Рішення № 141133556, 02.11.2026, Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №2/447/881/26Справа №447/707/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

02.11.2026 м. Миколаїв

Миколаївський районний суд Львівської області у складі:

головуючої судді - Рябчун А. В.,

за участю: секретарів судового засідання - Непопалової М. Г., Бойко О. Г., Стронської Р. Р.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Онацька В. В.,

відповідача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - адвоката Марини В. Г.,

представника третьої особи - Ланчевич М. І.,

прокурора - Журавкіна А. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду м. Миколаїв цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Виконавчий комітет Тростянецької сільської ради Стрийського району Львівської області, як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Миколаївського районного суду Львівської області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Виконавчий комітет Тростянецької сільської ради Стрийського району Львівської області, як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав.

Позовна заява мотивована тим, що вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 . Від шлюбу мають двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Шлюбні відносини у подружжя припинено, сторони з 214 року проживають окремо, спільного господарства не ведуть, рішенням суду шлюб розірвано.

Позивачка стверджує, що відповідач не приймає участі у вихованні та розвитку дітей. Крім того, на підставі рішень Миколаївського районного суду Львівської області у справі № 1313/1413/2012, № 447/1980/15-ц з відповідача стягуються аліменти на утримання дітей. Вказані судові рішення відповідач не виконував, у зв`язку із чим притягався до кримінальної відповідальності (справа № 447/1412/20). Також на підставі рішення Миколаївського районного суду Львівської області у справі № 447/1815/23 з відповідача стягнуто неустойку за прострочення сплати аліментів.

Посилається на те, що Виконавчий комітет Тростянецької сільської ради Стрийського району Львівської області затвердив висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача відносно синів (рішення від 16 грудня 2025року № 365).

Вважає, що відповідач злісно ухиляється від виконання батьківських обов`язків, у зв`язку із чим просить суд:

позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Процесуальні дії суду

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 лютого 2026 року справа передана для розгляду судді Рябчун А. В.

Відповідно до вимог частини 6 статті 187 ЦПК України судом в порядку частини 8 статті 187 ЦПК України 27 лютого 2026 року було скеровано запит до Єдиного державного демографічного реєстру про надання інформації про реєстрацію місця проживання відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

16 березня 2026 року від Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби надійшла відповідь про те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 17 березня 2026 року справу № 447/707/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Виконавчий комітет Тростянецької сільської ради Стрийського району Львівської області, як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав, - прийнято до свого провадження. Призначено підготовче провадження на 16 квітня 2026 року.

Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 16 квітня 2026 року клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Онацька В. В. задоволено. Постановлено розгляд справи проводити в режимі відеоконференції.

Відповідно до довідки від 16 квітня 2026 року розгляд справи не проводився у зв`язку зі збоєм роботи підсистеми ВКЗ. Розгляд справи відкладено на 19 травня 2026 року.

Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 19 травня 2026 року клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Марини В. Г. задоволено. Постановлено розгляд справи проводити в режимі відеоконференції.

Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 25 травня 2026 року клопотання ОСОБА_1 задоволено. Постановлено розгляд справи проводити в режимі відеоконференції.

Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 26 травня 2026 року постановлено викликати в судове засідання як свідків: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 .

Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 26 травня 2026 року закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 25 червня 2026 року.

Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 25 червня 2026 року постановлено викликати в судове засідання дітей для заслуховування їхньої думки.

Протокольною ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 25 червня 2026 року в судовому засіданні оголошено перерву до 13 серпня 2026 року.

Протокольною ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 13 серпня 2026 року у зв`язку із набранням чинності змін до ЦПК України постановлено повідомити прокурора про розгялд даної справи. В судовому засіданні оголошено перерву до 30 вересня 2026 року.

Протокольною ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 30 вересня 2026 року долучено до матеріалів справи письмові пояснення представника відповідача; постановлено заслухати позицію прокурора у даній справі перед судовими дебатами; в судовому засіданні оголошено перерву до 20 жовтня 2026 року.

Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 08 жовтня 2026 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Онацька В. В. - про забезпечення позову - відмовлено.

Протокольною ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 20 жовтня 2026 року допитано відповідача як свідка, заслухано думку дітей, в судовому засіданні оголошено перерву до 28 жовтня 2026 року.

В судовому засіданні 28 жовтня 2026 року досліджено письмові докази, заслухано правову позицію прокурора, думку учасників справи в судових дебатах, суд перейшов на стадію ухвалення судового рішення та повідомив учасників про те, що проголошення судового рішення відбудеться 02 листопада 2026 року.

