Рішення № 141118822, 02.11.2026, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

02 листопада 2026 рокум. Рівне№460/3144/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Греська О.Р за участю секретаря судового засідання Войтюк К.О. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Сулковський Б.П.,

відповідача: представник Степанець М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1доГоловного управління ДПС у Рівненській областіпро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі по тексту позивач) до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі по тексту відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №000239090116 від 06.01.2026, №1604/7000705-22 від 28.01.2026, №00/1529/090117 від 26.01.2026, №00/1524/090117 від 26.01.2026, №00/1532/090117 від 26.01.2026, №00/1527/090117 від 26.01.2026, №1599/1700705-22 від 28.01.2026.

На обґрунтування позовних вимог позивач у своїх заявах по суті справи зазначає, що Головним управлінням ДПС у Рівненській області у період з 19.12.2025 по 26.12.2025 проведено фактичні перевірки його господарської діяльності на підставі наказів від 19.12.2025 № 9196-п, № 9197-п, № 9198-п та № 9199-п, за результатами яких складено акти перевірок та прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій. Позивач вважає зазначені рішення протиправними, оскільки перевірки проведено з порушенням установленого законом порядку, а висновки контролюючого органу не підтверджені належними та допустимими доказами.

Зокрема, позивач стверджує, що накази про проведення фактичних перевірок не відповідають вимогам статей 80, 81 Податкового кодексу України, оскільки не містять належної конкретизації суб`єкта господарювання та об`єкта перевірки, чітко визначеного періоду діяльності, що підлягає перевірці, а також конкретних фактичних підстав для її проведення. На думку позивача, зазначення у наказах «Різдвяного ярмарку» не є належним визначенням об`єкта перевірки, оскільки ярмарок є тимчасовим організаційним заходом, а не самостійним об`єктом господарювання. Крім того, визначення періоду перевірки шляхом загального посилання на статтю 102 Податкового кодексу України та посилання на доповідну записку без розкриття її змісту не забезпечують належної правової визначеності підстав здійснення податкового контролю.

Також позивач звертає увагу на неналежне оформлення актів фактичних перевірок, копії яких були вручені йому без зазначення номерів і дат складення. При цьому один з актів викладено нерозбірливим почерком, що, за твердженням позивача, унеможливлює встановлення змісту виявлених порушень, їх фактичних обставин та доказового обґрунтування. Внаслідок цього позивач позбавлений можливості достовірно встановити, на підставі якого саме акта прийнято кожне з оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Стосовно висновків контролюючого органу про здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями без відповідної ліцензії позивач зазначає, що фактично реалізовував столові вина під комерційними назвами «Класичний», «Малина», «Вишня», «Білий» та «Гранатовий», продаж яких, на його переконання, не потребує отримання ліцензії відповідно до положень Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» №3817-IX (далі по тексту також Закон №3817-IX). Позивач наголошує, що перед реалізацією столове вино лише підігрівалося, без додавання спирту, інших алкогольних напоїв, спецій, фруктів чи інших інгредієнтів, а тому його правова природа як столового вина не змінювалася. На підтвердження зазначених обставин позивач посилається на фотоматеріали та видаткові накладні.

Крім того, на думку позивача, контролюючим органом не доведено факту реалізації саме алкогольного напою, для продажу якого необхідна ліцензія, оскільки під час перевірок не проведено дослідження складу реалізованої рідини та не встановлено фактичного вмісту етилового спирту. Зазначений в актах перевірок показник міцності напоїв від 5 до 13 відсотків позивач вважає припущенням, не підтвердженим належними доказами.

Позивач також стверджує, що акти перевірок, складені за результатами перевірок відповідно до наказів № 3197-п та № 3198-п, фактично відображають одну й ту саму господарську операцію, оскільки містять ідентичні відомості щодо придбання напою «Глінтвейн» об`ємом 300 мл вартістю 150 грн та посилаються на один і той самий чек платіжного термінала № 453. На його переконання, зазначене свідчить про дублювання встановлених порушень та безпідставність застосування фінансових санкцій за одними й тими самими обставинами.

Щодо встановленого контролюючим органом порушення порядку проведення розрахункових операцій позивач зазначає, що здійснював торгівлю продовольчими товарами на «Різдвяному ярмарку», який за своєю економічною та правовою природою вважає різновидом тимчасового ринку. Посилаючись на пункт 9 статті 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР (далі по тексту також Закон №265/95-ВР), позивач вважає, що під час здійснення такої торгівлі не мав обов`язку застосовувати реєстратор розрахункових операцій, а тому висновки відповідача про порушення вимог зазначеного Закону є помилковими.

Заперечуючи проти висновків податкового органу щодо ненадання документів, пов`язаних із предметом перевірки, позивач зазначає, що державну реєстрацію його як фізичної особи-підприємця здійснено лише 21.11.2025, тоді як контролюючий орган витребував, зокрема, банківські виписки за еквайринговими операціями за період з 01.10.2022 по 19.12.2025. На думку позивача, документи за період до державної реєстрації його як підприємця об`єктивно не могли існувати. Також позивач стверджує про відсутність у нього договорів еквайрингу та відповідних банківських виписок за період здійснення підприємницької діяльності, у зв`язку із чим вважає безпідставним притягнення його до відповідальності за ненадання таких документів.

