним, істотність їхніх відомостей для оцінки оборонного характеру дій та необхідність уточнення окремих моментів події. Позапроцесуальне узгодження таких відомостей може стосуватися саме того, чи тривав напад під час заподіяння шкоди. З огляду на наведене слідчий суддя вважає, що на цій стадії існує ймовірність впливу на самостійність подальших показань через особисте спілкування.

Матеріалів про вже вчинені підозрюваним погрози свідкам або спроби узгодити показання не надано. Ця обставина враховується при оцінці ступеня ризику та можливості визначення застави. Водночас застосування запобіжного заходу спрямоване на запобігання відповідній поведінці й не вимагає встановлення факту вже здійсненого впливу, якщо достатні підстави для його ймовірності випливають із конкретних обставин. За наведених мотивів слідчий суддя визнає встановленим ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Проведення первинних допитів саме собою не усуває цього ризику, оскільки відомості про подію потребують подальшої перевірки та уточнення, а в разі надходження обвинувального акта - безпосереднього дослідження судом. При цьому необхідність майбутнього допиту не є самостійною підставою для тримання під вартою до завершення провадження. Висновок слідчого судді стосується обставин, які існують на час розгляду цього клопотання, та не звільняє сторону обвинувачення від обов`язку доводити збереження ризику під час наступного вирішення питання про запобіжний захід.

Щодо ризику вчинення іншого кримінального правопорушення слідчий суддя враховує, що конкретних даних на його підтвердження не надано. Сам інкримінований епізод, обставини якого потребують перевірки, у тому числі з огляду на доводи про необхідну оборону, не є достатньою підставою для висновку про схильність підозрюваного до насильства. Відсутність зареєстрованого шлюбу та дітей не свідчить про відсутність соціальних зв`язків. Припущення про можливе відчуття безкарності у разі перебування на свободі також не підтверджує цього ризику. Відтак ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя не вважає доведеним.

Вирішуючи питання про вид запобіжного заходу, слідчий суддя відповідно до ст. 178 КПК України враховує дані про особу ОСОБА_4 , який проходить військову службу з вересня 2022 року, надані документи про виконання службових завдань та відзнаки, позитивну службову характеристику й характеристики за місцем проживання. Зі службової характеристики вбачається, що підозрюваний характеризується як дисциплінований військовослужбовець. Довідка про грошове забезпечення підтверджує регулярний дохід, а відомості про місце проживання та особисті стосунки - наявність соціальних і побутових зв`язків.

Зазначені обставини, а також подані заяви про особисту поруку оцінюються на користь підозрюваного та враховуються при вирішенні питання про можливість його звільнення під заставу. Разом з тим позитивна характеристика й належне виконання обов`язків військової служби самі собою не усувають установленого ризику впливу на осіб, з якими підозрюваний підтримує особисті стосунки та показання яких стосуються обставин того самого конфлікту. Тому ці дані підлягають оцінці в сукупності з характером ризику та можливими засобами запобігання йому.

Оцінюючи можливість застосування особистого зобов`язання, слідчий суддя враховує, що встановлення заборони обговорювати обставини події визначатиме належні межі поведінки підозрюваного. Однак за характером установленого ризику можливі контакти пов`язані зі звичним особистим спілкуванням, зміст якого не підлягає постійному зовнішньому контролю. З огляду на істотність показань цих осіб для перевірки обстановки застосування зброї та потребу в їх самостійному уточненні слідчий суддя вважає недостатньою гарантією лише покладення відповідного обов`язку із можливістю подальшого накладення стягнення чи посилення запобіжного заходу.

Щодо особистої поруки слідчий суддя враховує, що до матеріалів долучено заяви осіб, які висловили готовність поручитися за ОСОБА_4 . Отже, наведене у клопотанні посилання на відсутність таких осіб не відповідає сукупності матеріалів на час його розгляду та не може бути підставою для відхилення поруки. Подані заяви свідчать про підтримку підозрюваного та його позитивну репутацію. При цьому враховується й передбачена ст. 180 КПК України відповідальність поручителя у вигляді грошового стягнення за невиконання взятих на себе зобов`язань.

Разом з тим зміст зазначених заяв переважно стосується військової служби, дисциплінованості та особистих якостей підозрюваного. З наведених у них відомостей слідчий суддя не вбачає достатніх індивідуальних гарантій того, що поручителі зможуть забезпечити дотримання обмежень щодо позапроцесуального обговорення показань у приватному спілкуванні. За таких обставин позитивна оцінка особи та готовність поручитися за неї не є достатніми для висновку про можливість запобігти встановленому ризику шляхом особистої поруки. Такий висновок ґрунтується на змісті наданих письмових заяв.