Доводи особи, яка подала відзив на позовну заяву

У квітні 2026 року представник ОСОБА_2 - адвокат Марина М. Г. подав відзив на позовну заяву, у якому вказав, що відсутні підстави для задоволення позову ОСОБА_1 . При цьому посилається на те, що несплата аліментів не є підставою для позбавлення особи батьківських прав, висновок органу опіки та піклування є упередженим та для суду має лише рекомендаційний характер. Крім того, вказує, що відповідач позбавлений можливості спідкуватися з дітьми, оскільки йому чинять у цьому перешкоди.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 02 листопада 2010 року, виданого Стільською сільською радою Миколаївського району Львівської області, батьками є: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 / а. с. 7/.

ІНФОРМАЦІЯ_5 народився ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 28 квітня 2014 року, виданого Стільською сільською радою Миколаївського району Львівської області, батьками є: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 / а. с. 7 зворот/.

Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 29 березня 2016 року у справі № 447/1980/15-ц первісний позов задоволено частково. Шлюб зареєстрований 21 травня 2010 року у виконавчому комітеті Стільської сільської ради Миколаївського району Львівської області за реєстровим № 04 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано, залишено позивачці прізвище ОСОБА_8 . Стягувато щомісячно з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі по 700 (сімсот) гривень із всіх видів його доходу до досягнення дитиною повноліття, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з моменту пред`явлення позову з 17 серпня 2015 року. Стягнуто з ОСОБА_2 в користь держави судовий збір в розмірі 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп. В зустрічному позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про оспорювання батьківства та виключення запису з актового запису про народження дитини відмовлено за недоведеністю /а. с. 8-9/.

Відповідно до висновку експерта № 119 від 10 березня 2016 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , може являтися біологічним батьком дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , народженої громадянкою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з ймовірністю 99,999999%; таким чином батьківство практично доведене /а. с. 9 зворот -15/.

Вироком Миколаївського районного суду Львівської області від 01 грудня 2020 року у справі № 447/1412/20 ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України та призначено йому покарання у виді 100 ( сто ) годин громадських робіт. Цивільний позов ОСОБА_9 до ОСОБА_10 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої злочином, задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 10 000 (десять тисяч гривень) моральної шкоди. В решті позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат /а. с. 16-19/.

Відповідно до розрахунку заборгованості по сплаті аліментів № ВЗ-18.21-28/14943 від 20 липня 2020 року у ВП № 59356369 заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів станом на 30 червня 2020 року становить 27 401,79 грн /а. с. 19 зворот/.

Відповідно до розрахунку заборгованості по сплаті аліментів № ВЗ-102/239206 від 30 квітня 2023 року у ВП № 59356369 заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів станом на 30 квітня 2023 становить 93 99,34 грн. /а. с. 18 зворот - 19/.

Відповідно до розрахунку заборгованості по сплаті аліментів № ВЗ-47/239204 від 03 травня 2023 року у ВП № 52057666 заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів становить 29 311,01 грн /а. с. 20/.

Згідно з довідкою Стільської ЗЗСО І-ІІІ ступенів № 01-10/457 від 16 квітня 2025 року ОСОБА_2 не бере участі у вихованні дітей, контакту зі школою не підтримує, успішністю дітей не цікавиться, з вчителями не спілкується, батьківські збори не відвідує. Дітей до школи заводить і забирає бабуся /а. с. 21 зворот/.

У характнристиці ОСОБА_5 № 01-10/484 від 23 травня 2025 року вказано, що він навчається у Стільському 33СО І-ІІ ступенів Тростянецької сільської ради Стрийського району Львівської області з першого класу. Зарекомендував себе як старанний учень. Володіє навчальним матеріалом на достатньому та середньому рівнях. Постійно виконує домашні завдання. Має добрий загальний розвиток. Завжди дотримується правил поведінки під час навчальних занять та на перервах. Не пропускає навчальні заняття без поважних причин. До виконання громадських доручень ставиться сумлінно і добросовісно. Бере активну участь у житті класу та у виховних заходах школи. Ростислав - веселий, товариський, врівноважений, працелюбний, самостійний. Підтримує дружні стосунки з багатьма учнями школи. Має авторитет серед однокласників вміє знаходити спільну мову із людьми різного віку. Проявляє інтерес до спорту та танців. Відвідує танцювальний клуб «Му Waves», займає призові місця на обласних змаганнях. ОСОБА_11 проживає з мамою ОСОБА_12 , бабусею ОСОБА_13 та з молодшим братом ОСОБА_14 . Мама та бабуся приділяють належну увагу вихованню і зовнішньому вигляду учня. Мама постійно підтримує зв?язок з класним керівником у телефонному режимі, цікавиться поведінкою сина, його успіхам у навчанні / а.с. 22/.