На підтвердження необґрунтованості висновків контролюючого органу позивач додатково посилається на постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 30.01.2026 у справі № 569/28367/25, якою закрито провадження про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 164 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято за результатами перевірок, проведених із порушенням установленої законом процедури, без належного встановлення фактичних обставин та достатнього доказового підтвердження вчинення податкових правопорушень. З огляду на викладене, посилаючись на положення Податкового кодексу України (далі також ПК України), законодавства у сфері обігу алкогольних напоїв та проведення розрахункових операцій, а також статті 2, 5, 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України), позивач просить визнати протиправними та скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Ухвалою від 24.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду. Відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач у поданих ним заявах по суті справи заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, вважаючи їх необґрунтованими та безпідставними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення такими, що прийняті відповідно до вимог чинного законодавства України. На обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що посадовими особами Головного управління ДПС у Рівненській області на підставі наказів від 19.12.2025 № 3196-п, № 3197-п та № 3198-п проведено фактичні перевірки господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 за місцем здійснення діяльності на «Різдвяному ярмарку» за адресою: м. Рівне, площа Театральна, 1. За результатами перевірок складено акти від 22.12.2025 № 21871/Ж5/17-00-09-01-12/3185812597 та від 29.12.2025 № 22197/Ж5/17-00-09-01-12/3185812597, № 22196/Ж5/17-00-09-01-12/ НОМЕР_1 , якими зафіксовано порушення законодавства у сфері обігу алкогольних напоїв, проведення розрахункових операцій та надання документів під час перевірки.

Відповідач стверджує, що фактичні перевірки призначено та проведено з дотриманням вимог статей 80, 81 Податкового кодексу України. Підставою для їх проведення стала доповідна записка управління контролю за підакцизними товарами Головного управління ДПС у Рівненській області від 18.12.2025 № 1920/17-00-09-00-07. На переконання відповідача, зазначена доповідна записка є належною інформаційною підставою для призначення фактичних перевірок у розумінні пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України. На підтвердження своєї позиції контролюючий орган посилається, зокрема, на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 26.03.2024 у справі № 420/9909/23 та від 31.07.2024 у справі № 821/789/18.

Заперечуючи доводи позивача щодо відсутності в наказах належного визначення об`єкта перевірки, відповідач зазначає, що відповідно до рішення виконавчого комітету Рівненської міської ради від 27.11.2025 № 155 саме ФОП ОСОБА_1 визначено організатором ярмарку в межах Міжнародного Різдвяного театрального фестивалю «СкруджФест», місцем проведення якого визначено площу Театральну, 1 у м. Рівному. Отже, на думку відповідача, зазначення у наказах адреси Різдвяного ярмарку дозволяло належним чином ідентифікувати місце проведення фактичних перевірок. Крім того, відповідач наголошує, що перевірки проводилися на різних об`єктах торгівлі кіосках, які належать позивачу, а ПК України не містить заборони на одночасне проведення кількох фактичних перевірок на різних господарських об`єктах одного суб`єкта господарювання.

Також відповідач зазначає, що копії наказів та направлення на проведення перевірок були вручені позивачу, про що свідчать відповідні відмітки, а самі перевірки проводилися з його відома та в присутності осіб, які здійснювали розрахункові операції. Тому твердження позивача про порушення порядку допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірок відповідач вважає безпідставними.

Щодо встановлених порушень законодавства у сфері обігу алкогольних напоїв відповідач зазначає, що під час перевірок зафіксовано факти реалізації без відповідної ліцензії алкогольних напоїв «Глінтвейн Класичний» об`ємом 300 мл вартістю 150 грн та «Глінтвейн Журавлиновий» об`ємом 400 мл вартістю 200 грн. Крім того, на об`єктах торгівлі виявлено запаси напоїв під комерційними назвами «Глінтвейн Класичний», «Малина», «Вишня», «Білий», «Гранатовий» та іншими назвами, які контролюючий орган кваліфікував як алкогольні напої.

Відповідач не погоджується з твердженням позивача про те, що реалізована продукція є столовим вином, продаж якого не потребує ліцензування. Посилаючись на положення Закону України від 18.06.2024 № 3817-IX, контролюючий орган зазначає, що глінтвейн є гарячим алкогольним напоєм, виготовленим на основі вина, який за своїми характеристиками належить до алкогольних коктейлів, а не до столових вин. На переконання відповідача, навіть виготовлення глінтвейну з використанням столового вина не звільняє суб`єкта господарювання від обов`язку отримати ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями. Відповідач також посилається на пояснення позивача та продавців, фотоматеріали і результати контрольних закупівель, які, на його думку, підтверджують факт реалізації саме глінтвейну.

Крім того, відповідач критично оцінює надані позивачем видаткові накладні на підтвердження придбання столового вина, зазначаючи, що частина таких документів датована 24.12.2025, тобто після проведення контрольних закупівель 19.12.2025, а в інших накладних покупцями зазначено осіб, відмінних від позивача. З огляду на це відповідач вважає, що такі документи не підтверджують походження саме тієї продукції, яка реалізовувалася під час перевірок.

Стосовно порушення порядку проведення розрахункових операцій відповідач зазначає, що під час контрольних закупівель встановлено факти продажу напоїв без застосування зареєстрованого реєстратора розрахункових операцій або програмного реєстратора розрахункових операцій та без видачі розрахункового документа встановленої форми. На думку контролюючого органу, зазначені обставини свідчать про порушення пунктів 1, 2 статті 3 Закону України № 265/95-ВР.

Заперечуючи посилання позивача на п. 9 ст. 9 Закону № 265/95-ВР щодо звільнення від застосування РРО під час торгівлі на ринках, відповідач зазначає, що позивач здійснював господарську діяльність як фізична особа-підприємець платник єдиного податку другої групи, тоді як положення пункту 296.10 статті 296 ПК України передбачають звільнення від застосування РРО/ПРРО для платників єдиного податку першої групи. Крім того, відповідач наголошує, що розрахунки за реалізовані товари здійснювалися як у готівковій, так і в безготівковій формі. З огляду на це контролюючий орган вважає безпідставним застосування до позивача передбаченого законом винятку щодо торгівлі фізичними особами на ринках за готівкові кошти.