При вирішенні питання про домашній арешт слідчий суддя враховує, що цей захід передусім обмежує пересування підозрюваного. Однак ОСОБА_18 проживає з ним разом, а можливість спілкування з іншими особами не залежить лише від виходу з житла. Застосування електронного засобу контролю дозволяє перевіряти місцезнаходження, проте не забезпечує контролю за змістом розмов. З урахуванням цього домашній арешт, навіть у поєднанні із забороною відповідних контактів, слідчий суддя не вважає достатнім засобом запобігання встановленому ризику за відсутності додаткової майнової гарантії.

Водночас слідчий суддя вважає можливим забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного після фактичного внесення застави та покладення на нього конкретних обов`язків. Можливість звернення внесених коштів у дохід держави у разі встановленого порушення обов`язків створює додаткову майнову гарантію їх виконання. З урахуванням відсутності відомостей про вже вчинені спроби незаконного впливу, позитивних даних про особу та визначення обмежень спілкування сукупність зазначених засобів слідчий суддя вважає достатньою після внесення застави.

До фактичного внесення коштів зазначена майнова гарантія відсутня. З огляду на встановлений на цій стадії ризик та недостатність інших розглянутих заходів слідчий суддя приходить до висновку про необхідність застосування тримання під вартою з визначенням застави, внесення якої є підставою для звільнення підозрюваного в порядку, передбаченому КПК України. Таким чином, дотримання встановлених обмежень після звільнення забезпечуватиметься не лише покладенням обов`язків, а й фактично внесеною сумою коштів.

Визначаючи строк тримання під вартою, слідчий суддя враховує положення ст. 197 КПК України, початкову стадію досудового розслідування та необхідність перевірки взаємопов`язаних відомостей кількох очевидців у зіставленні з медичними даними, матеріалами огляду місця події й належно ідентифікованим відеозаписом. Перевірка стосується дій кількох учасників, послідовності застосування зброї та обставин можливого групового нападу. З урахуванням установленого ризику слідчий суддя вважає за необхідне визначити строк тримання під вартою 60 днів у межах строку досудового розслідування.

При цьому сама необхідність проведення слідчих дій не розглядається як окрема підстава для тримання особи під вартою. Внесення визначеної застави допускається до закінчення зазначеного строку, а звільнення підозрюваного після виконання передбачених законом умов не залежить від завершення розслідування. Питання про зміну запобіжного заходу у зв`язку зі зміною обставин може бути вирішене у встановленому законом порядку. Строк тримання під вартою підлягає обчисленню з моменту фактичного затримання ОСОБА_4 .

Вирішуючи питання про визначення застави, слідчий суддя враховує, що за версією сторони обвинувачення інкриміноване діяння спричинило загибель людини. Частиною четвертою ст. 183 КПК України у такому випадку передбачено право слідчого судді не визначати розмір застави. Однак застосування цієї норми потребує оцінки обставин конкретного провадження та даних про особу підозрюваного і не зумовлює обов`язкового застосування безальтернативного тримання під вартою лише з огляду на наслідки події.

У цьому провадженні слідчий суддя визнав установленим один із трьох заявлених ризиків. Даних про вже вчинені спроби незаконного впливу не надано. При цьому доводи захисту щодо необхідної оборони мають фактичне підґрунтя, підозрюваний проходить військову службу, позитивно характеризується, має місце проживання, дохід та підтримку оточення. Оцінивши зазначене в сукупності, слідчий суддя вважає за можливе визначити заставу як альтернативу триманню під вартою. У зв`язку з цим вимога клопотання про невизначення застави задоволенню не підлягає, а відповідне альтернативне прохання захисту підлягає врахуванню.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Застава повинна достатньою мірою гарантувати виконання покладених обов`язків і не може бути завідомо непомірною. При її визначенні слідчий суддя виходить із забезпечувального характеру цього заходу, а не з необхідності попереднього відшкодування шкоди чи покарання за інкриміноване діяння.

З огляду на повідомлену підозру у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, загальні межі застави відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України становлять від 80 до 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Передбачений ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2026 року становить 3 328 грн. Відтак застава в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб становить 266 240 грн.

Із довідки військової частини вбачається, що за квітень - вересень 2026 року ОСОБА_4 нараховано грошове забезпечення в сумі 182 541,20 грн, що в середньому становить 30 423,53 грн на місяць до врахування утримань. Визначена сума застави відповідає приблизно 8,75 такого середньомісячного нарахування. Слідчий суддя враховує, що зазначений дохід не є тотожним наявним заощадженням, а тому істотне співвідношення застави з доходом підозрюваного є підставою для визначення її на нижній межі без додаткового підвищення.

