Рішення № 141136339, 06.10.2026, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/5661/26

Категорія 36

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2026 року Подільський районний суд м. Києва в складі головуючого судді Войтенко Т.В., за участю секретаря судового засідання Скитецької І.В.., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2026 р. Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з виплатою страхового відшкодування, в розмірі 6 733, 85грн.

Позов обґрунтований тим, що 12.09.2022 р. в місті Києві по вулиці Герцена, 9, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «ЗАЗ 110307», д.н.з. НОМЕР_1 , в порушення п. 13.1 Правил дорожнього руху, не дотрималась безпечного бокового інтервалу та скоїла наїзд на припаркований автомобіль «CHRYSLER», д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, після чого ОСОБА_1 залишила місце ДТП.

Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 18.01.2023 року відповідачку визнано винною у настанні даної дорожньо-транспортної пригоди. Також, відповідно до постанови, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 122-4 та ст.124 КУпАП.

Цивільно-правова відповідальність при використанні керованого відповідачем транспортного засобу «ЗАЗ 110307», д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована ТДВ «СГ «Оберіг» згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від №ЕР-208911905.

Власник пошкодженого автомобіля «CHRYSLER», д.н.з. НОМЕР_2 - ОСОБА_2 звернувся до позивача ТДВ «СГ «Оберіг» з повідомленням про ДТП та із заявою про виплату страхового відшкодування.

Так, позивач, на підставі зібраних документів по справі, враховуючи умови страхування, здійснив виплату страхового відшкодування на рахунок потерпілої сторони в розмірі 3 700,00 грн. Це підтверджується розрахунком страхового відшкодування, страховим актом та платіжною інструкцією про виплату страхового відшкодування.

З огляду на те, що відповідач самовільно залишив місце пригоди, у страховика відповідно до положень абзацу "в" підпункту 38.1.1. пункту 38.1 статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобі» виникло право на подання до нього регресного позову, як до водія забезпеченого транспортного засобу, який після дорожньо-транспортної пригоди за його участі самовільно залишив місце пригоди.

Посилаючись на дані обставини, страхова компанія звернулася з даним позовом до ОСОБА_1 , в якому просила стягнути з останньої грошові кошти в розмірі 6.733,85 грн. (шість тисяч сімсот тридцять три грн. 85 коп.), з яких: сума виплаченого страхового відшкодування, що підлягає оплаті Відповідачем в порядку регресу в розмірі 3.700,00 грн. (три тисячі сімсот грн. 00 коп.); штрафні санкції, а саме: інфляційні втрати в розмірі 786,28 грн. (сімсот вісімдесят шість грн. 28 коп.), пеня в розмірі 2.037,02 грн. (дві тисячі тридцять сім грн. 02 коп.), три відсотки річних в розмірі 210,55 грн. (двісті десять грн. 55 коп.). Також стягнути з Відповідача ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8.022,50 грн та судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Ухвалою суду від 08.04.2026 р. відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

В судове засідання представник позивача не з`явився, в прохальній частині позовної заяви просив про розгляд справи за відсутності позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач, будучи належним чином повідомленою, у судове засідання не з`явилась, подала заяву про розгляд справи без її участі. Проти задоволення позову заперечувала в повному обсязі.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у позовній заяві, суд встановив такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

Судом встановлено, що 26.05.2022 р. між ТДВ «Страхова група «Оберіг» (страховиком) та ОСОБА_1 (страхувальником) було укладено договір страхування цивільно-правової відповідальності, про що видано поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, згідно якого було застраховано відповідальність водія автомобіля «ЗАЗ 110307» д.н.з. НОМЕР_1 , з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну, в розмірі 130 000,00 грн., за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю - 260 000,00 грн., франшиза - 0,00 грн, що підтверджується полісом №ЕР-208911905.

12.09.2022 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «ЗАЗ 110307» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 , яка скоїла наїзд на припаркований автомобіль «CHRYSLER», д.н.з. НОМЕР_2 .