Щодо тверджень позивача про дублювання результатів перевірок відповідач зазначає, що фактичні перевірки проводилися на різних об`єктах торгівлі та за окремими наказами. При цьому контролюючий орган визнає, що в одному з актів перевірки допущено технічну описку щодо номера чека платіжного термінала, а саме замість № 296 помилково зазначено № 453. Водночас відповідач вважає, що така описка не впливає на достовірність встановлених порушень, оскільки відповідний чек долучено до матеріалів перевірки. На підтвердження своєї позиції відповідач посилається на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 08.09.2021 у справі № 816/228/17, відповідно до яких підставою для скасування рішення контролюючого органу можуть бути процедурні порушення, які вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність його висновків.

Стосовно ненадання документів під час перевірок відповідач зазначає, що позивачу були вручені письмові запити про надання документів, пов`язаних із предметом перевірок, зокрема документів, які підтверджують право користування господарськими одиницями, договорів із банком щодо еквайрингового обслуговування та банківських виписок за відповідними операціями. Однак у визначені строки запитувані документи не надано, про що складено відповідні акти. Відповідач вважає, що такі дії позивача свідчать про порушення пункту 85.2 статті 85 та статті 44 Податкового кодексу України, які встановлюють обов`язок платника податків надавати посадовим особам контролюючого органу документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки.

Заперечуючи доводи позивача щодо неналежного оформлення актів фактичних перевірок, відповідач зазначає, що акти складено та зареєстровано з дотриманням вимог статті 86 ПК України, а їх примірники були вручені позивачу під підпис. На думку відповідача, відсутність на примірниках актів номерів та дат їх реєстрації безпосередньо під час вручення не свідчить про порушення встановленої процедури їх оформлення, оскільки такі реквізити присвоюються під час реєстрації актів контролюючим органом. Щодо нечитабельності одного з актів відповідач зазначає, що позивач підписав та отримав його примірник, не висловивши зауважень стосовно форми чи способу викладення документа.

Також відповідач вважає правомірним визначення періоду діяльності, що підлягав перевірці, з посиланням на статтю 102 ПК України, оскільки зазначена норма встановлює строки давності, у межах яких контролюючий орган вправі здійснювати податковий контроль. На підтвердження своєї позиції відповідач посилається на відповідну практику Верховного Суду.

Щодо посилання позивача на постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 30.01.2026 у справі № 569/28367/25, якою закрито провадження про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю його складу, відповідач зазначає, що така постанова не є безумовною підставою для скасування податкових повідомлень-рішень. На переконання контролюючого органу, адміністративний суд повинен самостійно встановити обставини справи та надати правову оцінку діям платника податків у межах спірних податкових правовідносин.

Таким чином, відповідач вважає, що фактичні перевірки проведено за наявності визначених законом підстав, із дотриманням установленого порядку, а виявлені порушення підтверджуються актами перевірок, матеріалами контрольних закупівель, поясненнями позивача та продавців, платіжними документами й іншими матеріалами перевірок. За таких обставин Головне управління ДПС у Рівненській області вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення правомірними та просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою від 17.03.2026 перейдено до розгляду справи №460/3144/26 за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі.

Ухвалою від 15.04.2026, постановленою в судовому засіданні без оформлення окремого документа, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду адміністративної справи №460/3144/26 визначено головуючим суддею Греська О.Р.

Ухвалою від 21.09.2026 прийнято до провадження адміністративну справу №460/3144/26 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Повторно розпочато розгляд справи по суті за правилами загального позовного провадження.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 21.11.2025 зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Основним зареєстрованим видом економічної діяльності позивача є КВЕД 93.29 «Організування інших видів відпочинку та розваг». Крім того, до зареєстрованих видів його діяльності належать КВЕД 56.10 «Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування» та КВЕД 68.20 «Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна» (а. с. 80, 81 т. 1).

26.11.2025 ФОП ОСОБА_1 подав до контролюючого органу заяву про застосування спрощеної системи оподаткування, зареєстровану за № 16433/ап/17-00, відповідно до якої обрав другу групу платників єдиного податку зі ставкою 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати з 01.12.2025 (а. с. 128, 129 т. 2).

Відповідно до рішення виконавчого комітету Рівненської міської ради від 27.11.2025 № 155 ФОП ОСОБА_1 визначено організатором Різдвяного ярмарку в межах проведення Міжнародного Різдвяного театрального фестивалю «СкруджФест» за адресою: м. Рівне, площа Театральна, 1 (а. с. 76, 77 т. 1).

18.12.2025 управлінням контролю за підакцизними товарами Головного управління ДПС у Рівненській області складено доповідну записку № 1920/17-00-09-00-07 щодо проведення фактичних перевірок (а. с. 163 т. 1).

Зі змісту зазначеної доповідної записки вбачається, що управлінням контролю за підакцизними товарами проведено аналіз наявних баз даних щодо здійснення роздрібної торгівлі підакцизними товарами, за результатами якого встановлено інформацію про реалізацію алкогольних напоїв без ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями суб`єктами господарювання за адресою: Рівненська область, Рівненський район, м. Рівне, площа Театральна, Різдвяний ярмарок.

У зв`язку із зазначеним у доповідній записці запропоновано провести фактичні перевірки з метою перевірки дотримання вимог законодавства у сфері обігу підакцизних товарів.

