Рішення № 141116692, 02.11.2026, Любомльський районний суд Волинської області

Справа № 163/1658/26

Провадження № 2/163/614/26

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

( З А О Ч Н Е )

02 листопада 2026 року Любомльський районний суд Волинської області

в складі головуючого судді Павлуся О.С.

з участю секретаря Костюк Р.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Любомль Волинської області в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ТОВ «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

У позовній заяві представник позивача ТОВ «Свеа Фінанс» просить ухвалити рішення про стягнення з відповідача ОСОБА_1 20443,81 гривень заборгованості за кредитним договором №5428349 від 01.04.2025.

Вимоги обґрунтовано тим, що 01.04.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем ОСОБА_1 шляхом обміну електронними повідомленнями у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію» укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5428349, за умовами якого відповідач отримав кредит в розмірі 5200,00 гривень на строк 360 днів, зі сплатою процентів 0,95% в день кожні 30 днів. Кредитні зобов`язання відповідач виконував частково. Право вимоги за вказаним кредитним договором на підставі договору факторингу № 01.02-5/26 від 23.02.2026 перейшло до ТОВ «Свеа Фінанс». Станом на дату звернення до суду із цим позовом заборгованість відповідача становить всього 20443,81 грн, з яких: 5199,97 грн сума кредиту, 12643,84 грн відсотки, 2600,00 грн пеня, штраф.

Провадження в справі відкрито ухвалою суду від 09 липня 2026 року, розгляд позову постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

У зв`язку з поверненням адресованого відповідачу поштового відправлення з копією вказаної ухвали без вручення з причин відсутності адресата за зареєстрованим місцем проживання, ухвалою від 01 вересня 2026 року судом постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

У судове засідання сторони не з`явились.

Представник позивача у позовній заяві просила розглянути справу за її відсутності та висловила згоду на ухвалення заочного рішення.

Відповідач про розгляд справи по суті тричі належним чином був повідомлений, у тому числі шляхом публікації судового оголошення на офіційному сайті судової влади, однак в судові засідання не з`явився, відзиву на позов не подав, про причини неможливості розгляду справи за його відсутності не сповістив.

Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 в справі № 911/3142/19 висловив правову позицію про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду.

За таких обставин суд провів заочний розгляд позову без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку ч.2 ст.247, ст.ст.280, 281 ЦПК України.

Аналізом доказів по справі суд встановив наступні фактичні обставини.

01.04.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір № 5428349 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 5200,00 грн на строк 360 днів, зі сплатою відсотків за користування кредитом за стандартною процентною ставкою 0,95% на день, які сплачуються кожні 30 днів.

Перерахування ТОВ «Лінеура Україна» кредитних коштів в сумі 5200,00 грн на платіжну картку відповідача ОСОБА_1 підтверджується листом ТОВ «Пейтек» від 23.02.2026 за №20260223-219.

На підставі укладеного із ТОВ «Лінеура Україна» договору факторингу №01.02-5/26 від 23.02.2026 позивач ТОВ «Свеа Фінанс» набуло право вимоги до відповідача за указаним кредитним договором.

Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 23.02.2026 у відповідача наявна заборгованість в загальному розмірі 20443,81 грн., яка складається з тіла кредиту в сумі 5199,97 грн., відсотків за користування кредитом в сумі 12643,84 грн, пені/штрафу в сумі 2600,00 грн.

За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У частині 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст.639 ЦК України).

Статтю 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» (далі Закон) визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно з ч.ч.3, 4, 6 ст.11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч.12 ст.11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст.610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

За змістом ч.ч.1, 2 ст.10561 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Стаття 1077 ЦК України передбачає, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ст.1078 ЦК України).

На підтвердження існування у відповідача кредитного зобов`язання за договором №5428349 від 01.04.2025 позивач надав належні та допустимі докази, а саме сам кредитний договір, підтвердження перерахування на банківську картку відповідача кредитних коштів та договір факторингу, на підставі якого позивач набув права вимоги до відповідача за указаним кредитним договором.

З кредитного договору вбачається, що у відповідності до вимог ч.1 ст.638 ЦК України між його сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства, у тому числі Закону України «Про електронну комерцію».

Після підписання кредитного договору у його сторін виникли взаємні права та обов`язки щодо надання кредитних коштів і їх повернення зі сплатою відповідних відсотків за користування.

Досліджені у справі докази дають достатні підстави для висновку, що свої договірні зобов`язання первісний кредитор ТОВ «Лінеура України» виконав в повному обсязі та надав відповідачу кредит в обумовленій договором сумі.

Натомість, відповідач свої договірні зобов`язання у визначений договором строк не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість, що підтверджується доданим до позову розрахунком заборгованості первісного кредитора.

Загальна сума заборгованості за цим розрахунком становить 20443,81 гривень, з яких: 5199,97 грн - тіло кредиту, 12643,84 грн - відсотки, 2600,00 грн штрафи/пеня.

Аналогічна сума заборгованості відображена у реєстрі боржників до договору факторингу та у такій же сумі заявлена до стягнення позивачем.

Відповідач зі своєї сторони не заперечив і не спростував наданого позивачем розрахунку заборгованості, а тому не приймати його як доказ суми кредитної заборгованості у суду відсутні підстави.

Стосовно заявленої до стягнення заборгованості по пені/штрафу суд зазначає наступне.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 на території України введений воєнний стан, який неодноразово продовжувався і триває нині, що є загальновідомим фактом.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача пені/штрафу не ґрунтується на вимогах Закону, оскільки прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання за кредитним договором відбулося у період дії на території України воєнного стану, у зв`язку із чим вона звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця пені/штрафу за таке прострочення, тому заявлена у цій частині вимога є безпідставною і задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.3 ст.12 ЦПК України).

Дослідженими у справі доказами повно та об`єктивно доведено, що відповідач взятого на себе зобов`язання щодо погашення кредиту та сплати відсотків за його користування не виконав, тим самим порушив умови договору, у зв`язку із чим у нього утворилась заборгованість, яка складається із тіла кредиту в сумі 5199,97 грн та відсотків в сумі 12643,84 грн, а всього 17843,81 грн, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.

Разом з тим, не підлягають задоволенню вимоги про стягнення з відповідача пені/штрафу через її невідповідність вимогам закону.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно із ч.1 ст.141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог із розрахунку задоволення 87,28% таких вимог.

Керуючись ст.ст.259, 264, 265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Свеа Фінанс» заборгованість за кредитним договором №5428349 від 01.04.2025 в загальній сумі 17843 (сімнадцять тисяч вісімсот сорок три) гривні 81 копійку, з яких:

- 5199 (п`ять тисяч сто дев`яносто дев`ять) гривень 97 копійок кредитних коштів;

- 12643 (дванадцять тисяч шістсот сорок три) гривні 84 копійки відсотків.

У задоволенні решти заявлених позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Свеа Фінанс» 2323 (дві тисячі триста двадцять три) гривні 74 копійки судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте Любомльським районним судом за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному апеляційному порядку.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Інформація про сторін:

позивач - ТОВ «Свеа Фінанс»; місце знаходження - вулиця Іллінська, буд.8, місто Київ; код ЄДРПОУ 37616221;

відповідач - ОСОБА_1 ; місце проживання АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Головуючий : суддя О.С.Павлусь