При визначенні розміру застави слідчий суддя також бере до уваги регулярність грошового забезпечення, установлені відомості про особу, характер доведеного ризику та заявлене у письмовому клопотанні прохання захисту про застосування мінімальної застави. Водночас матеріали не містять вичерпних відомостей про майно, заощадження та поточні витрати підозрюваного. Тому висновок не ґрунтується на припущенні про наявність додаткових активів чи гарантовану сплату коштів особами, які подали заяви про поруку. Саме прохання захисту також не є підтвердженням наявності всієї суми.

Оцінивши наведені обставини, слідчий суддя вважає за необхідне визначити заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, яка становитиме істотну майнову гарантію виконання обов`язків. Належність суми до нижньої законодавчої межі оцінюється разом із підтвердженим регулярним доходом та іншими наведеними даними, а не як самостійне підтвердження її посильності. Конкретних майнових обставин, які давали б підстави визнати саме цей розмір завідомо непомірним, із наданих матеріалів не встановлено. Подання додаткових відомостей про майновий стан може бути підставою для розгляду відповідного клопотання у передбаченому законом порядку; саме невнесення застави не свідчить про неналежну процесуальну поведінку.

У разі внесення застави слідчий суддя вважає необхідним покласти на підозрюваного передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України обов`язки: прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора або суду, повідомляти про зміну місця проживання або роботи, не відлучатися за межі Києва та Київської області без відповідного дозволу, утримуватися від спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні та здати на зберігання документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну. Обов`язок утримуватися від спілкування зі свідками спрямований на запобігання встановленому ризику незаконного впливу. Інші визначені обов`язки забезпечують процесуальну доступність підозрюваного та контроль за виконанням умов звільнення під заставу.

Сукупність застави та зазначених обов`язків оцінюється слідчим суддею як достатня для забезпечення належної процесуальної поведінки після внесення коштів. Строк дії покладених обов`язків визначається з дня внесення застави до 22 грудня 2026 року включно. Тимчасовий характер обмежень та можливість отримання дозволу на відлучення враховуються поряд із проходженням підозрюваним військової служби.

За таких обставин, ураховуючи обґрунтованість підозри, наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, недостатність розглянутих більш м`яких заходів до фактичного внесення застави та наведені дані про особу ОСОБА_4 , слідчий суддя приходить до висновку про часткове задоволення клопотання, застосування тримання під вартою з визначенням застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб і покладенням відповідних обов`язків у разі звільнення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 180, 182-184, 193-198, 202, 205, 309, 395 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого - задовольнити частково.

У задоволенні клопотань про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді особистої поруки - відмовити.

Обрати стосовно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто до 22 грудня 2026 року включно та утримувати його на Гаупвахті ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_2 .

Строк тримання під вартою обчислювати з моменту фактичного затримання ОСОБА_4 24 жовтня 2026 року.

Визначити ОСОБА_4 , заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 266 240 грн., у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: депозитний рахунок: код ЄДРПОУ - 26268059, банк отримувача - Державна казначейська служба України м. Київ, МФО - 820172, рахунок отримувача: UA128201720355259002001012089, призначення платежу: застава за…(П.І.Б., дата народження особи за яку вноситься застава), згідно ухвали (назва суду) від (дата ухвали) по справі №.., кримінальне провадження № , внесені (ПІБ особи, що вносить заставу), згідно квитанції від (дата та № квитанції, після внесення якої ОСОБА_4 підлягає звільненню з-під варти в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 202 КПК України.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави, покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки: прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця проживання та/або роботи (служби); не відлучатись за межі Києва та Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду; утримуватися від спілкування з потерпілимми та свідками у кримінальному провадженні № 12026100080002400 від 24 жовтня 2026; здати на зберігання до відповідного відділу Державної міграційної служби України свій закордонний паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що у разі невиконання покладених на нього обов`язків застава звертається в дохід держави.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення. Строк дії обов`язків, покладених судом на підозрюваного, у разі внесення застави, обчислювати з дня внесення застави до 22 грудня 2026 включно.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів групи прокурорів у кримінальному провадженні.

Копію ухвали вручити підозрюваному та прокурору, а також надіслати до Гаупвахти ІНФОРМАЦІЯ_2 на виконання.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали буде оголошено 30 жовтня 2026 року об 11 год. 50 хв.

Слідчий суддя ОСОБА_1