На підставі зазначеної доповідної записки, керуючись підпунктами 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80, статтею 20, підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, начальником Головного управління ДПС у Рівненській області 19.12.2025 видано, зокрема, накази № 3196-п, № 3197-п, № 3198-п «Про проведення фактичних перевірок за адресою: Рівненська обл., Рівненський р-н, м. Рівне, площа Театральна, Різдвяний ярмарок».

Зазначеними наказами передбачено проведення фактичних перевірок з метою перевірки дотримання вимог законодавства у сфері обігу підакцизних товарів, проведення контрольних розрахункових операцій та дотримання роботодавцем трудових відносин із працівниками (найманими особами) суб`єктів господарювання.

Місцем проведення перевірок визначено: Рівненська область, Рівненський район, м. Рівне, площа Театральна, Різдвяний ярмарок.

На підставі наказу від 19.12.2025 № 3196-п (а. с. 167 т. п.) та направлень на перевірку від 19.12.2025 № 5695/Ж3/17-00-09-01-11 і № 5696/Ж3/17-00-09-01-11 посадовими особами Головного управління ДПС у Рівненській області проведено фактичну перевірку господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 за адресою: м. Рівне, площа Театральна, Різдвяний ярмарок.

За результатами перевірки складено акт, зареєстрований 22.12.2025 за № 21871/Ж5/17-00-09-01-12/ НОМЕР_1 (а. с. 172-176 т. 1).

Зі змісту акта вбачається, що під час проведення перевірки посадовими особами контролюючого органу зафіксовано реалізацію напою «Глінтвейн Журавлиновий» об`ємом 400 мл по ціні 200 грн, який було налито з термопота в гарячому стані в паперовий стакан.

Крім того, перевіркою зафіксовано наявність у реалізації напоїв «Глінтвейн Класичний», «Гранат», «Обліпиховий», «Вишневий», «Журавлиновий» та «Малина» загальним об`ємом 30 літрів, вартістю 15 000 грн.

Контролюючим органом зазначену продукцію кваліфіковано як алкогольні напої міцністю 513 відсотків (а. с. 176), роздрібна торгівля якими здійснювалася без наявності відповідної ліцензії, що, за висновками перевірки, є порушенням статті 16 Закону №3817-IX.

Крім того, в акті перевірки зафіксовано факт проведення розрахункової операції з продажу напою «Глінтвейн Журавлиновий» вартістю 200 грн за готівкові кошти без застосування РРО/ПРРО, а також незабезпечення можливості здійснення безготівкових розрахунків за реалізовані товари.

Під час перевірки позивачем надано письмові пояснення щодо здійснення господарської діяльності на «Різдвяному ярмарку» та реалізації, зокрема, гарячих напоїв і столового вина.

Із матеріалів перевірки вбачається, що позивач ознайомився з актом перевірки та отримав його примірник. При цьому в акті міститься зауваження позивача щодо здійснення торгівлі столовим вином.

Позивач подав заперечення до акта перевірки, які зареєстровано контролюючим органом 09.01.2026 за № 1354/6/17-00 (а. с. 180-185 т.1).

Листом від 22.01.2026 № 327/Ж12/17-00-09-01-18 відповідач повідомив позивача про залишення його заперечень без розгляду у зв`язку з порушенням строку їх подання, визначеного пунктом 86.7 статті 86 Податкового кодексу України (а. с. 188,189 т.1).

На підставі висновків зазначеного акта перевірки Головним управлінням ДПС у Рівненській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.01.2026 № 000239090116, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 30 000,00 грн за порушення вимог частини сьомої статті 16 Закону № 3817-IX.

На підставі наказу від 19.12.2025 № 3197-п (а. с. 243 т. 1) та направлень від 19.12.2025 № 5692/Ж3/17-00-09-01-11 і № 5694/Ж3/17-00-09-01-11 (а. с. 244, 246 т. 1) посадовими особами Головного управління ДПС у Рівненській області проведено фактичну перевірку господарського об`єкта ФОП ОСОБА_1 «Глінтвейня № 1», розташованого за адресою: м. Рівне, площа Театральна, 1.

За результатами перевірки складено акт, зареєстрований 29.12.2025 за № 22197/Ж5/17-00-09-01-12/3185812597 (а. с. 1-4 т. 2).0

В акті перевірки зазначено, що перед її початком проведено контрольну розрахункову операцію з придбання напою «Глінтвейн Класичний» об`ємом 300 мл вартістю 150 грн. При цьому, за висновками контролюючого органу, розрахункову операцію проведено без застосування РРО/ПРРО та без видачі відповідного розрахункового документа встановленої форми.

Також в акті зазначено, що реалізацію вказаного напою здійснено без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями.

Крім того, на об`єкті торгівлі зафіксовано наявність 25 літрів напоїв «Глінтвейн Класичний», «Малина», «Вишня», «Білий» та «Гранатовий» загальною вартістю 12 500 грн, які контролюючим органом віднесено до алкогольних напоїв.

Під час перевірки посадовими особами контролюючого органу позивачу вручено письмовий запит від 19.12.2025 про надання документів, пов`язаних із предметом перевірки, зокрема документів щодо права користування господарською одиницею, договору з банком щодо еквайрингового обслуговування та банківських виписок за відповідними операціями (а. с. 9 т. 2).

У зв`язку з ненаданням запитуваних документів контролюючим органом складено акт про ненадання документів, зареєстрований 29.12.2025 за № 1877/Ж6/17-00-09-01-13/3185812597 (а. с. 10 т. 2).

Зазначені обставини кваліфіковано контролюючим органом як порушення пункту 85.2 статті 85 та статті 44 ПК України.

