Рішення № 141118501, 02.11.2026, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Дата ухвалення
02.11.2026
Номер справи
215/7409/26
Номер документу
141118501
Форма судочинства
Цивільне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 215/7409/26

2/215/4436/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Данилевського М.А.

за участю секретаря Потніченко Ю.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, в приміщенні Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області цивільну справу № 215/7409/26 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я,

встановив

У серпні 2026 року представник позивача адвокат Яводчак О.В. звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовом до ПрАТ «Північний ГЗК» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, в якій просив стягнути моральну шкоду у розмірі 475 585 грн.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що позивач працювала у відповідача: з 29.07.1975 по 01.06.1979 та з 03.12.1979 по 04.12.1981 на посаді контролера відділу технічного контролю, з 04.12.1981 по 01.08.1983 на посаді машиніста конвеєра збагачувальної фабрики, з 01.08.1983 по 19.08.1987 на посаді сепараторника збагачувальної фабрики № 1, з 19.08.1987 по 04.03.2016 на посаді машиніста крана рудозбагачувальної фабрики № 1, тобто понад 32 роки здійснювала трудову діяльність у шкідливих умовах праці, що підтверджується актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 від 05.05.2026 та трудовою книжкою.

Згідно з п. 13 Акта на робочому місці позивача були присутні шкідливі умови праці: по рівню вібрації загальної 3 клас 1 ступінь «Шкідливі». Причиною виникнення професійного захворювання стала вібрація загальна транспортна: еквівалентний корегований рівень віброприскорення на 1 дБ перевищував допустимий рівень та складав 60 дБ при гранично допустимому 59 дБ.

Як наслідок, у позивача виникло хронічне професійне захворювання: вібраційна хвороба другої стадії від дії загальної вібрації з церебрально-периферичним ангіодистонічним синдромом, ускладненим гіпертонічною хворобою ІІ ст., у поєднанні з полірадикулонейропатією, з помірно вираженими статико-динамічними порушеннями хребта, стійким больовим та м`язово-тонічним синдромами, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу, остеоартрозу правого плечового суглоба, остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових та колінних суглобів, остеоартрозу міжфалангових, п`ястково-фалангових суглобів.

23.07.2026 експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи позивачу встановлено 40 % втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності безстроково. У зв`язку з ушкодженням здоров`я позивач постійно перебуває на стаціонарному лікуванні.

Позивач тривалий час переносить фізичні страждання та біль, психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, почуття розпачу, тривоги, страху, поганий сон на фоні больових відчуттів, позбавлена можливості вести повноцінний спосіб життя, реалізовувати свої звички та бажання, приділяти належну увагу своїй родині. Розмір моральної шкоди позивач оцінює в 55 розмірів мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2026 (55 * 8 647 грн = 475 585 грн).

За викладених обставин просив стягнути з Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь позивача 475 585 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди без нарахування та утримання податку з доходів фізичних осіб та інших зборів та платежів, розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою суду від 07.09.2026 справу прийнято до провадження суддею Данилевським М.А., визначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

18.09.2026 через модуль підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» представник відповідача адвокат Рабко Т.О. направила до суду відзив на позовну заяву. В обґрунтування якого остання зазначила, що розвиток професійних хронічних хвороб це тривалий процес, пов`язаний із систематичним впливом шкідливих виробничих факторів; позивач, знаючи про погіршення стану свого здоров`я, свідомо погіршувала його стан; записи в трудовій книжці про право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 2 підтверджують обізнаність позивача про шкідливі умови праці; матеріали справи не містять доказів, що позивач просила змінити їй умови праці або оскаржувала результати медичних оглядів; позивач звільнилася з підприємства 04.03.2016 у зв`язку з виходом на пенсію, а не за станом здоров`я. Втрата професійної працездатності встановлена позивачу 23.07.2026, а звернення до суду відбулося 12.08.2026, що свідчить про нетривалість моральних страждань. У витязі з рішення експертної команди зазначено супутні діагнози, що не є професійними (ожиріння, гіпертензивна хвороба серця, первинний гонартроз двобічний), позивач також має хронічні захворювання непрофесійного характеру (псоріаз, виразкова хвороба ДПК), а витяг не містить деталізації, по яких професійних захворюваннях встановлено 40 % втрати професійної працездатності; заявлені позивачем страждання частково перекриваються симптомами непрофесійних захворювань; позивачем не надано висновків про стрес, депресію чи інші негативні прояви психологічного стану. Розмір моральної шкоди є значно завищеним, з посиланням на практику Дніпровського апеляційного суду; вимога про стягнення моральної шкоди без утримання податків суперечить висновкам постанови Верховного Суду від 21.05.2025 у справі № 235/3143/24.

