Рішення № 141111496, 02.11.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 рокуСправа № 160/17575/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Голобутовського Р.З.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

23.06.2026 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі відповідач), у якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у перерахунку пенсії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №104650010297 від 07.01.2026;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву від 01.01.2026 ОСОБА_1 про перерахунок пенсії, зарахувавши до страхового стажу з урахуванням висновків суду, трудову діяльність згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 05.09.1979 за період роботи в колгоспі з 29.08.1979 по 31.10.1988.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що 01.01.2026 позивач звернулася із заявою про перерахунок пенсії за віком. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №104650010297 від 07.01.2026 позивачу відмовлено у перерахунку пенсії за віком, у зв`язку з незарахуванням періоду роботи в колгоспі. Підставою для незарахування періодів став факт відсутності виконання встановленого мінімуму вихододнів. Позивач не погоджується з відмовою у перерахунку пенсії за віком та зазначає, що відповідно до записів здійснених на вісімнадцятій та дев`ятнадцятій сторінках трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 05.09.1979 зафіксоване виконання річного мінімуму трудової участі в суспільному господарстві за період з 1979 року по 1987 рік включно, що у свою чергу підтверджує виконання позивачем встановленого мінімуму трудової участі в колективному господарстві. Зважаючи на викладене вище, позивач була членом колгоспу ім. Леніна із 29.08.1979 по 18.04.1988 та за свою трудову діяльність у колгоспі ім. Леніна із 1979 по 1987 позивачем було виконано встановлений мінімум трудової участі в колективному господарстві. Вказані обставини зумовили звернення до суду з позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.06.2026 відкрито провадження у адміністративній справі; призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

10.07.2026 представником відповідача подано до суду через автоматизовану систему «Електронний суд» відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування правової позиції зазначено, що Головним управлінням відповідно до поданих позивачем документів визначено, що страховий стаж позивача становить 34 роки 3 місяців 10 днів. До заяви про призначення пенсії долучено Постанову Київського апеляційного суду по справі №759/12153/25 від 22.10.2025 про встановлення факту належності ОСОБА_1 трудової книжки НОМЕР_1 , що містить невірний запис про дату народження на титульній сторінці. Відповідно трудової книжки до страхового стажу не враховано періоди роботи з 29.08.1979 по 31.10.1988 в колгоспі ім. Леніна. Однак відсутня підтверджена інформація про виконання встановленого мінімуму вихододнів за даний період. Отже, підстави для врахування стажу відсутні. Тому, Головним управління було винесено рішення про відмову в проведені перерахунку пенсії зміна страхового стажу, набутого до 01.01.2004 у зв`язку з відсутністю документів, що містять інформацію про виконання встановленого мінімуму вихододнів. Вказано, що суд не може вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції Пенсійного фонду України (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження останнього та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 .

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та одержує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 25.04.2022 та є працюючою особою.

01.01.2026 позивач звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок пенсії за віком.

07.01.2026 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області розглянуто заяву позивача за принципом екстериторіальності та прийнято рішення №104650010297 про відмову у перерахунку пенсії за віком. В обґрунтування відмови у перерахунку пенсії, відповідачем зазначено наступне:

- дата народження заявника ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 01.01.2026;

- вік заявника 63 роки;

- страховий стаж заявника становить 34 роки 03 місяці 10 днів.

Результати розгляду документів, доданих до заяви: до заяви долучено постанову Київського апеляційного суду по справі №759/12153/25 від 22.10.2025 про встановлення факту належності ОСОБА_1 трудової книжки НОМЕР_1 , що містить невірний запис про дату народження на титульній сторінці. Відповідно трудової книжки до страхового стажу не враховано періоди роботи з 29.08.1979 по 31.10.1988 в колгоспі ім. Леніна. Однак відсутня підтверджена інформація про виконання встановленого мінімуму вихододнів за даний період. Отже, підстави для врахування стажу відсутні.

Не погоджуючись з відмовою у перерахунку пенсії, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи (ст. 8 Закону №1058-IV).

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюється у натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 11 Закону №1058-IV загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають в т.ч.: громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об`єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру; фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно до ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно ст. 40 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Відповідно до ст. 62 Закону України Про пенсійне забезпечення, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637 Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з п. 20 вказаної постанови, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.

Згідно відомостей, які містяться в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 05.09.1979, позивач у спірний період, не зарахований відповідачем, працювала з 29.08.1979 по 31.10.1988 в колгоспі ім. Леніна, в подальшому перейменованому в Ольховське підприємство із забезпечення нафтопродуктами.

Відповідачем відмовлено у зарахуванні спірного періоду до страхового стажу через відсутність підтвердженої інформації про виконання встановленого мінімуму вихододнів за даний період.