Позивач подав заперечення до акта фактичної перевірки (а. с. 10-19 т. 2). За результатами їх розгляду Головним управлінням ДПС у Рівненській області надано відповідь від 21.01.2026 № 323/Ж12/17-00-09-01-18, якою висновки акта перевірки залишено без змін (а. с. 22-25 т. 2)..

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.01.2026 № 00/1529/090117, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2 040,00 грн за порушення пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України; податкове повідомлення-рішення від 26.01.2026 № 00/1532/090117, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 24 000,00 грн за порушення частини сьомої статті 16 Закону № 3817-IX; податкове повідомлення-рішення від 27.01.2026 № 1599/17000705-22, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 150,00 грн за порушення пунктів 1, 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР.

На підставі наказу від 19.12.2025 № 3198-п (а. с. 198 т. 1) та направлень від 19.12.2025 № 5691/Ж3/17-00-09-01-11 і № 5693/Ж3/17-00-09-01-11 (а. с. 199, 201 т. 1) посадовими особами Головного управління ДПС у Рівненській області проведено фактичну перевірку іншого господарського об`єкта ФОП ОСОБА_1 , розташованого за адресою: м. Рівне, площа Театральна, Різдвяний ярмарок.

За результатами перевірки складено акт, зареєстрований 29.12.2025 за № 22196/Ж5/17-00-09-01-12/3185812597 (а. с. 203-207 т. 1).

За зі змістом зазначеного акта під час проведення перевірки встановлено факт реалізації напою «Глінтвейн Класичний» об`ємом 300 мл вартістю 150 грн без застосування РРО/ПРРО та без видачі відповідного розрахункового документа.

Також контролюючим органом зафіксовано реалізацію зазначеного напою без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями.

Крім того, на об`єкті торгівлі встановлено наявність 25 літрів напоїв «Глінтвейн Класичний», «Малина», «Вишня», «Білий» та «Гранатовий» загальною вартістю 12 500 грн.

Під час перевірки позивачу вручено письмовий запит про надання документів, пов`язаних із предметом перевірки, зокрема договору з банком щодо еквайрингового обслуговування та відповідних банківських виписок (а. с. 211 т. 1).

У зв`язку з ненаданням запитуваних документів контролюючим органом складено акт, зареєстрований 29.12.2025 за № 1876/Ж6/17-00-09-01-13/3185812597 (а. с. 212 т. 1).

Зазначені обставини кваліфіковано як порушення пункту 85.2 статті 85 та статті 44 ПК України.

Позивач подав заперечення до акта перевірки, які зареєстровано Головним управлінням ДПС у Рівненській області 09.01.2026 за № 1357/6/17-00 (а. с. 213-221 т. 1).

За результатами розгляду зазначених заперечень відповідач листом від 21.01.2026 № 322/Ж12/17-00-09-01-18 повідомив про залишення висновків акта перевірки без змін (а. с. 214-227 т. 1).

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.01.2026 № 00/1524/090117, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 24 000,00 грн за порушення частини сьомої статті 16 Закону № 3817-IX; податкове повідомлення-рішення від 26.01.2026 № 00/1527/090117, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 020,00 грн за порушення пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України; податкове повідомлення-рішення від 27.01.2026 № 160417000705-22, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 150,00 грн за порушення пунктів 1, 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР.

Отже, за результатами фактичних перевірок, оформлених актами № 21871/Ж5/17-00-09-01-12/3185812597, № 22197/Ж5/17-00-09-01-12/3185812597 та № 22196/Ж5/17-00-09-01-12/3185812597, Головним управлінням ДПС у Рівненській області прийнято сім податкових повідомлень-рішень, якими до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 81 360,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями контролюючого органу, вважаючи їх протиправними та такими, що порушують його права й законні інтереси, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (підпункт 75.1.3. пункту 75.1 статті 75 ПК України).

Відповідно до пункту 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Згідно із підпунктами 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності таких підстав:

у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;

у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Пунктом 80.7 статті 80 ПК України передбачено, що фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

За правилом пункту 80.5 статті 80 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Так, відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції), такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

З огляду на вищевказані норми чинного законодавства слід вважати, що фактична перевірка, на відміну від всіх інших, передбачених законом перевірок, здійснюється без будь-якого попередження платника податку (особи) відповідно до пункту 80.1 ст. 80 ПК України.

Водночас, попри відсутність необхідності попередження платника про проведення фактичної перевірки закон встановлює підстави та обов`язкові умови (обставини), які є необхідними передумовами для її здійснення.

Так, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом за наявності визначених законом підстав, за умови вручення копії наказу та пред`явлення направлення на проведення перевірки платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції).

Як слідує зі змісту заяв по суті та додатково наданих письмових та усних пояснень, в обґрунтування позовних вимог фізична особа-підприємець ОСОБА_1 посилається, серед іншого, на порушення податковим органом процедури проведення фактичної перевірки, у зв`язку з чим вважає неправомірними її наслідки.

Зокрема, позивач вказує, що фактичні перевірки проведено з порушенням вимог статей 80, 81 ПК України, оскільки накази про їх проведення не містять належної ідентифікації суб`єкта господарювання та об`єктів перевірок, конкретного періоду діяльності, що перевіряється, а також належного обґрунтування підстав для їх призначення. На думку позивача, посилання в наказах на «Різдвяний ярмарок», статтю 102 ПК України та доповідну записку контролюючого органу не забезпечує необхідної конкретизації зазначених відомостей. Крім того, позивач зазначає про неналежне оформлення актів перевірок, копії яких вручено без номерів і дат, а один із них складено нерозбірливим почерком, що унеможливлює встановлення змісту зафіксованих порушень.