У характнристиці ОСОБА_2 № 01-10/483 від 23 травня 2025 року вказано, що він навчається у Стільському 33СО І-ІІ ступенів Тростянецької сільської ради Стрийського району Львівської області з першого класу. Зарекомендував себе як старанний учень. Володіє навчальним матеріалом на достатньому та середньому рівнях. Має добрий загальний розвиток. ОСОБА_14 проявляє активний інтерес до спорту, відвідує секцію з футболу у Миколаївському ДЮШ, де активно займається та розвиває свої фізичні навички. Цікавиться вивченням іноземних мов. Завжди дотримується правил поведінки у школі. Школу пропускає рідко і тільки з поважних причин. До виконання громадських доручень ставиться сумлінно і добросовісно. Бере активну участь у виховних заходах школи. ОСОБА_14 - веселий, товариський, скромний, самостійний. ОСОБА_16 проживає з мамою ОСОБА_12 , бабусею ОСОБА_13 та братом ОСОБА_17 . Мама та бабуся приділяють належну увагу вихованню і зовнішньому вигляду учня. Мама постійно підтримує зв?язок з класним керівником у телефонному режимі, цікавиться поведінкою сина, його успіхам у навчанні / а.с. 22 зворот/.

У довідці від 15 квітня 2025 року, виданій ЦПМСД Тростянецької об`єднаної громади, вказано, що батько ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жодного разу не приводив дитину на прийом до лікаря і здоров`ям дитини не цікавився / а. с. 23/.

У довідці від 15 квітня 2025 року, виданій ЦПМСД Тростянецької об`єднаної громади, вказано, що батько ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жодного разу не приводив дитину на прийом до лікаря і здоров`ям дитини не цікавився / а. с. 23 зворот/.

Відповідно до довідки № 20.14-23/1491 від 14 січня 2026 року, виданою Миколаївським відділом ДВС у Стрийському районі Львівської області, станом на 14 січня 2026 року у ОСОБА_2 заборгованість по сплаті аліментів відсутня /а. с. 46/.

Рішенням Виконавчого комітету Тростянецької сільської ради Стрийського району Львівської області № 365 від 16 грудня 2025 року затверджено висновок органу опіки та піклування Тростянецької сільської ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_18 щодо дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 /а. с. 24/.

Відповідно до витягу із застосунку «Резерв+» ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , має відстрочку від мобілізації до 28 січня 2027 року як батько трьох дітей.

Відповідно до довідки № 20.14-16/39088 від 30 липня 2026 року, виданою Миколаївським відділом ДВС у Стрийському районі Львівської області, станом на 30 липня 2026 року у ОСОБА_2 заборгованість по сплаті аліментів відсутня /а. с. 120 зворот/.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до частини першої статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У статті 18 цієї Конвенції визначено, що батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Загальні засади регулювання сімейних відносин визначено статтею 7 СК України, згідно з положеннями якої жінка та чоловік мають рівні права й обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно зі статтями 141, 150, 153, 155 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Наведеними нормами закріплено основоположний принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, якого необхідно дотримуватися, зокрема, при вирішенні питань про місце проживання дитини у випадку, коли її батьки проживають окремо; про тимчасове розлучення з одним із батьків у зв`язку з необхідністю виїхати за межі країни, у якій визначено місце проживання дитини, з іншим із батьків з метою отримання освіти, лікування, оздоровлення та з інших причин, обумовлених необхідністю забезпечити дитині повний і гармонійний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а також необхідний для такого розвитку рівень життя.

Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі шляхом застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має один з батьків.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Система правосуддя прислухається до дітей, серйозно ставиться до їх думок і має гарантувати захист прав дитини.

Дитина, яка внутрішнім законодавством визнається такою, що має достатній рівень розуміння, під час розгляду судовим органом справи, що стосується її, наділяється правами: отримувати всю відповідну інформацію; отримувати консультацію та мати можливість висловлювати свої думки; клопотати про призначення спеціального представника під час розгляду судовим органом справ, бути поінформованою про можливі наслідки реалізації своїх думок та про можливі наслідки будь-якого рішення (статті 3, 4 Європейської конвенції про здійснення прав дітей 1996 року).

Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Разом з тим згода дитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не буде відповідати інтересам дитини (стаття 12 Конвенції про права дитини, стаття 171 СК України, стаття 14 Закону України «Про охорону дитинства»).

Думка дитини може бути висловлена у письмових доказах (висновках органів опіки та піклування, спеціалістів тощо); електронних доказах (відео-, аудіоматеріалах); висновках психологічної експертизи; показаннях самої дитини, присутньої в залі судового засідання або з використанням режиму відеоконференції.

Суд враховує висловлену дитиною думку системно, з`ясовуючи належно фактичні обставини справи, досліджуючи та надаючи належну правову оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, що в результаті сприятиме правильному вирішенню питання. Тільки так будуть забезпечені найкращі інтереси дитини, а не інтереси та бажання батьків, які вони не можуть чи не бажають вирішувати в позасудовий спосіб (див. постанову Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі №404/3499/17).

Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 02 липня 2025 року у справі № 490/3580/21 (провадження № 61-4197св25).

У судовому засіданні позивачка та її представник позов підтримали з підстав, зазначених у ньому. Позивачка пояснила суду, що була одружена з відповідачем, у шлюбі у них народилися двоє дітей. Вказувала на те, що відповідач ухилявся від сплати аліментів на утримання дітей, за що його притягнуто до кримінальної відповідальності. У липні 2023 році відповідач сплатив заборгованість по аліментах у розмірі понад двісті тисяч гривень і наразі така відсутня. Проте, відповідач з дітьми не спілкується з 2014 року, не бере участі у їхньому житті, школу не відвідує, станом здоров`я не цікавиться. Посилалася на те, що діти не хочуть спілкуватися з відповідачем. Просили позбавити ОСОБА_2 батьківський прав щодо дітей, оскільки він злісно невиконує батьківські обов`язки, життям дітей не цікавиться, батьківських обов`язків не виконував і не виконує.

У судовому засіданні представник ОСОБА_2 - адвокат Марина В. Г. заперечив позовні вимоги та вказав на їх необгрунтованість. Посилався на відсутність заборгованості зі сплати аліментів та бажання відповідача спілкуватися з дітьми. При цьому вказав, що відповідачу з боку позивачки та її матері чинилися перешкоди у спілкуванні та вихованні дітей.

У судовому засіданні представник органу опіки та піклування позов підтримала та просила його задовольнити. Зазначила, що відвідувала сім`ю позивачки для встановлення умов проживання дітей та формування висновку про доцільність/недоцільність позбавлення відповідача батьківських прав щодо синів. Дітям створено всі умови для проживання та розвитку. Вказала, що відповідач ОСОБА_2 з 2014 року не цікавиться життям, вихованнм та розвитком дітей, не спілкується з ними. На комісію не з`явився, заперечень не подавав. Представник органу опіки та піклування вказала, що задоволення позовних вимог відповідатиме інтересам дітей. Крім того, у випадку налогодження відповідачем зв`язку з дітьми, останній може скористатися визначеним СК України порядком поновлення батьківських прав щодо дітей.

У судовому засіданні прокурор вказав, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і повинно застосовуватися за умови винної поведінки батька. Оскільки відповідач дійсно належно не виконував батьківських обов`язків щодо дітей, проте наразі намагається їх налагодити, вважає, що позов не підлягає задоволенню.

У судовому засіданні було допитано як свідка відповідача ОСОБА_2 , який повідомив суду про те, що у нього є троє дітей, двоє з яких народжені у шлюбі з позивачкою. Після розірвання відносин з позивачкою він мав бажання та намір піклуватися про дітей, проте йому чинили перешкоди позивачка та її матір. На запитання суду та інших учасників справи пояснити, яким саме чином йому чинили перешкоди вказані особи у спілкуванні з дітьми, відповідач лише зазначив, що приїжджав до будинку, у якому живуть діти, проте йому ніхто не відчинив двері. На уточненююче запитання, коли це було, останній відповів у 2018 році та у 2020 році або 2021 році (точно не пам`ятає). Вказав, що оспорював батьківство щодо молодшого сина, проте висновок експертизи підтвердив його батьківство. Посилався на те, що мав заборгованість зі сплати аліментів, проте у 2023 році (не зміг назвати місяця, пори року) сплатив заборгованість повністю. На запитання суду, чому до 2023 року не сплачував аліменти, відповідач пояснив, що не мав фінансової можливості. Щодо статусу його, як військовозобов`язаного, вказав, що має відстрочку від служби як батько трьох дітей. На питання суду про інтереси дітей, відповідач не надав конкретної відповіді, вказавши, що ОСОБА_17 ніби цікавиться танцями. На запитання про дати народження дітей, останній неправильно зазначив дату народження ОСОБА_17 . На запитання прокурора про відвідування дітей у школі, ОСОБА_2 заперечив відвідування дітей у школі, про відвідування викладацького колективу у позаурочний час - також заперечив. При цьому вказав, що має номер мобільного телефону до ОСОБА_14 , до ОСОБА_17 немає, номер невідомий, у ОСОБА_14 не просив. На запитання коли останній раз спілкувався з ОСОБА_17 - не зміг відповісти, з ОСОБА_14 - вказав влітку біля магазину у с. Стільсько, під час розмови він повідомив дитині, що він є його батьком, взяв номер телефону та обіцяв дзвонити. Вказав, що дзвонив, проте, були лише гудки, СМС не відправляв. Крім того, вказав, що після звернення позивачки до суду з даним позовом він самостійно не вживав заходів щодо зустрічі з дітьми, налагодження з ними відносин, оскільки чекав офіціних документів.

