Рішення № 141117672, 02.11.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/7421/26

Провадження № 2/202/5679/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

02 листопада 2026 року Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого - судді Мачуського О.М.

за участю: секретаря судового засідання Карасьової Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпра цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

23 липня 2026 року представник ТОВ «ФК «ЄАПБ» Кудіна А.В. за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» звернулась до Індустріального районного суду міста Дніпра з позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором позики № 7349821 від 31 січня 2026 року, в загальному розмірі 20328,75 гривень.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 31 січня 2026 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ОСОБА_1 укладено Договір позики №7349821, за умовами якого остання отримала грошові кошти та взяв на себе зобов`язання повернути дані кошти й сплатити відсотки за користування ними. Разом з тим, взяті на себе зобов`язання за даним договором ОСОБА_1 не виконував у зв`язку з чим на ним утворилась заборгованість.

22.05.2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 22052026 від 22.05.2026 року, згідно з яким ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №7349821 від 31.01.2026 року в розмірі 20328,75 гривень, з яких: 6500,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 9,10 грн. сума заборгованості за відсотками; 13000,00 гривень сума заборгованості за пенею; 819,65 гривень сума заборгованості за комісією. Після отримання права вимоги, позивач не здійснював нарахування відповідачу жодних штрафних санкції, однак своїх зобов`язань за договором позики відповідач не виконав, у зв`язку з чим позивач, за захистом своїх прав та інтересів, вимушений звернутись до суду.

Ухвалою судді Індустріального районного суду міста Дніпра Мачуського О.М. від 01 вересня 2026 року справу прийнято до провадження та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

Заперечення від учасників справи проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, до суду не подавались.

Правом, передбаченим ст. 178 ЦПК України, щодо подачі відзиву на позовну заяву, відповідач не скористалась

Представник позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ» Кудіна А.В. у судове засідання не з`явилась, натомість в прохальній частині позовної заяви зазначила, що просить розглянути справу без її участі, позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити та не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, згідно з вимогами ст. 128 ЦПК України, будь-яких заяв, заперечень, клопотань до суду не надав, у зв`язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності та ухвалити заочне рішення, відповідно до вимог ст.ст. 280-282 ЦПК України, на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, розглянувши подані стороною документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 31 січня 2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» та ОСОБА_1 укладено Договір позики № 7349821 (з фіксованою диференційованою процентною ставкою) від 31.01.2026 року (далі Договір позики), у вигляді електронного документа, шляхом обміну електронними повідомленнями з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису Позикодавця та електронного підпису одноразовим ідентифікатором Позичальника, згідно Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин 1, 2статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно положень статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із ст. 64 ЦПК України.

Згідно ч. 3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.

Тобто, судова практика у цій категорії справ є незмінною.

Відповідач пройшов реєстрацію в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Сіроко Фінанс», через особистий кабінет надав всі необхідні дані для встановлення особи та оформлення договору та шляхом використання одноразового ідентифікатора FYm318, який через телекомунікаційну систему направлений відповідачу, підписав електронний Договір позики № 7349821 (з фіксованою диференційованою процентною ставкою) від 31.01.2026 року, який містив усі істотні умови, і з якими відповідач ознайомився до моменту укладання.

Позичальник ОСОБА_1 ідентифікований та верифікований за допомогою системи BankID НБУ.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 12 серпня 2022 року у справі № 234/7297/20, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20, від 18 червня 2021 року у справі № 234/8079/20.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що Договір позики № 7349821 (з фіксованою диференційованою процентною ставкою) від 31.01.2026 року укладений у спосіб визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо їх укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Відповідно до п. 1. Договору позики за цим Договором Позикодавець зобов`язується передати Позичальнику у власність грошові кошти (надалі «Позику»), на погоджений умовами Договору строк (надалі «Строк Позики»), шляхом їх перерахування на банківський рахунок Позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення Строку Позики, або достроково, та сплатити Позикодавцю плату (Проценти) від Суми Позики.

Умовами Договору позики також визначено, що сума позики - 6500,00 гривень (п.п. 2.1.); строк договору - 15 днів (п.п. 2.2.); процентна ставка (базова)/день 0,01% (фіксована), діє протягом строку Договору, визначеного в п п 2.2. п. 2 Договору (п.п. 2.3.); комісія за надання позики, від суми позики, зазначеної в п.п. 2.1. п. 2 Договору складає 819,65 гривень ( п.п.2.4.); дата надання позики 31.01.2026 року; дата повернення позики 14.02.2026 року; денна процентна ставка 0,85%; проценти за понадстрокове користування позикою/залишком позики 5,00 % за день; пеня 5,00 %/день; орієнтовна реальна річна процентна ставка 2184,30 %; орієнтовна загальна вартість позики 7328,75 гривень (п. 2).

Також, 31.01.2026 року ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором FYm318, підписав Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, який є додатком № 1 до Договору позики, що містить погоджену сторонами інформацію щодо орієнтованої реальної річної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту для позичальника, порядок повернення платежів, а також іншу додаткову інформацій й обставини, які повідомляються позичальнику.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

ТОВ «Сіроко Фінанс» свої зобов`язання за Договором позики виконало, та надало ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 6500,00 грн., шляхом перерахування 31.01.2026 року на банківську картку позичальника - НОМЕР_1 , номер якої зазначено при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою ТОВ «Европейська платіжна система» вих. № КД-000089788 від 28.05.2026 року.