Однак, як встановлено судом, у наказах від 19.12.2025 № 3196-п, № 3197-п та № 3198-п визначено місце проведення фактичних перевірок м. Рівне, площа Театральна, Різдвяний ярмарок, їх мету, вид, дату початку, тривалість та період діяльності, що підлягає перевірці.

При цьому саме по собі зазначення в наказах «Різдвяного ярмарку» не свідчить про неможливість ідентифікувати місце проведення перевірок, оскільки наведено конкретну адресу здійснення господарської діяльності. Крім того, перевірки фактично проведено на торговельних об`єктах, де здійснював діяльність позивач, за його відома та присутності, а відповідні накази і направлення на перевірки були йому вручені.

Посилання позивача на визначення періоду діяльності, що перевіряється, шляхом відсилання до статті 102 ПК України також саме по собі не свідчить про істотне порушення процедури перевірок, оскільки їх предметом було встановлення фактичних обставин здійснення господарської діяльності у грудні 2025 року, тобто у визначений час та за конкретним місцем її провадження. При цьому позивачем не обґрунтовано, яким чином зазначене формулювання вплинуло на встановлення контролюючим органом обставин, покладених в основу оскаржуваних рішень.

Щодо доводів про неналежне оформлення актів перевірок суд зазначає, що відсутність на вручених позивачу примірниках актів реєстраційних номерів і дат, а також спосіб рукописного викладення одного з них самі по собі не свідчать про недостовірність зафіксованих обставин. Акти перевірок були зареєстровані контролюючим органом, їх примірники отримані позивачем, який скористався правом подання заперечень щодо викладених у них висновків.

Крім того, судом не встановлено, що складена 18.12.2026 управлінням контролю за підакцизними товарами Головного управління ДПС у Рівненській області доповідна записка №1920/17-00-09-00-07 щодо проведення фактичних перевірок (а. с. 163 т. 1) мала істотні недоліки, не утримувала в собі достатньої інформації, що була в наявності/отримана відповідачем в установленому законодавством порядку від державного органу, що може свідчити про можливі порушення платником податків законодавства, зокрема, щодо здійснення реалізації алкогольних напоїв без ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та не могла слугувати підставою та достатнім обґрунтуванням для призначення фактичної перевірки відповідно до підпунктів 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про відсутність порушень Головним управлінням ДПС у Рівненській області процедури призначення та проведення фактичних перевірок, які вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу та законність прийнятих за їх результатами рішень. Відтак доводи позивача щодо протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень із зазначених процедурних підстав є необґрунтованими та відхиляються судом.

Щодо викладених в акті порушень, які стали підставою для застосування до позивача штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

Правові відносини у сфері виноградарства та виноробства України, пов`язані з веденням виноградників та виробництвом винограду, вина та інших продуктів виноробства, визначає регламентацію і контроль в цих галузях виробництва, права і обов`язки виробників, повноваження органів виконавчої влади і спрямований на посилення боротьби з фальсифікацією виноробної продукції в Україні регулює Закон України «Про виноград та виноградне вино» від 16 червня 2005 року №2662-IV (далі Закон №2662-IV в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пункт 28 статті 1 Закону №2662-IV визначає, що вино столове вино, виготовлене шляхом повного чи неповного збродження сусла. Залежно від вмісту цукрів, столове вино поділяється на сухе, напівсухе, напівсолодке.

Щодо встановлених контролюючим органом порушень законодавства у сфері роздрібної торгівлі алкогольними напоями без наявності відповідної ліцензії суд зазначає таке.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва та обігу алкогольних напоїв, зокрема їх роздрібної торгівлі, визначає Закон України від 18.06.2024 № 3817-IX «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі Закон № 3817-IX, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 3817-IX столовим вином є алкогольний напій, вироблений шляхом повного чи неповного збродження сусла або розчавлених ягід. Залежно від вмісту цукрів столове вино поділяється на сухе, напівсухе та напівсолодке.

Згідно з частиною сьомою статті 16 Закону № 3817-IX роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин), а для малих виробників виноробної продукції алкогольними напоями без додавання спирту (вин виноградних, вин плодово-ягідних, напоїв медових), у тому числі через мережу Інтернет, може здійснюватися суб`єктами господарювання, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями.

Відтак законодавством передбачено виняток із загального правила ліцензування роздрібної торгівлі алкогольними напоями саме щодо столових вин. Водночас використання столового вина як основи для приготування іншого алкогольного напою саме по собі не поширює на такий напій зазначеного винятку.

Відповідно до оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 06.01.2026 № 000239090116, від 26.01.2026 № 00/1532/090117 та № 00/1524/090117, прийнятих на підставі актів фактичних перевірок № 21871/Ж5/17-00-09-01-12/3185812597, № 22197/Ж5/17-00-09-01-12/3185812597 та № 22196/Ж5/17-00-09-01-12/3185812597 відповідно, контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог частини сьомої статті 16 Закону № 3817-IX, а саме здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями без відповідної ліцензії.

Зі змісту зазначених актів убачається, що за місцем провадження господарської діяльності позивача на Різдвяному ярмарку за адресою: м. Рівне, площа Театральна, 1, зафіксовано реалізацію гарячих напоїв під назвою «Глінтвейн», зокрема «Глінтвейн Журавлиновий» об`ємом 400 мл вартістю 200 грн та «Глінтвейн Класичний» об`ємом 300 мл вартістю 150 грн.

Заперечуючи проти висновків контролюючого органу, позивач стверджує, що фактично здійснювалася реалізація виключно підігрітого столового вина, роздрібна торгівля яким не потребує отримання відповідної ліцензії.