У судовому засіданні було заслухано думку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який пояснив суду, що проживає у с. Стільсько з бабусею ОСОБА_19 , братом Власдиславом та мамою. Вказав, що мама їздить за кордон до Ізраїлю, проте часто приїжджає та бере активну участь у його житті та житті брата. Щодо батька зазначив, що останнього не знає, проте зовнішньо він йому знайомий, батько не цікавиться ні його життям, ні життям брата. Жодного разу не приходив до школи, не телефонував, не намагався спілкуватися з ним. Крім того не пам`ятає, щоб батько приходив до них додому. Вказав, що матір і бабуся створили йому комфортні умови проживання, він займається танцями, перемагає на змаганнях.

У судовому засіданні було заслухано думку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який пояснив суду, що проживає у с. Стільсько з бабусею ОСОБА_19 , братом ОСОБА_17 та мамою. Вказав, що мама їздить за кордон до Ізраїлю, проте часто приїжджає. ОСОБА_14 повідомив, що влітку минулого року до нього біля магазину у с. Стільсько підійшов чоловік та повідомив йогоу, що він є його батьком. Також останній взяв до нього номер мобільного телефону, обіцяв дзвонити, проте жодного разу не дзвонив, повідомлень не надсилав. Більше він його не бачив.

В судовому засіданні було заслухано свідка ОСОБА_6 , яка показала, що є подругою позивачки, їхні сім`ї дружать, особливо діти. Батька дітей позивачки вона знає, проте останній раз бачила десь 12 років тому. Вказала, що відповідач участі у вихованні дітей не бере, діти його не знають.

В судовому засіданні було заслухано свідка ОСОБА_7 , яка показала, що є матір`ю позивачки. Відповідач був її зятем, проте з дочкою вони розлучилися. Відповідач не цікавиться дітьми, не виховує їх, не провідує. Не може відповісти на запитання, коли останній раз відповідач бачив старшого сина, натомість меншого бачив у травні 2025 року біля магазину, де покликав дитину і запитав, чи знає дитина, хто він такий. Надалі він повідомив ОСОБА_14 , що є його батьком. Вказала, що ніхто не чинив перешкод відповідачу у спілкуванні з дітьми та їх вихованні, відповідач самостійно самоусунувся відвиконання батьківських обов`язків.

Вислухавши учасників справи, з`ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на таке.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Частиною 1 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував на тому, що відсутність протягом тривалого часу піклування про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя; незабезпечення необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням дитини, що надалі може негативно вплинути на її фізичний розвиток як складову частину виховання; недостатнє спілкування з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; ненадання дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; несприяння засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі є підставами для позбавлення батьків / одного з батьків батьківських прав (постанови Верховного Суду від 26 січня 2022 року в справі № 203/3505/19 (провадження № 61-14351св21), від 12 березня 2025 року в справі № 454/768/23 (провадження № 61-13803св24)).

У постанові від 26 квітня 2022 року в справі № 520/8264/19 (провадження № 61-19984св21) Верховний Суд, залишаючи без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій про позбавлення відповідача батьківських прав, керувався тим, що батько не виконував повноцінно свої батьківські обов`язки, періодичне спілкування за допомогою телекомунікаційних систем також не є таким виконанням обов`язків, а відтак особа, яка свідомо змінює країну проживання, не бере участі у вихованні дітей, несе відповідні ризики порушення нормальних життєвих зв`язків та передбачених законом наслідків невиконання батьківських обов`язків, що у цьому випадку і відбулось - малолітня дитина фактично залишилися без батьківського піклування.

У постанові Верховного Суду від 22 липня 2026 року у справі № 638/4326/24 (провадження № 61-529св26) зроблено висновок: «Таким чином, ураховуючи, що апеляційний суд, мотивуючи своє рішення про відмову у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, фактично послався виключно на заперечення відповідача проти позову, які не були підтверджені належними та допустимими доказами виконання ним обов`язків щодо піклування про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання та підготовку до самостійного життя, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок саме суду першої інстанції, який, урахувавши відсутність доказів участі відповідача у вихованні сина та сприяння його фізичному і духовному розвитку, втрату відповідачем зв`язку з дитиною майже одразу після розірвання шлюбу між батьками, відсутність протягом життя дитини спілкування з нею, інтересу до її життя, участі у вихованні, виявлення інтересу до її внутрішнього світу та бажання підтримувати з нею зв`язок, а також переїзд відповідача в іншу країну проживання, дійшов обґрунтованого висновку про ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків. Вищевказаний висновок суду першої інстанції відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у змісті постанов від 26 січня 2022 року в справі № 203/3505/19 (провадження № 61-14351св21), від 26 квітня 2022 року в справі № 520/8264/19 (провадження № 61-19984св21) на які, зокрема, посилалася заявниця на обґрунтування касаційної скарги».

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).

