Рішення № 141115734, 29.10.2026, Чернівецький районний суд міста Чернівців (до 25.04.2025 - Першотравневий районний суд м. Чернівців)

Єдиний унікальний номер 725/7686/25

Номер провадження 2/725/2673/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.2026 Чернівецький районний суд міста Чернівців в складі:

головуючого судді Стоцька Л. А.

за участю секретаря: Танасійчук А.В.

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Укрвторресурси-Буковина», приватного виконавця Доготар Миколи Вікторовича, Акціонерного товариства «Універсал БАНК» про повернення безпідставно набутого майна, відшкодування моральної шкоди та судових витрат,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про повернення безпідставно набутого майна, відшкодування моральної шкоди та судових витрат.

В обґрунтування позову зазначила, що 15.05.2024 Першотравневим районним судом м. Чернівці було видано судовий наказ № 725/3583/24 про стягнення з неї ОСОБА_1 заборгованості на користь ТОВ «Укрвторресурси Буковина». На підставі зазначеного наказу приватним виконавцем Доготаром М.В. було відкрито виконавче провадження № 78165125 та 27.05.2025 приватним виконавцем винесена постанова про арешт її коштів у межах суми звернення стягнення, з урахуванням винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження, яка становила 6416,43 грн.

03.06.2025 року з її рахунку було примусово стягнуто 6416,43 грн, з яких 545,95 грн це основна винагорода приватного виконавця, 411,00 грн - витрати виконавчого провадження та 5459,48 грн були перераховані стягувачу - ТОВ «Укрвторресурси-Буковина». Рахунок, з якого було стягнуто кошти, є соціальним рахунком спеціального призначення, на який надходять державні виплати при народженні та догляді за дитиною. Єдиним рахунком, на який надходять ці кошти, є її поточний соціальний рахунок в АТ «Універсал Банк» № НОМЕР_1 , що підтверджується відповідною довідкою виданою Департаментом соціальної політики Чернівецької міської ради.

Відповідно до ст. 73 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на соціальні виплати заборонено.

Після накладання арешту вона неодноразово намагалася повідомити приватного виконавця Доготара М.В. та АТ Універсал Банк про соціальний характер рахунку і незаконність звернення стягенння на кошти допомоги при народженні дитини. Це робилося шляхом телефонних звернень до офісу виконавця, повідомлень у службу підтримки банку, елекронних листів до банку з проханням зняти арешт. Незважаючи на це, жодних дій для перевірки походження коштів або зняття арешту не було вжито. Натомість представники банку відповідали формально, посилаючись на виконання постанови виконавця, а помічниця приватного виконавця дозволяла собі неетичні висловлювання, насмішки та обвинувачення, що принижувало її гідність та завдавало додаткових моральних страждань. 16.06.2025 ухвалою Першотравневого районного суду м. Чернівці судовий наказ № 725/3583/24, на підставі якого виконувалося виконавче провадження № 78165125 приватним виконавцем Доготар М.В., було скасовано, тобто правова підстава для стягнення з неї коштів відпала.

Просила стягнути з ТОВ «Укрвторресурси-Буковина» на її користь безпідставно набуті кошти в сумі 5459,48 грн. Стягнути з приватного виконавця Доготара М.В. на її користь безпідставно утримані кошти в сумі 956,95 грн., з яких 545,95 грн це основна винагорода приватного виконавця, а 411,00 грн - витрати виконавчого провадження. Стягнути з АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» солідарно з приватним виконавцем Доготаром М.В. на її користь моральну шкоду у розмірі 10 000 гривень, спричинену їхньою протиправною бездіяльністю, яка призвела до незаконного стягнення соціальних коштів, призначених для утримання дитини. Стягнути з АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» солідарно з приватним виконавцем Доготар М.В. на її користь судові витрати та витрати на поштове пересилання.