Отже, визначальним для вирішення спору в цій частині є встановлення того, чи належала реалізована позивачем продукція до столових вин, щодо яких законодавством передбачено виняток із загального правила ліцензування роздрібної торгівлі алкогольними напоями.

Досліджуючи зазначені обставини, суд враховує письмові пояснення продавця ОСОБА_2 , долучені відповідачем до відзиву на позовну заяву, відповідно до яких остання підтвердила факт реалізації 19.12.2025 одного стакана глінтвейну «Класичний» вартістю 150 грн (а. с. 209 т. 1).

Крім того, фотознімками, здійсненими під час проведення контрольної закупівлі (а. с. 165, 166 т. 1), а також відеозаписом, дослідженим у судовому засіданні, підтверджується факт реалізації напоїв під назвою «Глінтвейн» із різними смаковими найменуваннями, зокрема «Гранат», «Класичний», «Вишня», «Малина», а також безалкогольного глінтвейну. При цьому на відеозаписі зафіксовано пояснення продавця про те, що вміст алкоголю в алкогольних напоях становить 913 відсотків.

Наведені обставини узгоджуються зі змістом актів фактичних перевірок та підтверджують факт здійснення позивачем через продавців роздрібної реалізації напоїв, які пропонувалися споживачам під назвою «Глінтвейн».

Протилежного позивачем не доведено.

При цьому суд зазначає, що поняття «глінтвейн» та «підігріте столове вино» не можуть вважатися безумовно тотожними. За загальним розумінням глінтвейн є гарячим напоєм, який готується на основі вина та може містити додаткові інгредієнти, зокрема прянощі, фрукти, цукор тощо. Водночас сама лише назва напою не визначає його правової класифікації, яка має встановлюватися з урахуванням фактичних характеристик реалізованої продукції.

Оцінюючи доводи позивача про реалізацію виключно підігрітого столового вина, суд також дослідив надані ним на підтвердження походження продукції видаткові накладні № У-001439815 від 01.12.2025 (а. с. 37 т.1), № У-001533970 від 24.12.2025 (а. с. 38 т. 1), № Б-00006732 від 24.12.2025 (а. с. 34 т. 1), № Б-00006731 від 24.12.2025 (а. с. 222 т. 1) та № Б-00006733 від 24.12.2025 (а. с. 35 т. 1).

Суд звертає увагу на дату видаткових накладних 24.12.2025, тобто після проведення контрольних закупівель 19.12.2025. Відтак такі документи не підтверджують походження та характеристики продукції, реалізованої під час зазначених контрольних закупівель.

Щодо видаткової накладної № У-001439815 від 01.12.2025 суд зазначає, що сам по собі факт придбання столового вина не підтверджує реалізацію кінцевому споживачу саме цієї продукції в незміненому вигляді. Зокрема, зазначена накладна не дає змоги однозначно ідентифікувати придбаний товар як той, що був реалізований під час контрольних закупівель 19.12.2025.

Таким чином, надані позивачем видаткові накладні не спростовують установлених контролюючим органом обставин реалізації напоїв під назвою «Глінтвейн» та самі по собі не підтверджують твердження позивача про продаж виключно підігрітого столового вина.

Суд оцінює зазначені документи в сукупності з актами фактичних перевірок, поясненнями продавців, фотоматеріалами та дослідженим у судовому засіданні відеозаписом.

За результатами оцінки наведених доказів суд доходить висновку про підтвердження факту реалізації позивачем напоїв під назвою «Глінтвейн», які контролюючим органом кваліфіковано як алкогольні напої, роздрібна торгівля якими потребує наявності відповідної ліцензії.

Відповідно до пункту 13 частини другої статті 73 Закону № 3817-IX за здійснення оптової або роздрібної торгівлі алкогольними напоями без відповідної ліцензії, крім випадків, передбачених цим Законом, застосовуються фінансові санкції в розмірі 200 відсотків вартості реалізованих товарів (продукції), але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

Тому, з урахуванням встановлених обставин суд доходить висновку про те, що застосовані контролюючим органом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафні санкції за здійснення реалізації алкогольного напою (глінтвейну) без відповідної ліцензії є обґрунтованими.

При цьому, суд також відхиляє посилання позивача на постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 30.01.2026 у справі № 569/28367/25, якою закрито провадження про притягнення ФОП ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 164 КУпАП на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 6 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Водночас згідно з частиною 7 статті 78 КАС України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Суд зазначає, що предметом розгляду справи №569/28367/25 було питання наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 164 КУпАП, тоді як у цій справі перевіряється правомірність застосування до нього фінансових санкцій відповідно до Закону № 3817-IX.

Зазначені види відповідальності мають самостійні нормативні підстави та різний предмет правової оцінки. Відтак закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю його складу саме по собі не свідчить про відсутність порушення вимог законодавства щодо ліцензування роздрібної торгівлі алкогольними напоями та не зумовлює автоматичного скасування застосованих контролюючим органом фінансових санкцій.

При цьому суд самостійно оцінює наявні у справі докази та встановлює обставини, що мають значення для вирішення спору, з урахуванням меж преюдиційності, визначених статтею 78 КАС України.

Отже, наведена позивачем постанова Рівненського міського суду Рівненської області від 30.01.2026 у справі № 569/28367/25 не спростовує встановлених у цій справі обставин та не є самостійною правовою підставою для визнання протиправними й скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Щодо правомірності податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Рівненській області від 26.01.2026 № 00/1529/090117 та № 00/1527/090117, якими до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за ненадання документів під час проведення фактичних перевірок, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з пунктом 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Відповідно до пункту 121.1 статті 121 ПК України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 2040 гривень.