У постанові Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі № 490/3580/21 (провадження № 61-13261св24) зазначено: «Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) 30 червня 2020 року ухвалив рішення у справі «Ilya Lyapin v. russia» (заява № 70879/11), за обставин якої, заявник із 2003 року не проживав разом зі своїм сином 2001 року народження, а з 2004 року не брав участі у вихованні сина та лише час від часу надавав фінансову допомогу. Отже на час позбавлення заявника батьківських прав він не проживав з дитиною на протязі восьми років і не підтримував зв`язок протягом семи років. Дитина була інтегрована в свою родину, глибоко прив`язана до матері, брата та нового чоловіка матері, з яким проживала протягом семи років, та який повністю взяв на себе роль батька і мав намір усиновити дитину.

ЄСПЛ звернув увагу на суперечливі аргументи заявника, який з одного боку пояснював, що вирішив не втручатися у життя сина та дати йому можливість «адаптуватися до нової сім`ї», а з іншого боку вказував, що колишня дружина перешкоджала його контактам з дитиною.

Однак ЄСПЛ не вважав вказані аргументи переконливими, вказавши, що якщо припустити, що заявник добровільно усунувся від життя своєї дитини, щоб дати їй можливість адаптуватися до нового чоловіка своєї матері, то незрозуміло чому цей період «адаптації» тривав сім років. Крім того, заявник ніколи не звертався за допомогою до органів опіки та піклування чи національних судів для організації доступу та контактів з дитиною.

На думку ЄСПЛ, заявник міг і повинен був усвідомлювати, що таке тривале і повне розставання з його сином - зокрема, враховуючи юний вік останнього в той час, коли їх контакт припинився, - може призвести лише до значного ослаблення, якщо не повного розриву, зв`язку між ними і відчуження дитини від нього.

Саме бездіяльність заявника призвела до розриву зв`язків між ним і його сином і, таким чином, підштовхнула результат справи проти нього. Очевидно, що позбавлення заявника батьківських прав не більше ніж анулювало юридичний зв`язок між заявником і його сином. Враховуючи відсутність будь-яких особистих відносин протягом семи років, що передували цьому рішенню, не можна сказати, що воно негативно вплинуло на ці відносини.

ЄСПЛ, розглядаючи справи на підставі статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, неодноразово вказував на необхідність поглибленого вивчення національними судами всієї сімейної ситуації і відповідних факторів, а також проведення збалансованої та обґрунтованої оцінки відповідних інтересів кожної особи з постійним прагненням віднайти найкраще рішення для дітей (див. рішення у справах Sahin v. Germany [GC], № 30943/96, §§ 64-68, ECHR 2003-VIII; Sommerfeld v. Germany [GC], № 31871/96, §§ 62-64, ECHR 2003-VIII (витяги); C. v. Finland, № 18249/02, § 52, 09 травня 2006 року; та Z.J. v. Lithuania, № 60092/12, §§ 96-100, 29 квітня 2014 року)».

У постанові Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у справі № 459/3411/18, зазначено, що факт заперечення відповідачем проти позову про позбавлення його батьківських прав не свідчить про його інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку. Позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Під час розгляду справи судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі з 2010 року до 2016 року. Від шлюбу мають двох дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Діти проживають за адресою: АДРЕСА_2 з матір`ю та бабусею. Відповідач ОСОБА_2 проживає у м. Миколаїв разом з дружиною та малолітнім сином, 2024 року народження. При цьому з 2014 року останній фактично самоусунувся від виховання синів, не відвідує їх, не цікавиться їхнім навчанням, вихованням та розвитком. Матеріалами справи підтверджено, що відповідач не бере жодної участі у вихованні сина, обмежуючись сплатою аліментів за судовим рішенням у примусовому порядку.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 заперечив проти позбавлення його батьківських прав щодо дітей, вказавши, що має намір виховувати синів та спілкуватися з ними. На запитання суду, яким чином відповідач бачить можливість налагодження відносин із синами, ОСОБА_2 відповів, що потрібно зустрічатися з дітьми в присутності психолога, при цьому не пояснивши, яка є необхідність у залученні психолога для таких зустрічей.

Суд критично ставиться до посилань відповідача та його представника про відсутність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав щодо дітей. Вказані посилання не містять переконливих доказів та аргументів дійсної волі відповідача брати участь у житті дітей. Самі по собі посилання ОСОБА_2 про те, що він буде та має намір спілкуватися з дітьми без вчинення певних активних дій на підтвердження цього, не дають суду переконання у дійсних намірах відповідача.

Натомість судом враховано та взято до уваги показання відповідача, допитаного як свідка, про те, що з моменту звернення позивачки до суду у лютому 2026 року і до моменту його допиту 20 жовтня 2026 року він не вчиняв жодних дій для налагодження контакту з дітьми. При цьому, маючи з травня 2025 року мобільний номер телефону ОСОБА_14 , ОСОБА_2 не намагався зв`язатися із сином засобами мобільного зв`язку. Вказане встановлено зі слів ОСОБА_14 у судовому засіданні, який вказав, що батько не дзвонив йому, повідомлень не надсилав.