У поданому відзиві представник відповідача ТОВ «Укрвторресурси Буковина» просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на наступне. Відповідач звертався до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з позивача солідарної заборгованості за надані послуги ЖКГ в сумі 5217,24 грн. та 242 грн. 24 коп. судового збору. 15.05.2024 Першотравневим районним суду м.Чернівці видано судовий наказ у справі №725/3583/24, у якій позивач був серед солідарних боржників. Згідно офіційного сайту Автоматизованої системи виконавчого провадження відносно позивача 23.05.2025 відкрито виконавче провадження № АСВП: 78165125, тобто у період чинності судового наказу у справі, і вказане виконавче провадження є завершеним. Ухвалою Чернівецького районного суду міста Чернівців від 16.06.2025 скасовано судовий наказ Першотравневого районного суду м. Чернівці від 15.05.2024 у справі №725/3583/24. Аргументи позивача щодо порушення його прав та безпідставності набутого майна ґрунтуються на хибному тлумаченні права. Скасування судового наказу не свідчить про безпідставність вимог стягувача у наказному провадженні та стягувач не є позбавлений права на звернення до суду в порядку позовного провадження.

Щодо наявності підстав на отримання коштів за надані послуги хочемо також зазначити наступне. ТОВ "Укрвторресурси - Буковина" належним чином виконує взяті на себе зобов`язання та надає послуги вивезення твердих побутових відходів за адресою позивача на підставі публічного договору про надання послуг з поводження з побутовими відходами, який розміщено на офіційному сайті ТОВ "Укрвторресурси - Буковина". Публічний договір вважається укладеним на підставі абзаців 1 та 2 ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», оскільки співвласники багатоквартирного будинку не уклали відповідний договір із виконавцем послуги протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на веб-сайті виконавця послуги та Чернівецької міської ради. Відповідно до правової позиції висловленої Верховним Судом України у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс 15 та яка підтверджена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18) вказано, що відсутність письмового договору між сторонами не може бути підставою для звільнення від сплати вартості фактично отриманих споживачем житлово-комунальних послуг. Позивач не повідомляла відповідача про тимчасову відсутність в житловому приміщенні понад 30 календарних днів із наданням документального підтвердження в порядку п. 6 ч. 1 ст. Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

У поданій відповіді на відзив позивач зазначила, що 03.06.2025 приватним виконавцем Доготар М.В. було списано кошти, на користь ТОВ «Укрвторресурси-Буковина», з рахунку, на який надходять державні соціальні виплати на дитину. Це є прямим порушенням закону. Пункт 1 ч. 1 ст. 73 Закону України «Про виконавче провадження»: не може бути звернено стягнення на допомогу при народженні дитини, допомогу на дітей, інші соціальні виплати, що виплачуються за рахунок державних коштів. 16.06.2025 року ухвалою суду було скасовано судовий наказ від 15.05.2024. Тому твердження відповідача, що «скасування наказу не означає безпідставності стягнення», є юридично некоректним та суперечить закону. Відповідач отримав кошти: з порушенням ст. 73 Закону про виконавче провадження, на підставі судового наказу, який уже скасований, а значить кошти є безпідставно набутими у розумінні ст. 1212 ЦК України.

1.3. Право на поворот виконання є, перш за все, правом, але не обов`язком і виключним способом захисту. Ст. 16 ЦК України прямо передбачає, що особа може: вимагати повернення безпідставно набутих коштів (ст. 1212 ЦК), не обмежуючи себе якимось єдиним способом. Жодна норма не забороняє подати позов про стягнення безпідставно набутого майна, особливо коли: наказ вже не існує, а кошти перебувають у відповідача.

Питання про наявність або відсутність боргу не є предметом цієї справи. Відповідач у відзиві намагається змістити фокус та переконати суд, що я «маю борг».

Проте предмет цього позову є повернення незаконно та безпідставно списаних коштів з соціального рахунку, відшкодування моральної шкоди та судових витрат. Тож такі твердження відповідача є спробою штучно відвернути увагу від факту незаконного привласнення її грошей.

Щодо відсутності повноважень ТОВ «Укрвторресурси-Буковина» на надання послуг

за моєю адресою (вул. Володимира Великого / Герцена). Документи, які відповідач сам же додав до відзиву, чітко визначають межі території, на якій ТОВ «Укрвторресурси-Буковина» може надавати послуги. Ухвала суду від 16.04.2024 року вже встановила, що ТОВ «Укрвторресурси-Буковина» не обслуговує її адресу.

