Ухвала суду № 141117239, 02.11.2026, Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/725/24

Провадження № 2-др/302/11/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 року селище Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді Повідайчика О.І.

за участі:

секретаря судового засідання Куруц В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку загального позовного провадження питання ухвалення додаткового судового рішення в цивільній справі за позовом Міжгірської селищної ради до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

29 травня 2026 року Міжгірський районний суд Закарпатської області ухвалив рішення в зазначеній цивільній справі, яким задовольнив позов Міжгірської селищної ради до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки. Не погодившись із вказаним судовим рішення відповідач ОСОБА_1 , діючи через представницю адвокатку Кериту М.В. оскаржив зазначене рішення в апеляційному порядку. Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 05 жовтня 2026 року справу було повернуто до Міжгірського районного суду Закарпатської області для ухвалення додаткового рішення.

Справа надійшла до Міжгірського районного суду Закарпатської області 23 жовтня 2026 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 270 ЦПК України суд призначив на 02 листопада 2026 року судове засідання для вирішення питання ухвалення додаткового судового рішення.

В судове засідання учасники не з`явились, про час і місце його проведення були повідомлені належним чином. Представник позивача - адвокат Рішко С.І. та третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору на стороні позивача ОСОБА_2 подали заяви про проведення судового засідання за їх відсутності.

Розглянувши ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 05 жовтня 2026 року, оглянувши матеріали справи суд установив такі обставини й дійшов таких висновків. В провадженні Міжгірського районного суду Закарпатської області перебувала зазначена цивільна справа. За результатами розгляду вказаної справи Міжгірський районний суд Закарпатської області 29 травня 2026 року ухвалив рішення, яким позов Міжгірської селищної ради до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки задовольнив. Зобов`язав ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) звільнити самовільно захоплену частину земельної ділянки комунальної власності шляхом демонтування огорожі самочинно спорудженої на дорозі загального користування за адресою: АДРЕСА_1 . Вирішив питання розподілу судових витрат.

Не погодившись із вказаним судовим рішення відповідач ОСОБА_1 , діючи через представницю адвокатку Кериту М.В. оскаржив зазначене рішення в апеляційному порядку.

Під час апеляційного перегляду Закарпатський апеляційний суд звернув увагу на тому, що Міжгірська селищна рада звернувшись із цим позовом до суду просила зобов`язати ОСОБА_1 :

1) демонтувати самочинно споруджену ним огорожу на дорозі загального користування по АДРЕСА_1 , зображену на план-схемі, що є додатком до Акту роботи комісії Міжгірської селищної ради від 07.09.2023, звільнивши самовільно захоплену ним земельну ділянку комунальної власності орієнтовно площею 0,0035 га;

2) привести вказану ділянку до стану придатного для використання за цільовим призначенням.

При вирішенні спору суд першої інстанції вирішив питання про право та не зазначив які саме дії треба виконати відповідачеві. Зобов`язавши ОСОБА_1 звільнити самовільно захоплену частину земельної ділянки комунальної власності, шляхом демонтування огорожі самочинно спорудженої на дорозі загального користування за адресою: АДРЕСА_1 , суд першої інстанції не зазначив площу самовільно захопленої частини земельної ділянки комунальної власності, яку слід звільнити відповідачеві.

Крім того, суд першої інстанції не ухвалив рішення стосовно позовної вимоги Міжгірської селищної ради про зобов`язання ОСОБА_1 привести вказану земельну ділянку до стану придатного для використання за цільовим призначенням.

У зв`язку з цим ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 05 жовтня 2026 року справу було повернуто до суду першої інстанції для ухвалення додаткового рішення.

Відповідно до ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

З рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 29 травня 2026 року слідує, що вирішуючи цей спір на підставі наявних у матеріалах справи доказів, суд установив, зокрема, що ОСОБА_1 , встановлюючи огорожу по межах належної йому на праві власності земельної ділянки з кадастровим номером 2122483301:01:006:0013 з північно-західної її сторони здійснив заступ на земельну ділянку комунальної власності загального користування, внаслідок чого самовільно захопив її частину площею 38 кв.м. Водночас рішенням суду від 29 травня 2026 року не вирішено питання щодо площі самовільно захопленої частини земельної ділянки комунальної власності, яку слід звільнити відповідачеві.

При вирішенні спору суд дійшов висновку про задоволення позову, проте у резолютивній частині рішення відсутнє відображення щодо вирішення вимоги про приведення ділянки до стану, придатного для використання за цільовим призначенням.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України відновлення становища, яке існувало до порушення є одним із передбачених законом способів захисту порушеного права.

Згідно із частиною 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

За пунктом "б" частини 3 статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав.

Особа, яка використовувала земельну ділянку з порушенням прав власника земельної ділянки, повинна привести земельну ділянку у придатний для використання стан, включаючи знесення споруд за власні кошти.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

За змістом статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" про самовільне зайняття земельної ділянки свідчить вчинення особою будь-якої дії, спрямованої на фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

З врахуванням викладеного вимоги позивача про зобов`язання відповідача звільнити самовільно захоплену частину земельної ділянки комунальної власності площею 38 кв.м. та привести вказану ділянку до стану, придатного для використання за цільовим призначенням підлягають задоволенню, шляхом ухвалення додаткового рішення суду.

На підставі наведеного, керуючись ст. 259, 263-265, 270 та 273 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

В цивільній справі за позовом Міжгірської селищної ради до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки ухвалити додаткове рішення.

Зобов`язати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) звільнити самовільно захоплену частину земельної ділянки комунальної власності площею 38 кв.м. шляхом демонтування огорожі самочинно спорудженої на дорозі загального користування за адресою: АДРЕСА_1 та привести вказану ділянку до стану, придатного для використання за цільовим призначенням.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду безпосередньо протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя О. І. Повідайчик