Рішення № 141123797, 14.10.2026, Макарівський районний суд Київської області

"14" жовтня 2026 р. Справа № 370/2182/26

Провадження № 2/370/1155/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 рік с-ще Макарів

Макарівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Бізяєвої Н.О.

за участю секретаря судового засідання Мінасян Я.А.

розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Акціонерне товариство «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості за Кредитним договором №М35.00610.011704703 від 18.03.2025 в розмірі 99 845,54 грн., з яких: 66 091,34 грн. сума простроченого боргу; 33 754,20 грн. прострочені проценти та судові витрати.

В обґрунтування заявленого позову представник позивача посилається на те, що 18 березня 2025 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту № М35.00610.011704703. Згідно Кредитного договору відповідачка отримала кредит в розмірі 70 000,00 грн, зі сплатою 81,00% річних, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у тому числі процентів у терміни, передбачені встановленим Кредитним договором графіком щомісячних платежів. Позивач повністю виконав свої зобов`язання згідно Кредитного договору. Однак, відповідач не виконує свої зобов`язання, передбачені договором кредиту, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 99 845,54 грн. Вказана заборгованість відповідачки підтверджується випискою по особовому рахунку та довідкою-розрахунком заборгованості. Враховуючи наведене, а також те, що на даний час відповідачка не виконує зобов`язань щодо погашення кредиту, що є порушенням законних прав та інтересів позивача, просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Макарівського районного суду Київської області 15.07.2026 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача АТ «Ідея Банк», згідно позовної заяви просить розглядати справу за його відсутності, позов підтримує та просить задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, наслідки неявки. Письмово просила судове засідання проводити за її відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, дійшов наступного висновку.

Згідно з ч. 3 ст. 1 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 18.03.2025 року між АТ «Ідея Банк» (далі-Банк) та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту № М35.00610.011704703, який було підписано позичальником особистим власноручним підписом.

Відповідно до умов вказаного Кредитного договору відповідачка отримала кредит на власні потреби шляхом зарахування коштів в розмірі 70 000,00 грн на відкритий поточний рахунок позичальника НОМЕР_1 , який відкритий в АТ «Ідея Банк» (1.7 Договору), строком кредитування на 24 місяців (1.4 Договору), зі сплатою фіксованої процентної ставки в розмірі 81 % річних, що становить 0,22% в день (1.3, 1.6 Договору), датою повернення кредиту є 18.03.2027 включно. Повернення заборгованості за Договором здійснюється через рахунок НОМЕР_2 відкритий в Банку (1.8 Договору).

Крім того, 18.03.2025 позичальник ОСОБА_1 власноруч підписала паспорт споживчого кредиту - Інформація, яка надається споживачу до укладення, в якому містяться істотні умови кредитного договору.

Із паспорту споживчого кредиту вбачається, що 18.03.2025 ОСОБА_1 підтвердила, що вона отримала та ознайомлена з інформацією про умови кредитування та орієнтовну реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача, які були наданні їй до моменту укладання договору виходячи із обраних нею умов кредитування. Паспорт споживчого кредиту містить інформацію про основні умови кредитування, орієнтовну загальну річну процентну ставку, орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, кількість та розмір платежів, періодичність внесення, наслідки прострочення виконання та невиконання зобов`язань, інші важливі правові аспекти.

Згідно з платіжною інструкцією №6158574, №6158582 від 18.03.2025 АТ «Ідея Банк» перерахувало ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 70 000,00 грн із призначенням платежу: Видача кредиту згідно з кредитним договором № М35.00610.011704703 від 18.03.2025.

Як вбачається з виписки 01.01.2000 по 09.06.2026 за кредитним договором № М35.00610.011704703 від 18.03.2025 відповідачка користувалася кредитними коштами та вносила періодичні платежі в рахунок погашення заборгованості за договором.

Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості по клієнту ОСОБА_1 - за кредитним договором № М35.00610.011704703 від 18.03.2025, станом на 09.06.2026 загальна сума заборгованості становить 99 845,54 грн, що складається з: 66 091,34 грн - сума заборгованості за простроченим боргом; 33 754,20 грн - сума заборгованості за простроченими процентами.

Відповідно до вимоги про усунення порушення кредитних зобов`язань від 03.02.2026 № 12.4.2/М35.00610.011704703, направленої на адресу відповідачки, АТ «Ідея Банк» вимагало протягом 30 календарних днів з дня надіслання Кредитром цієї вимоги виконати зобов`язання по Кредитному договору, а саме: достроково повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами, тобто до дня фактичного погашення всієї заборгованості за кредитом, та інші платежі за Кредитним договором на день повного погашення заборгованості, а також суму пені, нараховану з врахуванням зазначеного вище. Загальна сума заборгованості за вимогою становила 99 845,54 грн з яких: строковий основний борг 53 194,89 грн; прострочений основний борг 12 896,45 грн; прострочені проценти 31 865,41 грн; строкові проценти 1 888,79 грн.