Відсутні у матеріалах справи докази вчинення інших дій відповідачем щодо виконання ним його батьківських обов`язків. Зокрема, матеріали справи не містять інформації про те, що з 2014 року позивачка та/або її матір чинили йому перешкоди у спілкуванні з дітьми. Зазначені факти не зафіксовано відповідними органами держави, не підтверджені показаннями свідків. При цьому посилання відповідача при його допиті, як свідка, на те, що у 2018 році та 2020 році (або 2021 році) він хотів зустрітися з дітьми, приїжджав за місцем їх проживання, проте ніхто йому не відчинив двері, на дзвінки не відповідав, не свідчить про дійсність цих обставин, оскільки відповідач не може чітко визначити навіть часові межі цих відвідувань. Крім того, з 2018 року та 2020 року (або 2021 року (відповідач не знає точного року)) пройшло 8 років та 6 років, відповідно, інших дій щодо участі у вихованні дітей останній не вживав. Посилання відповідача на бажання відвідати дітей 2 рази з 2018 року та не підтвердження наявності перешкод йому у спілкуванні з дітьми у ті дні, не свідчить про те, що у інші дні протягом останніх 8 років йому чинилися перешкоди у спілкуванні з дітьми. Загалом відповідач не приймав участі і вихованні дітей з 2014 року, відповідно він не виконував батьківських обов`язків протягом 12 років.

У матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували звернення відповідача з 2014 року до моменту звернення позивачки до суду з даним позовом до Органу опіки та піклування із заявою про встановлення графіку спілкування з дітьми. Відсутні також підтвердження того, що відповідач звертався до суду з відповідним позовом. Вказані обставини визнані відповідачем в судовому засіданні.

Також в судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_2 у травні 2024 року звертався до органу РАЦС для отримання повторних свідоцтв про народження дітей. З отриманих від відповідача пояснень вказані свідоцтва він отримував для подання до органів ТЦК та СП. Згідно з інформації «Резерв+» відповідач ОСОБА_2 має відстрочку як батько трьох дітей. Заборгованість по аліментам була сплачена у повному обсязі у липні 2026 року. Вказане свідчить про те, що з травня 2024 року відповідач ОСОБА_2 вчиняв дії (отримання свідоцтв про народження дітей, сплата заборгованості по аліментам) для отримання відстрочки від від мобілізації, як батько трьох дітей, при цьому фактично не виконував батьківських обов`язків.

Судом враховано, що відповідач притягався до кримінальної відповідальності за несплату аліментів на утримання дітей. При цьому вирок суду в частині виконання покарання у вигляді громадських робіт відповідачем виконано, тоді як вирок суду в частині стягнення моральної шкоди на користь позивача зі слі позивачки не виконаний. При цьому відповідач не зміг надати суду чітку відповідь про місце виконання вироку та виконання вироку в частині цивільного позову.

Судом враховано заслухані в судовому засіданні думки дітей, які пояснили, що з батьком не спілкувалися, не зустрічалася, останній не брав участі у їхньому житті, їхнім вихованням займаються виключно мама та бабуся.

При цьому показаннями свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 також підтверджено, що відповідач ОСОБА_2 з дітьми не спілкувався та не спілкується, участі у вихованні не бере, батьківських обов`язків не виконує.

Судом взято до уваги висновок органу опіки та піклування Тростянецької сільської ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_18 щодо дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як такий, що грунтується на матеріалах справи, є обгрунтованим та містить мотивовану позицію та переконливі висновки доцільності позбавлення батьківських прав.

Суд відхиляє заперечення відповідача проти позбавлення його батьківських прав, сплату аліментів на утримання синів, та доводи про бажання брати участь у вихованні та спілкуванні з дітьми, як на підставу відмови у задоволенні позову, оскільки сукупність встановлених у справі обставин не свідчать про дійсні наміри відповідача налагодити відносини з синами; відсутність заборгованості зі сплати аліментів є належним виконанням рішення суду (з липня 2023 року) та не є домінуючим аргументом у справі. Крім того, саме по собі заперечення відповідача проти позбавлення його батьківських прав, за відсутності вчинення ним активних вольових дій щодо налагодження зв`язку з дітьми, не є підставою для відмови у задоволенні позову.

Відтак, суді відйшов висновку про втрату відповідачем зв`язку із синами ОСОБА_17 та ОСОБА_14 , що стало наслідком тривалого (протягом 12 років) нехтуванням батьком його батьківськими обов`язками, відсутність протягом життя дітей спілкування з ними, інтересу до їхнього життя, участі у вихованні, виявлення інтересу до їхнього внутрішнього світу та бажання підтримувати з ними зв`язок.