У зв`язку з вищезазначеним представник відповідача просила відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.

18.09.2026 представник відповідача адвокат Рабко Т.О. через модуль підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» направила до суду заяву про розгляд справи за правилами загального позовного провадження з проведенням судового засідання та викликом сторін, в якій також просила визнати явку позивача у судове засідання обов`язковою, а також клопотання про витребування у КП «Криворізька міська лікарня № 1» КМР відомостей щодо найменування та кодів хвороби, що стали підставою для визначення відсотка втрати професійної працездатності згідно з рішенням експертної команди № 231/26/2426/Р від 23.07.2026, та відсотка втрати професійної працездатності по кожному із професійних захворювань.

Щодо заяви представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження з проведенням судового засідання та викликом сторін, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.5 ч.4 ст.274 ЦПК України, в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В даній справі позивачем визначено ціну позову у 475 585 грн, що не перевищує граничний розмір п.5 ч.4 ст.274 ЦПК України (832 000 грн), а тому заява відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження з проведенням судового засідання та викликом сторін задоволенню не підлягає.

Оскільки справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, а позивач у позовній заяві просила розглядати справу без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, судом не встановлено підстав для визнання обов`язковою явки позивача.

Клопотання представника відповідача про витребування доказів задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ч.ч 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ч. 2 ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивач скористалася наданим їй правом та подала докази разом з поданням позовної заяви, які на її думку доводять ті обставини, які мають значення для справи.

Окрім того, доказів того, що відповідач звертався для отримання відповідної інформації і у її наданні йому було відмовлено, неможливості самостійно надати докази, матеріали клопотання не містять.

Крім того, згідно з витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 231/26/2426/В від 23.07.2026 причиною втрати професійної працездатності у розмірі 40 % визначено професійне захворювання, основним діагнозом, за яким особу було направлено на оцінювання, Т75.2 (впливи вібрації), а захворювання, на які посилається відповідач (Е66.92, І11.9, М17.0), зазначено у витязі як супутні діагнози. Отже, наявних у справі доказів достатньо для вирішення спору.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, судове засідання не проводиться.

Мотивувальна частина

Мотиви, якими керується суд першої інстанції та застосовані норми права

Згідно з ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працювала на підприємстві відповідача: з 29.07.1975 по 01.06.1979 та з 03.12.1979 по 04.12.1981 контролером відділу технічного контролю; з 04.12.1981 по 01.08.1983 машиністом конвеєра збагачувальної фабрики; з 01.08.1983 по 19.08.1987 сепараторником збагачувальної фабрики № 1; з 19.08.1987 по 04.03.2016 машиністом крана рудозбагачувальної фабрики № 1.

Згідно п. 12 Акта розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) складеного 05.05.2026 (далі-Акта), ОСОБА_1 , професія (посада) машиніст крана (8333) (згідно з ДК-003:2010), стаж роботи: 40 років 01 місяць загальний, 28 років 06 місяців за професією, 32 роки 07 місяців у цеху в умовах впливу шкідливих факторів.

У п. 13 Акта вказано, що згідно з інформаційною довідкою про умови праці працівника при підозрі у нього професійного захворювання (отруєння) від 29.01.2026 № ПС/3.1/2093-26, підготовленою Південно-Східним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці, та відповідно до Державних санітарних норм та правил «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу», затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.04.2014 № 248, умови праці машиніста крана виробничої дільниці усереднення та транспортування концентрату Рудозбагачувальної фабрики № 1 ПРАТ «ПІВНГЗК» ОСОБА_1 відносяться по рівню вібрації загальної до 3 класу 1 ступеня «Шкідливі». Загальна оцінка 3 клас 1 ступінь «Шкідливі».