З урахуванням наведеного судом встановлено, що предметом даного позову є стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за кредитним договором, яка складається із заборгованості за основною сумою кредиту та процентів за користування кредитними коштами.

Відповідно до положень статей 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частина друга статті 639 ЦК України визначає, що якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що 18.03.2025 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № М35.00610.011704703, шляхом проставлення власноручного підпису, яким відповідачка підтвердила свою згоду з умовами Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (ДКБОФО), Тарифами Банку та графіком щомісячних платежів (Додаток № 1), які є невід`ємними складовими кредитного договору, зобов`язується виконувати їх умови, а також підтверджує, що в день укладення договору йому були надані зазначені документи, їх зміст йому зрозумілий та не потребує додаткового тлумачення. Вказані документи також розміщені на офіційному вебсайті АТ «Ідея Банк» у розділі «Архів публічних договорів».

Крім того, ОСОБА_1 підписано паспорт споживчого кредиту та графік щомісячних платежів за кредитним договором, які містять інформацію про основні умови кредитування, розмір процентної ставки, орієнтовну загальну вартість кредиту, порядок та строки повернення кредитних коштів.

Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вказаний кредитний договір вважається такими, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеному у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачкою таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є її процесуальним обов`язком.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суду постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18; від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19; від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19 і від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19.

Щодо стягнення заборгованості за основною сумою боргу

У частині першій статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Відповідно до пункту 1 статті 13 Закону України «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (чинний на день укладення кредитного договору), «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України.

Судом встановлено, що отримання та користування відповідачкою ОСОБА_1 кредитними коштами підтверджується випискою за рахунком, відкритим в АТ «Ідея Банк», за період з 01 січня 2000 року по 09 червня 2026 року за кредитним договором № М35.00610.011704703 від 18.03.2025 року, з якої вбачається рух коштів за рахунком, здійснення відповідачкою періодичних платежів на часткове погашення кредитної заборгованості, зокрема останнього платежу 15.07.2025 року.

У постанові Верховного Суду від 13 жовтня 2021 року у справі № 209/3046/20 зазначено, що виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, є належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.

Це відповідає положенням статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Пунктами 62, 63 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України 04 липня 2018 року № 75 передбачено, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; 5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.

Із розрахунку заборгованості та виписки по особовому рахунку, в якому міститься повна інформація про рух коштів на рахунку, відображення всіх операцій за кредитним договором за даними балансу, суми надходжень та їх розподілення на погашення складових заборгованостей вбачається, що відповідач отримав кредитні кошти та користувався ними.

За положеннями статей 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, від 04.07.2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження № 4-154цс18, від 31.10.2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18.

Судом також встановлено, що 18.03.2025 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № М35.00610.011704703, відповідно до умов якого відповідачці надано кредит у розмірі 70 000,00 грн строком на 24 місяці, із кінцевою датою повернення 18.03.2027 року та зі сплатою фіксованої процентної ставки за користування кредитними коштами у розмірі 81 % річних.

Кредитні кошти були перераховані відповідачці ОСОБА_1 , що підтверджується платіжними інструкціями.

Як вбачається з довідки-розрахунку заборгованості, складеної АТ «Ідея Банк», за кредитним договором становить 99 845,54 грн.

АТ «Ідея Банк» шляхом направлення на адресу відповідачки вимоги про усунення порушення кредитних зобов`язань.

Будь-яких доказів, що підтверджують невідповідність розміру заборгованості за основною сумою кредиту та нарахованими процентами умовам кредитного договору, суду надано не було, докази погашення даної заборгованості в матеріалах справи відсутні. Розрахунок заборгованості відповідачкою жодним чином не спростований. Умови договору також не оспорюються.

Таким чином кредитодавець АТ «Ідея Банк», відповідно до наведеного вище має право на стягнення заборгованості по неповернутому кредиту та по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами відповідно до укладеного між Банком та відповідачкою кредитного договору.

Таким чином, беручи до уваги досліджені в ході розгляду справи докази та встановлені обставини справи, суд доходить висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи те, що зобов`язання не виконуються з вини відповідачки та з урахуванням наведеного в мотивувальній частині обґрунтування позиції суду, з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» підлягає стягненню заборгованість в розмірі 99 845,54 грн, що складається з: 66 091,34 грн. - сума заборгованості за простроченим боргом; 33 754,20 грн - сума заборгованості за простроченими процентами.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивачем було сплачено судовий збір у сумі 2662,40 грн., а тому вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, відповідно до ст.141 ЦПК України.

Щодо клопотання відповідача ОСОБА_1 про надання розстрочки виконання рішення суду, суд враховує таке.

Згідно з ст. 129 - 1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч. 2ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Аналогічні положення закріплені в статті 18 ЦПК України, відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Відповідно до частини першої статті 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця встановити або змінити спосіб чи порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу чи порядку виконання рішення, відстрочення або розстрочення його виконання є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка - спосіб виконання зобов`язання, при якому виконання проводиться не одночасно і в повному обсязі, а частинами і в строки, встановлені наперед.

Закон пов`язує можливість відстрочки та розстрочки виконання рішення лише з об`єктивними, тобто такими, що не залежать від волі боржника, обставинами, які носять винятковий характер і утруднюють виконання рішення суду у строк чи у встановлений судом спосіб.

Згідно з частиною третьою статті 435 ЦПК України, підставою для встановлення або зміни способу чи порядку виконання рішення, відстрочення або розстрочення його виконання є, зокрема, ступінь вини відповідача у виникненні спору, щодо фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, матеріальний стан фізичної особи, стихійне лихо та інші надзвичайні події.

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25.09.2015 року № 8 встановлено, що судам при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення суду слід враховувати те, що розстрочкою виконання рішення є встановлення періоду, протягом якого рішення суду виконається частинами з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частини мають визначатись судом. Це стосується виконанням рішення суду щодо предметів, які діляться (грошей, майна тощо). Суди, задовольняючи заяви про розстрочку та відстрочку виконання рішень, не враховують що матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для невиконання судових рішень, які набрали законної сили, та не є обставиною, що утруднює виконання рішень суду.

При вирішенні питання про розстрочення виконання рішення суд має забезпечити справедливий баланс інтересів сторін, ураховуючи необхідність реального та своєчасного виконання судового рішення, з одного боку, та наявність обставин, які істотно ускладнюють його одноразове виконання, з іншого.

Вирішуючи питання щодо розстрочення виконання рішення суду, суд бере до уваги доводи відповідачки ОСОБА_1 про її складне матеріальне становище, чоловік проходить війскову службу, а також обмежені фінансові можливості для одночасного погашення всієї суми заборгованості. Наведені обставини в сукупності свідчать про наявність об`єктивних труднощів у виконанні рішення суду в повному обсязі одноразово та підлягають урахуванню під час визначення порядку його виконання.

Водночас, суд бере до уваги необхідність забезпечення балансу інтересів сторін, оскільки розстрочення виконання рішення не повинно призводити до невиправданого обмеження права позивача на своєчасне отримання присуджених коштів. За таких обставин суд вважає обґрунтованим надати відповідачці розстрочення виконання рішення суду строком на 12 місяців, що дасть їй можливість виконати судове рішення частинами, не покладаючи на неї надмірного одноразового фінансового навантаження, та водночас забезпечить реалізацію права позивача на стягнення заборгованості.

Відповідно до частини п`ятої статті 435 ЦПК України, розстрочення виконання рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.

З огляду на викладене суд доходить висновку про наявність підстав для розстрочення виконання рішення суду строком на 12 місяців із щомісячною сплатою рівних частин присудженої до стягнення суми.

Керуючись ст.ст. 81, 128, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 351-355,435 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерне товариство «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за договором кредиту № М35.00610.011704703 від 18.03.2025 в розмірі 99 845 (дев`яносто девять тисяч вісімсот сорок п`ять) грн.54 коп., з яких: 66 091,34 грн. сума простроченого боргу; 33 754,20 грн. прострочені проценти.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» сплачений судовий збір в розмірі 2 662 грн. 40 коп.

Розстрочити виконання рішення Макарівського районного суду Київської області від 14 жовтня 2026 року у цивільній справі № 370/2182/26 у справі за позовом Акціонерне товариство «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 99 845,54 грн. за договором кредиту № М35.00610.011704703 від 18.03.2025 року строком на дванадцять місяців, шляхом сплати рівними платежами, а саме по 8 320, 46 грн. щомісяця.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 23 жовтня 2026 року.

Відомості про сторін:

Позивач: Акціонерне товариство «Ідея Банк», місцезнаходження: 79008, м. Львів, вул. Валова, 11, ЄДРПОУ 19390819;

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя: Н.О. Бізяєва