Отже, надаючи оцінку доцільності позбавлення відповідача батьківських прав щодо дітей, суд враховує таке:

- з 2014 року відповідач із дітьми не спілкувався, а тому на момент звернення позивачки до суду з позовом про позбавлення його батьківських прав період відсутності фактичної участі відповідача в житті синів ОСОБА_17 та ОСОБА_20 становить 12 років;

- після звернення позивачки до суду з цим позовом у лютому 2026 року до 20 жовтня 2026 року відповідач ОСОБА_2 не вчинив жодних дій для налагодження спілкування з дітьми;

- доказів як на підтвердження спілкування відповідача із синами, так і на підтвердження вчинення позивачкою та її матір`ю перешкод у такому спілкуванні до суду не надано;

- відповідач не звертався ані до суду, ні до органу опіки та піклування з метою визначення порядку своєї участі у вихованні та спілкуванні із синами;

- діти проживають разом із матір`ю та бабусею, відповідачу відома вказане місце проживання;

- відповідач не надав доказів на підтвердження зміни своєї поведінки щодо синів, зокрема під час розгляду справи;

- твердження відповідача про те, що він має намір та бажання виховувати дітей не підтверджено в судовому засіданні, є лише припущенням відповідача щодо можливості налагодити спілкування із синами;

- орган опіки та піклування, установивши, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, дійшов висновку про доцільність позбавлення його батьківських прав щодо дітей;

- заперечення відповідача проти позбавлення його батьківських прав щодо дітей не може бути беззаперечною підставою для відмови у задоволенні позову.

Суд дійшов висновку, що поведінка відповідача, який не приділяв жодної уваги дітям з 2014 року, призвела до втрати зв`язку між ним та дітьми. Відтак, суд дійшов висновку, що після тривалого нехтування відповідачем батьківськими обов`язками, позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. При цьому позбавлення батьківських прав відповідача не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дітьми і побачення з ними, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Суд вважає, що саме винна поведінка відповідача у формі бездіяльності призвела до розриву зв`язків між ним та синами. Враховуючи відсутність будь-яких особистих відносин між батьком та синами з 2014 року, що є найважливішою складовою поняття «сімейне життя», у суду відсутні підстави вважати, що анулювання юридичного зв`язку між матір`ю та сином негативно вплине на ці відносини.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не суперечить інтересам дітей, оскільки матеріали справи містять належні і допустимі докази про те, що відповідач не виконує своїх батьківських обов`язків щодо синів та свідомо нехтує їх виконанням. Також судом не встановлено дійсного наміру відповідача брати участь у вихованні синів. Факт заперечення відповідачем проти позову про позбавлення його батьківських прав з урахуванням його поведінки не свідчить про його інтерес до дітей та реальне бажання змінити поведінку.

Згідно з положеннями статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Згідно із частинами першою-третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідатиме забезпеченню найкращих інтересів дітей. При цьому судом враховано, що позбавлення батьківських прав, хоча і є крайнім заходом впливу, проте у даному випадку, за встановленої наявності вини у батька, який належно не виконує своїх батьківських обов`язків, може бути застосовано до спірних правовідносин.

Щодо розподілу судових витрат

За змістом статті 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ураховуючи, що при поданні позову позивачкою сплачено судовий збір у розмірі 1 064,96 грн., вказані витрати слід стягнути з відповідача на користь позивачки.

При цьому при поданні позовної заяви позивачкою сплачено судовий збір за одну вимогу немайнового характеру, тоді як нею заявлено дві вимоги немайнового характеру (позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо дітей: 1. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 2. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

Відтак, з відповідача на користь держави слід стягнути недоплачену позивачкою при зверненні до суду суму судового збору у розмірі 1 064,96 грн.

Керуючись статтями 12, 76-81, 89, 263-265 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Виконавчий комітет Тростянецької сільської ради Стрийського району Львівської області, як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав, - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , батьківських прав щодо сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , батьківських прав щодо сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1 064 (одна тисяча шістдесят чотири) гривні 96 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 064 (одна тисяча шістдесят чотири) гривні 96 копійок.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Відповідач:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Третя особа:

Виконавчий комітет Тростянецької сільської ради Стрийського району Львівської області, як орган опіки та піклування, ЄДРПОУ 40178802, місцезнаходження: 81615, с. Тростянець Стрийського району Львівської області, вул. Зелена, буд. 2.

Прокурор - прокурор Миколаївського відділу Стрийської окружної прокуратури Журавкін Андрій Олександрович, місцезнаходження: м. Миколаїв, пл. Ринок, буд. 10а.

Повний текст судового рішення складено 02 листопада 2026 року.

Суддя: Анна Рябчун