Як встановлено судом, під час проведення фактичних перевірок на підставі наказів Головного управління ДПС у Рівненській області від 19.12.2025 № 3197-п та № 3198-п посадовими особами контролюючого органу вручено ФОП ОСОБА_1 письмові запити від 19.12.2025 про надання документів, пов`язаних із предметом перевірок.

Зокрема, контролюючим органом витребувано документи, що підтверджують право користування господарськими одиницями, договори з банком або заяви на еквайрингове підключення, банківські виписки щодо операцій із використанням платіжних терміналів, а також інші документи, зазначені у відповідних запитах.

Факт ненадання витребуваних документів зафіксовано в актах № 1877/Ж6/17-00-09-01-13/3185812597 та № 1876/Ж6/17-00-09-01-13/3185812597 від 29.12.2025. Зі змісту зазначених актів убачається, що станом на завершення фактичних перевірок 26.12.2025 позивачем витребувані документи не надано.

За результатами перевірок контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 26.01.2026 № 00/1529/090117 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2040 грн та № 00/1527/090117 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1020 грн.

Заперечуючи проти правомірності зазначених рішень, позивач посилається на те, що його державна реєстрація як фізичної особи-підприємця відбулася 21.11.2025, а тому документи щодо здійснення господарської діяльності за попередні періоди об`єктивно не могли існувати.

Оцінюючи наведені доводи, суд зазначає, що передбачений пунктом 85.2 статті 85 ПК України обов`язок платника податків щодо надання документів безпосередньо пов`язаний із предметом перевірки та виникає після її початку.

При цьому зазначення контролюючим органом у запитах періоду, який передував державній реєстрації позивача як фізичної особи-підприємця, саме по собі не звільняло останнього від обов`язку надати документи, пов`язані з фактичним здійсненням господарської діяльності після такої реєстрації.

Суд враховує, що витребувані документи щодо права користування торговельними об`єктами, здійснення розрахункових операцій та еквайрингового обслуговування безпосередньо стосувалися предмета фактичних перевірок.

Зокрема, під час проведення контрольних закупівель зафіксовано використання продавцями платіжних терміналів, що об`єктивно зумовлювало необхідність перевірки документів, пов`язаних із проведенням відповідних розрахункових операцій.

Водночас позивачем не надано доказів подання контролюючому органу витребуваних документів у визначені строки, а наведені ним пояснення щодо відсутності документів за період до державної реєстрації не спростовують установленого факту ненадання документів, пов`язаних із діяльністю у грудні 2025 року.

Крім того, суд зазначає, що обов`язок, передбачений пунктом 85.2 статті 85 ПК України, має самостійний характер та не залежить від згоди платника податків із висновками контролюючого органу щодо встановлених порушень.

Отже, дослідженими матеріалами справи підтверджується факт ненадання позивачем документів, пов`язаних із предметом фактичних перевірок, що утворює підстави для застосування відповідальності, передбаченої пунктом 121.1 статті 121 ПК України.

Разом із тим, оцінюючи правомірність визначення контролюючим органом розміру штрафних санкцій, визначений податковим повідомленням-рішенням від 26.01.2026 № 00/1529/090117 (а. с. 27, 28 т. 2), суд звертає увагу на наступне.

За змістом пункту 121.1 статті 121 ПК України застосування підвищеного штрафу в розмірі 2040 грн законодавець пов`язує з обов`язковою умовою попереднього застосування до платника податків протягом року штрафу за таке саме порушення.

Таким чином, для застосування підвищеної фінансової санкції недостатньо самого факту встановлення двох випадків ненадання документів. Визначальним є наявність доказів того, що до вчинення повторного порушення до платника податків протягом року вже було застосовано штраф за аналогічне правопорушення.

Як убачається з матеріалів справи, обидва факти ненадання документів встановлено за результатами фактичних перевірок, проведених у грудні 2025 року, відповідні акти датовані 29.12.2025, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято одного дня 26.01.2026.

При цьому матеріали справи не містять доказів попереднього застосування до позивача протягом року штрафу за таке саме порушення, а відповідачем не доведено наявності обставин, які відповідно до пункту 121.1 статті 121 ПК України є обов`язковою передумовою застосування підвищеного розміру фінансової санкції.

Саме по собі одночасне встановлення двох порушень за результатами різних фактичних перевірок не є достатньою правовою підставою для застосування до одного з них штрафу як за повторне правопорушення.

За таких обставин суд приходить до висновку, що застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 2040 грн (ППР від 26.01.2026 № 00/1529/090117) є неправомірним у частині перевищення встановленого законом розміру відповідальності за порушення, вчинене вперше.

Водночас установлений факт ненадання документів є підставою для застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 1020 грн, передбаченому пунктом 121.1 статті 121 Податкового кодексу України.

Отже, податкове повідомлення-рішення від 26.01.2026 № 00/1529/090117 належить визнати протиправним та скасувати в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1020 грн, тоді як у решті зазначене рішення є правомірним.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 26.01.2026 № 00/1527/090117 суд зазначає, що застосований ним штраф у розмірі 1020 грн відповідає встановленій пунктом 121.1 статті 121 Податкового кодексу України відповідальності за ненадання документів під час здійснення податкового контролю.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 26.01.2026 № 00/1527/090117 прийнято контролюючим органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені чинним законодавством України.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов належить до часткового задоволення.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (1,25%). При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 26.01.2026 №00/1529/090117 у частині застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1020,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області судовий збір у розмірі 16,64 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Головне управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, буд. 12,м. Рівне,Рівненська обл.,33023, ЄДРПОУ/РНОКПП 44070166)

Повний текст рішення складений 02 листопада 2026 року

Суддя Олег ГРЕСЬКО