Згідно п. 14 Акта ОСОБА_1 встановлено діагноз: МКХ-10 Т 75.2 Вібраційна хвороба другої стадії від дії загальної вібрації з церебрально-периферичним ангіодистонічним синдромом, ускладненим гіпертонічною хворобою ІІ ст., ступінь 2, у поєднанні з полірадикулонейропатією (L5, S1, C6, C7, С8), з помірно вираженими статико-динамічними порушеннями хребта, стійким больовим та м`язово-тонічним синдромами, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ першого ступеня), остеоартрозу правого плечового суглоба R I ст. (ПФ першого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових R I ст. (ПФ першого ступеня) та колінних суглобів R I-II ст. (ПФ першого ступеня), остеоартрозу міжфалангових, п`ястково-фалангових суглобів R I-II ст. Супутній діагноз відсутній.

Дата встановлення остаточного діагнозу 01.04.2026, діагноз встановлено Відокремленим підрозділом «Науково-практичний медичний центр професійного здоров`я НУОЗ України імені П.Л. Шупика» (п.п. 9, 10 Акта).

Вказаний діагноз також підтверджується медичним висновком від 01.04.2026 протокол №12/185.

У п.п. 17, 18 Акта вказано, що ОСОБА_1 , працюючи машиністом крана виробничої дільниці усереднення та транспортування концентрату Рудозбагачувальної фабрики № 1, керувала мостовими кранами з грейфером, завантажувала за допомогою грейфера концентрат в самохідні бункери, виконувала технічне обслуговування електричного устаткування. Внаслідок наднормованих режимів експлуатації електромостових кранів протягом тривалої дії підпадала під вплив підвищених рівнів виробничої загальної вібрації. Причина виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння): вібрація загальна транспортна: еквівалентний корегований рівень віброприскорення на 1 дБ перевищував допустимий рівень та складав 60 дБ при гранично допустимому 59 дБ згідно ДСН 3.3.6.039-99 «Державні санітарні норми виробничої загальної та локальної вібрації».

Згідно з витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи номер витягу 231/26/2426/В, дата прийняття рішення 23.07.2026, номер рішення 231/26/2426/Р, ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності з 13.07.2026 безстроково; причина інвалідності професійне захворювання; дата, з якої визначено відсоток втрати професійної працездатності, 13.07.2026; причина втрати професійної працездатності, відсоток втрати професійної працездатності професійне захворювання, 40 %; дата встановлення професійного захворювання з 01.04.2026. Основний діагноз: Т75.2 Впливи вібрації; супутні діагнози: Е66.92 Ожиріння, І11.9 Гіпертензивна (гіпертонічна) хвороба серця без (застійної) серцевої недостатності, М17.0 Первинний гонартроз, двобічний. В обґрунтуванні рішення зазначено: помірні обмеження життєдіяльності, рішення безстрокове через пенсійний вік.

ОСОБА_1 неодноразово проходила обстеження та знаходилась на стаціонарному та амбулаторному лікуванні, що підтверджується виписними епікризами та виписками із медичних карток.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з Конституцією України - людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини головним обов`язком держави, що передбачено ст.3 Конституції України.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом, ч.3 ст.43 Конституції України.

Згідно з ст. 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Відповідно до ч. 1, 3 ст.13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Згідно з ч. 2 ст. 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Виходячи з норм ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Частиною 1 ст. 237-1 КЗпП України, передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я.

Позивачу, як вказувалося раніше, згідно акта розслідування хронічного професійного захворювання, встановлено хронічне професійне захворювання. Виробничими факторами, що спричинили захворювання, є шкідливі умови праці позивача на підприємстві відповідача (п.п. 17, 18 Акта). Вказане свідчить про наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача і завданою здоров`ю позивача шкодою.

Згідно роз`яснення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість отриманого захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.

При визначенні розміру моральної шкоди, суд враховує тривалість роботи позивача на ПрАТ «ПівнГЗК», а саме 40 років 01 місяць (загальний), 28 років 06 місяців (за професією), 32 роки 07 місяців (у цеху в умовах впливу шкідливих факторів), характер і тяжкість отриманого позивачем професійного захворювання, що порушує її нормальні життєві зв`язки та викликає фізичні і моральні страждання, відсоток втрати нею професійної працездатності у розмірі 40 % та третю групу інвалідності, встановлену безстроково, тривалість розладу її здоров`я, необхідність лікування, вік позивача, а також те, що відповідачем не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів, що потягло втрату професійної працездатності та визнання позивача особою з інвалідністю ІІІ групи безстроково, що свідчить про тяжкість та незворотність вимушених змін у її життєвих стосунках і неможливість відновлення попереднього стану.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як вона переносить фізичний біль, зазнає порушення свого звичайного способу життя, внаслідок чого переносить моральні страждання.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації.