Також, ТОВ «Укрвторресурси-Буковина» ніколи не повідомляло її чи її сім`ю про існування будь-якої заборгованості, не надсилало: письмових повідомлень, претензій, вимог про сплату, попереджень про можливе звернення до суду. ТОВ «Укрвторресурси-Буковина» обрало інший шлях: не повідомляючи споживача взагалі, систематично подає заяви у наказне провадження з метою отримання судового наказу без доказів та без можливості для особи оперативно надати заперечення. Це є завідомо недобросовісною практикою, спрямованою на незаконне отримання коштів у спрощеному (наказному) провадженні. Її родина не є злісними неплатниками, і за наявності правомірних підстав для нарахування плати таке питання було б врегульоване добровільно. Проте відповідач умисно не інформував про борг, оскільки не мав законних підстав для його нарахування, що підтверджено вже ухвалою від 16.04.2024 про відмову у видачі наказу.

З огляду на велику кількість аналогічних випадків у м. Чернівці, ці дії відповідача носять системний, а не випадковий характер, що додатково підтверджує зловживання процесуальними правами (ст. 44 ЦПК України) та їх умисний характер. Ці обставини безпосередньо підтверджують завдану їй моральну шкоду. Її негативні переживання та стрес не є надуманими вони спричинені: незаконним втручанням у рахунок з дитячими виплатами, порушенням мого права як матері, навмисним створенням боргової заборгованості, якої фактично не існувало, системним поданням компанією неправдивих документів.

Таким чином, моральна шкода є прямим наслідком неправомірної поведінки

відповідача. Хоча вимога про стягнення моральної шкоди була первісно заявлена до приватного виконавця та банку, вказала, що дії ТОВ «Укрвторресурси- Буковина», виявлені після подачі позову, також спричинили їй істотні моральні страждання.

Зокрема: повторне та свідоме подання заяви про видачу судового наказу попри існуючу ухвалу про відмову; введення суду в оману щодо території обслуговування; незаконне стягнення коштів зі соціального рахунку дитини; відмова повернути кошти після скасування наказу. Ці обставини не змінюють предмет або підстави позову, але поглиблюють підстави моральної шкоди, заявленої у позові.

У поданих запереченнях на відповідь на відзив представник ТОВ «Укрвторресурси-Буковина» зазначив, що у цій справі закон визначає конкретний належний спосіб захисту оспореного права щодо повернення коштів, сплачених на виконання скасованого судового наказу, а саме згідно положень ч. 3 ст. 171 ЦПК України, відповідно до яких в ухвалі про скасування судового наказу суд за клопотанням боржника вирішує питання про поворот виконання судового наказу в порядку, встановленому статтею 444 цього Кодексу.

Таким чином, оскільки у справі, що розглядається, грошові кошти отримані на підставі судового наказу, який в подальшому скасовано, належним способом захисту оспореного права є звернення до суду в порядку у порядку, передбаченому статтею 444 ЦПК України, а тому у задоволенні позову про стягнення безпідставно набутих коштів у порядку статті 1212 ЦК України слід відмовити.

Крім того, позивач не повідомляла відповідача про тимчасову відсутність в житловому приміщенні понад 30 календарних днів із наданням документального підтвердження в порядку п. 6 ч. 1 ст. Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Також, твердження позивача про те, що відповідач ніби-то не є виконавцем послуги за адресою позивача, не відповідають дійсності.

У наслідок відмови у видачі судового наказу у справі №725/3185/24 відповідачем було доопрацьовано заяву про видачу судового наказу у справі № 725/3583/24, зокрема додано до заяви витяги з графіків вивезення сміття по вул. Володимира Великого (Герцена) (копії додаються, оригінал знаходиться у Чернівецькій міській раді).

Таким чином, повторне подання доопрацьованої заяви про видачу судового наказу не є зловживанням процесуальними правами чи іншими недобросовісними діями, а є правом відповідача, передбаченим ч. 1 ст. 166 ЦПК України.

Пунктом 1.2. рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 11.12.2020р. № 602/27 «Про визначення виконавців послуг з вивезення побутових відходів на окремих територіях м. Чернівців» визнано виконавцем послуги з вивезення побутових відходів строком на 10 років товариство з обмеженою відповідальністю «Укрвторресурси-Буковина» на території, межі якої зазначені у додатку 2.