Відповідач підтвердив виникнення своїх зобов`язань, відповідно до умов укладеного Договору позики, шляхом прийняття виконання зобов`язання позикодавця, а саме отримавши грошові кошти у позику.

Разом з тим, всупереч умов Договору позики, відповідач не виконував своїх зобов`язань, у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість, розмір якої відповідно до складного ТОВ «Сіроко Фінанс» станом на 22.05.2026 року складає 20328,75 гривень, з яких: 6500,00 гривень заборгованість за тілом позики; 9,10 гривень заборгованість за відсотками; 13000,00 гривень заборгованість за пенею; 819,65 гривень заборгованість за комісією.

Щодо наявності у ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги до відповідача за Договором позики № 7349821 (з фіксованою диференційованою процентною ставкою) від 31.01.2026 року, суд зазначає наступне.

22 травня 2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №22052026 від 22 травня 2026 року, за умовами якого, ТОВ «Сіроко Фінанс» відступає належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає зазначені права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників.

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників № 1 від 22 травня 2026 року, ТОВ «Сіроко Фінанс» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за договором позики 7349821 від 31.01.2026 року в розмірі 20328,75 гривень, з яких: 6500,00 гривень сума заборгованості за основною сумою боргу; 819,65 гривень сума заборгованості за комісією; 9,10 гривень сума заборгованості за відсотками; 13000,00 гривень сума заборгованості за пенею (п.259).

За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина перша статті 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077, ч. 1 ст. 1084 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Отже, до ТОВ «ФК «ЄАПБ», відповідно до укладеного Договору факторингу №22052026 від 22 травня 2026 року, перейшло право грошової вимоги до відповідача за Договором позики № 7349821 (з фіксованою диференційованою процентною ставкою) від 31.01.2026 року.

Після отримання права вимоги, ТОВ «ФК «ЄАПБ» не здійснювало нарахування відповідачу жодних штрафних санкцій, однак своїх зобов`язань за договором позики відповідач не виконав, заборгованість не погашав.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Тобто ухиляючись від сплати заборгованості за позикою, відповідач порушує зобов`язання за даними договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Суд бере до уваги, що відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання за Договором позики № 7349821 (з фіксованою диференційованою процентною ставкою) від 31.01.2026 року, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість, яка відповідно до наданих позивачем розрахунків складає 20328,75 гривень, з яких: 6500,00 гривень сума заборгованості за основною сумою боргу; 819,65 гривень сума заборгованості за комісією; 9,10 гривень сума заборгованості за відсотками; 13000,00 гривень сума заборгованості за пенею.

Вирішуючи вимогу про стягнення неустойки, суд керується наступним.

Відповідно до ЗУ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 року, а також п. 18 Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року № 183/7850/22(61-14740св23) зазначив тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

З аналізу положень пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, суд доходить висновку, що на Договір позики № 7349821 (з фіксованою диференційованою процентною ставкою) від 31.01.2026 року розповсюджується дія даного пункту, а неустойка (пеня) за невиконання ОСОБА_1 зобов`язань за даним Договором позики в розмірі 13000,00 гривень, нарахована в період дії в Україні воєнного стану, та відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, підлягає списанню позикодавцем.

Отже, відсутні правові підстави для стягнення даної суми з відповідача на користь позивача, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

За таких обставин, оцінивши надані позивачем докази, оскільки доказів повернення позики чи спростування вказаних позивачем обставин, на час розгляду справи відповідачем не надано, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором позики № 7349821 (з фіксованою диференційованою процентною ставкою) від 31.01.2026 року в розмірі 7328,75 гривень, з яких: 6500,00 гривень сума заборгованості за основною сумою боргу; 819,65 гривень сума заборгованості за комісією за надання позики; 9,10 гривень сума заборгованості за відсотками за користування позикою.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 133 ПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

За звернення до суду з позовною заявою в електронному вигляді з використанням підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» у відповідності до вимог ЗУ «Про судовий збір», позивачем були понесені витрати з оплати судового збору в сумі 2662,40 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 169203 від 21.07.2026 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ» пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, підлягають стягненню судові витрати з оплати судового збору в розмірі 959,83 гривень.

Керуючись ст. ст. 16, 526-530, 610-612, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 13, 19, 81, 82, 141, 263, 264, 265, 280-282 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: Київська область, Броварський район, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, заборгованість Договором позики № 7349821 (з фіксованою диференційованою процентною ставкою) від 31.01.2026 року в розмірі 7328,75 гривень, з яких: 6500,00 гривень сума заборгованості за основною сумою боргу; 819,65 гривень сума заборгованості за комісією за надання позики; 9,10 гривень сума заборгованості за відсотками за користування позикою.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: Київська область, Броварський район, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, понесені витрати зі сплати судового збору в розмірі 959,83 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі, якщо повне рішення не було вручено позивачу у день його проголошення або складення, останній право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.М. Мачуський