Постановою судді Оболонського районного суду м. Києва від 18 січня 2023 року, ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні даної ДТП та в тому, що вона залишила місце дорожньо-транспортної пригоди за статтею 122-4 та статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

01.05.2023 р. до страховика із заявою про виплату по полісу №ЕР-208911905, звернувся ОСОБА_2 як потерпіла особа в дорожньо-транспортній пригоді.

Страховик визнав дорожньо-транспортну пригоду за участі застрахованого автомобіля страховим випадком, про що складено Страховий акт №39142/1 від 29.05.2023.

Розмір страхового відшкодування визначено на підставі: Акту огляду транспортного засобу від 15.09.2022; калькуляції вартості ремонту. Страхового Акту №39142/1 від 29.05.2023 року.

На виконання умов договору страхування у встановленому порядку позивач здійснив виплату страхового відшкодування потерпілому в розмірі 3 700,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 30.05.2023 року №5777 на суму 3 700,00 грн.

Так, відповідно до підпункту 33.1.2. пункту 33.1. статті 33 Закону 1961-IV учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов`язані вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, у випадках, передбачених цим Законом, МТСБУ про настання дорожньо-транспортної пригоди.

За приписами абзацу в) підпункту 38.1 пункту 38.1 статті 38 Закону 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобі» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди самовільно залишив місце пригоди.

Частина 6 статті 82 ЦПК України визначає, що постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 18.01.2023 року відповідача ОСОБА_1 визнано винною у порушенні Правил дорожнього руху, що спричинили дорожньо-транспортну пригоду, та у залишенні місця пригоди. Відтак, позивач обґрунтовано звернувся з позовом відповідно до абзацу в) підпункту 38.1 пункту 38.1 статті 38 Закону 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобі» до водія ОСОБА_1 як до винуватця ДТП з регресними вимогами про компенсацію страховій компанії понесених нею витрат на виплату страхового відшкодування потерпілій стороні у розмірі 6 733, 85 грн.

Отже, зважаючи на встановлені обставини та вищенаведені положення цивільного закону, суд вважає обґрунтованими і доведеними вимоги ТДВ «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з виплатою страхового відшкодування, в сумі 6 733,85 грн.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ст.ст. 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі №758/1303/15-ц (провадження №14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц (провадження №14-16цс18).

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вірно розраховував 3 % річних та інфляційне збільшення боргу.

Розрахунки позивача відповідачем спростовані не були.

Щодо пені позивач взагалі не зазначив, на підставі якої правової норми, за який період та з якої суми він нарахував пеню. Вимоги про стягнення пені є необґрунтованими, а тому у задоволені позову про стягнення пені слід відмовити.

Щодо стягнення судових витрат суд зазначає наступне.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Стаття 133 ЦПК України визначає види судових витрат і передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. У свою чергу, одним з видів витрат, пов`язаних з розглядом справи є витрати на професійну правничу допомогу, які несуть сторони судової справи (крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частинами 2-4 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Зважаючи на те, що справа є типовою, позов має шаблонний характер, не є складним та не вимагав значних витрат часу, суд вважає за необхідне стягнути із відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 2 000,00 грн. , адже такий розмір є співмірним зі складністю справи та ціною позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі позову позивач просив стягнути 6733,85 грн., а суд дійшов висновку про необхідність стягнення 4696,83 грн., тобто задовольнив позов на 69,75 %. Відтак, компенсації позивачу підлягають 69,75 % від сплаченого судового збору, тобто 1 858, 02грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» 3700 грн. виплаченого страхового відшкодування в поряду регресу, 786,28 грн. інфляційних втрат, 210,55 грн як 3% річних, 2000 грн. витрат на правову допомогу та 1858,02 грн. судового збору, а всього стягнути 8554,85 грн. (вісім тисяч п`ятсот п`ятдесят чотири гривні 85 коп.).

В решті позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Учасники справи:

Позивач: ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» (код за ЄДРПОУ 39433769)

Відповідач: ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

СуддяТ. В. Войтенко