У додаткових поясненнях позивач зазначила, що поворот виконання можливий лише коли існує рішення суду. Інститут повороту виконання регулюється виключно нормами процесуального права статтями 444445 ЦПК України та застосовується лише у випадку, коли: було рішення суду, воно було виконане, і пізніше скасоване або змінене. У її випадку не існувало жодного рішення суду по суті спору.

Стягнення було незаконним з першого дня відповідно до ст. 73 Закону «Про виконавче провадження»: «На кошти соціального призначення, у тому числі допомогу на дитину, не може бути звернено стягнення ні за яких умов». Приватний виконавець списав саме соціальні виплати на дитину, що підтверджено: випискою АТ «Універсал Банк»; довідкою Департаменту соціальної політики Чернівецької МР.

Отже, стягнення було незаконним НЕ через скасування наказу, а через сам факт накладення арешту. Тобто поворот виконання до таких коштів взагалі не застосовується, бо вони були списані незаконно, а не тимчасово законно. Тому спосіб захисту саме ст. 1212 ЦК України, оскільки кошти були списані незаконно, кошти отримав відповідач,

підстава для отримання коштів ніколи не існувала, наказ вже скасовано, виконавець не мав права списувати дитячі виплати, тому кошти підлягають поверненню як: безпідставно набуте майно. ТОВ Укрвторресурси-Буковина є прямим набувачем цих коштів.

У поданому відзиві представник АТ «Універсал банку» зазначив, що 17.08.2024 ОСОБА_1 звернулася у мобільному за стосунку monobank з Заявою Клієнта про відкриття поточного рахунку № НОМЕР_1 в національній валюті гривні для здійснення валютно-обмінних операцій. Заява підписана шляхом накладення ЕЦП. До рахунку емітовано білу картку. Статтею 2 Роділу 8. «Картки monobank | Universal Bank» Глави ІІ. «Загальні умови випуску та обслуговування Платіжних карток» Умов і правил визначено: «Біла картка monobank - це дебетова платіжна картка, основною метою якої є отримання регулярних платежів: заробітної плати, стипендії, пенсії тощо. Дебетова картка немає кредитного ліміту, тому ви можете використовувати лише власні кошти. Зазвичай, використовують дебетову картку для диверсифікації гаманців: розділяючи витрати у кредит за кредитною карткою та власні кошти за дебетовою». Тобто рахунок № НОМЕР_1 є поточним, а не соціальним спеціального призначення. Звертаючись з позовними вимогами до АТ «Універсал Банк» позивачка помилково вважає, що банк порушив її права під час примусового виконання судового рішення (судового наказу), адже банки не входять до кола осіб на яких покладається примусове виконання судових рішень відповідно до Законів України «Про виконавче провадження» та «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

У випадку примусового списання грошових коштів з рахунку позивачки АТ «Універсал Банк» діяв в порядку визначеному Законом України «Про платіжні послуги», яким визначено поняття та загальний порядок виконання платіжних операцій в Україні, установлено права, обов`язки та відповідальність учасників платіжного ринку України.

АТ «Універсал Банк», отримавши від приватного виконавця платіжну інструкцію про стягнення грошових коштів з ОСОБА_1 зобов`язаний був перевірити виключно відповідність реквізитів визначених ст. 43 Закону України «Про платіжні послуги».

02.06.2025 АТ «Універсал Банк» отримав у СЕП України (система електронних платежів України) від приватного виконавця Доготоар М.В. платіжну інструкцію (платіжну вимогу доручення) про списання з рахунку НОМЕР_1 ОСОБА_1 грошових коштів 6416,43 грн з призначенням платежу «стягнення; за ВП № 78165125; з виконання виконавчого документу; Судовий наказ; № 725/3583/24; виданий; 15.05.2024; документ видав; Першотравневий районний суд м. Чернiвцi.» (Прінтскрін екрану з внутрішньої системи банку додається).

03.06.2025 АТ «Універсал Банк» виконав платіжну інструкцію відповідно до зазначених в ній реквізитів - з рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_1 перераховано 6 416,43 грн на рахунок НОМЕР_2 , Приватного виконавця Доготар М. В., ЄДРПОУ 2993317193, з призначенням платежу «Повне стягнення; за ВП № 78165125; з виконання виконавчого документу; Судовий наказ; №725/3583/24; виданий; 15.05.2024; документ видав; Першотравневий районний суд м. Чернiвцi» (копія квитанції № C452-MB01-A820-9B8M від 03.06.2025 додається).

З огляду на значене, АТ «Універсал Банк» діяв в порядку визначеному спеціальним законодавством, що регулює проведення банками платіжних операцій.

Щодо стягнення моральної шкоди, зазначив, що позивачем у позові не обґрунтувано спричинення моральної шкоди, не наведено обґрунтованого розрахунку завданої шкоди, не надано жодного доказу на підтвердження її спричинення.

Враховуючи вищевикладене, просив відмовити в задоволенні позову.

У поданій відповіді на відзив позивач зазначила, що перед відкриттям рахунку вона, як добросовісний користувач банківських послуг, звернулася до служби підтримки Monobank (АТ «Універсал Банк») у месенджері Viber з чітким і конкретнім запитом відкрити рахунок саме для отримання державних соціальних виплат на дитину. Вона не зобов`язана знати внутрішню технічну класифікацію рахунків, оскільки саме банк як професійний учасник фінансового ринку зобов`язаний запропонувати відповідний продукт згідно із заявленою клієнтом метою. Саме з цієї причини працівник банку повідомив, що біла картка Monobank (АТ «Універсал Банк») підходить для отримання таких виплат, запропонувавши відкрити саме її. Факт того, що біла картка призначена для регулярних надходжень, у тому числі соціальних, підтверджується і самим відповідачем у відзиві. Доводи відповідача про те, що «соціальних рахунків не існує в законі», є маніпулятивними. Вона не стверджувала існування окремого виду рахунку «соціальний».

ЇЇ правова позиція полягає в іншому і повністю відповідає законодавству: закон захищає соціальні кошти, а не тип рахунку. Соціальний характер коштів був очевидним та зафіксованим у системі самого банку. 06.05.2025 року на рахунок було зараховано соціальну допомогу при народженні дитини у розмірі 18 920 грн, що підтверджується скріншотом з мобільного застосунку Monobank, де чітко зазначено призначення платежу: «Виплата соціальна допомога за травень 2025». Більше того: це була перша і єдина операція по рахунку до моменту арешту; нших надходжень, у тому числі «валютних», не було.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України судове засідання проводилось без технічної фіксації.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

З матеріалів справи убачається, що 15.05.2024 Першотравневим районним суду м.Чернівці видано судовий наказ у справі №725/3583/24, у якій позивач був серед солідарних боржників.

На підставі зазначеного наказу приватним виконавцем Доготаром М.В. було відкрито виконавче провадження № 78165125 та 27.05.2025 приватним виконавцем винесена постанова про арешт її коштів у межах суми звернення стягнення, з урахуванням винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження, яка становила 6416,43 грн.

03.06.2025 року з її рахунку було примусово стягнуто 6416,43 грн, з яких 545,95 грн це основна винагорода приватного виконавця, 411,00 грн - витрати виконавчого провадження та 5459,48 грн були перераховані стягувачу - ТОВ «Укрвторресурси-Буковина» (а.с.7-12).

Ухвалою Чернівецького районного суду міста Чернівців від 16.06.2025 скасовано судовий наказ Першотравневого районного суду м. Чернівці від 15.05.2024 у справі №725/3583/24 (а.с.6).

Так, звертаючись до суду із вищевказаним позовом, ОСОБА_1 , посилаючись на скасування судового наказу, просила стягнути з відповідачІВ стягнуті з неї грошові кошти як безпідставно набуте майно.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Під відсутністю правової підстави розуміють такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 910/3395/19, від 23 квітня 2019 року у справі № 918/47/18, від 01 квітня 2019 року у справі № 904/2444/18.

Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22 березня 2016 року у справі № 6-2978цс15 та від 03 червня 2016 року у справі № 6-100цс15.

Кондикційний позов (позов про повернення безпідставно набутого майна) урегульовано нормами матеріального права, а поворот виконання рішення процесуального права. За змістом кондикційний позов та поворот виконання рішення схожі, проте не є тотожними та регулюються різними нормами права.

Зокрема, поворот виконання рішення це процесуальна форма захисту прав боржника. Він можливий лише після набрання судовим рішенням законної сили. Його суть у поверненні стягувачем боржнику всього одержаного за скасованим рішенням.

