Рішення № 141111495, 02.11.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 рокуСправа № 160/17558/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Голобутовського Р.З.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

23.06.2026 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі відповідач), у якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 24.03.2026 №0465500009863 про відмову в перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати страховий стаж (роботу) ОСОБА_1 в колгоспі "ім. ХХІІ партійного з`їзду" в період з 1988 по 1996 рік, що зазначений в трудовій книжці НОМЕР_1 від 06.02.1986 та архівних довідках від 21.01.2025 №50, №51, №52, №53, №54, №55, виданих Комунальною установою П`ятихатської міської ради "П`ятихатський трудовий архів";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області провести перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 з урахуванням архівних довідок від 21.01.2025 №50, №51, №52, №53, №54, №55, виданих Комунальною установою П`ятихатської міської ради "П`ятихатський трудовий архів" та відомостей про період роботи в колгоспі "ім. ХХІІ партійного з`їзду" в період з 1988 по 1996 рік, що зазначений в трудовій книжці НОМЕР_1 від 06.02.1986.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що 17.03.2026 позивач звернулася із заявою про перерахунок пенсії за віком. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 24.03.2026 №0465500009863 позивачу відмовлено у перерахунку пенсії за віком, у зв`язку з незарахуванням періоду роботи в колгоспі. Підставою для незарахування періоду став факт відсутності засвідчення підписом голови колгоспу та печаткою колгоспу відпрацьованих трудоднів. Позивач не погоджується з відмовою у перерахунку пенсії за віком та зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення конституційного права на соціальний захист. Вказані обставини зумовили звернення до суду з позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.06.2026 відкрито провадження у адміністративній справі; призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

15.07.2026 представником відповідача подано до суду через автоматизовану систему «Електронний суд» відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування правової позиції зазначено, що рішенням головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області 24.03.2026 №046550009863 відмовлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у перерахунок пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» оскільки наявні недоліки у документах. До страхового стажу позивачки не зараховано періоди роботи з 1988 по 1996 в колгоспі «ім. ХХІІ партійного з`їзду» відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 06.02.1986 та архівних довідках від 21.01.2025 №№50, 51, 52, 53, 54, 55, виданих КУ П`ятихатської міської ради «П`ятихатський трудовий архів», оскільки в трудовій книжці НОМЕР_1 (відпрацьовані трудодні) та відпрацьований мінімум не засвідчено підписом голови колгоспу та печаткою колгоспу, а в довідках про заробітну плату зазначено ОСОБА_2 , ОСОБА_2 (прізвище, ім`я та по батькові зазначено не вірно). Згідно паспорту № НОМЕР_2 позивач ОСОБА_1 . Скасування акта суб`єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.

Також, відповідач у відзиві просив здійснити розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.07.2026 клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін у справі №160/17558/26 залишено без задоволення.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України № НОМЕР_2 .

Позивач перебуває на обліку в головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003.

17.03.2026 позивач звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок пенсії за віком.

24.03.2026 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області розглянуто заяву позивача за принципом екстериторіальності та прийнято рішення №046550009863 про відмову у перерахунку пенсії за віком. В обґрунтування відмови у перерахунку пенсії, відповідачем зазначено наступне: під час розгляду наданих документів виявлено, що зарахувати роботу в колгоспі «ім. ХХІІ партійного з`їзду» неможливо, оскільки в трудовій книжці НОМЕР_1 (відпрацьовані трудодні) та встановлений мінімум не засвідчено підписом голови колгоспу та печаткою колгоспу, а в довідках про заробітну плату зазначено неповністю прізвище, ім`я та по батькові.

Не погоджуючись з відмовою у перерахунку пенсії, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи (ст. 8 Закону №1058-IV).

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюється у натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 11 Закону №1058-IV загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають в т.ч.: громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об`єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру; фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно до ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно ст. 40 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Відповідно до ст. 62 Закону України Про пенсійне забезпечення, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637 Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з п. 20 вказаної постанови, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.

Згідно відомостей, які містяться в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 06.02.1986, позивач у спірний період, не зарахований відповідачем, працювала в колгоспі "ім. ХХІІ партійного з`їзду" в період з 01.03.1985 по 01.03.1999.

На сторінках 18-19 трудової книжки серії НОМЕР_1 від 06.02.1986 наявна інформація про виконання річного мінімуму трудової участі в колективному господарстві, а саме за спірні періоди 1988-1996 роки:

- 1988: прийнятий колгоспом трудовий мінімум 250, виконано позивачем 263;

- 1989: декретна відпустка;

- 1990: прийнятий колгоспом трудовий мінімум «», виконано позивачем 20;

- 1991: прийнятий колгоспом трудовий мінімум 250, виконано позивачем 274;

- 1992: прийнятий колгоспом трудовий мінімум 230, виконано позивачем 311;

- 1993: прийнятий колгоспом трудовий мінімум 230, виконано позивачем 290;

- 1994: прийнятий колгоспом трудовий мінімум 210, виконано позивачем 321;

- 1995: прийнятий колгоспом трудовий мінімум 210, виконано позивачем 329;

- 1996: прийнятий колгоспом трудовий мінімум 210, виконано позивачем 356.

Відповідно до архівних довідок Комунальної архівної установи «П`ятихатський трудовий архів» від 21.01.2025 №№50, №51, №52, №53, №54 позивач працювала у колгоспі "ім. ХХІІ партійного з`їзду", з 1992 колгоспі Лозуватський, з 1993 КСП «Лозуватський» та виконала встановлений колгоспом трудовий мінімум.