05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного Суду у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.

Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача про обізнаність позивача про шкідливі умови праці, що надає їй право на пенсію за віком на пільгових умовах, та про звільнення позивача у зв`язку з виходом на пенсію, оскільки такі обставини не знімають з відповідача обов`язку виконати вимоги ч.2 ст.153 КЗпП України та ст.13 Закону України «Про охорону праці» й нести відповідальність за їх невиконання у встановленому законом порядку. Доводи відповідача про наявність у позивача захворювань непрофесійного характеру суд також не приймає до уваги, оскільки відсоток втрати професійної працездатності та інвалідність встановлені позивачу саме внаслідок професійного захворювання, а супутні захворювання суд не враховує при визначенні розміру моральної шкоди.

Щодо вимоги позивача про стягнення моральної шкоди без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпункт 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб, зокрема, юридичну особу (її філію, відділення, інший відокремлений підрозділ), яка незалежно від організаційно правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язана нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі.

Відповідно до пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Отже, чинним податковим законодавством передбачено, що стягнуті за рішенням суду суми на відшкодування шкоди життю та здоров`ю не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21 червня 2022 року у справі № 599/645/21.

Оскільки в даному випадку мова йде про суми відшкодування шкоди, завданої позивачу внаслідок ушкодження здоров`я, моральна шкода підлягає стягненню без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Справляння і сплата податку з доходів фізичних осіб є обов`язком працівника, податковим агентом якого на підставі закону виступає роботодавець, тому суд, задовольняючи вимоги про стягнення зазначених сум на користь особи, визначає такі суми без утримання податку й інших обов`язкових платежів, про що вказує в резолютивній частині рішення.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 7 жовтня 2020 року по справі № 523/14396/19.

Посилання представника відповідача на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 21.05.2025 у справі № 235/3143/24, суд не приймає до уваги, оскільки позивачем заявлено позовну вимогу саме про стягнення моральної шкоди без утримання податків та інших обов`язкових платежів, а тому суд зобов`язаний розглянути цю вимогу та надати їй правову оцінку.

За таких обставин, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку, що з ПрАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» необхідно стягнути на користь ОСОБА_1 320 000 грн на відшкодування моральної шкоди без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Висновки за результатом розгляду позовної заяви

З урахуванням вищевикладеного, надавши належну оцінку представленим у справі доказам у їх сукупності та приймаючи до уваги, що позивач ОСОБА_1 зазнала ушкодження здоров`я, пов`язаного з виконанням нею трудових обов`язків в шкідливих умовах праці на підприємстві відповідача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню. Стягнути з ПрАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 320 000 грн на відшкодування моральної шкоди без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Щодо судових витрат

Згідно положення, закріпленого в п.2 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи.

Як видно з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовом позивач звільнена від сплати судового збору на підставі положення п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Згідно до ст.141 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави.

Оскільки позов має майновий характер - то з Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» слід стягнути на користь держави судовий збір у розмірі 3 200 грн (1 % від стягнутої суми) згідно до приписів Закону України «Про судовий збір».

На підставі ст. 43 Конституції України, ст. ст. 153, 237-1 КЗпП України, керуючись ст.ст.12, 19, 43, 49, 81, 133, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

у х в а л и в

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 320 000 грн (Триста двадцять тисяч гривень 00 копійок) без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» судовий збір у розмірі 3 200 грн (Три тисячі двісті гривень 00 копійок) на користь держави.

В задоволені решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», код ЄДРПОУ 00191023, місцезнаходження за адресою: 50079, м. Кривий Ріг, Тернівський район.

Повний текст судового рішення складено 02 листопада 2026 року.

Суддя

Часті запитання

Який тип судового документу № 141118501 ?

Документ № 141118501 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141118501 ?

Дата ухвалення - 02.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141118501 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141118501 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 141118501, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Судове рішення № 141118501, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу було прийнято 02.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі дані.

Судове рішення № 141118501 відноситься до справи № 215/7409/26

Це рішення відноситься до справи № 215/7409/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку інформації. Це дозволяє продуктивно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141118499
Наступний документ : 141118502