У Рішенні Конституційного Суду України від 02 листопада 2011 року № 13-рп/2011 у справі за конституційним зверненням військової частини щодо офіційного тлумачення положення пункту 28 частини першої статті 293 ЦПК України у взаємозв`язку з положеннями пунктів 2, 8 частини третьої статті 129 року Конституції України вказано, що поворот виконання рішення це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.

За частиною 1 статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 444 ЦПК України суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо під час нового розгляду справи він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Згідно з частиною дев`ятою статті 444 ЦПК України, якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом (частина перша статті 446 ЦПК України).

Отже, поворот виконання судового рішення, можливий у будь-якому випадку, незалежно від того, в якому порядку скасовано таке судове рішення.

Поворот виконання судового рішення полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням.

Тому суди на забезпечення такої гарантії відновлення прав учасників процесу, як поворот виконання рішення мають задовольняти відповідні заяви та повертати відповідачеві стягнені кошти за скасованим судовим рішенням у разі відсутності обмежень, установлених законом.

Подібні висновки зроблені у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20 червня 2019 року у справі № 336/9595/14 (провадження № 61-14640сво18), у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі № 569/15646/16-ц (провадження № 14-375цс19) та постанові Верховного Суду у складі Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 травня 2022 року у справі № 405/3788/19 (провадження № 61-826св22).

Між тим, обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20), від 22 березня 2023 року у справі № 592/12956/21.

Отже, ураховуючи характер спірних правовідносин сторін та встановлені фактичні обставини, суд приходить до висновку, що в задоволені позовних вимог в частині стягнення з ТОВ «Укрвторресурси-Буковина» безпідставно набутих коштів слід відмови, оскільки позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх прав.

Окрім цього, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача приватного виконавця Догогтар М.В. на користь ОСОБА_1 безпідставно отримані кошти у сумі 956,95 грн., що фактично складають із, витрати виконавчого провадження та винагороди приватного виконавця, оскільки вказана сума була стягнута з позивача на підставі Закону України «Про виконавче провадження» на користь приватного виконавця, як основна винагорода та витрати виконавчого провадження.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню судові накази.

Частиною другою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

З наведених норм права вбачається, що Законом України «Про виконавче провадження» встановлено спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо стягнення виконавчого збору та/або витрат на проведення виконавчих дій, згідно з яким відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.02.2020 по справі № 201/8493/18.

Так, підставою для виникнення у боржника обов`язку зі сплати основної винагороди приватному виконавця та витрат виконавчого провадження є сам факт наявності відкритого виконавчого провадження, під час виконання якого приватний виконавець виконує обов`язки, покладені на нього Законом України «Про виконавче провадження». На час здійснення виконавчих дій, судовий наказ не був скасованим.

Враховуючи викладене, вказана сума у розмірі 956,95 грн., яка стягнута з позивача, як витрат виконавчого провадження та основна винагорода приватного виконавця не може вважатись безпідставною набутою в розумінні ст. 1212 ЦК України, оскільки як уже було зазначено судом, вона була стягнута на підставі та відповідно норм Закону України «Про виконавче провадження».

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди, суд виходить із такого.

Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 01 вересня 2020 року у справі №216/3521/16-ц дійшла висновку, що, виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода може полягати як у фізичному болю та стражданнях, так і у душевних переживаннях, які фізична особа зазнала у внаслідок протиправної поведінки відносно неї.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що:

1) за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі;

2) зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди;

3) у разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини;

4) завдання моральної шкоди явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи;

5) гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості;

6) по своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за статтями 1166, 1167 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками».

Вказані висновки узгоджуються з позиціями, викладеними в постанові Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20.

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

Отже, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивач не зазначив в чому саме полягає його моральна шкода, характер та тривалість страждань не доведена.

За викладених позивачем обставин на обґрунтування позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, суд вважає, що з урахуванням обставин справи, відсутності будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження душевних та моральних страждань, позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 12, 13, 81, 83, 89, 91, 141, 230, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволені позовних вимог за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Укрвторресурси-Буковина», приватного виконавця Доготар Миколи Вікторовича, Акціонерного товариства «Універсал БАНК» про повернення безпідставно набутого майна, відшкодування моральної шкоди та судових витрат - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.

Суддя Чернівецького районного

суду міста Чернівців Стоцька Л. А.