На сторінках 18-19 трудової книжки серії НОМЕР_1 від 05.09.1979 наявна інформація про виконання річного мінімуму трудової участі в колективному господарстві, а саме:

- 1979: прийнятий колгоспом трудовий мінімум 260, виконано позивачем 106 (рік прийняття в члени колгоспу з серпня 1979 року);

- 1980: прийнятий колгоспом трудовий мінімум 260, виконано позивачем 282;

- 1981: прийнятий колгоспом трудовий мінімум 260, виконано позивачем 319;

- 1982: прийнятий колгоспом трудовий мінімум 260, виконано позивачем 344;

- 1983: прийнятий колгоспом трудовий мінімум 260, виконано позивачем 330;

- 1984: прийнятий колгоспом трудовий мінімум 260, виконано позивачем 325;

- 1985: прийнятий колгоспом трудовий мінімум 260, виконано позивачем 306;

- 1986: прийнятий колгоспом трудовий мінімум 260, виконано позивачем 301;

- 1987: прийнятий колгоспом трудовий мінімум 222, виконано позивачем 222.

Постановою Ради міністрів СРСР від 21.04.1975 №310 затверджено Основні положення про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників (далі - Порядок № 310).

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №310 трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність члена колгоспу. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту прийняття їх у члени колгоспу.

За положеннями пунктів 5, 6 Порядку №310 в трудову книжку колгоспника вносяться:

відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, дата народження, освіта, професія, спеціальність;

відомості про членство в колгоспі: прийом у члени колгоспу, закінчення членства в колгоспі;

відомості про роботу: призначення на роботу, перевод на іншу роботу, закінчення роботи;

відомості про трудову участь: прийнятий в колгосп головою, мінімум трудової участі в суспільному господарстві, його виконання;

відомості про нагородження та заохочення: нагородження орденами та медалями, присвоєння почесних звань, нагородження і заохочення за успіхи в роботі, передбачені статутом та правилами внутрішнього трудового розпорядку колгоспу, інші заохочення у відповідності до діючого законодавства.

Всі записи в трудовій книжці завіряються в усіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи і печаткою.

Згідно з пунктом 8 Порядку №310 трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а після закінчення членства в колгоспі видаються їх власникам на руки.

Відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на голову колгоспу. Відповідальність за своєчасне і правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа (пункт 13 Порядку №310).

За пунктом 14 Порядку №310 правління колгоспу приймає міри щодо суворого дотримання встановленого порядку ведення трудових книжок.

Відповідно до ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Наведені положення свідчать про те, що єдиною підставою для не врахування до трудового стажу часу роботи колгоспника за фактичною тривалістю є невиконання встановленого мінімуму трудової участі саме без поважних причин.

Трудова книжка позивача серії НОМЕР_1 від 05.09.1979 має відповідні записи про період роботи позивача, в ній наявні відомості про виконання річного мінімуму трудової участі в колективному господарстві.

Відтак, викладені відповідачем підстави для неврахування спірного періоду роботи, є протиправними та такими, що не відповідають відомостям трудової книжки.

Враховуючи викладене, відповідачем протиправно не зараховано позивачу до страхового стажу період роботи 29.08.1979 по 31.10.1988 згідно із трудовою книжкою колгоспника НОМЕР_1 від 05.09.1979, відтак вказаний період підлягає зарахуванню на підставі рішення суду.

Суд зазначає, що не зарахування спірного стажу позивача буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29.06.2010) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Слід зауважити на тому, що за умовами ч. 3 ст. 44 Закону України №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інші відомості, передбачені законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Тобто, у разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник або архівних установ із відповідними запитами.

За наведених обставин, суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права перевірити інформацію, яка зазначена у трудовій книжці та інших документах позивача, як того вимагає ч. 3 ст. 44 Закону №1058-IV.

Отже, з огляду на встановлені у справі обставини та на підставі норм чинного законодавства, суд дійшов висновку про скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №104650010297 від 07.01.2026 про відмову у перерахунку пенсії.

Як наслідок підлягають задоволенню вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву від 01.01.2026 ОСОБА_1 про перерахунок пенсії, зарахувавши до страхового стажу з урахуванням висновків суду, трудову діяльність згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 05.09.1979 за період роботи в колгоспі з 29.08.1979 по 31.10.1988.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд робить висновок, що позовна заява підлягає задоволенню судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено суду судового збору у розмірі встановленої ставки 1064,96 грн, що підтверджується квитанцією від 05.06.2026.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено повністю, судовий збір у сумі 1064,96 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання/пребування: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, буд. 22, м. Вінниця, 21005, код ЄДРПОУ 13322403) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у перерахунку пенсії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №104650010297 від 07.01.2026.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву від 01.01.2026 ОСОБА_1 про перерахунок пенсії, зарахувавши до страхового стажу період трудової діяльності згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 05.09.1979 за період роботи в колгоспі з 29.08.1979 по 31.10.1988.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору в розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн 96 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський