Рішення № 141119676, 02.11.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/4718/26 2/335/2851/2026ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Стеценка А.В., за участю секретаря судового засідання Добрянського Н.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», звернувся до Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами у загальному розмірі 19 501,46 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між первісними кредиторами та відповідачкою було укладено два кредитні договори в електронній формі:

Договір позики № 1314695 від 23.04.2021 року з ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», за яким відповідачка отримала кошти в розмірі 10 145,00 грн. У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань станом на 24.04.2026 року утворилася заборгованість у розмірі 10 156,13 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 4 917,14 грн; заборгованість за нарахованими процентами 5 072,75 грн; 3% річних від простроченої суми (ст. 625 ЦК України) 22,63 грн; інфляційні втрати (ст. 625 ЦК України) 143,61 грн.

Кредитний договір № 3084062 від 04.06.2021 року з ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС», за яким відповідачка отримала кошти в розмірі 6 000,00 грн. Заборгованість за цим договором станом на 24.04.2026 року становить 9 345,33 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 6 000,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами 2 861,90 грн; 3% річних від простроченої суми (ст. 625 ЦК України) 89,26 грн; інфляційні втрати (ст. 625 ЦК України) 394,17 грн.

Права вимоги за вказаними договорами на підставі послідовних договорів відступлення прав вимоги та факторингу пройшли наступний ланцюг переходу:

за Договором № 3084062: від ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» за Договором № 27/08-1 від 27.08.2021 року;

за Договором № 1314695: від ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» за Договором № 30-12/2021 від 30.12.2021 року;

за обома договорами: від ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» на підставі Договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023 року.

Позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 19 501,46 грн, а також судові витрати: судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 000,00 грн.

Ухвалою суду від 06 травня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позовній заяві клопотав про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач, місце проживання якої зареєстроване на тимчасово окупованій території Запорізької області, про час та місце судового засідання повідомлялася належним чином через оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України у порядку ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», у судове засідання повторно не з`явилася, відзив на позовну заяву не подала.

З огляду на викладене, суд ухвалив здійснити заочний розгляд справи відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши надані матеріали справи та письмові докази, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

23 квітня 2021 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 укладено Договір позики № 1314695 в електронній формі шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Сума позики склала 10 145,00 грн, процентна ставка 1,60 % на день. Кредитодавець виконав свій обов`язок щодо надання коштів, перерахувавши їх на банківську картку відповідача.

04 червня 2021 року між ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 3084062 в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Сума кредиту склала 6 000,00 грн. Первісний кредитор перерахував суму кредиту на банківську платіжну картку відповідача.

Вказані дії відповідно до статей 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» та статей 205, 207 ЦК України підтверджують укладення правочинів у письмовій формі.

27.08.2021 року укладено Договір № 27/08-1, відповідно до якого ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами, у тому числі за Договором № 3084062.

30.12.2021 року укладено Договір № 30-12/2021, відповідно до якого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами, у тому числі за Договором № 1314695.

10.01.2023 року укладено Договір № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами, у тому числі за Договорами № 3084062 та № 1314695.

Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло права вимоги до відповідача за вказаними договорами.

Заборгованість за Договором № 3084062 становить 9 345,33 грн, з яких: тіло кредиту 6 000,00 грн; проценти на дату відступлення 2 861,90 грн; інфляційні збитки 394,17 грн; 3 % річних 89,26 грн.

Заборгованість за Договором № 1314695 становить 10 156,13 грн, з яких: тіло позики 4 917,14 грн (з урахуванням часткових оплат відповідача на суму 9 084,04 грн); проценти на дату відступлення 5 072,75 грн; інфляційні збитки 143,61 грн; 3 % річних 22,63 грн.

Загальний розмір заборгованості за двома договорами складає 19 501,46 грн (у тому числі: тіло кредиту 10 917,14 грн, проценти 7 934,65 грн, інфляційні втрати 537,78 грн, 3 % річних 111,89 грн).

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України зобов`язання підлягає виконанню у вказаний в договорі строк.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). При цьому за вимогами статті 611 цього Кодексу при порушенні зобов`язання настають правові наслідки, установлені договором або законом.

В силу вимог ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частинами 1, 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своечасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 89 ЦПК України).

Суд перевірив розрахунок заборгованості за обома договорами і встановив, що він є правильним та відповідає вимогам закону і умовам договорів. Оскільки відповідач зобов`язання не виконала, вимога про стягнення заборгованості в сумі 19 501,46 грн підлягає задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем за звернення до суду з позовом сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. Оскільки позовні вимоги задоволено повністю, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у повному обсязі 2 662,40 грн.

Окрім судового збору, позивачем заявлено до розподілу витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9 000,00 грн. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копії договору про надання правової допомоги № 01-07/2024 від 01 липня 2024 року, укладеного між ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та Адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС», заявки на надання юридичної допомоги № 1735 від 02 березня 2026 року до Договору № 01-07/2024 від 01.07.2024 року щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитними договорами № 3084062 та № 1314695, а також Витяг з Акта № 20 про надання юридичної допомоги від 31 березня 2026 року до Договору № 01-07/2024 від 01.07.2024 року. Згідно з наданими документами позивачу надано послуги з усної консультації тривалістю 2 години вартістю 3 000,00 грн та складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду тривалістю 2 години вартістю 6 000,00 грн, загальна вартість яких становить 9 000,00 грн.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), зокрема в рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі Конвенція) суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму.

Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04, пункт 268) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У розумінні умов частин четвертоїшостої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Подібні висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року в справі № 911/3312/21.

Водночас у частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

Близькі за змістом висновки сформульовані в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21.

У постановах від 19 лютого 2020 року № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року в справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

Такі висновки сформульовані Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26 червня 2024 року в справі № 686/5757/23, у якій сторона не подала клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, доводів щодо неспівмірності витрат не заявляла.

У постанові від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

У додатковій постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18 лютого 2022 року в справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові від 08 вересня 2021 року в справі № 206/6537/19, постановах від 16 лютого 2026 року в справі № 369/7558/21, від 17 березня 2026 року в справі № 570/5054/24 Верховний Суд зазначити, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 24 січня 2022 року в справі № 911/2737/17).

Крім того, згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Оцінюючи заявлені позивачем до розподілу витрати на правничу допомогу, суд зважає на те, що ця справа є справою незначної складності (типовий спір щодо стягнення кредитної заборгованості). Обсяг правової роботи (консультація, складання стандартного позову) є незначним, а розгляд справи здійснюється за відсутності учасників.

Ураховуючи засади розумності, співмірності та справедливості, відповідно до ч. 4 ст. 137, ст. 141 ЦПК України, суд доходить висновку про часткове задоволення вимог у цій частині та зменшення розміру витрат на правничу допомогу, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, до 4 000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 19, 141, 259, 263265, 273, 274, 280284 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ: 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306) заборгованість за Кредитним договором № 3084062 від 04.06.2021 року та Договором позики № 1314695 від 23.04.2021 року у загальному розмірі 19 501 (дев`ятнадцять тисяч п`ятсот одна) грн 46 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 (чотири тисячі) грн 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя А. В. Стеценко