Відповідачем відмовлено у зарахуванні спірного періоду, оскільки в трудовій книжці НОМЕР_1 (відпрацьовані трудодні) та встановлений мінімум не засвідчено підписом голови колгоспу та печаткою колгоспу, а в довідках про заробітну плату зазначено неповністю прізвище, ім`я та по батькові.

Постановою Ради міністрів СРСР від 21.04.1975 №310 затверджено Основні положення про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників (далі - Порядок № 310).

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №310 трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність члена колгоспу. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту прийняття їх у члени колгоспу.

За положеннями пунктів 5, 6 Порядку №310 в трудову книжку колгоспника вносяться:

відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, дата народження, освіта, професія, спеціальність;

відомості про членство в колгоспі: прийом у члени колгоспу, закінчення членства в колгоспі;

відомості про роботу: призначення на роботу, перевод на іншу роботу, закінчення роботи;

відомості про трудову участь: прийнятий в колгосп головою, мінімум трудової участі в суспільному господарстві, його виконання;

відомості про нагородження та заохочення: нагородження орденами та медалями, присвоєння почесних звань, нагородження і заохочення за успіхи в роботі, передбачені статутом та правилами внутрішнього трудового розпорядку колгоспу, інші заохочення у відповідності до діючого законодавства.

Всі записи в трудовій книжці завіряються в усіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи і печаткою.

Згідно з пунктом 8 Порядку №310 трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а після закінчення членства в колгоспі видаються їх власникам на руки.

Відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на голову колгоспу. Відповідальність за своєчасне і правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа (пункт 13 Порядку № 310).

За пунктом 14 Порядку №310 правління колгоспу приймає міри щодо суворого дотримання встановленого порядку ведення трудових книжок.

Відповідно до ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Наведені положення свідчать про те, що єдиною підставою для не врахування до трудового стажу часу роботи колгоспника за фактичною тривалістю є невиконання встановленого мінімуму трудової участі саме без поважних причин.

Трудова книжка позивача серії НОМЕР_1 від 06.02.1986 має відповідні записи про період роботи позивача, в ній наявні відомості про виконання річного мінімуму трудової участі в колективному господарстві.

Архівні довідки від 21.01.2025 №50, №51, №52, №53, №54 видані на ім`я ОСОБА_1 , про що зазначено у тексті довідок, відтак відповідач мав можливість встановити особу, якій видано вказану довідку.

Той факт, що в довідці зазначено по батькові позивача « ОСОБА_3 » є цілком зрозумілим, що так позначено скорочено по батькові позивача, а тому відповідні доводи відповідача не є підставою для відмови у зарахуванні спірного періоду роботи.

Відтак, викладені відповідачем підстави для неврахування спірного періоду роботи, є протиправними та такими, що відповідають відомостям трудової книжки.

Враховуючи викладене, відповідачем протиправно не зараховано позивачу до страхового стажу період роботи з 1988 по 1996 роки згідно із трудовою книжкою колгоспника НОМЕР_1 від 06.02.1986, відтак вказаний період підлягає зарахуванню на підставі рішення суду.

Суд зазначає, що не зарахування спірного стажу позивача буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п. 3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29.06.2010) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Слід зауважити на тому, що за умовами ч. 3 ст. 44 Закону України №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інші відомості, передбачені законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Тобто, у разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник або архівних установ із відповідними запитами.

За наведених обставин, суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права перевірити інформацію, яка зазначена у трудовій книжці та інших документах позивача, як того вимагає ч. 3 ст. 44 Закону №1058-IV.

Отже, з огляду на встановлені у справі обставини та на підставі норм чинного законодавства, суд робить висновок про скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 24.03.2026 №0465500009863 про відмову в перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1 .

Як наслідок підлягає задоволенню вимога про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати страховий стаж (роботу) ОСОБА_1 в колгоспі "ім. ХХІІ партійного з`їзду" в період з 1988 по 1996 рік, що зазначений в трудовій книжці НОМЕР_1 від 06.02.1986 та архівних довідках від 21.01.2025 №50, №51, №52, №53, №54, №55, виданих Комунальною установою П`ятихатської міської ради "П`ятихатський трудовий архів".

Відповідно до ч. 3 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Водночас ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, суд повинен виходити не лише з факту протиправності оскаржуваного рішення, але й із необхідності забезпечення реального поновлення прав особи.

З урахуванням встановлених обставин справи, наявності документів, що підтверджують її трудову діяльність, та відсутності доведених відповідачем інших перешкод для перерахунку пенсії, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача зарахувати спірні періоди трудової діяльності та здійснити перерахунок пенсії за віком.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд робить висновок, що позовна заява підлягає задоволенню судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено суду судового збору у розмірі встановленої ставки 1331,20 грн, що підтверджується квитанцією від 15.06.2026.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено повністю, судовий збір у сумі 1331,20 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, буд. 10, м. Хмельницький, 29005, код ЄДРПОУ 21318350) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 24.03.2026 №0465500009863 про відмову в перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати страховий стаж (роботу) ОСОБА_1 в колгоспі "ім. ХХІІ партійного з`їзду" в період з 1988 по 1996 рік, що зазначений в трудовій книжці НОМЕР_1 від 06.02.1986 та архівних довідках від 21.01.2025 №50, №51, №52, №53, №54, №55, виданих Комунальною установою П`ятихатської міської ради "П`ятихатський трудовий архів".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області провести перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 з урахуванням архівних довідок від 21.01.2025 №50, №51, №52, №53, №54, №55, виданих Комунальною установою П`ятихатської міської ради "П`ятихатський трудовий архів" та відомостей про період роботи в колгоспі "ім. ХХІІ партійного з`їзду" в період з 1988 по 1996 рік, що зазначений в трудовій книжці НОМЕР_1 від 06.02.1986.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський